ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

14 квітня 2015 року Справа № 5011-9/12552-2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя: судді:Дроботова Т.Б., Алєєва І.В., (доповідач) Рогач Л.І.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Український банк реконструкції та розвитку" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.03.2015 року

за скаргою Публічного акціонерного товариства "Український банк реконструкції та розвитку" на дії відділу Державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м.Києві

у справі № 5011-9/12552-2012 господарського суду міста Києва

за позовом Житлово-будівельного кооперативу "Адоніс"

до 1. Публічного акціонерного товариства "Український банк реконструкції та розвитку"

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія "Адоніс"

за участю Прокуратури Подільського району м.Києва

про визнання договорів недійсними,

ВСТАНОВИВ:

Подана Публічним акціонерним товариством "Український банк реконструкції та розвитку" касаційна скарга на постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.03.2015 року у справі № 5011-9/12552-2012 не відповідає вимогам розділу ХІІ1 ГПК України з наступних підстав.

Частинами першою і другою статті 1117 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права; касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до п. 4 частини першої ст. 111 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга подається у письмовій формі і повинна містити вимоги особи, що подала скаргу, із зазначенням суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права.

Зазначення суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права полягає в тому, що скаржник повинен у касаційній скарзі указати, які саме норми порушено чи застосовано неправильно, і в чому саме полягає це порушення або неправильне застосування.

Доводи касаційної скарги ідентичні доводам апеляційної скарги по цій справі і стосуються виключно питань, пов'язаних з установленням обставин справи та оцінкою доказів у ній, тобто питань, розгляд та вирішення яких з урахуванням наведених приписів статті 1117 Господарського процесуального кодексу України перебувають поза межами перегляду справи в касаційній інстанції.

Пунктом 6 частини першої ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України визначено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо у скарзі не зазначено суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права.

За таких обставин касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду Вищим господарським судом України і підлягає поверненню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 111, п. 6 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Український банк реконструкції та розвитку" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.03.2015 року у справі № 5011-9/12552-2012 повернути скаржнику.

Головуючий суддя Т.Б.Дроботова

Суддя (доповідач) І.В. Алєєва

Суддя Л.І.Рогач