АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
09 квітня 2015 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва Мельник В.В., за участю особи, яка подала апеляційну скаргу - ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову судді Шевченківського районного суду м. Києва від 30 січня 2015 року,
в с т а н о в и в:
Постановою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 30 січня 2015 року ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КпАП України та на нього накладено адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір на користь держави у розмірі 36 грн. 54 коп.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 18 грудня 2014 р. серія АП1 №431544, 18 грудня 2014 року о 04 год. 45хв., ОСОБА_2 в м. Києві по вул. Артема, 20, керував автомобілем з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: занадто розширені зіниці очей, що не реагують на світло, поведінка, яка не відповідає обстановці, явно виражене тремтіння пальців рук, від проходження огляду на стан сп'яніння у лікаря-нарколога відмовився в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.5 «Правил дорожнього руху», затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року України (надалі-Правил).
Не погоджуючись з постановою судді місцевого суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу та доповнення до неї, в якій просить постанову скасувати, а провадження в справі про притягнення його до адміністративної відповідальності закрити в зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Обгрунтовуючи в апеляційній скарзі незаконність оскаржуваної постанови, апелянт зазначає, що суддя місцевого суду не вирішив його клопотання про допит свідка, який знаходився разом з ним в автомобілі, а також залишив поза увагою ту обставину, що він написав відмову від проходження медичного огляду на стан сп'яніння вимушено і під тиском працівників Дорожньої автомобільної інспекції, при цьому зі змістом складеного ними протоколу ознайомлений не був.
Крім того, при накладенні на нього адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами суд не врахував всі характеризуючі особу дані та обставини, що пом'якшують відповідальність, зокрема те, що його дружина перебуває у декретній відпустці, а транспортний засіб є єдиним джерелом його заробітку, в результаті чого суддя місцевого суду помилково прийшов до висновку про застосування занадто суворого покарання у виді позбавлення права керування транспортним засобом.
Заслухавши доповідь судді апеляційної інстанції, пояснення ОСОБА_2, який просив задовольнити апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та перевіривши доводи апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного чи іншого сп'яніння, тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до пункту 2.5 Правил, водій повинен на вимогу працівника міліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Висновок судді місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 у відмові від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння за обставин, установлених у постанові судді місцевого суду, доведений наявними у справі доказами, дослідженими й перевіреними в судовому засіданні, яким суддею місцевого суду надано об'єктивну оцінку.
Як вірно встановив суддя місцевого суду, вина ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується даними рапорту працівників Дорожньої автомобільної інспекції, поясненнями свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4, у відповідності до яких ОСОБА_2 в їх присутності 18 грудня 2014 року о 04 год. 45 хв. відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння у лікаря-нарколога, а також даними протоколу про адміністративне правопорушення від 18 грудня 2014 року відносно ОСОБА_2, з якогоубачається, що останній 18 грудня 2014 року о 04 год. 45 хв. в м. Києві по вул. Артема, 20, керував автомобілем з ознаками наркотичного сп'яніння, від проходження огляду на стан сп'яніння у лікаря-нарколога відмовився в присутності двох свідків (а.с. 3).
При цьому у відповідній графі для письмових пояснень в протоколі ОСОБА_2 особисто зазначив про відмову від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, диспозицією якої передбачено відповідальність, зокрема, і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння.
Доводи ОСОБА_2 в апеляційній скарзі про те, що він написав відмову від проходження медичного огляду на стан сп'яніння вимушено і під тиском працівників Дорожньої автомобільної інспекції, а також, що його не було ознайомлено зі змістом протоколу про адміністративне правопорушення, спростовуються наявними в матеріалах адміністративної справи доказами, зокрема протоколом про адміністративне правопорушення, у відповідній графі якого наявний особистий підпис ОСОБА_2 про ознайомлення його зі змістом протоколу, а також містяться дані про свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4, письмові пояснення яких містяться у матеріалах справи (а.с. 4). При цьому, як з письмових пояснень ОСОБА_2 в протоколі про адміністративне правопорушення, так і з пояснень свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не вбачається наявність будь-яких скарг ОСОБА_2 щодо тиску на нього з боку працівників Дорожньої автомобільної інспекції.
Окрім того, ОСОБА_2 в судовому засіданні під час апеляційного розглядуне заперечував факт своєї відмови від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння.
Таким чином, висновок суду про наявність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за наведених у постанові суду обставин є обґрунтованим та відповідає фактичним обставинам справи.
Враховуючи наведене, доводи апелянта про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є необґрунтованими і в цій частині апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Разом з тим, обґрунтованими є посилання ОСОБА_2 на те, що під час вирішення питання про накладення на нього адміністративного стягнення суддею місцевого суду не було враховано вимоги ст. 33 КУпАП.
Згідно вимог частини другої ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Відповідно до ч. 2 ст. 30 КУпАП, позбавлення наданого даному громадянинові права керування транспортними засобами застосовується на строк до трьох років за грубе або повторне порушення порядку користування цим правом або на строк до десяти років за систематичне порушення порядку користування цим правом.
Проте суддею місцевого суду при розгляді справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 зазначених вимог закону в повному обсязі дотримано не було.
Накладаючи на ОСОБА_2 адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами, за наявності в санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП альтернативного більш м'якого виду стягнення у виді штрафу, суддя місцевого суду в постанові не зазначив, чи має вчинене ним правопорушення ознаки повторного або грубого та в чому вони полягають, не перевірив та не врахував належним чином даних про особу апелянта.
В матеріалах справи відсутні дані, що ОСОБА_2 раніше притягувався до адміністративної відповідальності. Негативних наслідків від вчинення апелянтом адміністративного правопорушення не настало. Обставин, які обтяжують відповідальність по справі не встановлено.
Разом з тим, як убачається з долучених до апеляційної скарги та наданих в суді апеляційної інстанції документів, ОСОБА_2 позитивно характеризується за місцем проживання (а.с. 16 ), має на утриманні трьох неповнолітніх дітей: ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 44-46), є батьком багатодітної сім`ї (а.с. 47). Крім того, як пояснив апелянт, автомобіль використовується ним в роботі, та позбавлення права керування транспортними засобами призведе до позбавлення його єдиного джерела доходів, що в свою чергу поставить його родину в скрутне матеріальне становище.
З огляду на вищенаведене, приходжу до висновку про необхідність зміни постанови суду першої інстанції в частині накладеного на ОСОБА_2 адміністративного стягнення на штраф в розмірі, передбаченому санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки стягнення у виді позбавлення права керування
транспортними засобами за видом є таким, що не відповідає характеру вчиненого правопорушення та особі, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, внаслідок суворості.
За таких обставин, апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню, а постанова судді місцевого суду в частині накладення на нього виду адміністративного стягнення - зміні.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя, -
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Постанову судді Шевченківського районного суду м. Києва від 30 січня 2015 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП змінити в частині накладення адміністративного стягнення.
За вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України, накласти на ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 3400 (три тисячі чотириста) гривень 00 (нуль) копійок, на користь держави.
В решті постанову залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Апеляційного
суду м. Києва Мельник В.В.