КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" квітня 2015 р. Справа№ 910/24464/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Рябухи В.І.

суддів: Ропій Л.М.

Калатай Н.Ф.

при секретарі: Бовсунівській Л.О.,

за участю представників:

від позивача Бриль П.О., дов. від 26.12.2014 №58-Д,

від відповідача не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району»

на рішення Господарського суду міста Києва від 25.12.2014

(дата підписання - 30.12.2014)

у справі №910/24464/14 (суддя Селівон А.М.)

за позовом Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району»

до Публічного акціонерного товариства «Терра Банк»

про зобов'язання виконати платіжні доручення,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.12.2014 відмовлено у задоволенні позову Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» (далі - позивач) до Публічного акціонерного товариства «Терра Банк» (далі - відповідач) про зобов'язання виконати платіжні доручення.

Не погодившись з вказаним рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 25.12.2014 скасувати, постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги. Апеляційна скарга мотивована тим, що зобов'язання щодо касового обслуговування, ведення розрахунків, а також зберігання й облік грошових коштів у безготівковій формі не можна розцінювати як майнові зобов'язання. Тому, на думку позивача, його вимоги до відповідача не є майновими, а є вимогами про зобов'язання вчинити певні дії (виконати умови договору) - перерахувати кошти з рахунку позивача на інший рахунок, а отже, позивач не є кредитором відповідача та на нього не поширюються обмеження, встановлені п.1 ч.5 ст.36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.02.2015 прийнято апеляційну скаргу до розгляду та порушено апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 11.03.2015. Дану ухвалу надіслано відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 №28. Доказами належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи є повідомлення про вручення поштового відправлення (ухвали від 02.02.2015) позивачу - 04.02.2015 та відповідачу - 09.02.2015, долучені до матеріалів справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.03.2015 відкладено розгляд справи на 01.04.2015.

24.03.2015 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду позивач надав копії постанов Вищого господарського суду України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.04.2015 продовжено розгляд справи на 15 днів та відкладено судове засідання на 15.04.2015.

У судовому засіданні 15.04.2015 представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 25.12.2014 скасувати, постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що сторони були належним чином повідомлені про час та місце проведення судового засідання з розгляду апеляційної скарги позивача, а матеріали справи дозволяють розглянути апеляційну скаргу без участі відповідача, з метою дотримання вимог ст. 102 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), на думку колегії суддів, відсутні підстави для відкладення розгляду справи.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Згідно зі ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши представника позивача, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

За договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами (ч.ч.1, 2 ст.1066 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Частиною 1 ст.1067 ЦК України передбачено, що договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.11.2011 між позивачем (клієнт) та ПАТ «Терра Банк» (банк) укладено договір банківського рахунка №106/РКО/11/11 (далі - договір), відповідно до якого банк відкриває клієнту поточний рахунок №26006302016780 на підставі заяви клієнта і наданих ним документів і здійснює розрахунково-касове обслуговування, керуючись чинним законодавством України, нормативно-правовими акти Національного банку України і умовами договору, а клієнт зобов'язується оплачувати послуги банку відповідно до тарифів банку (п.1.1 договору).

07.08.2012 між позивачем (клієнт) та банком укладено договір банківського рахунка №53/РКО/12/08, відповідно до якого банк відкриває клієнту окремий поточний рахунок №26040302016780 у національній валюті для зарахування страхових коштів відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» на підставі заяви клієнта і наданих ним документів і здійснює розрахунково-касове обслуговування, а клієнт зобов'язується оплачувати послуги банку відповідно до тарифів.

07.08.2012 між банком та позивачем укладено договір №13/КБ/12/08 про банківське обслуговування з використанням програмно-технічного комплексу «Клієнт-Банк».

З 02.12.2013 позивач використовує систему електронних платежів «Клієнт-Банк» (акт прийому-передачі програмного забезпечення, стартових ключів, сертифікатів та інструктивних матеріалів за договором від 07.08.2012 №13/КБ/12/08 про банківське обслуговування з використанням програмно-технічного комплексу «Клієнт-Банк»).

З виписки з рахунка позивача, доданої до позовної заяви, вбачається, що станом на 23.10.2014 на рахунку №26040302016780 КП «ЦОС Шевченківського району» в установі банку обліковуються грошові кошти в сумі 331895,14 грн.

Матеріали справи свідчать, що позивачем передано банку на виконання платіжні доручення від 23.10.2014 на суму 331823,43 грн, а саме:

від №131 на суму 39309,42 грн про «перерахування податку з доходу фізичних осіб із з/пл. 2014»;

від №132 на суму 218385,65 про «перерахування заробітної плати (зарпл.проект). Відрахування сплачено зг. п/д від 23.10.2014 №131»;

від №133 на суму 74128,36 грн про «перерахування сплата ЕСВ із заробітної плати. Перераховано в бюджет повністю» ;

З копій платіжних доручень не вбачається дата звернення позивача з платіжними дорученнями до банку, будь-які написи банку на звороті платіжних доручень про відмову у їх виконанні відсутні. Проте, з витягу (роздруківки) з програмного забезпечення АБС "iFOBS Клієнт 2.1.5.40", наданої позивачем, вбачається, що платіжні доручення поступили до банку в день їх оформлення - 23.10.2014, але в їх виконанні було відмовлено.

На день звернення до суду платіжні доручення банком не виконані, в зв'язку з чим позивач звернувся з позовом про зобов'язання банку виконати вказані вище платіжні доручення.

Судом першої інстанції відмовлено у задоволенні позову, з чим погоджується суд апеляційної інстанції з огляду на наступне.

21.08.2014 постановою Правління Національного банку України №518 віднесено ПАТ "Терра Банк" до категорії неплатоспроможних.

21.08.2014 згідно рішення №72 виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб розпочато процедуру виведення ПАТ "Терра Банк" з ринку та запровадження в ньому тимчасової адміністрації з 22.08.2014 по 22.11.2014.

20.11.2014 згідно рішення №122 виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб продовжено здійснення тимчасової адміністрації ПАТ «Терра Банк» на місяць до 22.12.2014.

З 23.12.2014 ПАТ «Терра Банк» знаходиться в стані ліквідації (згідно інформації з офіційного сайту Національного банку України www.bank.gov.ua)

У частині 1 ст. 1074 ЦК України вказано, що обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунках, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

Процедура щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку врегульована Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який є спеціальним законом у даних правовідносинах.

Питання запровадження та здійснення тимчасової адміністрації регулюються Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Відповідно до ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", під час тимчасової адміністрації не здійснюється, зокрема, задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.

Згідно з п. 1 ч. 6 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом гарантування вкладів фізичних осіб.

Вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти. Вкладник - фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката (ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

Статтею 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначено, що кредитор банку - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.

Таким чином, у спірних правовідносинах позивач виступає кредитором, а відповідач - боржником і оскільки позивач звернувся до відповідача з проханням від 23.10.2014 здійснити переказ грошових коштів за договором банківського рахунка від 07.08.2012 в період запровадження в ньому тимчасової адміністрації, виконання зазначеної операції обмежувалось повноваженнями ПАТ "Терра Банк", передбаченими п. 1 ч.5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Оскільки позивач є кредитором відповідача щодо майнового зобов'язання з перерахування грошових коштів та з урахуванням встановленої Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" заборони на задоволення вимог кредиторів банку щодо майнових зобов'язань, які здійснюються виключно у межах процедури ліквідації банку, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення даного позову.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд України у постановах від 25.03.2015 у справі №910/9232/14 (№3-24гс14) та від 01.04.2015 у справі №910/5560/14 (№3-25гс15).

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія Київського апеляційного господарського суду не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 25.12.2014 у даній справі, оскільки воно відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 25.12.2014 у справі №910/24464/14 - без змін.

2. Матеріали справи №910/24464/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Дану постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя В.І. Рябуха

Судді Л.М. Ропій

Н.Ф. Калатай