АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________

Провадження апел.суду №11-кп/790/680/15 Головуючий 1 інстанції: Юхименко О.М.

Справа суду 1-ї інстанції № 622/475/13-К

Категорія: ст.ст. 122 ч.1; 125 ч.2 КК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 квітня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого судді Шабельнікова С.К.,

суддів Соколенка В.Г., Снігерьової Р.І.,

за участю секретаря Забєліна М.О.,

прокурора Кочетова В.Ю.,

потерпілого ОСОБА_1,

представника потерпілого - адвоката Донець А.А.,

захисника ОСОБА_3,

обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові кримінальне провадження № 12012220310000157 за апеляційними скаргами прокурора, потерпілого ОСОБА_1, захисника ОСОБА_3 на вирок Золочівського районного суду Харківської області від 23 січня 2015 року стосовно ОСОБА_4 та ОСОБА_5,-

В С Т А Н О В И Л А:

Згідно вироку,

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Городне, Краснокутського району Харківської області, українця, громадянина України, одруженого, працюючого в КП "Ритуал" землекопом, з повною загально-середньою освітою, раніше не судимого, який зареєстрований та мешкає в АДРЕСА_1;

визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ст.122 ч.1 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки.

На підставі ст. 75 КК України, ОСОБА_4 звільнено від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки та на нього покладені обов'язки, передбачені ст. 76 ч. 1 п.п. 2,3,4 КК України;

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Феськи Золочівського району Харківської області, українця, громадянина України, одруженого, працюючого в Локомотивному ДЕПО "Харків-Сортувальна" помічником машиніста, з вищою освітою, раніше не судимого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2,

визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ст.125 ч.2 КК України, та призначено покарання у виді обмеження волі строком на 2 роки.

На підставі ст. 75 КК України, ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки та на нього покладені обов'язки, передбачені ст. 76 ч. 1 п.п. 2,3,4 КК України.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 5 000 грн., та зі ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 10 000 грн.

Згідно вироку, 21.05.2012 р. близько 16 год.30 хв. ОСОБА_4 та ОСОБА_5, перебуваючи близько кладовища в с.Чепели Золочівського району Харківської області, на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин, розпочали конфлікт з громадянином ОСОБА_1, в ході якого ОСОБА_5 маючи раптово виниклий прямий умисел на нанесення тілесних ушкоджень, наніс декілька ударів рукою в область обличчя та тулуба, та один удар в область стегна. В результаті чого ОСОБА_1 заподіяні тілесні ушкодження, котрі виразились у вигляді синців обличчя, переломі кісток носа зі зміщенням. ОСОБА_4 на підґрунті раптово виниклих неприязних відносин та маючи прямий умисел на нанесення тілесних ушкоджень знаходячись поруч з ОСОБА_5 наніс ОСОБА_1 два удари кулаком в область скули з правої сторони в результаті чого останньому були спричинені - синці обличчя та перелом правої скулової кістки зі зміщенням. Згідно висновку судово-медичної експертизи по відтворенню обстановки та обставин події на місці з ОСОБА_1 - тілесні ушкодження котрі були в останнього, могли виникнути при обставинах, на які вказує ОСОБА_1 при відтворенні обстановки та обставин подій на місці. Під час судового слідства потерпілим ОСОБА_1 було заявлено цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 12 000,00 грн. солідарно з ОСОБА_5 та ОСОБА_4 та моральної шкоди у розмірі 50 000,00 грн. з ОСОБА_5 та 100 000,00 грн. зі ОСОБА_6

В апеляційних скаргах:

- прокурор просить вирок районного суду скасувати у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та призначити новий розгляд в суді першої інстанції. В обґрунтування свого апеляційного прохання прокурор зазначає про те, що в судовому засіданні 10 червня 2014 року суд, в порушення вимог ст.323 КПК України, заслухавши думку учасників провадження, не зважаючи на поважні причини відсутності обвинуваченого ОСОБА_5, постановив ухвалу про продовження судового розгляду для допиту свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8;

- з доповненими апеляційними доводами та проханнями, потерпілий ОСОБА_1 просить вирок суду першої інстанції скасувати у зв'язку з його м'якістю та порушеннями вимог кримінального процесуального закону та ухвалити новий вирок, яким призначити обвинуваченим максимальне покарання та стягнути на його користь: солідарно з ОСОБА_5 та ОСОБА_4 матеріальну шкоду у розмірі 12 263, 35 грн.; з ОСОБА_5 моральну шкоду у розмірі 50 000, 00 грн. та зі ОСОБА_4 моральну шкоду у розмірі 100 000, 00 грн. В своїх апеляційних доводах потерпілий вказує на те, що під час судового розгляду ним були наданні усі документи, які підвереджують факт спричинення йому матеріальної шкоди внаслідок вчиненого злочину, але ці дані судом були проігноровані та необґрунтовано було відмовлено в задоволенні його цивільного позову саме в цій частині. Більш того, апелянт зазначає про те, що внаслідок злочинних дій обвинувачених йому завдана значної моральної шкоди, що полягає в нестерпному душевному болю та стражданнях, розладі сну, апетиту та в загальній пригніченості через відчуття несправедливості до нього та некараності винних, у зв'язку з чим, рішення суду щодо часткового задоволення цивільного позову у частині стягнення морального шкоди з обвинувачених на його користь,потерпілий вважає також незаконним та необґрунтованим;

- захисник обвинувачених - адвокат ОСОБА_3. просить вирок районного суду скасувати, ухвалити виправдувальний вирок відносно його підзахисних ОСОБА_4 та ОСОБА_5 В своїх апеляційних доводах апелянт зазначає про те, що оскаржуваний вирок, в порушення вимог ст.323 КПК України, є незаконним та необґрунтований, судом не надана належна оцінка показанням свідків, які були допитані під час судового розгляду, а висновки суду, викладенні в судовому рішенні, не відповідають фактичним обставинами кримінального провадження. Крім того, апелянт вказує на неправомірність та необґрунтованість рішення суду щодо задоволення цивільного позову потерпілого, оскільки вина його підзахисних у вчиненні інкримінованих їм злочинів не доведена.

Заслухавши доповідь головуючого судді, доводи прокурора, який підтримав апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні, доводи потерпілого та його представника, які просили задовольнити апеляційну скаргу ОСОБА_1, а також доводи обвинувачених та їх захисника щодо незаконності і необґрунтованості оскаржуваного вироку та необхідності ухвалення виправдувального вироку, колегія суддів, дослідивши матеріали провадження та перевіривши вирок у відповідності з нормами ст. 404 КПК України, дійшла висновку про те, що апеляційні скарги прокурора підлягає задоволенню в повному обсязі, а апеляційні скарги потерпілого ОСОБА_1 та захисника ОСОБА_3 належить задовольнити частково, з наступних підстав.

Апеляційні доводи прокурора щодо наявності допущених судом істотних порушень КПК України та пов'язана з цим вимога про необхідність скасування оскаржуваного вироку і призначення нового судового розгляду, на думку колегії суддів, не позбавлені правових та фактичних підстав.

Відповідно до вимог ст. 323 КПК України, якщо обвинувачений, до якого не застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, не прибув за викликом у судове засідання, суд відкладає судовий розгляд, призначає дату нового засідання і вживає заходів до забезпечення його прибуття до суду.

Згідно даних кримінального провадження (т.2 арк.131-134), в судовому засіданні 10.06.2014 року обвинувачений ОСОБА_5 був відсутнім, внаслідок отриманої травми. Суд, в порушення норм ст.323 КПК України, заслухавши думку сторін, не зважаючи на поважність причин відсутності обвинуваченого, постановив ухвалу про продовження судового розгляду для допиту свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 за відсутності ОСОБА_5 Більш того, під час цього судового засідання суд, допитуючи вказаних свідків, не тільки обмежив права обвинуваченого ОСОБА_5, що передбачені п.п. 9-10 ч.2 ст.42 КПК України, але і не дотримався вимог ч.2 ст.352 КПК України, тобто не приводив свідків до присяги. На вказані порушення обґрунтовано посилається прокурор у своїх апеляційних доводах, що об'єктивно вбачається з даних звукозапису судового засідання т.2 арк.181).

Також є слушними доводи потерпілого та його представника щодо необґрунтованості та невмотивованості оскаржуваного судового рішення в частині розгляду цивільного позову ОСОБА_1 Зокрема вирок у резолютивній частині не містить будь-якого рішення щодо позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди, а висновки що містяться у мотивувальній частині вироку не мають обґрунтування, виходячи з наданих позивачем доказів та досліджених судом в судовому засіданні 26 листопада 2014 року.

Крім цього, висновки суду стосовно наявності підстав та можливості задоволення позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди є суперечливими та взаємовиключними (т.2 арк.176).

Поряд з цим, колегія суддів погоджується зі слушністю апеляційних доводів захисника, підтриманих обвинуваченими, в частині порушення засад презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, що передбачені ст.17 КПК України. Зокрема, мотивувальна частина вироку містить висновки з приводу оцінки низки показань свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_7, ОСОБА_12 та ОСОБА_13, але судом не надано належної оцінки тому, що ці особи особисто не бачили, як ОСОБА_5 та ОСОБА_4 заподіювали удари потерпілому ОСОБА_1 Крім того, в порушення вимог ст.374 ч.3 п.2 КПК України, судом у вироку не було вказано мотиви неврахування декількох висновків судово-медичних експертів, і таким чином порушено вимоги зазначеної правової норми.

В обґрунтування вини обвинувачених суд, також посилається на протокол проведення слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_1, який 25.01.2013 року (як вказано у вироку) в присутності понятих розповів та показав яким чином та в якій послідовності ОСОБА_4 і ОСОБА_14 наносили удари кулаками та ногами (т.2 арк. 145-146). Відповідно до матеріалів кримінального провадження, зазначена процесуальна дія проводилася 18 червня 2013 року, за участю двох понятих - ОСОБА_15 та ОСОБА_16, а також статиста - ОСОБА_17 - онука потерпілого. З огляду на те, що останній може вважатися заінтересованою особою, його участь у проведенні слідчого експерименту не відповідає вимогам ст. 223 КПК України, про що слушно вказує захисник у своїх апеляційних доводах. Крім того, до участі у проведенні зазначеної слідчої дії не було залучено судово-медичного експерта, який би зміг підтвердити або спростувати показання потерпілого в частині механізму щодо нанесення йому тілесних ушкоджень. Обов'язок, в даному випадку, залучити відповідного спеціаліста передбачено ч.2 ст.240 КПК України.

Вищезазначені порушення одночасно свідчать про неналежне дотримання судом вимог ст.370 КПК України в частині належного обґрунтування та вмотивованості судового рішення.

Разом з цим апеляційна вимога захисника про ухвалення виправдувального вироку судом апеляційної інстанції не ґрунтується на законі, оскільки такі процесуальні повноваження не передбачені чинним КПК України, що чітко регламентовано нормами ст.ст. 407, 417 КПК України.

Враховуючи наявність встановлених при апеляційному розгляді істотних порушень КПК України, що обумовлює необхідність скасування оскаржуваного вироку та призначення нового розгляду, колегія суддів в силу норм ч.2 ст.415 КПК України позбавлена процесуальної можливості оцінювати доводи потерпілого в частині підстав для ухвалення нового вироку.

Реалізуючи та дотримуючись загальних процесуальних засад кримінального провадження, що містяться у главі 2 КПК України, колегія суддів дійшла висновку про наявність декількох істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили суду ухвалити законне і обґрунтоване рішення, що обумовлює необхідність скасування оскаржуваного вироку та призначення нового судового розгляду у суді першої інстанції, що відповідає нормам ч. 1, п.3 ч.2 ст. 412; п. 6 ч. 1 ст. 407; п.п. 1,3 ч. 1 ст. 409 КПК України, що не погіршує становище обвинуваченого.

Дотримуючись вимог норм ч.2 та 3 ст.415 КПК України, колегія суддів звертає увагу суду першої інстанції на необхідність при новому розгляді ретельного дослідження доводів потерпілого та засудженого, вказаних у апеляційній скарзі та запереченнях на неї.

Враховуючи те, що стосовно обвинувачених запобіжні заходи вироком не обиралися і будь-які клопотання з цього приводу прокурором при апеляційному розгляді не заявлялися, - колегія суддів позбавлена процесуальних повноважень для вирішення вказаних питань.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 404, 405, ст. 407 ч. 1 п. 6; ст. 409 ч. 1 п.п.1, 3; ст. 412 ч. 1, ч.2 п.3; 418, 419 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора - задовольнити.

Апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Вирок Золочівського районного суду Харківської області від 23 січня 2015 року стосовно ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - скасувати і призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

Ухвала у касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Судді

________________ ______________ _______________

Шабельніков С.К. Соколенко В.Г. Снігерьова Р.І.