КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" квітня 2015 р. Справа№ 910/24029/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Рябухи В.І.

суддів: Калатай Н.Ф.

Ропій Л.М.

при секретарі: Бовсунівській Л.О.,

за участю представників:

від позивача Лесик М.А., дов. від 26.03.2015 №26-03/2015,

від відповідача Бородкін Д.І., дов. від 02.07.2015 №145-07,

розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.03.2015 про відстрочку виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 03.12.2014 у справі №910/24029/13

за первісним позовом Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України

до Приватного акціонерного товариства «Інститут розвитку передових технологій»

про стягнення 14092989,73 грн

та

за зустрічним позовом Приватного акціонерного товариства «Інститут розвитку передових технологій»

до Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України

про тлумачення умов договору,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.03.2015 заяву Приватного акціонерного товариства «Інститут розвитку передових технологій» (далі - відповідач) про відстрочку виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 03.12.2014 у справі №910/24029/13 задоволено.

Відстрочено до 14.05.2015 виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 03.12.2014 у справі №910/24029/13.

Не погодившись з вказаною ухвалою, позивач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.03.2015 скасувати, постановити рішення, яким відмовити відповідачу у задоволенні заяви про відстрочку виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 03.12.2014 у справі №910/24029/13. Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідачем не надано належних доказів на підтвердження тяжкого фінансового стану. Крім того, на думку позивача, судом першої інстанції неправомірно розглянуто заяву відповідача за відсутності представника ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.03.2015 прийнято апеляційну скаргу до розгляду та порушено апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 15.04.2015. Дану ухвалу надіслано відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 №28. Доказами належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи є повідомлення про вручення поштового відправлення (ухвали від 30.03.2015) позивачу та відповідачу - 01.04.2015, долучені до матеріалів справи.

07.04.2015 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду відповідач подав клопотання про припинення провадження у справі, яке обґрунтоване тим, що оскільки позивач вже звертався з апеляційною скаргою на оскаржувану ухвалу, однак відкликав її до винесення ухвали про прийняття її до провадження, то повернення ухвали на підставі п.5 ст.97 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) виключає повторне звернення до суду з апеляційною скаргою. Тому є підстави для припинення провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.80 ГПК України.

14.04.2015 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду відповідач надав заперечення на апеляційну скаргу.

У судовому засіданні 15.04.2015 представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.03.2015 скасувати, постановити рішення, яким відмовити відповідачу у задоволенні заяви про відстрочку виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 03.12.2014 у справі №910/24029/13.

Представник відповідача відкликав клопотання про припинення провадження у справі, заперечив доводи апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів оскарження ухвали від 10.03.2015, постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.12.2014, залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 18.02.2015, апеляційну скаргу позивача задоволено. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2014 у справі №910/24029/13 змінено. Визнано недійсним з моменту укладення договір оренди нежитлового приміщення від 12.01.2006 №01-02/06, укладений між ЗАТ "Інститут розвитку передових технологій" (правонаступником якого є ПрАТ "Інститут розвитку передових технологій") та ДП "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України.

Первісний позов ДП "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України задоволено.

Стягнуто з ПрАТ "Інститут розвитку передових технологій" на користь ДП "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України 14092989,73 грн отриманих без достатніх правових підстав, 68820,00 грн судового збору за подання позовної заяви.

В задоволенні зустрічного позову ПрАТ "Інститут розвитку передових технологій" відмовлено повністю.

Стягнуто з ПрАТ "Інститут розвитку передових технологій" на користь ДП "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України 36540,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

29.12.2014 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №45944694.

16.01.2015 відповідач звернувся до Господарського суду міста Києва з заявою про відстрочку виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 03.12.2014 до 27.02.2015.

В судовому засіданні 10.03.2015 відповідачем подано клопотання, в якому він просить прохальну частину заяви змінити та відстрочити виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 03.12.2014 до 14.05.2015.

