Справа № 265/2076/15-ц

Провадження № 6/265/127/15

У Х В А Л А

14 квітня 2015 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді Міхєєва І.М.,

при секретарі Федоровій А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Маріуполя Донецької області подання Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції Головного управління юстиції у Донецькій області (далі по тексту Орджонікідзевського ВДВС ММУЮ) про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України до виконання ним своїх зобов’язань, -

В С Т А Н О В И В :

Орджонікідзевський ВДВС ММУЮ звернувся до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України до виконання ним своїх зобов’язань, посилаючись на те, що на виконанні в Орджонікідзевському відділі державної виконавчої служби Маріупольського управління юстиції знаходиться виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №1-612 від 28.12.2011 р., виданого Орджонікідзевським районним судом м. Маріуполя, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ “МК “Азовсталь” в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 4047,50 грн., який проживає за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1. У відношенні боржника на підставі ст. ст. 17,19,20,25 ЗУ “Про виконавче провадження” відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню виконавчого документа. Виконавчий документ надійшов на виконання в п'яте. Під час попереднього виконання, а саме 16.05.2013р. державним виконавцем на підставі ст. 57 Закону України “Про виконавче провадження” винесено постанову про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження, якою накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника. Згідно відповідей ДПС, ПФУ України боржник не працює, пенсію не отримує, відкриті рахунки у банківських установах відсутні. 09.10.2014р. на підставі ст. 57 Закону України “Про виконавче провадження” державним виконавцем винесено вдруге постанову про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження, якою накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника. Згідно інформаційної довідки з реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна, відомості щодо боржника відсутні. Згідно повідомлення центру №1 надання послуг, пов'язаних з використанням автотранспортних засобів, з обслуговування м. Маріуполь та Новоазовського району при УДА І ГУМВС України в Донецькій області станом на 06.11.2014р. за боржником транспортних засобів не зареєстровано. 23.03.2015 року державним виконавцем здійснено вихід за адресою боржника пр. М.Жукова, 74-85, але двері ніхто не відчинив, булла залишена повістка з викликом на 24.03.2015р. до відділу ДВС, але боржник не з'явився. 20.03.2015р. до відділу ДВС надійшла заява стягувача, щодо звернення до суду щодо тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1. Станом на 08.04.2015р. боржником не вчинено дій направлених на виконання виконавчого листа, що свідчить про умисне його невиконання. Орджонікідзевський ВДВС ММУЮ просить суд встановити тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 до виконання ним своїх зобов’язань.

У судове засідання представник Орджонікідзевського ВДВС ММУЮ не з’явився з невідомих суду причин, про слухання справи повідомлявся своєчасно та належним чином. Відповідно до ч.2 ст.377-1 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року №1618-IV (зі змінами та доповненнями) (далі за текстом ЦПК України) суд негайно розглядає подання без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця. З урахуванням наведеного, суд вважає за можливим розглянути подання у судовому засіданні на підставі доказів, які маються в матеріалах справи, без участі представника державної виконавчої служби.

Дослідивши надані матеріали, суд вважає, що подання задоволенню не підлягає за таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 377-1 ЦПК України питання про тимчасове обмеження боржника – фізичної особи або керівника боржника – юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.

Згідно до п.18 ч.3 ст.11 Закону України “Про виконавче провадження” від 21 квітня 1999 року №606-XIV (зі змінами та доповненнями) (далі за текстом ЗУ “Про виконавче провадження”) у випадках, коли особа ухиляється від виконання зобов’язань, покладених на неї судовим рішенням державний виконавець має право у процесі здійснення виконавчого провадження звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника за межі України.

Згідно ст.6 Закону України “Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України” від 21 січня 1994 року №3857-ХІІ (зі змінами та доповненнями) громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, у разі, якщо він ухиляється від виконання зобов’язань, покладених на нього судовим рішенням, до виконання ним зобов’язань.

Крім того, право на свободу пересування та право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну, визначається Протоколом №4 до Конвенції про захист прав та основних свобод людини від 04 листопада 1950 року (Конвенцію ратифіковано Законом №475/97-ВР від 17 липня 1997 року), який гарантує деякі права і свободи, що не включені до Конвенції та першого Протоколу до неї (відкритий для підписання 16 вересня 1963 року). Зокрема, стаття 33 Конституції України від 28 червня 1996 року №254к/96-ВР (зі змінами та доповненнями) без суттєвих змін відтворює це конвенційне положення.

Свобода пересування не є абсолютним правом. Вона може бути правомірно обмежена державою, але лише за певних умов: такі обмеження мають бути передбачені національним законом, відповідати критерію “необхідності у демократичному суспільстві” та слугувати правомірній меті (інтереси національної або громадської безпеки, забезпечення громадського порядку, запобігання злочинам, охорона здоров’я або моралі, захист прав і свобод інших осіб). Крім того, п.4 ст.2 Протоколу №4 встановлює, що право на свободу пересування можуть у певних місцевостях підлягати обмеженням, що встановлені згідно із законом і виправдовуються суспільними інтересами.

Відповідно до положення ч. 2 ст. 10 ЦПК наявність умислу та обставини, які є предметом подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, підлягають доведенню державним виконавцем. Задоволення такого подання можливе лише за умови "доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання". Особа, яка має невиконані зобов'язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне.

Всупереч викладеним нормам, в матеріалах подання не має жодних відомостей щодо вручення повісток боржнику, актів за виходом по місцю мешкання або реєстрації останнього, у зв’язку із чим відсутні дані про належне повідомлення ОСОБА_1 про виклик до виконавчої служби та ухилення останнього від явки до виконавчої служби, відсутні доказі на підтвердження факту ухилення боржника від виконання своїх боргових зобов'язань і відомостей про обізнаність боржника щодо наявності відкритого виконавчого провадження та строків його добровільного виконання.

За таких підстав, суд вважає, що подання Орджонікідзевського ВДВС ММУЮ про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України до виконання ним своїх зобов’язань є не обґрунтованим та в його задоволенні слід відмовити, оскільки свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом, гарантується Конституцією України.

Також у справі відсутні будь-які докази про наявність або відсутність у ОСОБА_1 закордонного паспорту, або наявності у компетентних органів заяви боржника про отримання такого, не надано доказів, які б давали підстави вважати, що боржник має намір виїхати за кордон тимчасово або  на постійне місце проживання, а також те, що не застосування таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 368, 377-1 ЦПК України, Законом України “Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України”, Законом України “Про виконавче провадження”, суд -

У Х В А Л И В:

В задоволенні подання Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції Головного управління юстиції у Донецькій області про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України до виконання ним своїх зобов’язань – відмовити.

На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга, що подається до Апеляційного суду Донецької області через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області протягом п’яти днів з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання її копії.

Суддя________________ ОСОБА_2