Справа № 308/8845/14-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 квітня 2015 року Ужгородський міськрайонний суд

Закарпатської області

в складі: головуючого судді - Семерак І.О.

при секретарі - Віраг Е.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3 та Приватний нотаріус Митровцій Ю.Ю., про витребування майна з чужого незаконного володіння, -

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 звернулася в суд з вказаним позовом мотивуючи його тим, що 15.12.2006 року вона придбала у ОСОБА_5 квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, про що було укладено відповідний договір купівлі продажу. 19.01.2007 року Комунальним підприємством „Ужгородське міське бюро технічної інвентаризації" зареєстровано право власності на вказане нерухоме майно.

Вказує, що ОСОБА_3 в 2012 році звернулась в Ужгородський міськрайонний суд з позовом про визнання недійсним вищенаведеного договору купівлі продажу та 08.11.2012 року рішенням цього суду відмовлено в задоволенні такого позову. 12.02.2013 року апеляційним судом Закарпатської області вказане рішення скасовано та прийнято нове рішення яким позов ОСОБА_3 задоволено, визнано договір купівлі продажу вказаної квартири недійсним, визнано ОСОБА_5 власником вказаної квартири на час смерті останньої та застосовано наслідки недійсності правочину.

24.07.2013 року ухвалою Вищого спеціалізованою суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ рішення апеляційного суду Закарпатської області від 12.02.2013 року скасовано, а рішення Ужгородського міськрайонного суду від 08.11.2012 року, яким в задоволенні позовної заяви ОСОБА_3 відмовлено, залишено в силі.

Однак, протягом періоду між прийнятим рішенням від 12.02.2013 року апеляційним судом Закарпатської області та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 24.07.2013 року, ОСОБА_3 звернулась до Ужгородського міськрайонного суду з позовною заявою про визнання права власності на спірне нерухоме майно та рішенням цього суду від 15.03.2013 року за ОСОБА_3 було визнано право власності на вказану квартиру, в порядку спадкування після смерті ОСОБА_5, та зобов'язано відділ речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції Закарпатської області зареєструвати право власності за ОСОБА_3 на квартиру. Скористалась тим, що ОСОБА_1 не була залучена до участі у цій справі, відповідне рішення набуло законної сили та ОСОБА_3 зареєструвала за собою право власності на спірне майно. В подальшому, а саме 17.05.2013 року, ОСОБА_3 продала вищевказану квартиру ОСОБА_2, про що укладено відповідний договір купівлі продажу.

Зазначає, що довідавшись про існування вказаного судового рішення, вона оскаржила його і 21.03.2014 року апеляційним судом Закарпатської області вказане рішення було скасовано, а у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.

Таким чином вважає, що ОСОБА_3 незаконно набула право власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, незаконно, а тому і ОСОБА_2, уклавши з гр. ОСОБА_3 договір купівлі продажу цієї квартири, також незаконно набула її у власність, без відповідної правової підстави.

У зв'язку з цим, просить витребувати з чужого незаконного володіння, а саме від ОСОБА_2, на користь ОСОБА_1, вказану квартиру.

В судовому засіданні представник позивача - ОСОБА_6 позов підтримав в повному обсязі та, з підстав наведених в ньому, просив його задоволити.

Відповідач, будучи про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, в судове засідання повторно не з'явився, про причину неявки суд не повідомив, заява про розгляд справи у його відсутності до суду не надходила.

Третя особа - ОСОБА_3 та її представник - ОСОБА_7 в судовому засіданні заперечили щодо задоволення позову, вважаючи такий безпідставним. При цьому пояснили, що ОСОБА_3 на законних підставах набула право власності на спірну квартиру і на час її продажу не існувало жодних заборон щодо її відчуження, а тому вважають, що саме ОСОБА_2 на даний час являється законним власником спірної квартири.

Третя особа - приватний нотаріус Митровцій Ю.Ю. в судове засідання не з'явився.

Заслухавши пояснення представника позивача, третьої особи ОСОБА_3 та її представника, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності та допустимості, суд приходить до наступного висновку.

Так, як вбачається з матеріалів справи, 15.12.2006 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі продажу, який посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу - ОСОБА_8, згідно якого ОСОБА_1 купила належну ОСОБА_5 квартиру АДРЕСА_1

19.01.2007 року Комунальним підприємством „Ужгородське міське бюро технічної інвентаризації" зареєстровано право власності на вказане нерухоме майно, що підтверджується копією витягу від 19.01 2007 року.

08.11.2012 року рішенням Ужгородського міськрайонного суду відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання недійсним вищевказаного договору купівлі-продажу квартири.

12.02.2013 року апеляційним судом Закарпатської області вказане рішення Ужгородського міськрайонного суду від 08.11.2012 року скасовано та прийнято нове рішення яким позов ОСОБА_3 задоволено, визнано вищевказаний договір купівлі продажу квартири недійсним, визнано ОСОБА_5 власником вказаної квартири на час смерті останньої - ІНФОРМАЦІЯ_1 та застосовано наслідки недійсності правочину.

24.07.2013 року ухвалою Вищого спеціалізованою суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ рішення апеляційного суду Закарпатської області від 12.02.2013 року скасовано, а рішення Ужгородського міськрайонного суду від 08.11.2012 року, яким в задоволенні позовної заяви ОСОБА_3 відмовлено, залишено в силі.

Судом встановлено, що протягом періоду між прийнятим апеляційним судом Закарпатської області рішенням від 12.02.2013 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 24.07.2013 року, ОСОБА_3 звернулась до Ужгородського міськрайонного суду з позовом про визнання права власності на нерухоме майно та рішенням цього суду від 15.03.2013 року за ОСОБА_3 було визнано право власності на квартиру АДРЕСА_1, в порядку спадкування після смерті ОСОБА_5, та зобов'язано відділ речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції Закарпатської області зареєструвати право власності за ОСОБА_3 на вказану квартиру. При цьому ОСОБА_1 до участі в розгляді даної справи залучена не була.

Зареєструвавши за собою право власності на вказану квартиру ОСОБА_3 17.05.2013 року продала її ОСОБА_2, про що укладено відповідний договір купівлі продажу серія та №1388, посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Митровцій Ю.Ю. В цей же день ОСОБА_2 зареєструвала за собою право власності на цю квартиру, що стверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 05.03.2015 року.

В судовому засіданні встановлено, що довідавшись про існування вказаного судового рішення, ОСОБА_1 оскаржила його до апеляційного суду Закарпатської області.

Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 21.03.2014 року скасовано рішення Ужгородського міськрайонного суду від 15.03.2013 року, а у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.

У силу вимог ст.61 ЦПК України, обставини встановлені рішенням суду не підлягають доказуванню.

За положеннями статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Разом із тим відповідно до положень статті 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо згідно з статтею 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Згідно з положеннями статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

За змістом цієї норми закону майно, яке вибуло з володіння власника на підставі рішення суду, ухваленого щодо цього майна, але в подальшому скасовано, вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею.

Також, за положеннями зазначених норм права власник майна може витребувати належне йому майно від будь якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула майно з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними.

Таким чином, оскільки рішення суду на підставі якого за ОСОБА_3 було визнано право власності на спірну квартиру, в подальшому було скасовано судом апеляційної інстанції, то суд вважає, що квартира вибула з володіння ОСОБА_1 поза її волею, а тому відповідно до вимог ст.388 ЦК України, вона підлягає витребуванню від добросовісного набувача ОСОБА_2

За таких обставин суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 є обгрунтовним і таким, що підлягає до задоволення.

Також суд вважає, що у відповідності до ст.88 ЦПК України підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача сплачені останнім та документально підтверджені судові витрати, які складають 522 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст.330, 387, 388 ЦК Українист.ст. 10, 60, 61, 88, 212, 213, 215, 294 ЦПК України, суд, -

РІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3 та Приватний нотаріус Митровцій Ю.Ю., про витребування майна з чужого незаконного володіння -задовольнити.

Витребувати з чужого незаконного володіння, а саме від ОСОБА_2, на користь ОСОБА_1, квартиру АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 522 грн. судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Закарпатської області протягом десяти днів з дня його проголошення, а у разі проголошення рішення без участі особи, яка її оскаржує, протягом десяти днів з дня його отримання.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду Семерак І.О.