ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493
ПОСТАНОВА
Іменем України
|
20.02.09 |
Справа №2а-7392/08/4 |
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Циганової Г.Ю., при секретарі Кравченко О.І.,
за участю представників:
від позивача - не з'явився
від відповідача - не з'явився
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Управління праці та соціального захисту населення Білогірської районної державної адміністрації АРК
про стягнення 1378,00 грн.
Суть спору: ОСОБА_1 (далі позивач) звернулася до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом про визнання дії неправомірними щодо несплати разової грошової дороги у розмірі встановленому ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Білогірської районної державної адміністрації АРК (далі - відповідач) 1378,00 грн. недоотриманої разової допомоги за 2008 р.
Вимоги мотивовані тим, що у відповідності до ч.4 ст.14 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”учасникам війни має щорічно до 5 травня виплачуватись разова допомога у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком, але відповідач виплатив позивачу разову допомогу у розмірах, передбачених Законом України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, а саме 65,00 грн. відповідно. Таким чином, різниця між фактично виплаченою відповідачем сумою разової допомоги та сумою, передбаченою Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”складає 1378,00 грн.
Позивач у судове засідання не з'явився, направив на адресу суду клопотання про розгляд справи без її участі.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, направив письмове заперечення на позов, в якому просив розглянути справу за відсутністю його представника, з позовними вимогами не погодився зазначивши, що згідно зі ст. 95 Конституції України виключно Законом України про Держаний бюджет визначаються видатки держави на соціальні потреби. Він зазначив, що є розпорядником бюджетних коштів 3-го рівня, а фінансування цих видатків здійснюється згідно бюджетного розпису, якій затверджується на відповідний рік. У 2008 р. не були передбачені кошти на виплату щорічної разової соціальної допомоги до 5 травня учасникам війни у розмірах, передбачених Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.
Розглянувши матеріали справи, враховуючи клопотання відповідача, заслухавши прокурора, дослідивши надані докази, суд
ВСТАНОВИВ:
Згідно з посвідченням серії Д-І № НОМЕР_1 позивач є учасником війни та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників війни.
Ст.19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом України “Про внесення змін до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”від 25.12.1998 р. № 367-ХІV статтю 14 доповнено частиною 4 згідно якої щорічно до 5 травня учасникам війни виплачується разова грошова допомога у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком.
Частиною 3 ст. 2 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”встановлено, що нормативні акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом, є недійсними.
Законом України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”текст частини 5 ст.14 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” був викладений в такій редакції: “Щорічно до 5 травня учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю та бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, та іншим учасникам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України”.
Вказані зміни, внесені підпунктом “б”підпункту 3 пункту 20 розділу II Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008.
Таким чином, ч.5 ст.14 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” діє у редакції, згідно з якою учасникам війни має щорічно до 5 травня виплачуватись разова допомога у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком.
Вирішуючи питання про можливість застосування до спірних правовідносин Законів України Про Державний бюджет України на відповідний рік, суд виходить з наступного.
Згідно приписам ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Крім того, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року №8 “Про незалежність судової влади”звернуто увагу на те, що відповідно до ст.ст. 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод (абз.1 п.19).
Як зазначено вище, Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. N 6-рп/2007 визнано неконституційними положення пункту 13 ст.71 Закону України від 19.12.2006 р. № 489 “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, яким було зупинено дію п.5 ст.14 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги учасникам війни.
Крім того, встановлений частиною другою статті 95 Конституції України, частиною другою статті 38 Бюджетного Кодексу перелік правовідносин, які регулюються Законом про Державний бюджет України, є вичерпним, а тому цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України, зокрема Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, та не може будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.
На підставі зазначеного вище суд вважає, що встановлення Законом України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”виплата щорічної разової грошової допомоги учасникам війни у меншому розмірі, ніж це передбачено Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”обмежило обсяг прав даної категорії громадян. Залишивши незмінним зміст права на отримання щорічної разової грошової допомоги, Закони України про Державний бюджет України на відповідний рік звузили обсяг цього права, встановивши інший (менший) розмір такої виплати, і водночас фактично скасували конституційну гарантію забезпечення належних умов існування учасників війни.
Відповідно до частини 1 ст.17-1 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12 - 16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.
Відповідно до частини 1 ст.28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”від 09.07.2003 р. № 1058-ІV мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Відповідно частини 1 статті 58 Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність з 1 квітня встановлено у розмірі 481грн.
Таким чином, розмір щорічної допомоги учасникам війни до 5 травня за 2008р. відповідно до ч.5 ст.14 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”складає 481 х 3 = 1443,00грн.
Матеріали справи свідчать про те, що за 2008 рік позивачем отримана щорічна державна соціальна допомога в розмірі 65,00 грн. Таким чином, різниця між отриманим позивачем розміром допомоги та розміром, що передбачений ч.5 ст.14 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”складає 1443,00-65,00 = 1378,00 грн.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення недоотриманої щорічної державної соціальної допомоги до 5 травня, як учаснику війни, за 2008 рік у розмірі 1378,00 грн. підлягають задоволенню.
Суд враховує, що рішення, дії суб'єкта владних повноважень не можуть бути упередженими, тобто здійснюватися дискримінаційно через власний, у тому числі фінансовий, корпоративний інтерес. Приймаючи рішення по справі або вчинюючи дію, суб'єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може проявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб'єкта, визначених законом.
Суд також враховує, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів.
На підставі викладеного, суд вважає, бездіяльність несплати відповідачу не може бути визнано такою, що відповідає закону, безсторонньо (неупереджено) та добросовісно.
Відповідно до ч.2 статті 11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог тільки у разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб. Приймаючи до уваги, що позивач невірно зазначив позовні вимоги про визнання дій відповідача неправомірними, а не про визнання протиправною бездіяльність, суд вважає можливим в цій частини вийти за межи позовних вимог, оскільки це необхідно для повного захисту прав та інтересів сторін по справі.
Суд зазначає, що відповідно до вимог ст.2 КАС України до компетенції відноситься розгляд публічно-правових спорів та завданням є захист порушених прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень
Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Відповідно до частини 3 статті 94 КАС України якщо адміністративний позов задоволений частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.
Приймаючи до уваги, що суд задовольнив позовні вимоги у повному обсязі, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача судовий збір частково в розмірі 17 гривня 18 копійок.
На підставі викладеного, керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Позов задовольнити у повному обсязі.
2. Визнати протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Білогірської районної державної адміністрації АР Крим щодо несплати ОСОБА_1 разової грошової допомоги як учаснику війни у розмірі встановленому ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2008 рік.
3. Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Білогірської районної державної адміністрації АР Крим (м. Білогірськ, вул. Островського,3, банківські реквізити невідомі) на користь ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_1 р.н. (АДРЕСА_1) 1378,00 грн. недоотриманої разової грошової допомоги до 5 травня, як учаснику війни за 2008 рік.
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 17,18 копійок
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня проголошення постанови у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).
\ Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набуває законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Протягом 10 днів з дня проголошення постанови через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим до Севастопольського апеляційного адміністративного суду може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження (10 днів).
Суддя Циганова Г.Ю.