Доводи заяви про відстрочку виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 03.12.2014 зводяться до того, що виконання постанови від 03.12.2014 до 14.05.2015 ускладнюється тяжким фінансовим становищем. В підтвердження викладених обставин відповідачем надано довідку про розміри його кредиторської та дебіторської заборгованостей, розмір фактичних доходів та витрат, зокрема, за грудень 2014 року.

Як вже зазначалось вище, ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.03.2015 заяву ПрАТ «Інститут розвитку передових технологій» про відстрочку виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 03.12.2014 у справі №910/24029/13 задоволено. Відстрочено до 14.05.2015 виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 03.12.2014 у справі №910/24029/13.

Суд апеляційної інстанції погоджується з ухвалою суду першої інстанції від 10.03.2015 з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Вищезазначена норма визначає процесуальну можливість вирішення питань, пов'язаних із проблемами, що виникають під час виконання рішення господарського суду. Проте, зазначена стаття не обмежує право господарського суду певними обставинами, при наявності яких господарський суд може відстрочити виконання прийнятого ним рішення, визначальним фактором при наданні відстрочки чи розстрочки є винятковість цих випадків та їх об'єктивний вплив на виконання судового рішення (постанова Вищого господарського суду України від 10.08.2011 у справі №14/83).

Тому суд оцінює докази, які підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 43 ГПК України і лише за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, господарський суд має право відстрочити виконання рішення чи постанови.

Відстрочка може надаватись за рішенням, у якому господарським судом визначено певний строк звільнення приміщення, повернення майна тощо, а розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально-визначених речей тощо).

Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом (п.7.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 №9).

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення.

Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення тощо (п.7.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 №9).

Отже, виходячи із наведеного, законодавець у будь-якому випадку пов'язує відстрочку виконання судового рішення з об'єктивними, непереборними, виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. Стаття 121 ГПК України не зобов'язує господарський суд задовольняти заяву про відстрочку виконання рішення, а надає йому таке право за наявності поважних причин.

Суд першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали враховував можливі негативні наслідки для відповідача при виконанні постанови від 03.12.2014 у встановлений строк, звернув увагу на його тяжкий фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору та правомірно надав можливість відповідачу акумулювати необхідну грошову суму на виконання постанови від 03.12.2014 без створення ризику визнання його банкрутом.

Враховуючи зазначене вище, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив заяву відповідача та відстрочив виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 03.12.2014 до 14.05.2015.

Доводи апеляційної скарги позивача стосовно відсутності доказів скрутного фінансового становища відповідача спростовуються наявною довідкою відповідача за підписом заступника головного бухгалтера та голови правління про фактичні доходи-витрати за грудень 2014 року, фінансовими звітами за 2014 рік, довідкою з рахунка відповідача у АТ «Укрсиббанк» про вхідний залишок.

Стосовно доводів апеляційної скарги про неправомірний розгляд судової справи за відсутності представника позивача колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ст. 28 ГПК України представниками сторін у справі можуть бути особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю.

Слід зазначити, що ГПК України не обмежує кількості представників, яких може призначити одна юридична особа, а ст.77 ГПК України надає суду право, а не зобов'язує його відкласти розгляд справи в разі нез'явлення в засідання представників сторін судового процесу.

Позивачем при подані клопотання про відкладення розгляду справи до суду першої інстанції не надано доказів, в розумінні ст.33 ГПК України, які підтверджували б неможливість представника бути присутнім в судовому засіданні.

Тому, колегія суддів не вбачає в діях суду першої інстанції порушень норм процесуального права при винесенні оскаржуваної ухвали.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія Київського апеляційного господарського суду не вбачає підстав для скасування ухвали Господарського суду міста Києва від 10.03.2015 у даній справі, оскільки вона відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.03.2015 у справі №910/24029/13 - без змін.

2. Матеріали оскарження №910/24029/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Дану постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя В.І. Рябуха

Судді Н.Ф. Калатай

Л.М. Ропій