УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

————————————————————————————————————————

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "30" січня 2007 р.

Справа № 14/4742

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді Костриці О.О.  

за участю представників сторін

від позивача Кумечко Ж.М. дор. від 30.01.2007р.

Гайдученко Н.А. дор. від 30.01.2007р.

від відповідача Ковальчук Л.В. дор. № 12/01 від 30.01.2007р.  

 

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Житомирського професійного ліцею легкої промисловості (м. Житомир)  

до Відкритого акціонерного товариства "Житомирльон" (м.Житомир)

про стягнення 2881,47 грн.

Позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача на його користь 2881,47грн. заборгованості.

Представники позивача в засіданні суду 30.01.2007р. позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

В судовому засіданні 30.01.2007р. представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому вимоги, заявлені позивачем, не визнав, пояснюючи це тим, що  позивач звернувся до суду з позовом поза межами строків позовної давності.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -   

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до укладеного між Житомирським професійно-технічним училищем №19, правонаступником якого є Житомирський професійний ліцей легкої промисловості (позивач у справі) та Відкритим акціонерним товариством "Житомирльон" (відповідач у справі) договору від 07.12.1998р., відповідач зобов'язався погасити заборгованість перед позивачем до Пенсійного фонду в сумі 5000,00 грн.

Згідно з умовами пункту 2.1 вищезазначеного договору, відповідач зобов'язався на протязі 3-х місяців погасити суму боргу перед Пенсійним фондом на суму 5000,00 грн.

Відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, внаслідок чого,  утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 2881,47 грн., що підтверджується актом звіряння розрахунків станом на 01.01.2003р., підписаним компетентними представниками сторін та скріпленим печатками (а.с. 9).

18.12.2001р. та 19.02.2003р. позивачем були вручені відповідачу претензії, що підтверджується підписом представника відповідача про їх отримання (а.с. 10,13) з вимогою виконати свої зобов'язання.

10.01.2002р. та 12.07.2002р. відповідач надіслав позивачу відповіді на претензії (а.с. 12,15), в яких суму боргу визнав та запропонував графік погашення заборгованості.

У своїй відповіді на претензію за № 100/01 від 25.02.2003р. (а.с. 14) відповідач суму боргу не визнав, посилаючись на те, що дана заборгованість утворилась в грудні 1998 року та відповідно до ст. 71 Цивільного кодексу України була списана, оскільки минув строк позовної давності.

Відповідач в судовому засіданні проти позову заперечує на тій підставі, що позовну заяву подано до суду після спливу строку позовної давності, встановленого Цивільним кодексом України, про що вказав у відзиві на позовну заяву (а.с.30).

Суд вважає, доводи відповідача обгрунтованими, оскільки, як зазначалося вище та підтверджується самим договором від 07.12.1998р., строк проведення розрахунків відповідачем повинен був закінчитися в березні 1999р.

Відповідно до ст.ст. 71, 76 Цивільного кодексу УРСР (в редакції, що діяла на час виникнення правовідносин між сторонами), загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки. Перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Право зі зверненням з позовом до суду виникло у позивача в березні 1999 року, тобто з моменту порушення його прав, та з урахуванням загального строку позовної давності встановленого в три роки - минуло у березні 2002 року.

Відповідно до ст. 80 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови у позові.

Як вбачається з матеріалів справи, позовна заява, згідно відмітки діловодної служби господарського суду Житомирської області, надійшла до суду 25.12.2006р., тобто після закінчення строку позовної давності, що відповідно до ст. 80 Цивільного кодексу УРСР (в редакції 1963 року) є підставою для відмови у позові.

Акт звірки підписаний сторонами та платіжний документ, що посвідчує часткове погашення відповідачем суми боргу, які могли б свідчити про переривання перебігу строку позовної давності не заслуговують на увагу, поскільки складання акту звірки та часткова сплата заборгованості були здійсненні після закінчення загального строку позовної давності. Крім того, всі ці дії вчинялись сторонами до прийняття Цивільного кодексу України (в редакції 2004 р.).

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що позов пред'явлений поза межами строків позовної давності, а тому в його задоволенні слід відмовити.

Судові витрати покладаються на позивача.

На підставі ст. 71,76,80 ЦК УРСР (в редакції 1963 р.), керуючись ст. 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, господарський суд, -

     

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня  його прийняття.

Суддя

Костриця О.О.