УКРАЇНА
Господарський суд
Житомирської області
————————————————————————————————————————* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Від "31" січня 2007 р. | Справа № 8/146 |
Господарський суд Житомирської області у складі:
Головуючого судді
судді Давидюка В.К.
судді
за участю представників сторін
від позивача Шепель Л.І. (дор. №1 від 04.01.07р.)
від відповідача не з'явився
від третіх осіб: не з'явився
прокурора Стемковський Д.Б.
Розглянув справу за позовом Прокурора Богунського району міста Житомира в інтересах держави в особі Державного підприємства "Агенство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу" (м. Київ), повноваженим представником якого є Житомирське обласне дочірнє підприємство державної акціонерної компанії "Хліб України"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Соловіївське" (с. Соловіївка Брусилівського району)
треті особи на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:
Брусилівське хлібоприймальне підприємство;
ВАТ "Брісилівагрохім"
про стягнення 67840,00 грн.
Прокурор звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача на користь позивача 67840грн. боргу.
Заявою від 11.03.05р. №3614-11-05 прокурор уточнив позовні вимоги та просить стягнути на користь Житомирського обласного дочірнього підприємства державної акціонерної компанії "Хліб України" з ТОВ "Соловіївське" пшеницю 3 класу в кількості 84,8тонн на суму 67840грн.
Відповідно до п.2 ч.2 ст.79 ГПК України господарський суд зупиняв провадження у справі та направляв матеріали справи до прокуратури Житомирської області для проведення перевірки обставин відпуску позивачем товарно - матеріальних цінностей відповідачу та прийняття за наслідками перевірки рішення в порядку ст.97 КПК України. До господарського суду надійшло повідомлення прокуратури Житомирської області, з якого вбачається, що за результатами перевірки обставин відпуску ДП ДАК "Хліб України" ТОВ "Соловіївське" товарно-матеріальних цінностей, прокуратурою Брусилівського району прийнято рішення про відмову в порушенні кримінальної справи за відсутністю в діях посадових осіб складу злочину.
Позивач та прокурор в судовому засіданні позовні вимоги підтримали.
Відповідач проти позовних вимог позивача у своїх відзивах заперечує.
Відповідач та треті особи представників в судове засідання не направили, про причини неявки суд не повідомили.
Неявка представників сторін в судове засідання не перешкоджає розгляду справи, оскільки вони належним чином проінформовані про час та місце судового засідання.
У відповідності зі ст. 75 ГПК України спір вирішується за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши пояснення представника позивача та прокурора, дослідивши матеріали справи, господарський суд
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.97р. № 977 "Про умови забезпечення мінеральними добривами потреб сільського господарства під урожай 1998 року" (далі Постанова) був затверджений Наказом Міністерства агропромислового комплексу, Міністерства фінансів, Державної акціонерної компанії "Хліб України" від 14.10.97р. за № 65/213/77 "Порядок забезпечення сільськогосподарських товаровиробників мінеральними добривами під урожай 1998 року" (далі Порядок).
Абзацем 2 п.7 Постанови установлено, що умови виконання цієї постанови визначаються за тристоронніми угодами між постачальниками мінеральних добрив, об'єднанням "Украгрохім", Державною акціонерною компанією "Хліб України", а також за угодами із сільськогосподарськими товаровиробниками.
Пунктами 5,6,7,9 Порядку передбачено, що сільськогосподарські товаровиробники отримують мінеральні добрива від райагрохімів відповідно до укладених тристоронніх договорів (між райагрохімом, сільгосптоваровиробником і заготівельним або переробним підприємством). Підтвердженням факту одержання мінеральних добрив є акт їх передачі-приймання, що підписаний райагрохімом, заготівельним підприємством і сільськогосподарським товаровиробником та погоджений з відділенням Державного казначейства України.
Згідно до вказаної Постанови був укладений тристоронній договір №87/4-190 від 14.10.97р. між Дочірнім підприємством " Українська Газова Компанія", Державною акціонерною компанією "Хліб України" та ВАТ "Агрохімцентр" "Про постачання мінеральних добрив під урожай 1998 року" (а.с.15-16).
Відповідно до вказаного Порядку був укладений тристоронній договір № 12 від 13.10.97р. між ВАТ "Брусилівагрохім", Брусилівським хлібоприймальним підприємством та КСП "Хлібороб", правонаступником останнього є відповідач, що підтверджується листом Державного реєстратора Брусилівської райдержадміністрації №13 від 27.01.07р. наданим прокурором.
Згідно з умовами договору (пп.2.1) райагрохім зобов'язався поставити відповідачу до 10.07.98р. мінеральні добрива в обмін на сільськогосподарську продукцію за затвердженими еквівалентами (згідно з додатком до договору).
Заготівельник зобов'язався (пп.4.1.) прийняти від відповідача сільськогосподарську продукцію (зерно і соняшник), але не пізніше 01.12.98р. в обсягах, еквівалентних визначеними актами приймання-передачі міндобрив.
Відповідач зобов'язався (пп.3.1.) прийняти від райагрохіма на баланс засоби хімізації по акту передачі-приймання згідно з Порядком та поставити заготівельнику в обумовлені договором строки до 01.12.98р. на адресу ДАК "Хліб України" за свій рахунок сільськогосподарську продукцію у кількості згідно з додатком (пп.3.2.).
Зобов'язання щодо поставки відповідачу мінеральних добрив були виконані позивачем - ДАК "Хліб України", який, згідно з абз.2 п.5 Порядку був власником отриманих райагрохімами мінеральних добрив, а райагрохім, відповідно діяв за дорученням і в інтересах ДАК "Хліб України".
Факт поставки відповідачу міндобрив в кількості 127,3тн (аміачної селітри) на суму 29949грн.50коп. за цінами 1998 року підтверджується накладною № 15 від 29.09.98р., довіреністю серії ГАР № 581404 від 29.09.98р. (а.с.18,19), реєстрами відвантаження мінеральних добрив (а.с.109) та актом передачі-приймання мінеральних добрив в обмін на сільськогосподарську продукцію № 12 від 20.05.98р. і актом звірки розрахунків від 20.12.99р. (а.с.20, 21).
Свої зобов'язання за договором відповідач виконав неналежним чином, поставивши в рахунок отриманих міндобрив в 2001 році продовольче зерно на суму 10000грн., що в перерахунку на пшеницю 3 класу становить 42,5тн.
Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 84,8 тн. пшениці 3 класу.
Позивач, посилаючись на ст.623 ЦК України, яка передбачає, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредитору завдані цим збитки з урахуванням ринкових цін, що існували на день пред'явлення позову та на лист Житомирської агропромислової біржі від 19.08.04р. № 211 (а.с.37), згідно якого середньозважена ціна на пшеницю 3 класу на торгах біржі зафіксована в сумі 800,00 грн. за тонну, визначив заборгованість відповідача в розмірі 84,8 тн. пшениці 3 класу на суму 67840грн. (84,8 х 800 = 67840 грн.).
Господарський суд не може погодитись з такими висновками позивача, виходячи з наступного.
Оскільки правовідносини між сторонами виникли і діяли в період чинності ЦК УРСР 1963 року, суд застосовує саме цей нормативний акт. У зв'язку з цим, посилання позивача на статті ЦК України в редакції 2003 року суд вважає безпідставними.
Відповідно до ст.4 ЦК УРСР цивільні права і обов'язки виникають, зокрема, з угод, передбачених законом, а також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема тристороннього договору №12 від 13.11.97р. цивільні права та обов'язки відповідача виникли саме з даного договору.
Вказане також підтверджується актом передачі-приймання мінеральних добрив в обмін на сільськогосподарську продукцію, в якому вказано, що мінеральні добрива передаються відповідно до укладеного сторонами договору № 12 від 13.11.1997 року.
Суд вважає, що вказані Постанова і Порядок прийняті державою з метою забезпечення можливості сільськогосподарських товаровиробників, у яких бракувало вільних обігових коштів, отримати необхідні мінеральні добрива і провести за них розрахунок не коштами, а натуроплатою (еквівалентом обміну). Також ці Постанова і Порядок були підставою для укладення відповідних угод про еквіваленти обміну. Інших способів їх виконання, крім укладення угод (договорів), зазначені Постанова і Порядок не передбачали.
Тому, суд не може погодитись з твердженням позивача про те, що в даному випадку мають місце бюджетні правовідносини, які регулюються Бюджетним кодексом України.
Відповідно до ст.1 Бюджетного кодексу України, ним регулюються відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів та розгляду звітів про їх виконання, а також контролю за виконанням Державного бюджету України та місцевих бюджетів.
У зв'язку з цим, позиція позивача щодо посилання на БК України для визначення наявності чи відсутності підстав для застосування позовної давності вбачається неправомірною.
Слід також зауважити, що позивач суперечить сам собі, обґрунтовуючи свої вимоги, одночасно посилаючись і на ЦК України (для визначення підстав і суми збитків) і на БК України (для незастосування позовної давності).
Відповідно до ст.161 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк, відповідно до вказівок, зокрема, договору.
Як зазначено в пп.3.2. договору, відповідач повинен був виконати своє зобов'язання до 01.12.98р. Саме з цього строку, внаслідок невиконання зобов'язання відповідачем, починається перебіг строку позовної давності. Відповідно до ст.71 ЦК УРСР, загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки. Таким чином, строк позовної давності сплинув 01.12.2001р.
Відповідно до ст.80 ЦК УРСР, закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові. Якщо суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захистові.
Позивач не надав суду доказів поважності пропуску строку позовної давності і клопотання про його поновлення.
Цієї ж точки зору притримується і Вищий господарський суд України, виклавши свою позицію в постанові від 29.11.06р. по справі №16/472.
Відповідач проти позовних вимог позивача у своїх відзивах заперечує.
Враховуючи викладене, господарський суд приходить до висновку про те, що відповідач дійсно заборгував позивачу 84,8 тонн пшениці 3 класу внаслідок неналежного виконання зобов'язань по цивільно-правовому договору №12 від 13.11.97р., але через пропуск позивачем строку позовної давності у позові слід відмовити.
На підставі ст.ст.71,80 ЦК УРСР, керуючись ст.ст.82-85 ГПК України, господарський суд,-
ВИРІШИВ:
У позові відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Суддя | Давидюк В.К. |
Дата підписаннярішення
"___"________"2007"
Віддрукувати: 7 прим.
1 - в справу
2 - позивачу,
3 - відповідачу,
4-5-прокур
6- Брусилівському ХПП - Брусилівський район, с.Скочище
7 - ВАТ "Брусилівагрохім" - -м.Бурсилів, вул.Чапаєва