АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/774/257/15 Справа № 202/2463/14-к Головуючий у 1 й інстанції - Ігнатенко В. В. Доповідач - Зайцев В.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 березня 2015 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати апеляційного суду Дніпропетровської області з кримінальних справ в складі:

головуючого - судді Зайцева В.В.,

суддів Руських К.Г., Свідерської Т.А.,

при секретарі Грищенко І.М.

за участю прокурора Ярової О.А.

обвинуваченого ОСОБА_2

захисника адвоката Ісаєва М.Т.

представників потерпілої ОСОБА_4, ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 42013040660000084, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13.05.2013 року за апеляційними скаргами прокурора, який брав участь в розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, обвинуваченого ОСОБА_2, захисника адвоката Ісаєва М.Т. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 та потерпілої ОСОБА_6 на вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 21 листопада 2014 року, яким

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Павлівка, Васильківського району Дніпропетровської області, українець, громадянин України раніше не судимий:

Засуджений: за ч. 1 ст. 140 КК України до покарання у вигляді 1 (одного) року позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом одного року іспитового строку не вчинить нового злочину, покладаючи на нього обов'язки, передбачені ст.7б КК України: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання та роботи.

Стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_2 на користь потерпілої ОСОБА_6 - сорок дві тисячі двадцять три гривні вісімдесят сім копійок, в рахунок відшкодування заподіяної матеріальної шкоди, п'ятдесят тисяч гривень, в рахунок відшкодування заподіяної моральної шкоди.

Доля речових доказів вирішена відповідно до вимог закону.

В С Т А Н О В И Л А :

Згідно вироку суду, ОСОБА_2 визнаний винним та засуджений за вчинення кримінального правопорушення за наступних обставин:

Обвинувачений ОСОБА_2 наказом головного лікаря № 10к від 02.01.2007 року призначений на посаду лікаря хірурга-проктолога проктологічного відділення КЗ "Дніпропетровська шоста міська клінічна лікарня" Дніпропетровської обласної ради", розташованого по АДРЕСА_1.

Так, в період з 25 березня по 08 травня 2013 року, потерпіла ОСОБА_6, знаходилася на стаціонарному лікуванні в проктологічному відділенні КЗ "Дніпропетровська шоста міська клінічна лікарня" Дніпропетровської обласної ради", розташованого по АДРЕСА_1, лікуючим лікарем якої призначено лікаря хірурга-проктолога проктологічного відділення вказаної лікарні обвинуваченого ОСОБА_2.

Так, обвинувачений ОСОБА_2, будучи медичним працівником, в порушення вимог посадової інструкції лікаря хірурга-проктолога проктологічного відділення вказаної лікарні в період з 25 березня по 08 травня 2013 року, знаходячись за адресою: АДРЕСА_1, під час стаціонарного лікування в проктологічному відділенні потерпілої ОСОБА_6, діючи необережно, не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинен був і міг передбачити - злочинна недбалість, неналежно виконав свої професійні обов'язки медичного працівника, внаслідок недбалого та несумлінного до них ставлення, що спричинило тяжкі наслідки для потерпілої ОСОБА_6

В період з 25 березня 2013 року по 08 травня 2013 року потерпіла ОСОБА_6 знаходилась на стаціонарному лікуванні в проктологічному відділення КЗ "Дніпропетровська шоста міська клінічна лікарня" по АДРЕСА_1. Лікуючим лікарем ОСОБА_6 було призначено лікаря хірурга-проктолога проктологічного відділення ОСОБА_2, яким було встановлено діагноз хворій ОСОБА_6- парапроктит, свіщева форма. Однак, тільки 03 травня 2013 року, ОСОБА_2 було виконано рентгенологічне обстеження хворій ОСОБА_6 та було встановлено клінічний діагноз: остеомієліт куприка. Відповідно до висновків експерта №228 від 09.12.2013 р. та №241-Д від 27.12.2013р. при надходженні до медичної установи ОСОБА_6 та при виявленні остеомієліту куприка, необхідно було провести корекцію лікувальної тактики - оперативного лікування (ревізії, додаткового розкриття затоків, нефректомії, санації рани).

Так, обвинувачений ОСОБА_2 неналежно виконуючи свої професійні обов'язки медичного працівника відповідно до висновків експертів № 228 від 09.12.2013 року та № 241-Д від 27.12.2013 року: запізно виконав рентгенологічне обстеження ОСОБА_6; провів консервативну терапію, з недооцінкою помірного підвищення рівня глюкози крові; не в повній мірі провів бактеріологічний моніторинг; недостатньо здійснював контроль за веденням хворої. Загальний аналіз крові виконано однократно; рентгенологічне обстеження грудної клітини не виконано, що призвело до розвитку тяжких ускладнень у потерпілої ОСОБА_6- клініки сепсису, декомпенсація цукрового обміну, менінгоенцефаліт. Виникнення ускладнень стало причиною переводу хворої в відділення АІТ КЗ "Дніпропетровська шоста міська клінічна лікарня" Дніпропетровської обласної ради", а потім в відділення ІТ гнійно-септичного профілю КЗ "Обласна клінічна лікарня імені Мечникова" ДОР". Дані ускладнення є небезпечними для життя і погребують інтенсивної терапії. Так, у потерпілої ОСОБА_6 встановлені неврологічні ускладнення у вигляді вторинної менінгомієлопатії з нижнім грубим иарапарезом, парагіперестезією, порушенням функції тазових органів по типу неутримання кала і затримки сечі; діабетичної полінейропатії з нерізкими розладами чутливості на верхніх кінцівках, незагоєної рани ділянки хрестця, які є наслідком прогресування інфекційних уражень хресцьово-куприкової ділянки і малого тазу з залученням оболонок і речовини спинного мозку з рівня нижньогрудних сегментів, які призвели до 90% (дев'яносто ) стійкої втрати професійної працездатності.

В апеляціях:

- прокурор просить вирок районного суду м. Дніпропетровська від 21.11.2014 року змінити та на підставі ст. 420 КПК України ухвалити свій вирок, ураховуючи ступінь тяжкості правопорушення та обставини, викладені в апеляції, призначити більш суворе покарання для обвинуваченого, а саме призначити покарання для обвинуваченого у вигляді позбавлення волі строком на один рік та повністю задовольнити позовні вимоги ОСОБА_6 в частині моральної шкоди, що згідно цивільного позову складає - два мільйона триста тисяч гривень.

- обвинувачений ОСОБА_2 просить скасувати рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська, винести своє рішення, яким закрити кримінальне провадження за відсутності в його діях складу кримінального провадження.

- захисник адвокат Ісаєв М.Т. просить скасувати обвинувальний вирок районного суду стосовно ОСОБА_2 та винести ухвалу про закриття кримінального провадження згідно п. 2 ч.1 ст. 284 КПК України за відсутності в діянні останнього складу кримінального правопорушення.

- потерпіла ОСОБА_6 просить вирок районного суду змінити, призначивши обвинуваченому більш сувору міру покарання з позбавленням волі. Стягнути з ОСОБА_2 сорок дві тисячі двадцять три гривні вісімдесят сім копійок, внаслідок заподіяної матеріальної шкоди. Також стягнути два мільйони триста тисяч гривень, внаслідок заподіяної шкоди.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника адвоката Ісаєва М.Т. які підтримали свої апеляції і заперечували проти задоволення апеляцій прокурора і потерпілої, просили вирок суду скасувати і виправдати обвинуваченого в зв'язку з відсутністю в його діях складу злочину, прокурора яка підтримала апеляцію прокурора та потерпілої і заперечувала проти задоволення апеляцій обвинуваченого і його захисника, просила скасувати вирок суду в частині призначення покарання і призначити обвинуваченому більш суворе покарання, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що принесені апеляції підлягають частковому задоволенню, а вирок суду скасуванню з призначеннмя нового судового розгляду в суді першої інстанції, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч.1 ст.91 КПК України у кримінальному провадженню підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; в тому числі вид і розмір матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат, та інші.

Згідно ж з положеннями п.2 ч.3 ст. 374 КПК України, у разі визнання особи винуватою, у мотивувальній частині вироку суд повинен зазначити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням в тому числі наслідків кримінального правопорушення.

Вказані вимоги статей кримінального процесуального закону при ухваленні вироку судом першої інстанції були порушені.

Виходячи з вказаних норм кримінального процесуального закону, під повнотою дослідження слід розуміти правильне визначення предмету доказування, тобто з'ясування усіх обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, системну оцінку всіх допустимих і належних доказів у сукупності, що є основою прийняття законного і обґрунтованого рішення у справі.

Згідно ст.291 КПК України обвинувальний акт має бути конкретним і містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Формулювання обвинувачення має бути конкретним і містити дані про час, місце та ніші обставини скоєння злочину, оскільки особа має право знати в чому саме вона обвинувачується і захищатися від пред'явленого обвинувачення.

Вказані положення випливають також з п.а ч.3 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Верховною Радою України 17 липня 1997 року, згідно якого кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, має право бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причину обвинувачення проти нього.

Проте, як вбачається з матеріалів кримінального провадження ці вимоги закону під час досудового розслідування не були виконані, а обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, належним чином не з'ясовані.

Про неконкретність обвинувачення, що сформульоване в обвинувальному акту та згодом визнане судом доведеним, слідчий зазначив, що своїм діянням, яке проявилось у неналежному виконанні медичним працівником своїх професійних обов'язків внаслідок несумлінного чи недбалого до них ставлення, що спричинило тяжкі наслідки для хворої, ОСОБА_2 вчинив злочин, передбачений ч.1 ст.140 КК України.

Вказане обвинувачення не можна визнати конкретним. З об'єктивної сторони злочин, передбачений ч.1 ст.140 КК України характеризується діянням, наслідками, оскільки склад вказаного злочину матеріальний та причинним зв'язком між діянням і наслідками.

Діяння виражається в невиконанні або неналежному виконанні медичним працівником своїх обов'язків. Водночас, неналежне виконання своїх обов'язків можливе внаслідок недбалого або несумлінного до них ставлення, тобто у двох формах. Орган досудового розслідування та суд у вироку, зазначивши, що неналежне виконання медичним працівником своїх професійних обов'язків внаслідок недбалого чи несумлінного до них ставлення, вимог закону щодо конкретності пред'явленого обвинувачення не дотримав. Також слідчий та суд не розписали у чому саме полягає недбале чи несумлінне ставлення обвинуваченого ОСОБА_2 до своїх службових обов'язків.

Крім цього, диспозиція ч.1 ст.140 КК України має бланкетний характер, у кожному конкретному випадку має встановлюватися, які саме професійні обов'язки покладались на винну особу і які з цих обов'язків виконані неналежним чином, а також вимоги яких конкретно нормативних актів (інструкцій, правил, вказівок тощо) порушено винним. При цьому необхідно враховувати, що встановлення діагнозу та вибір конкретного способу і методу лікування залежать від багатьох чинників, зокрема індивідуальних особливостей організму хворого, досягнень медичної науки і досвіду лікувальної діяльності, а тому не можуть бути заздалегідь і повністю регламентовані нормативними актами у сфері охорони здоров'я.

Проте ні у вироку суду ні в обвинувальному акті не було відображено, які саме професійні обов'язки та вимоги яких нормативних актів порушив обвинувачений ОСОБА_2.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що оскільки пред'явлене ОСОБА_2 обвинувачення, яке визнане судом доведеним не містить всіх ознак об'єктивної сторони злочину, передбаченого ч.1 ст.140 КК України та є неповним, а обвинувальний акт не в повній мірі відповідає вимогам ст.291 КПК України.

Крім того, згідно вироку суду та матеріалів кримінального провадження органом досудового слідства було проведено експертизи № 228 від 09.12.2013 року та № 241-Д від 27.12.2013 року згідно яких: ОСОБА_2 запізно виконав рентгенологічне обстеження ОСОБА_6; провів консервативну терапію, з недооцінкою помірного підвищення рівня глюкози крові; не в повній мірі провів бактеріологічний моніторинг; недостатньо здійснював контроль за веденням хворої. Загальний аналіз крові виконано однократно; рентгенологічне обстеження грудної клітини не виконано, що призвело до розвитку тяжких ускладнень у потерпілої ОСОБА_6- клініки сепсису, декомпенсація цукрового обміну, менінгоенцефаліт. Виникнення ускладнень стало причиною переводу хворої в відділення АІТ КЗ "Дніпропетровська шоста міська клінічна лікарня" Дніпропетровської обласної ради", а потім в відділення ІТ гнійно-септичного профілю КЗ "Обласна клінічна лікарня імені Мечникова" ДОР". Дані ускладнення є небезпечними для життя і погребують інтенсивної терапії. Так, у потерпілої ОСОБА_6 встановлені неврологічні ускладнення у вигляді вторинної менінгомієлопатії з нижнім грубим иарапарезом, парагіперестезією, порушенням функції тазовових органів по типу неутримання кала і затримки сечі; діабетичної полінейропатії з нерізкими розладами чутливості на верхніх кінцівках, незагоєної рани ділянки хрестця, які є наслідком прогресування інфекційних уражень хресцьово-куприкової ділянки і малого тазу з залученням оболонок і речовини спинного мозку з рівня нижньогрудних сегментів, які призвели до 90% (дев'яносто ) стійкої втрати професійної працездатності.

В ході судового розгляду кримінального провадження судом першої інстанції також було долучено та досліджено в ході розгляду провадження висновок додаткової комісійної судово-медичної експертизи Запорізького обласного бюро №34/к від 26.02.2014 року було зроблено висновки, що при обстеженні пацієнтки ОСОБА_6 не було допущено суттєвих відхилень від стандартів надання медичної допомоги в умовах стаціонару. Виявлені комісією обставини лягли в основу несприятливих наслідків протікання захворювань у ОСОБА_6, насамперед несвоєчасна госпіталізація, що в купі з безсистемним, тривалим прийомом антибіотиків створило умови для формування в організмі хворої осередку хронічної інфекції. Під час лікування хворої мали місце загрозливі для її здоров'я та життя септичні явища, декомпенсація цукрового обміну, менінгоенцефаліт, проте ці стани були своєчасно встановлені і усунуті в умовах спеціалізованого відділення. На думку комісії дії лікарів в прямому причинно-наслідковому зв'язку з настанням несприятливих наслідків для здоров'я ОСОБА_6 не знаходяться.

Суд, навівши у вироку ці дві експертизи з різними висновками не навів у вироку переконливих доказів про те, чому він бере за основу висновки однієї експертизи та відхиляє інші.

Крім цього слід зазначити, що відповідно до вимог ч.6 ст.9 КПК України, у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою ст.7 цього Кодексу.

Приймаючи до уваги той факт, що діючим КПК України, з одного боку, чітко визначені повноваження суду апеляційної інстанції, до яких не входить зміна фактичних обставин, встановлених під час кримінального провадження у суді першої інстанції в частині збільшення їх об'єму ухвалою суду апеляційної інстанції, оскільки останнє покладено кримінальним процесуальним законом саме на суд першої інстанції, який цих вимог не дотримався, з другого боку в перелік підстав, для призначення нового розгляду в суді першої інстанції, передбачених ст.415 КПК України, не входять істотні порушення кримінального процесуального закону передбачені ст.91 КПК України, ст.370 КПК України, ст.374 КПК України, які в даному випадку були допущені судом першої інстанції, виходячи з загальних засад кримінального провадження, а саме з вимог п.19 ч.1 ст.7 КПК України, ч.3 ст.26 КПК України, вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 21 листопада 2014 року стосовно ОСОБА_2, по кримінальному провадженню № 42013040660000084, на підставі вимог ч.1 ст.412 КПК України, підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду кримінального провадження у суді першої інстанції зі стадії підготовчого розгляду, а апеляції - частковому задоволенню.

Оскільки вирок суду підлягає скасуванню з приводу суттєвих порушень вимог кримінального процесуального законодавства, колегія суддів не входить в обговорення доводів апеляції потерпілої ОСОБА_6 про правильність вирішення цивільного позову, який підлягає вирішенню судом під час нового судового розгляду в порядку, передбаченому ЦК та ЦПК України.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.7 КПК України, ч.6 ст.9 КПК України, ч.3 ст.26 КПК України, ст.404 КПК України, п.6 ч.1 ст.407 КПК України, ч.1 ст.412 КПК України, ст.418 КПК України, ст.419 КПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляції прокурора, який брав участь в розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, обвинуваченого ОСОБА_2, захисника адвоката Ісаєва М.Т. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 та потерпілої ОСОБА_6 задовольнити частково, а вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 21 листопада 2014 року стосовно ОСОБА_2 по кримінальному провадженню № 42013040660000084 - скасувати, призначивши новий судовий розгляд в суді першої інстанції зі стадії підготовчого провадження.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_2 залишити - особисте зобов'язання.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

В.В. Зайцев К.Г. Руських Т.А. Свідерська