УХВАЛА

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

04 березня 2008 року                                                                                                м.  Ужгород

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області

в складі: головуючого - судді Мацунича М. В.

суддів : Власова CO.,  Гетри Т.Ю. при секретарі: Молнар Е.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.  Ужгород цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_1 в інтересах якої по дорученню діє представник ОСОБА_2

Миколаївна на рішення Хустського районного суду від 30 жовтня 2007 року по справі за позовом ОСОБА_3 і ОСОБА_1,  яка також діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання частково недійсними свідоцтва про

право власності та свідоцтва про право на спадщину за законом,  визнання права власності на частину

квартири,  розподіл спільного майна подружжя , -

встановила:

ОСОБА_1  в інтересах якої по дорученню діє представник ОСОБА_2  не погоджуючись з рішення суду першої інстанції,  подала апеляційну скаргу в якій клопоче перед апеляційною інстанцією стосовно скасування даного рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення по справі,  яким задовольнити позовні вимоги. Мотивує її тим,  що рішення суду першої інстанції є незаконним,  оскільки ухвалено з порушенням норм процесуального права та при неправильному застосуванні матеріального права.

Рішенням Хустського районного суду від 30 жовтня 2007 року в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю .

Протягом апеляційного розгляду відповідач ОСОБА_5 та його представник ОСОБА_6 заперечили вимоги апеляційної скарги,  оскільки вважають рішення суду таким,  що відповідає вимогам діючого законодавства.

Протягом судового розгляду судом першої інстанції встановлено,  що на підставі рішення Хустського райсуду від 17.03.1998 року ОСОБА_5 отримав у приватну власність '/г частину квартири АДРЕСА_1,  яка в цілому була приватизована 23.10.1997 року на ОСОБА_7. А 26.11.2003 року згідно Свідоцтва про право на спадщину за законом отримав у спадщину 1/2 частину згаданої квартири,  що належала покійному ОСОБА_7 . Інше нерухоме майно в ОСОБА_5 відсутнє.

Заслухавши доповідь судді-доповідача,  пояснення сторін,  які беруть участь у справі та дослідивши матеріали справи і перевіривши доводи,  викладені в апеляційній скарзі,  колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області визнала за необхідне апеляційну скаргу відхилити,  виходячи з наступних мотивів.

Як на підставу своїх доводів апелянт посилається на те,  що починаючи з грудня 1996 року разом з своїми дітьми проживала в квартирі АДРЕСА_1,  а тому мала право на приватизацію. Майно набуте ОСОБА_5 за час шлюбу,  являється їх спільною сумісною власністю подружжя.

Проте такі доводи не являються підставою для зміни чи скасування рішення суду з огляду на наступне.

В 1985 році покійний ОСОБА_7 отримав на сім'ю від санаторію "Шаян" квартиру АДРЕСА_1 та являвся наймачем.

Як передбачено ч.ч. 2 і 3  ст.  64 ЖК України до членів сім'ї наймача належать дружина наймача,  їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб,  якщо вони постійно проживають

Справа № 22Ц - 178/08                                                                           Номер рядка статистичного звіту : 5

Головуючий у першій Інстанції: Волощук О.Я. Суддів - доповідач : Мацунич М. В.

2

разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо особи,  зазначені в частині другій цієї статті,  перестали бути членами сім'ї наймача,  але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні,  вони мають такі ж права і обов'язки,  як наймач і члени його сім'ї.

Апелянтка 17.02.1997 року уклала шлюб з відповідачем,  однак покійний ОСОБА_7 заперечував,  щоб вона проживала в його квартирі,  а наполягав аби вони винаймали собі житло. А звідси,  апелянтка не являлась членом сім'ї наймача,  оскільки не проживала з ним на законних підставах та не вела спільне господарство. Також,  апелянтка не відносилась до категорії осіб бувшого члена сім'ї наймача,  оскільки не являлась членом сім'ї наймача.

Згідно Свідоцтва про право власності на житло від 23.10.1997 року №29 квартира АДРЕСА_1 належить у цілому ОСОБА_7 внаслідок приватизації /а.с.  9/.

Дане Свідоцтво визнано частково недійсним в 1/2 частині рішенням Хустського райсуду від

17.03.1998 року та визнано за ОСОБА_5 на цю 1/2 частину право власності,  оскільки на момент

приватизації являвся членом сім'ї наймача і проживав разом з ним та на законних підставах прописаний в

даному житлі /а.с.  7-8/.                                                                                                                                

Позаяк ОСОБА_5 набув права власності на половину даної квартири,  а тому 23.06.1998 року відповідно до норм статей 150 і 156 ЖК України і прописав апелянтку як свою дружину на зазначену частину житлової площі /а.с.  35/. Тобто,  апелянтка стала членом сім'ї відповідача і була прописана на половину житла вже після проведення покійним ОСОБА_7ом та відповідачем приватизації житла.

Квартира (будинок),  що підлягає приватизації передається наймачеві та членам його сім'ї безоплатно. До членів сім'ї наймача включаються лише громадяни,  які постійно проживають в квартирі разом з наймачем або за якими зберігається право на житло / Ч. 1  ст.  5 ЗУ "Про приватизацію державного житлового фонду" від 19.06.1992 року із змінами /.

Підсумовуючи наведене,  колегія суддів зазначає,  що апелянтка не вправі претендувати на приватизацію згаданої квартири,  оскільки на момент приватизації (23.10.1997 року) не проживала постійно в квартирі на законних підставах разом з покійним ОСОБА_7,  який являвся наймачем житла.

На підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 26.11.2003 року ОСОБА_5 отримав у спадщину 1/2 частину згаданої квартири,  що належала покійному ОСОБА_7 та став її власником у цілому.

Майно набуте фізичною особою у разі приватизації державного чи комунального майна,  а також майно набуте нею за час шлюбу,  але в порядку спадкування є особистою приватною власністю одного з подружжя / Ч. 1  ст. 345 ЦК України та п.2 ч. 1  ст. 57 СК України /.

Зазначене свідчить про те,  що квартира АДРЕСА_1 є особистою приватною власністю у цілому ОСОБА_5 та не підлягає поділу з апелянткою як спільне сумісне майно подружжя.

Таким чином,  колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області у відповідності до вимог передбачених  ст.   ст.  213,  308 ЦПК України дійшла висновку,  що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення,  а рішення суду першої інстанції - без змін .

Враховуючи наведене та керуючись вимогами статей 307,  308,  314,  315 і 319 ЦПК України,  колегія суддів :

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах якої по дорученню діє представник

ОСОБА_2 - відхилити .

Рішення Хустського районного суду від 30 жовтня 2007 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному

порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили .