АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 квітня 2015 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:
головуючого Чупікової В. В.
суддів Перепелюк І.Б., Яремка В.В.
за участю секретаря Тодоряка Г.Д.
за участю позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 27 січня 2015 року,
в с т а н о в и л а:
У грудні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом до ОСОБА_3 про стягнення 15000 грн. боргу та за договором позики та 676 500 грн. коштів за прострочення повернення боргу.
У позові зазначав, що 22 квітня 2013 року сторони по справі уклали договір позики грошей у письмовій формі, що підтверджується розпискою, яку ОСОБА_3 надав ОСОБА_1 Позивач передав відповідачу кошти в розмірі 15 000 грн. Відповідач отримав кошти і зобов'язався повернути їх частинами, а саме: 7 500 грн. на протязі трьох місяців з дня отримання коштів та 7 500 грн. на протязі двох місяців, тобто в строк п'яти місяців та зобов'язувався сплатити 10% за кожний день прострочення платежу від суми належної до повернення. Проте, свої зобов'язання не виконав.
В судовому засіданні позивач зменшив суму, яка нарахована за прострочення повернення боргу до 50 000 грн.
Рішенням Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 27 січня 2015 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 46 000 грн., з яких 15000 грн. борг за договором позики, 31000 грн. - неустойка.
№22ц-418/2015 рік Головуючий у 1 інстанції Дячук О.О.
Категорія 19/27 Доповідач Чупікова В.В.
Не погоджуючись з рішенням суду, представник ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про задоволення позову частково, стягнувши з відповідача на користь позивача суму боргу у розмірі 15 000 грн. та пеню у розмірі 15 000 грн.
Скарга обґрунтовується порушенням норм матеріального права, невідповідністю висновків суду обставинам справи. Вважає, що судом не взято до уваги те, що розмір неустойки (пені) значно перевищує розмір збитків, що причиною неповернення боргу є незадовільне матеріальне становище - відсутність роботи перебування на його утриманні трьох неповнолітніх дітей.
Представник відповідача ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримав, зазначивши, що відповідач втратив роботу, його дружина померла, і він один виховує трьох неповнолітніх дітей.
Позивач ОСОБА_1 апеляційну скаргу не визнав, просив її відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, проте, визнав ту обставину, що дружина позивача померла і він має на утриманні трьох неповнолітніх дітей.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення представника апелянта, позивача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право змінити рішення суду.
Судом встановлено, що згідно письмового договору позики грошей (розписки) від 22 квітня 2013 року, відповідач ОСОБА_3 взяв у борг у ОСОБА_1 15 000 грн. та зобов'язався повернути вказану суму на протязі п'яти місяців, частинами а саме: 7 500 грн. на протязі трьох місяців з дня отримання коштів та 7 500 грн. на протязі двох місяців тобто до 22.09.2013 року. В разі неповернення боргу у вказаний в розписці строк відповідач зобов'язувався сплатити пеню в розмірі 10% за кожний день прострочення платежу від суми належної до повернення (а.с.7).
Згідно зі ст.526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору.
Відповідно до ст.ст.1046, 1049 ЦК України, на позичальника покладається обов'язок повернення позикодавцю позики в такій же сумі грошових коштів, які були передані позичальнику позикодавцем у строк та в порядку, що встановлені укладеним договором.
На час звернення позивача до суду відповідач свої зобов'язання за договором позики не виконав.
Частиною 3 ст.551 ЦК України визначено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.22 ЦК України збитками є доходи, які б особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було б порушене(упущена вигода).
Визначаючи розмір неустойки(пені), яка повинна бути стягнута з відповідача на користь позивача в розмірі 31 000 грн., суд першої інстанції виходив з позовної давності в один рік та врахував інфляцію.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, та допустив невідповідність висновків суду обставинам справи при визначені розміру пені, що відповідно до п.п.1,3 ч.1 ст.309 ЦПК України є підставою для зміни рішення суду першої інстанції.
Так, станом на 22.09.2013 року відповідач зобов'язаний був за договором позики повернути позивачу 15000 грн.
З жовтня 2013 року по січень 2015 року - день постановлення рішення суду, приріст індексу споживчих цін склав 30,16 %(1,004 х 1,002 х 1,005 х1,002 х 1,006 х 1,022 х 1,033 х 1,038 х 1,010 х 104 х 1,008 х 1,029 х 1,024 х 1,019 х 1,030 х 1,031 х 100 - 100).
15000 грн. х 30,16 :100 = 4524 грн.
Таким чином, збиток позивача, заподіяний відповідачем невиконанням зобов'язання з урахуванням інфляції на час постановлення рішення суду першої інстанції склав 15000 грн. + 4524 грн.=19524 грн.
На думку колегії суддів розмір пені в сумі 31000 грн., яку визначив до стягнення суд першої інстанції, значно перевищує розмір збитку, який завданий позивачу невиконанням зобов'язання за договором позики.
Пунктом 6 ст.3 ЦК України передбачено такі загальні засади цивільного законодавства, як справедливість, добросовісність та розумність.
На підставі наведеного, з врахуванням загальних засад цивільного законодавства, з урахуванням обставин, що мають істотне значення: відсутність роботи у відповідача, перебування на утриманні трьох неповнолітніх дітей, колегія суддів вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі 20 000(двадцять тисяч) грн.
А тому рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 27 січня 2015 року підлягає зміні шляхом зменшення розміру стягуваної суми з відповідача на користь позивача з 46 000 (сорока шести тисяч) грн. до 35 000(тридцяти п'яти тисяч) грн.
На підставі ст.ст.3, 22, ч.3 ст.551 ЦК України та керуючись ст.ст.209, 218, 307, 309 ЦПК України колегія суддів, -
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 27 січня 2015 року змінити, зменшивши розмір стягуваної суми з 46 000 (сорока шести тисяч) грн. до 35 000 (тридцяти п'яти тисяч) грн.
В решті рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 27 січня 2015 року залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте, може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді: