Справа №705/6733/14-ц

2/705/535/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 квітня 2015 року м. Умань

Уманський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого - судді Мазуренко Ю.В.

при секретарі Власовій Т.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Умань цивільну справу за позовом ПАТ КБ "Приват Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

В листопаді 2014 року ПАТ КБ "Приват Банк" звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В позові позивач вказує, що відповідно до укладеного договору бн від 29.03.2007 року, що був укладений між ЗАТ КБ «Приват Банк» та ОСОБА_1, 29.03.2014 року відповідач отримав кредит у розмірі 1400,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36.00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Станом на 30.09.2014 року позичальник ОСОБА_1 має заборгованість по кредитному договору бн від 29.03.2007 року в сумі 6 502,70 грн., яка складається з наступного: 1 359,88 грн. - заборгованість за кредитом; 3 192,82 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 1 950,00 грн. - заборгованість з комісії за користування кредитом. Від цієї суми заборгованості віднімається сума у розмірі 1 613,98 грн., яка була стягнута з відповідача ОСОБА_1 судовим наказом Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 23.04.2008 року: з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ПАТ КБ «ПриватБанк» було стягнуто відповідні грошові кошти, - різниця становить 4 888,72 грн. Також у суму заборгованості включено штрафи відповідно до умов кредитного договору: 500,00 грн. / фіксована частина / та 244,44 грн. / процентна складова /. Отже, позивач в позові вказує, що заборгованість до стягнення з відповідача на користь позивача становить 5 633,16 грн. Тому в позові позивач просить стягнути з відповідача на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість у розмірі 5 633,16 грн. та витрати за сплату судового збору.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив його задоволити в повному обсязі посилаючись на викладені в ньому обставини.

Відповідач, будучи належним чином повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання в судове засідання не з»явився. 27.02.2015 року відповідач подав на адресу суду заяву в якій просить суд розгляд справи проводити у його відсутність. Також в заяві вказано, що інтереси відповідача в судовому засіданні буде представляти його представник по дорученню - ОСОБА_2

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнав, та вказав, що банк виготовив та надав відповідачу на підписання договір на російській мові, якою відповідач не володіє та не розуміє специфічні вирази даного договору. Банк перед підписанням договору та під час його підписання не з'ясував у позичальника, чи володіє він російською мовою, чи розуміє зміст договору на російській мові, чи погоджується з викладенням тексту договору на російській мові, чи потребує він перекладача. Всі ці порушення призвели до порушення Конституційних прав позивача ОСОБА_1 Також він вказав, що надані позивачем копії позовної заяви з додатками викладені нечитабельним шрифтом, через що неможливо усвідомити суть позову, наданих додатків і в повній мірі підготуватися до суду. Разом з тим представник відповідача зазначив, що позивач не надав суду жодного документу, в якому було б зафіксовано зміст вчиненого правочину між ним та відповідачем. Банк, як юридична особа, не надав жодного документу, який був би підписаний ОСОБА_1 та уповноваженою банком на це особою, так як анкету-заяву, яку подав відповідач до банку, підписано ним та спеціалістом по кредитах, який невідомо на підставі яких документів діяв. Також представник відповідача вказував, що позивачем не надано до суду Умов надання банківських послуг, які б були підписані відповідачем та які разом із заявою позичальника складають кредитний договір. В додатках є Умови, підписані головою правління банку ОСОБА_3, із чого слідує, що з цими умовами ознайомився саме ОСОБА_3, а не ОСОБА_1 Зазначив він також, що анкету-заяву відповідача не можливо вважати заявою про надання кредиту, так як до неї внесені тільки анкетні дані відповідача і не має жодного слова, де він просить надати йому кредитні кошти. Отже, на думку представника відповідача, позивачем не надано до суду належних та допустимих доказів укладення між ним та ОСОБА_1 кредитного договору. До того ж, на думку представника відповідача, позивачем пропущено позовну давність на звернення з даним позовом до суду, так як банк мав право звернутися до суду з позовною заявою з 24 травня 2008 року і до 24 травня 2011 року зв'язку з видачею 23 квітня 2008 року Уманським міськрайонним судом Черкаської області судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором, на виконання якого ОСОБА_1 не провів жодного платежу.

Вислухавши представника позивача, передставника відповідача, вивчивши і дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уклав договір бн від 29.03.2007 року з ЗАТ КБ «Приват Банк» за яким отримав кредит у розмірі 1400,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36.00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Як вбачається з матеріалів справи, Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» є правонаступником за всіма правами та обов'язками Закритого акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», згідно рішення Загальних зборів акціонерів від 30.04.2009 року.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом в заяві.

Згідно судового наказу, виданого 23.04.2008 року Уманським міськрайонним судом Черкаської області з ОСОБА_1 стягнуто на користь ЗАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 1613,98 грн.

ОСОБА_1 взяті на себе за кредитним договором зобов'язання та у встановлені терміни добровільно не виконав і кошти позичальнику не повернув.

Станом на 30.09.2014 року позичальник ОСОБА_1 має заборгованість по кредитному договору бн від 29.03.2007 року в сумі 6502,70 грн., яка складається з наступного: 1359,88 грн. - заборгованість за кредитом; 3192,82 грн.- заборгованість по процентам за користування кредитом; 1950,00 грн. - заборгованість з комісії за користування кредитом. Від цієї суми заборгованості віднімається сума у розмірі 1613,98 грн., яка була задоволена судовим наказом Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 23.04.2008 року з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ПАТ КБ «ПриватБанк», різниця становить 4888,72 грн. Також у суму заборгованості включено штрафи відповідно до умов кредитного договору: 500,00 грн. / фіксована частина / та 244,44 грн. / процентна складова /. Отже, заборгованість до стягнення становить 5633,16 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язуються надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно з положеннями ч.2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 (позика), якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору.

В ст. 526 ЦК України зазначено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та умов Цивільного кодексу.

Разом з тим, відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново (чч. 1, 3 ст. 264 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

З урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу позовної давності пов'язаний з певними юридичними фактами та їх оцінкою управомоченою особою.

Так, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України).

У зобов'язаннях, в яких строк виконання не встановлено або визначено моментом вимоги кредитора, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст. ст. 252-255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Оскільки умовами договору встановлені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Таким чином, оскільки за умовами договору погашення кредиту повинно здійснюватись позичальником частинами, то початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником кожного із цих зобов'язань.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 6 листопада 2013 року № 6-116цс13, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою.

Представник відповідача в судовому засіданні вказував, що позов вони не визнають та просив суд застосувати наслідки пропущення позивачем строків позовної давності ( як строку загальної позовної давності - по основній сумі боргу, так і строку спеціальної позовної давності).

В судовому засіданні достовірно встановлено,що після винесення 23.04.2008 року Уманським міськрайонним судом Черкаської області судового наказу про стягнення з відповідача по даному позову ОСОБА_1 заборгованості за відповідним кредитним договором, ним було проведення декілька платежів по погашенню боргу і останній платіж було здійснено 14.04.2009 року

Таким чином, враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивачем пропущено строк звернення дот суду з даним позовом. Питання про поновлення строку позовної давності, з посиланням на поважність причин пропуску строку позовної давності, представником позивача в судовому засіданні не ставилось.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 58-60, 88,208, 209, 212, 214, 215, 224 - 226 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Відмовити ПАТ КБ "Приват Банк" у задоволенні позову до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Черкаської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а особами, які беруть участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом 10-ти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Ю.В. Мазуренко