Справа № 761/7844/13-ц

Провадження №8/761/16/2015

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10 квітня 2015 року м.Київ

Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Гриньковської Н.Ю.,

при секретарі Савенко О.І.

за участі представників сторін:

від прокуратури Олійник А.Д.

від заявника (відповідача 1 у справі) ОСОБА_2

від відповідача 2 ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_4 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 17.10.2013 у справі №761/7844/13-ц (провадження №2/761/4381/2014) за позовом заступника прокурора м.Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради, Управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання права комунальної власності, визнання недійсним договору дарування, витребування майна та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до Київської міської ради, 3-я особа: Управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання права власності, -

в с т а н о в и в:

До Шевченківського районного суду м.Києва звернулася представник ОСОБА_4 - ОСОБА_2 із заявою, в якій поставлено питання про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 17.10.2013 у справі №761/7844/13-ц (провадження 2/761/4381/2013), скасування вказаного рішення, та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог за первісним позовом заступника прокурора м.Києва і задоволення зустрічного позову ОСОБА_4 Крім того, заявник просила скасувати заходи забезпечення первісного позову та зняти арешт з нежитлових приміщень в будинку за адресою: АДРЕСА_1, ? (літ. А), загальною площею 164,7 кв.м.

Так, рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 17.10.2013 р. у справі №761/7844/13-ц (провадження №2/761/4381/2014) позовні вимоги заступника прокурора м.Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради, Управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання права комунальної власності, визнання недійсним договору дарування, витребування майна задоволено частково. Витребувано від ОСОБА_4 у комунальну власність територіальної громади м. Києва в особі Київської міської ради нежитлове приміщення в будинку за адресою: АДРЕСА_1, ? (літ. А), загальною площею 164,7 кв.м., вартістю 1404112,32 грн. Стягнуто з ОСОБА_4. на користь держави судовий збір в розмірі 3441,00 грн. Решту позовних вимог залишено без задоволення. Зустрічний позов ОСОБА_4 до Київської міської ради, 3-я особа: Управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) про визнання права власності залишено без задоволення.

Ухвалою Апеляційного суду м.Києва від 26.02.2014 р., та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.04.2014 р., рішення суду першої інстанції залишено без змін.

В обґрунтування заяви про перегляд справи за нововиявленими обставинами заявник посилається на те, що задовольняючи позовні вимоги первісного позову про витребування у ОСОБА_4 в комунальну власність територіальної громади м. Києва в особі КМР нежитлове приміщення в будинку за адресою: АДРЕСА_1, ? (літ. А), загальною площею 164,7 кв.м., суд першої інстанції мотивував своє рішення встановленням рішенням Господарського суду м.Києва у справі №5011-48/950-2012 від 30.05.2012 р. невідповідності рішення Шевченківської районної у м.Києві ради від 27.12.2005 р. №644, а саме, що спірне майно є пам'яткою архітектури місцевого значення, а тому проведення процедури його приватизації під час дії Закону України «Про тимчасову заборону приватизації пам'яток культурної спадщини» є незаконним. Водночас, постановою Вищого господарського суду України від 07.10.2014 р. рішення Господарського суду м.Києва у справі №5011-48/950-2012 від 30.05.2012 р. було скасовано в частині визнання недійсним п.1 додатку №1 рішення Шевченківської районної у м. Києві ради від 27.12.2005 р. №644 щодо включення спірного приміщення до переліку об'єктів комунальної власності територіальної громади Шевченківського району м. Києва, що підлягають приватизації шляхом продажу на аукціонах, та прийнято нове рішення, яким в позові в цій частині відмовлено. Тобто, станом на 07.10.2014 р. в порядку п.3.ч.2 ст. 361 ЦПК України виникли підстави для перегляду рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 17.10.2013 р. у справі №761/7844/13-ц за нововиявленими обставинами.

