АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 554/11626/14-ц Номер провадження 22-ц/786/1144/15Головуючий у 1-й інстанції Андрієнко Г. В. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2015 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі: головуючого судді: Карпушина Г.Л.; суддів: Винниченка Ю.М., Абрамова П.С., при секретарі: Рибак О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «Альфа банк» на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 11 грудня 2014 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства «Альфа банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та позов ОСОБА_3 до ПАТ «Альфа-Банк» про розірвання кредитного договору,-

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 11 грудня 2014 року позов ПАТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено повністю.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованість за кредитним договором в сумі 204 945 ,83 грн., а саме: заборгованість за тілом кредиту -185 373,92 грн.; заборгованість по відсотках -10 320,91 грн.; заборгованість по пені - 9 251 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Альфа-Банк» судові витрати в сумі 2 049,46 грн.

Позов ОСОБА_3 до ПАТ «Альфа-Банк» про розірвання кредитного договору задоволено повністю.

Розірвано кредитний договір № 700007592 укладений 13.06.2008 р. між ОСОБА_3 та ПАТ «Альфа-Банк» з 11.12.2014 р.

Стягнуто з ПАТ «Альфа-Банк» на користь ОСОБА_3 судові витрати в сумі 243, 60 грн.

З вказаним рішенням суду не погодилось ПАТ «Альфа-Банк» та подало на нього апеляційну скаргу. Апелянт вважає, що дане рішення суду в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_3 про розірвання кредитного договору є незаконним, необґрунтованим, винесеним з грубим порушеннями норм матеріального та процесуального права. Прохають, рішення місцевого суду в частині задоволення зустрічного позову скасуватита ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволені зустрічного позову у повному обсязі.

Судове засідання проводилося за участі відповідача, третьої особи та її представника, за відсутності апелянта, який будучи належним чином та завчасно повідомленим про час та місце слухання справи, в судове засідання свого представника не направив.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, пояснення осіб, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та мотиви апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

У відповідності з ч.3 ст. 10, ч.1ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу позовних вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 ст.303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно п.2 ч.1 ст. 307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове по суті позовних вимог.

Згідно п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим судом, що 13.06.2008 року ЗАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_3 уклали кредитний договір № 700007592, з подальшим внесенням змін та доповнень, відповідно до якого банк зобов'язується надати боржнику кредит у сумі 24 472,16 дол. США. Відповідно до умов договору, боржник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати неустойки та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені договором. Дата остаточного повернення кредиту є 14.06.2018 р.

В забезпечення виконання зобов'язань позичальника, що випливають з договору 13.06.2008 року ЗАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_2 уклали договір поруки № 700007592-П, відповідно до якого поручитель поручається за виконання обов'язків боржника, які виникли на підставі договору або можуть виникнути на підставі цього у майбутньому. До договору поруки відповідно також було внесено зміни та доповнення 10.07.2009 року.

Судом першої інстанції встановлено, що у порушення умов договору боржник свої зобов'язання належним чином не виконав, в результаті чого станом на 14.06.2014 р. має прострочену заборгованість за кредитом - 15 804,97 дол. США, що за курсом НБУ на 14.06.2014 р. складає 185 373,92 грн., за відсотками 879,96 дол. США, що за офіційним курсом НБУ на 14.06.2014 р. складає 10 320,91 грн. На 14.06.2014 р. розмір неустойки становить: пеня - 788,74 дол. США, що за курсом НБУ станом на 14.06.2014 р. складає 9251,00 грн. На виконання умов договору боржнику та відповідачу 15.07.2014 року була направлена вимога про дострокове повернення кредиту, але на момент подачі позову вимога не виконана.

Вирішуючи позовні вимоги публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» та стягуючи з відповідача заборгованість за взятим кредитом, відсоткам та комісії в сумі 204 945, 83 грн. місцевий суд виходив з того, що підставами для задоволення позову є порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, а тому відповідно до ст. 554 ЦК України, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Розглядаючи спір при вирішенні питань щодо наявності підстав для задоволення первісних позовних вимог, колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду та вважає, що суд першої інстанції, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Проте, вирішуючи позовні вимоги третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги, судом першої інстанції допущено невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильно застосовано норми матеріального і процесуального права.

Задовольняючи зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3 до ПАТ «Альфа-банк» про розірвання кредитного договору, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ч.2 ст. 652 ЦК України, передбачено, що якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінилися, або щодо його розірвання, а тому договір може бути розірваний з підстав, встановлених частиною другою цієї статті. При цьому обґрунтовуючи необхідність розірвання спірного кредитного договору, місцевий суд, взяв до уваги доводи позивача щодо падіння курсу гривні відносно долара США що є істотною зміною обставин, якими сторони договору керувалися при його укладенні.

Умови та наслідки розірвання договорів передбачені ст. 651-654 ЦК України. Частиною 1 ст. 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частинами 1, 2 ст. 652 ЦК України передбачено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Так, з матеріалів справи вбачається, що в момент укладення договору його сторони не лише не керувалися тим, що курс української гривні до долара США протягом строку дії договору залишатиметься стабільним, але й не пов'язували виконання умов договору з курсом національної валюти.

Таким чином, настання світової фінансової кризи не є істотною зміною обставин, якими сторони договору керувалися при його укладенні, оскільки економічна криза носить загальний характер та стосується обох договірних сторін, відтак, це саме по собі не може бути підставою для зміни або розірвання договору в судовому порядку (постанова Верховного Суду України від 20 лютого 2012 року у справі №6-93цс11).

Окрім того, відповідно до роз'яснень, наданих у п. 15 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 травня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» при вирішенні спорів щодо розірвання кредитного договору з посиланням, зокрема, на світову фінансову кризу чи інші суттєві обставини суд має враховувати положення частини другої статті 652 ЦК і виходити з того, що закон пов'язує можливість розірвання договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю одночасно чотирьох умов, визначених частиною другою цієї статті при істотній зміні обставин.

Колегія суддів вважає, що в момент укладення спірного кредитного договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане, а тому помилковим є висновок суду про наявність передбачених ч.2 ст. 652 ЦК України підстав для розірвання договору.

Враховуючи вищевикладені обставини, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги публічного акціонерного товариства «Альфа банк», скасування рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 11 грудня 2014 року в частині задоволення позову ОСОБА_3 до ПАТ «Альфа-Банк» про розірвання кредитного договору та ухваленням нового рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 - відмовити.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 314,316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Альфа банк»- задовольнити.

Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 11 грудня 2014 року в частині задоволення позову ОСОБА_3 до ПАТ «Альфа-Банк» про розірвання кредитного договору - скасувати.

Постановити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ПАТ «Альфа-Банк» про розірвання кредитного договору - відмовити.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий суддя : /підпис/

Судді: /підписи/

З оригіналом згідно:

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області Г.Л. Карпушин