Справа № 1542/07

РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2008 року                                                                         м. Ужгород

Колегія суддів палати з цивільних справ апеляційного суду Закарпатської області в

складі: головуючого - Дроботі В.В.,

суддів - Власова C.O., Кеміня М.П., при секретарі Молнар Е.А., з участю відповідача ОСОБА_1, представників сторін - ОСОБА_2,ОСОБА_3 розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 25 липня 2007 року,

встановила:

Товариство «Глобус» пред'явило до ОСОБА_1 позов про стягнення шкоди.

Позивач зазначав, що відповідач працював у нього за трудовим контрактом з серпня 2006 року по 13 лютого 2007 року, коли наказом № 115/013 був звільнений з роботи за власним бажанням. Під час роботи з відповідачем була укладена угода, згідно якої він - позивач сплатив 4560 грн. за навчання відповідача для одержання ним кваліфікації спеціаліста по обслуговуванню програмного продукту ТОВ «Парус-Бюджет», а той у свою чергу прийняв на себе зобов'язання відпрацювати за цією спеціальністю не менше 3 років.

Посилаючись на те, що товариство виконало умови угоди, але відповідач порушив її, оскільки здобувши спеціальність, звільнився з роботи, позивач просив стягнути з відповідача 4560 грн. заподіяної шкоди.

Рішенням суду позов задоволено на суму 2800 грн.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення скасувати, відмовивши у задоволенні позову. Вказує на те, що оплата позивачем навчання його працівників для здобуття певних спеціальностей проведена стосовно інших осіб, а не його. Окрім того, підстави відшкодування шкоди, передбачені главою IX Кодексу законів про працю України, відсутні, оскільки він таку товариству не заподіяв.

Колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог п.4 ч. 1 ст.309 ЦПК України неправильне застосування норм матеріального права є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.

Судом першої інстанції встановлені слідуючі обставини.

1 серпня 2006 року відповідач був прийнятий на роботу в товариство «Глобус» на посаду системного адміністратора сектора інформаційного забезпечення за контрактом, тобто особливою формою трудового договору.

Трудові правовідносини сторін тривали до 13 лютого 2007 року, коли відповідач звільнився з роботи.

Під час дії трудового договору відповідач був відряджений у м. Київ, де протягом 17 днів навчався програмному забезпеченню в товаристві «Парус».

Як свідчать матеріали справи, зокрема відрядна посвідка № 158, звіт про використання відповідачем коштів, проїзні та інші документи, завдання позивача відповідачем було виконано.

Стягнувши з ОСОБА_1 2800 грн. на користь товариства «Глобус» за вказане відрядження і зазначивши, що відповідач не виконавши цивільно-правового зобов'язання, заподіяв шкоду на дану суму, суд першої інстанції не врахував наступне.

Контракт від 1 серпня 2006 року (а.с.10), на підставі якого суд провів стягнення, укладений сторонами під час перебування їх у трудових правовідносинах, був пов'язаний з роботою відповідача і на нього не могли розповсюджуватись норми цивільного законодавства.

Цей контракт протирічить вимогам ст.ст.130,133,134 Кодексу законів про працю України, а тому згідно ст.9 цього Кодексу є недійсним.

У зв'язку з тим, що чинне трудове законодавство, що регулює правовідносини, які виникли між сторонами спору, не передбачає стягнення витрат на навчання працівника під час його роботи у товаристві, колегія застосовуючи саме ці норми матеріального права, відмовляє у позові ТзДВ СТДВ «Глобус».

Керуючись ст.ст. 9, 130, 133 КЗпП України, ст.ст. 307,309 ЦПК України колегія суддів, -

РІШИЛА :

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 25 липня 2007 року скасувати, ухваливши нове, яким відмовити Страховому товариству з додатковою відповідальністю «Глобус» у позові до ОСОБА_1 про стягнення шкоди в сумі 4560 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і відповідно до ст.ст. 326, 327 ЦПК України може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.