АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/774/672/15 Справа № 172/699/14-к Головуючий у 1 й інстанції - Порох К. Г. Доповідач - Дігтярь Н.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 квітня 2015 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Дігтярь Н.В.

суддів - Литвиненко О.О., Васецької В.В.

за участю секретаря - Лимаря Р.Р.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровськ кримінальне провадження №12014040420000223 за апеляційними скаргами прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_2 та захисника ОСОБА_3 на вирок Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 20 січня 2015 року щодо

ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

який народився в сел.Васильківка

Дніпропетровській області,

проживає за адресою АДРЕСА_1

Дніпропетровської області,

обвинуваченого за ч.1 ст.121 КК України,

за участю прокурора - Ярової О.А.

потерпілої - ОСОБА_5

захисника - ОСОБА_3

обвинуваченого - ОСОБА_4

ВСТАНОВИЛА:

Прокурором принесена апеляційна скарга на вирок Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 20 січня 2015 року щодо ОСОБА_4, в якій він просить вирок суду скасувати з підстав неповноти судового розгляду, та призначити новий судовий розгляд.

Захисник ОСОБА_3 в апеляційній скарзі в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4 просить вирок суду скасувати та постановити свій, яким ОСОБА_4 в інкримінованому злочині за ч.1 ст.121 КК України - виправдати за відсутністю в його діях складу злочину.

Вироком Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 20 січня 2015 року обвинуваченого ОСОБА_4 засуджено за ч.1 ст.121 КК України на 5 років позбавлення волі.

В обґрунтування доводів своєї апеляційної скарги прокурор вказує на неповноту судового розгляду кримінального провадження, що виразилося в тому, що судом не допитано свідка ОСОБА_6, а також не враховано як доказ протокол слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_7, під час проведення якого свідок показав як саме обвинувачений спричинив тілесне ушкодження потерпілій.

В обґрунтування доводів своєї апеляційної скарги захисник ОСОБА_3 вказує на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. Вважає, що під час досудового розслідування та судового розгляду даного провадження вина обвинуваченого ОСОБА_4 в скоєнні правопорушення передбаченого ч.1 ст.121 КК України не доведена . Звертає увагу на те, що обвинувачення ґрунтується лише на показах свідків, які перебувають у родинних відносинах з потерпілою. Вказує, що стороною обвинувачення детально не встановлено знаряддя злочину, його прикмети; також не проведено криміналістичну експертизу вилученого у потерпілої одягу для встановлення даних, яким саме предметом зроблено пошкодження на одязі; в матеріалах провадження відсутні очевидці подій та докази того, що саме обвинувачений завдав удару ножем. На думку захисника неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність виразилось у застосуванні до обвинуваченого реального позбавлення волі, вважає, що судом не враховано дані про особу обвинуваченого, який є інвалідом 1 групи, який не має обох ніг, у зв'язку з чим не здатен самостійно себе забезпечувати, на даний час ніякої загрози для потерпілої та суспільства не становить, у зв'язку з чим вважає, що у суду були підстави для застосування положень ст.75 КК України.

Вироком суду встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 26 березня 2014 року, близько 15.00 години, перебуваючи біля домоволодіння, розташованого за адресою АДРЕСА_2 Васильківського району Дніпропетровської області, в ході сварки з ОСОБА_5, виниклої на ґрунті особистих неприязних відносин, навмисно завдав один удар ножем в ділянку черевної порожнини потерпілій ОСОБА_5, спричинивши останній згідно висновку судово-медичної експертизи № 95-2014 Е від 08 травня 2014 року тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент спричинення.

Під час апеляційного розгляду прокурор Ярова О.А. підтримала доводи апеляційної скарги державного обвинувача та заперечувала проти апеляційної скарги захисника обвинуваченого, прохала вирок суду скасувати внаслідок неповноти судового розгляду та істотних порушень вимог КПК України, та призначити новий судовий розгляд.

Захисник ОСОБА_3 підтримав доводи своєї апеляційної скарги, просив вирок суду скасувати, а кримінальне провадження закрити, оскільки органами досудового розслідування та судом вина ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України не доведена, а в його діях відсутній склад злочину.

Обвинувачений підтримав апеляційну скаргу свого захисника, пояснив, що він не наносив удар ножем потерпілій, просив звільнити його з-під варти.

Потерпіла ОСОБА_5 підтримала апеляційну скаргу захисника ОСОБА_3, пояснила, що обвинуваченого обмовила, оскільки мала до нього неприязнь. Тілесне ушкодження отримала під час сварки з обвинуваченим, коли спіткнулася та впала на металевий предмет, що стирчав з землі біля двору.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників кримінального провадження, вивчивши та перевіривши матеріали кримінального провадження разом з доводами апеляційних скарг, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, вмотивованим і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на поставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви для підстави його ухвалення.

Вироком суду встановлено, що 26 березня 2014 року обвинувачений ОСОБА_4 навмисно завдав один удар ножем в ділянку черевної порожнини потерпілій ОСОБА_5, спричинивши їй тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент спричинення.

Суд зазначив, що до висновку про винуватість ОСОБА_4 в спричиненні тяжких тілесних ушкоджень він прийшов після дослідження доказів по справі, якими є показання потерпілої ОСОБА_5 щодо нанесення їй удару ножем обвинуваченим, свідків ОСОБА_8, ОСОБА_7, висновку судово-медичної експертизи, та інших письмових доказів.

Однак, потерпіла ОСОБА_5 суду апеляційної інстанції повідомила, що удар ножем за зазначених у вироку суду обставинах, їй обвинувачений не наносив, а під час сварки з ним вона перечепилася та впала на металевий «штир», що стирчав з землі, внаслідок чого отримала поранення. Обвинуваченого обмовила з підстав неприязні до нього в зазначений час.

Згідно ст.23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Учасники кримінального провадження не заявили клопотання про допит свідків по справі та дослідження інших доказів для безпосередньої перевірки судом апеляційної інстанції обставин кримінального провадження в ході проведення судового слідства судом апеляційної інстанції та перевірки обставин, про які повідомила суду апеляційної інстанції потерпіла, тоді як за вимогами ч.3 ст.404 КПК України тільки за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов'язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями. Враховуючи, що заява потерпілої про обставини отримання нею тяжкого тілесного ушкодження підлягає перевірці, однак з власної ініціативи суд апеляційної інстанції не може перевірити обставини, встановлені під час кримінального провадження, шляхом проведення судового слідства, що позбавляє суд можливості перевірити і зазначені потерпілою доводи та прийняти відповідне рішення. Тоді як без дослідження зазначених потерпілою обставин та усунення протиріч в показаннях обвинуваченого ОСОБА_4, потерпілої ОСОБА_5 свідків ОСОБА_8, ОСОБА_7, висновку судово-медичної експертизи, та інших письмових доказів апеляційний судовий розгляд є неповним.

Відповідно до ч.1 ст.410 КПК України неповним визнається судовий розгляд, під час якого залишилися недослідженими обставини, з'ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого судового рішення, зокрема, якщо необхідність дослідження тієї чи іншої підстави випливає з нових даних, встановлених при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.

Згідно п.6 ч.1 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду апеляцій на вирок суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати вирок або ухвалу і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Відповідно до вимог ч.6 ст.9 КПК України, у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою ст.7 цього Кодексу.

Приймаючи до уваги той факт, що діючим КПК України, з одного боку, чітко визначені повноваження суду апеляційної інстанції, до яких без клопотання учасників судового провадження не входить повторне дослідження обставин, встановлених під час кримінального провадження, що зазначено ч.3 ст.404 КПК України, з другого боку в перелік істотних порушень кримінального процесуального закону, передбачених ст.412 КПК України та підстав для призначення нового розгляду в суді першої інстанції не входять порушення вимог зазначених вказаних вище статей кримінального процесуального закону, виходячи з загальних засад кримінального провадження, а саме з вимог п.10, п.16 ч.1 ст.7 КПК України та ст.17 КПК України, ст.23 КПК України, відповідно до яких до загальних засад відноситься презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, а також безпосередність дослідження показань, речей і документів, вказаний вирок Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 20 січня 2015 року стосовно ОСОБА_4 підлягає скасуванню з призначенням нового судового розгляду, а апеляції сторони обвинувачення та сторони захисту частковому задоволенню.

При новому судовому розгляді суду першої інстанції необхідно повно та всебічно дослідити обставини кримінального провадження та докази як зі сторони обвинувачення так і сторони захисту, оцінити їх на предмет допустимості, дати відповідь на доводи апеляційної скарги захисника обвинуваченого, та прокурора щодо неповноти судового розгляду, дати відповідь на інші доводи апеляційних скарг учасників кримінального провадження, дати юридичну оцінку діям обвинуваченого після дослідження всіх обставин провадження в їх сукупності.

У зв'язку з тим, що відповідно вимог ст.404 КПК Українисуд апеляційної інстанції позбавлений можливості допитати свідків через відсутність клопотання про їх допит, колегія суддів вважає, що під час нового судового розгляду суду необхідно повторно допитати свідків щодо обставин конфлікту між обвинуваченим та потерпілою, які вони бачили, оскільки їх показання, наведені у вироку поверхнево без зазначення конкретних обставин, про які вони свідчили, дослідити та оцінити інші докази з точки зору належності, достовірності, а також достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного рішення, та надати оцінку поясненням потерпілої з приводу того, що вона обмовила ОСОБА_4 у вчиненні злочину. Слушними вважає колегія суддів доводи апеляційної скарги захисника щодо відсутності висновків спеціалістів відносно пошкоджень на одежі потерпілої та визначення - яким саме предметом ці ушкодження спричинені.

За вимогами ч.2 ст.415 КПК України, призначаючи новий розгляд у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції не має права вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність або недостовірність доказів, переваги одних доказів перед іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність та покарання.

Вирішуючи питання щодо запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_4, колегія суддів вважає можливим змінити його з тримання під вартою на особисте зобов'язання, враховуючи те, що обвинувачений є інвалідом першої групи внаслідок ампутації обох нижніх кінцівок та під варту його було взято внаслідок зміни запобіжного заходу за вироком Васильківського районного суду Дніпропетровськ області від 20 січня 2015 року, який скасовано.

Керуючись ст.ст.405, 407, 419 КПК України, колегія суддів -

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_2 та захисника ОСОБА_3 задовольнити частково.

Вирок Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 20 січня 2015 року щодо ОСОБА_4 скасувати.

Призначити новий судовий розгляду у суді першої інстанції.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_4 - тримання під вартою змінити на особисте зобов'язання.

ОСОБА_4 звільнити з-під варти в залі суду.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді