11/775/15/2015(м)

0541/6711/2012

А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д Д О Н Е Ц Ь К О Ї О Б Л А С Т І

________________________________________

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах апеляційного суду

Донецької області у складі:

головуючого Меленчука В.С.

суддів Бєдєлєва С.І., Преснякової А.А.

при секретарі Халєєві О.І.

за участю прокурора Чуєнко К.С.

потерпілої ОСОБА_1

представника потерпілої ОСОБА_2

захисника ОСОБА_3

виправданого ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні 9 квітня 2015 року в місті Маріуполі кримінальну справу за апеляціями прокурора, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції та потерпілої ОСОБА_1 на вирок Приморського районного суду міста Маріуполя від 3 лютого 2015 року

В С Т А Н О В И Л А :

Вироком Приморського районного суду міста Маріуполя від 3 лютого 2015 року

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець міста Камо Республіки Вірменія, громадянин України, працюючий охоронцем ЦПС №5, раніше не судимий, зареєстрований та проживаючий в будинку АДРЕСА_1

виправданий за частиною 1 статті 122 КК України.

Відповідно до вироку суду першої інстанції, виправданий ОСОБА_4 органом досудового розслідування обвинувачується у тому, що він 13 вересня 2012 року приблизно о 06 годині 30 хвилин, знаходячись навпроти домоволодіння АДРЕСА_2, під час сварки, яка раптово виникла на грунті особистих неприязних стосунків, навмисно наніс удар металевою лопаткою по лівій руці в область кісті потерпілої ОСОБА_1, заподіявши їй тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості.

Судовий розгляд кримінальної справи відбувся за нормами КПК України 1960 року.

Не погоджуючись з судовим рішенням, прокурор, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції та потерпіла ОСОБА_1 подали апеляції, в яких порушують питання про скасування вироку суду з направленням кримінальної справи на новий судовий розгляд.

Обгрунтовуючи свої апеляційні вимоги, прокурор послався на невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінальної справи, суттєві порушення кримінально-процесуального закону та неправильне застосування кримінального

Провадження № 11/775/15/15м Головуючий у суді 1 інстанції Мітрофанова Є.Г.

Єдиний унікальний № 0541/6711/12 Доповідач Меленчук В.С.

Категорія 121 ч 1 КК України

закону, а саме незастосування закону, який підлягає застосуванню.

При цьому, прокурор посилається на роз'яснення, викладених у постанові Пленуму Верховного Суду України № 5 від 29 червня 1990 року «Про виконання судами України законодавства та постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ та постановлення вироку» з послідуючими змінами, за якими суду, при ухвалені вироку необхідно надати аналіз всіх зібраних доказів по справі, тобто всім фактичним обставинам справи, які містяться в показаннях свідків, потерпілих, підсудних, у висновках експертів, які підтверджують або спростовують звинувачення.

Суд першої інстанції у порушення цих роз'яснень, зробив аналіз та оцінку тільки тим показанням підсудного та свідка ОСОБА_6, які на думку суду першої інстанції необхідні для постановлення виправдувального вироку.

За твердженнями прокурора, висновки суду першої інстанції про заподіяння тілесних ушкоджень потерпілою ОСОБА_1 самій собі є надуманими та такими, що спростовуються матеріалами кримінальної справи та поясненнями експерта ОСОБА_7 у судовому засіданні.

Крім того, суд першої інстанції не дав належної оцінки протоколам відтворення обстановки та обставин подій за участю потерпілої ОСОБА_1 і свідка ОСОБА_8, а тільки обмежився їх перерахуванням у вироку тільки на підставі того, що підсудний ОСОБА_4 заперечував своєї провини.

Відповідно до вимог частини 6 статті 75 КПК України, якщо висновок експерта буде визнаний необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи чи інакше буде викликати сумніви в його правильності, може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експерту або іншим експертам.

Суд першої інстанції, перерахувавши у вироку висновки усіх експертиз, які маються в матеріалах кримінальної справи, дійшов висновку про неможливість використання цих висновків, як доказів винуватості підсудного, послався на їх неузгодженість з іншими встановленими судом обставинами і доказами.

Крім того, суд першої інстанції цілком мав можливість ухвалити постанову в порядку статті 315-1 КПК України та перевірити або уточнити фактичні дані, але обмежився у вироку вказівкою на відсутність клопотання учасників судового розгляду з цього приводу.

Також прокурор вказує на невиконання при ухваленні виправдувального вироку у відношенні ОСОБА_4 при новому судовому розгляді, вказівок Апеляційного суду Донецької області від 28 лютого 2014 року з приводу встановлення умислу на заподіяння потерпілій тілесних ушкоджень з необережності, чим порушив вимоги статті 374 КПК України.

Не погоджуючись з вироком потерпіла ОСОБА_1, подавши апеляцію, в якій, як і прокурор, посилаючись на невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінальної справи вказала на допущені, на її думку, судом першої інстанції неповноту судового розгляду та істотні порушення кримінального і кримінально-процесуального закону.

Обґрунтовуючи апеляцію, вказує, що вирок суду першої інстанції ухвалений з порушенням таємниці наради суддів, у зв'язку з тим, що суддя, не проголосивши вирок,

залишила будівлю суду, а 4 лютого 2015 року їй було відмовлено про можливість ознайомлення з матеріалами справи.

Крім того, вирок суду був складений 5 лютого 2015 року, тобто на той час коли у

судді закінчились повноваження здійснювати правосуддя. У зв'язку з чим, вирок суду від 3 лютого 2015 року був ухвалений незаконним складом суду.

Потерпіла також посилається на залишення судом першої інстанції без уваги на наявність в матеріалах кримінальної справи її звернень до прокуратури Приморського району міста Маріуполя з приводу неповноцінного розслідування слідчим щодо нанесення їй тілесних ушкоджень, за що той був притягнутий до дисциплінарної відповідальності.

На думку потерпілої суд першої інстанції навмисно не прийняв до уваги пояснення свідка ОСОБА_9 , яка проживала за однією адресою з ОСОБА_4, і яка не могла бути допитана у суді у зв'язку зі смертю.

Крім того, вказує, що суд першої інстанції, ухвалюючи вирок про невинуватість ОСОБА_4, не послався на підстави, передбачені статтею 6 КПК України.

Заслухавши доповідача, міркування прокурора про незаконність вироку суду першої інстанції та підтримку апеляційних вимог, як своїх так і потерпілої, пояснення потерпілої ОСОБА_1 та її представника, які підтримали доводи своєї апеляційної скарги, з погодженнями з апеляційними доводами прокурора, пояснення виправданого ОСОБА_4 і думку його захисника ОСОБА_3 з запереченнями проти поданих апеляцій, перевіривши матеріали кримінальної справи і, обговоривши доводи апеляцій в їх межах, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора підлягає повному, а потерпілої частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до положень статей 257, 323 КПК України суд першої інстанції при розгляді справи повинен безпосередньо дослідити докази в справі, оцінити їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та ухвалити законний і обґрунтований вирок.

Як вбачається з матеріалів кримінальної справи, положення зазначених норм кримінально-процесуального закону, судом першої інстанції не дотримані.

Так, у вироку суд першої інстанції зазначив, що обов'язок доведеності вини і надання доказів покладаються на орган досудового розслідування та прокурора.

При цьому, суд першої інстанції залишив поза своєї уваги вимоги кримінально-процесуального закону про обов'язок суду провести судовий розгляд повно, всебічно і об'єктивно. Передбачаючи такий обов'язок, зазначений закон одночасно не зобов'язує суд здобувати докази, але, закінчуючи по справі судове слідство, він не з'ясував у сторін обвинувачення та захисту чи всі докази по справі надані і чи є такі, які залишились не наданими.

Розглянувши кримінальну справу по суті, суд першої інстанції достатньо не мотивував, з яких саме підстав він відкинув надані стороною обвинувачення докази.

Так, суд першої інстанції, зазначивши у вироку, що показання як потерпілої, так і підсудного не викликають сумнівів, але при наявності категоричних суперечностей стосовно фактичних обставин, зважив на необхідність їх ретельної перевірки органом досудового розслідування з одночасними твердженнями про вичерпність можливих джерел отримання доказів і неможливість їх перевірки.

Отже, суд першої інстанції, постановляючи по кримінальній справі виправдувальний вирок, фактично, в ньому виклав лише свої міркування з посиланнями на певні норми законів та роз'яснення Верховного Суду, не проаналізувавши належним чином докази, обмежився загальними фразами про недостатність і недопустимість доказів.

Ці обставини не узгоджуються з положеннями статті 334 КПК України та роз'ясненнями, викладених у пунктах 17, 22 постанови Пленуму верховного Суду України №5 від 29 червня 1990 року «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» з послідуючими змінами, за якими суд, розглянувши справу по суті, в основу вироку повинний покласти лише достовірні докази, досліджені у судовому засіданні, за результатами їх дослідження, аналізу та оцінки, як тих, що були надані органом досудового слідства, так і поданих у судовому засіданні, а також мотивовані висновки суду про недоведеність події злочину, відсутність у діях підсудного складу

злочину чи недоведеності його участі у вчиненні злочину. Висновки суду щодо оцінки повинні бути у вироку в точних і категоричних судженнях, які виключали б сумніви з приводу достовірності того чи іншого доказу, Прийняття одних і відхилення інших доказів судом повинно бути мотивовано.

За таких обставин, висновок суду першої інстанції про недоведеність вини виправданого ОСОБА_4, без дотримання вищезазначених норм кримінально-процесуального закону та роз'яснень Верховного Суду України, на думку колегії суддів, є суперечливим, передчасним і таким, що не відповідає фактичним обставинам кримінальної справи.

Крім того, апеляційна інстанція скасовуючи попередній вирок з направленням кримінальної справи на новий судовий розгляд, в ухвалі вказала на необхідність з'ясування при новому її розгляді умислу виправданого.

Ця вказівка відповідно до положень частини 7 статті 374 КПК України є обов'язковою для суду першої інстанції. Проте, суд першої інстанції, повторно розглядаючи кримінальну справу, на ці обставини не тільки не звернув уваги, а й навіть явно проігнорував, оскільки ні з матеріалів кримінальної справи, ні з вироку, не вбачаються намір і заходи, спрямовані на виконання цієї вказівки.

Таким чином, колегія суддів, дійшла висновку про законність і обґрунтованість апеляційних вимог прокурора та потерпілої в частині неповноти судового слідства, порушення норм кримінально-процесуального закону, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи і, не вирішуючи заздалегідь питання про доведеність чи недоведеність вини виправданого ОСОБА_4, достовірність чи недостовірність доказів або перевага одних над іншими, вважає за необхідне скасувати вирок суду першої інстанції з направленням її, про що просять прокурор та потерпіла, на новий судовий розгляд по суті.

При новому розгляді кримінальної справи необхідно врахувати наведене, ретельно перевірити зібрані докази по справі з дослідженням їх у судовому засіданні і наданням належного аналізу в їх сукупності з дотриманням положень кримінально-процесуального закону про повний, всебічний і об'єктивний розгляд та, з урахуванням попередніх вказівок апеляційної інстанції, доводів, викладених в апеляціях прокурора і потерпілої, постановити законний та обґрунтований вирок в залежності від встановленого в ході судового слідства.

У зв'язку із скасуванням вироку суду першої інстанції розгляд апеляційних вимог потерпілої ОСОБА_1 в частині його ухвалення незаконним складом суду та порушення ним таємниці наради суддів, на думку колегії суддів, є недоцільним.

Керуючись статтями 362, 365, 366 КПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційні скарги прокурора, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції задовольнити у повному обсязі, а потерпілої ОСОБА_1 частково.

Вирок Приморського районного суду міста Маріуполя від 3 лютого 2015 року щодо

ОСОБА_4 скасувати з направленням кримінальної справи на новий судовий розгляд до того ж суду, але в іншому складі суду.

Міру запобіжного заходу залишити підписку про невиїзд.

С У Д Д І :

А.А. Преснякова В.С. Меленчук С.І. Бєдєлєв