При цьому, заявник з посиланням на приписи ч.1 ст. 360-7 ЦПК України, вказувала на те, що в постанові Верховного Суду України від 09.09.2014 р. у справі №5011-48/950-2012 встановлено, що на час прийняття вищевказаного рішення Шевченківської ради (від 27.12.2005 р. №644) не існувало законодавчої заборони щодо включення нежитлового приміщення площею 164,7 кв. м за адресою: АДРЕСА_1, ? (літ. А), до переліку об'єктів комунальної власності, що підлягають приватизації шляхом продажу на аукціоні.

В судовому засіданні представник заявника підтримала вимоги заяви та просила прийняти у справі нове рішення про відмову в задоволенні первісного позову та задоволення зустрічної позовної заяви ОСОБА_4 про визнання за нею права власності на спірне майно згідно положень ст.392 ЦК України, якою обумовлене право власника майна пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це права заперечується або не визнається іншою особою. Отже, звернення до суду з позовом заступника прокурора м.Києва про витребування у ОСОБА_4 спірного майна, свідчить, на думку заявника, про заперечення та невизнання первісним позивачем права власності ОСОБА_4 на таке майно.

Представник відповідача-2 за первісним позовом (ОСОБА_5.) підтримав вимоги заявника та просив їх задовольнити.

Представник прокуратури м. Києва заперечував проти задоволення заяви з посиланням на те, що рішення у справі прийнято обґрунтовано, оскільки спірне нежиле приміщення є об'єктом культурної спадщини, а тому на нього поширюється дія Закону України «Про тимчасову заборону приватизації пам'яток культурної спадщини».

Заслухавши доводи представників сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступні обставини та відповідні ним правові наслідки.

Позовні вимоги заступника прокурора м.Києва у цивільній справі мотивовано тим, що 27.07.2006 р. між Управлінням з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради та ОСОБА_5 був укладений договір купівлі-продажу нежилих приміщень, загальною площею 164,70 кв.м., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, ? (літ. А). Відповідно до даного договору об'єкт продажу до укладання договору купівлі-продажу належав на праві власності територіальній громаді Шевченківського району м. Києва. В подальшому, 13.11.2008 р. ОСОБА_5 безоплатно передав у власність вищевказане нерухоме майно ОСОБА_4 на підставі договору дарування нежилих приміщень. Посилаючись на рішення Господарського суду м.Києва у справі №5011-48/950-2012 від 30.05.2012 р., яким встановлено, що спірне майно є пам'яткою архітектури місцевого значення, а тому проведення процедури його приватизації під час дії Закону України «Про тимчасову заборону приватизації пам'яток культурної спадщини» є незаконним, прокурор звернувся до суду з даним позовом в інтересах держави в особі КМР, Управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (КМДА).

При цьому, станом на час звернення до суду, рішенням Господарського суду м.Києва у справі №5011-48/950-2012 від 30.05.2012 р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.09.2012 р. та постановою Вищого господарського суду України від 11.02.2013 р., позов заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради, головного управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до Шевченківської районної у місті Києві ради, управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у місті Києві ради, ОСОБА_5 та ОСОБА_4, було задоволено частково. Було визнано недійсним пункт 1 додатку №1 до рішення Шевченківської ради від 27.12.2005 року №644 «Про приватизацію об'єктів комунальної власності Шевченківського району міста Києва» в частині включення спірного майна до переліку об'єктів комунальної власності територіальної громади Шевченківського району м. Києва, що підлягають приватизації шляхом продажу на аукціонах. Крім того, визнано недійсним договір купівлі-продажу спірного майна від 27.07.2006 р., укладений між Управлінням з питань комунального майна та ОСОБА_5

При вирішенні цивільної справи №761/7844/13-ц, у відповідності до приписів ст.61 ЦПК України суд виходив з того, що рішенням виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 21.01.1986 р. №49 «Про затвердження переліку пам'ятників архітектури місцевого значення», будинок за адресою: АДРЕСА_1, ? (літ. А), в якому знаходиться спірне майно, було включено до Переліку пам'ятників архітектури місцевого значення, що встановлено у справі №5011-48/950-2012, а рішенням у справі №5011-48/950-2012 за територіальною громадою м. Києва право власності на спірне майно повернулося територіальній громаді м. Києва.

Натомість, постановою Верховного Суду України від 09.09.2014 р. було скасовано постанову Вищого господарського суду України від 11.02.2013 р. у справі №5011-48/950-2012 з передачею справи на новий касаційний розгляд до Вищого господарського суду України. При цьому, Верховний Суд України встановивши, що на час прийняття рішення Шевченківської ради (27.12.2005 р. №644) не існувало законодавчої заборони щодо включення спірного майна до переліку об'єктів комунальної власності, що підлягають приватизації шляхом продажу на аукціоні, та зазначив, що звертаючись з позовом в інтересах держави в особі Київської міської ради, головного управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради до Шевченківської районної у місті Києві ради, управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м.Києві ради, ОСОБА_5 та ОСОБА_4, про визнання недійсними рішення Шевченківської ради та договору купівлі-продажу, визнання права власності, витребування майна у комунальну власність, заступник прокурора м.Києва не врахував вимоги статті 16 ЦК України і обрав неправильний спосіб захисту прав та інтересів, який не забезпечує захисту права власності на майно власника.

У відповідності до приписів ст.360-7 ЦПК України, рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

За наслідками повторного розгляду справи №5011-48/950-2012 в суді касаційної інстанції, постановою Вищого господарського суду України від 07.10.2014 р. рішення Господарського суду м.Києва у справі від 30.05.2012 р. було скасовано в частині визнання недійсним п.1 додатку №1 рішення Шевченківської районної у м. Києві ради від 27.12.2005 р. «Про приватизацію об'єктів комунальної власності Шевченківського району м. Києва» щодо включення спірного приміщення до переліку об'єктів комунальної власності територіальної громади Шевченківського району м. Києва, що підлягають приватизації шляхом продажу на аукціонах, та прийнято нове рішення, яким в позові в цій частині відмовлено.

Законом України «Про перелік пам'яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації» від 23.09.2008 р. №574 було затверджено перелік пам'яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації, до якого оспорюване нежиле приміщення площею 164,7 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1, ? (літ. А) не внесено, а пунктом 3 Прикінцевих положень зазначеного Закону визнано таким, що втратив чинність Закон України «Про тимчасову заборону приватизації пам'яток культурної спадщини» від 01.02.2005 р. № 2391-ІV.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що в судовому засіданні не знайшли свого підтвердження обставини, на які посилався заступник прокурора м.Києва як на підставу для задоволення позову і визнання недійсним договору дарування та витребування спірного майна у ОСОБА_4, оскільки не ґрунтуються на достатніх, належних та допустимих доказах, суд дійшов висновку, що у задоволенні цивільного позову заступника прокурора м.Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради, Управління охорони культурної спадщини слід відмовити повністю.

Зустрічна позовна заява ОСОБА_4 також не підлягає задоволенню з огляду на таке.

В ході судового розгляду справи установлено, що відчуження спірного майна відповідачу ОСОБА_5 територіальною громадою Шевченківського району м. Києва відбулось на підставі свідоцтва про право власності, виданого територіальній громаді Шевченківського району м. Києва Головним Управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) 04.04.2006 р., серія ЯЯЯ №501648 на підставі наказу Головного управління комунальної власності м. Києва від 04.04.2006 р., з урахуванням рішення Шевченківської районної у м. Києві ради №644 від 27.12.2005 р. «Про приватизацію об'єктів комунальної власності Шевченківського району м. Києва», яким до переліку об'єктів комунальної власності територіальної громади Шевченківського району міста Києва, що підлягають приватизації шляхом продажу на аукціоні, внесено нежитлове приміщення площею 164,7 кв. м за адресою: АДРЕСА_1, ? (літ. А).

Отже, 27.07.2006 р. за наслідками проведення аукціону з продажу нежилих приміщень, було укладено договір купівлі-продажу, посвідчений нотаріусом та зареєстрований за №2783, за яким Управління з питань комунального майна продало, а ОСОБА_5 придбав вищезазначене нежиле приміщення площею 164,7 кв. АДРЕСА_1, ? (літ. А). Судом установлено, що зазначений договір є чинним.

В подальшому, за договором дарування від 13.11.2008 р., вищезазначені спірні нежилі приміщення дарувальник (ОСОБА_5.) передав безоплатно у власність обдарованої (ОСОБА_4.). КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» було зареєстровано право власності ОСОБА_4 на спірні приміщення. Зазначений договір дарування також є чинним.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що позов ОСОБА_4 про визнання за нею права власності на нежиле приміщення площею 164,7 кв. АДРЕСА_1, ? (літ. А) задоволенню не підлягає, оскільки вона є добросовісним набувачем спірного майна, а для задоволення первісного позову про визнання права комунальної власності на вищевказане майно, визнання недійсним вищезазначеного договору дарування, та витребування цього майна з її володіння, суд не встановив належних підстав.

За таких обставин, заява про перегляд рішення у справі №761/7844/13-ц за нововиявленими обставинами підлягає задоволенню, рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 17.10.2013 р. підлягає скасуванню із прийняттям у справі нового рішення про відмову в задоволенні первісного та зустрічного позовів.

Щодо вимоги заявника про скасування заходів забезпечення первісного позову в справі №761/7844/13-ц, суд зазначає наступне.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 27.03.2013 р. у справі №761/7844/13-ц на задоволення заяви заступника прокурора м. Києва щодо забезпечення позову у справі, судом накладено арешт на нежитлові приміщення в будинку за адресою: АДРЕСА_1, ? (літ. А), які належать ОСОБА_4

У заяві про перегляд справи за нововиявленими обставинами одночасно із прийняятм у справі нового рішення заявник ставила питання про скасування заходів забезпечення позову.

Так, ч.3 ст.154 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову можуть бути скасовані судом, який розглядає справу. Відповідно до ч.6 ст. 154 ЦПК України, якщо у задоволенні позову було відмовлено, провадження у справі закрито або заяву залишено без розгляду, вжиті заходи забезпечення позову застосовуються до набрання судовим рішенням законної сили. Проте суд може одночасно з ухваленням судового рішення або після цього постановити ухвалу про скасування заходів забезпечення позову.

Разом з тим, за змістом п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 р. №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Таким чином, оскільки рішення набуває законної сили та підлягає виконанню в порядку, встановленому ст.ст.223, 368 ЦПК України, а також, приймаючи до уваги, що спірне приміщення перебуває у безперешкодному користуванні заявника (і це встановлено під час судового розгляду справи), суд дійшов висновку, що питання про скасування заходів забезпечення позову є передчасним, що не позбавляє заявника права на звернення до суду із відповідною заявою після набрання рішенням законної сили.

Керуючись ст. ст. 3, 4, 10, 11, 57-61, 64, 179, 208, 209, 212-215, 218, 223, 232, 294, 296, 360-7, 365 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Заяву ОСОБА_4 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 17.10.2013 у справі №761/7844/13-ц - задовольнити.

Рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 17.10.2013 р. у справі №761/7844/13-ц (провадження №2/761/4381/2014) за позовом заступника прокурора м.Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради, Управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання права комунальної власності, визнання недійсним договору дарування, витребування майна та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до Київської міської ради, 3-я особа: Управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання права власності, - скасувати, та прийняти у справі нове судове рішення.

У задоволенні позову заступника прокурора м.Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради, Управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання права комунальної власності, визнання недійсним договору дарування, витребування майна та зустрічного позову ОСОБА_4 до Київської міської ради, 3-я особа: Управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання права власності - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасували, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя