ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

 

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

 

ПОСТАНОВА

Іменем України

 

19.02.09

Справа №2а-10147/08/6

 

(16 год. 00. хв.)

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

у складі головуючого судді  Латиніна Ю.А. ,

при секретарі Лєбєдєвій О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи

, 

за позовом   ОСОБА_1, м. Ялта         

до   Управління Пенсійного фонду України в м. Ялта АР Крим             

про зобов'язання до нарахування щомісячної соціальної державної допомоги

 Суть спору: ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом  до  Управління ПФУ в м. Ялта АР Крим (далі відповідача), у якому просить відновити  строк  звернення до суду та зобов'язати відповідача нарахувати та стягнути недоплачену, як “дитині війни” державну соціальну допомогу за 2006 - 2008 роки. Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є "дитиною війни" в розумінні Закону України "Про соціальний захист дітей війни" і має право на пільги, передбачені цим Законом. Зокрема, посилаючись на статтю 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", позивач зазначає, що вона має право на отримання щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Бездіяльність відповідача грубо порушила її законні права, позбавила права отримувати щомісячну доплату до пенсії в належному розмірі, що свідчить про нехтування правами громадян з боку ПФУ.

Позивач у судове засідання не з'явився, надіслав клопотання про розгляд справи за його відсутністю.

Представник Управління ПФУ в м. Ялта АР Крим  у судове засідання не з'явився, надіслав заперечення на позов у яких позовні вимоги не визнав з підстав викладених у запереченнях. Справу просив розглянути за відсутністю його представника.

Суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність сторін відповідно до заявлених ними клопотань  на підставі наявних доказів.

Розглянув матеріали справи, дослідив докази, надані сторонами, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд - 

ВСТАНОВИВ:

 

Відповідно до статті 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни”від 18.11.2004, № 2195-IV дитина війни - особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, є пенсіонером за віком, має статус дитини війни в розумінні Закону України "Про соціальний захист дітей війни", що відповідачем не спростовується. Виходячи із того, що позивач є дитиною війни в розумінні Закону України "Про соціальний захист дітей війни", на нього  повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом України "Про соціальний захист дітей війни", в тому числі й право на підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком, як передбачено ст.6 Закону.

Відповідно до п. 17 ст. 77 Закону України “Про державний бюджет України на 2006 рік” від 20.12.2005р. № 3235-IV зупинена на 2006 рік дія ст. 6 вказаного Закону.

Законом України “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік” від 19.01.2006 року № 3367-ІV п. 17 ст. 77 Закону України  "Про Державний бюджет України на 2006 рік" виключений (набув чинності 02.04.06), тобто дія статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" на 2006 рік поновлена. Отже, в 2006 році перешкод для нарахування щомісячної державної соціальної допомоги в розмірах, передбачених, ст. 6 Закону не існувало.

Згідно ст. 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19.12.2006р. № 489-V у 2007 році були внесені зміни, згідно яким підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст.6 Закону виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. Пунктом 12 ст.71 Закону № 489-V  зупинена на 2007 рік дія  ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Положення ст. 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19.12.2006р. № 489-V, а також зупинення дії статті 6 на 2007рік, передбачене п. 12 ст. 71 Закону України від 19.12.2006р. № 489-V  визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. N 6-рп/2007.

Згідно з п. 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. N 6-рп/2007 положення п. 12 статті 71, а також ст.111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто з 09.07.2007р.

Крім цього, Законом України від 28.12.2007 № 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" змінена і містить норму, що до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Однак ці зміни, згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Таким чином, ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" є діючою.

Розмір  підвищення, який щомісячно сплачується дітям війни згідно зі ст. 6  Закону України “Про соціальний захист  дітей війни” розраховується на підставі мінімальної пенсії за віком, розмір якої визначений ч. 1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

З ч.3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" вбачається, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Зазначена норма Закону введена в дію згідно із Законом України від 25.03.2005 р. № 2505-IV.

Але, приймаючи до уваги те, що відповідно до ч.4 ст. 8 КАС України забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини, та відповідно до ч. 1, 2 статті 8 КАС України  при вирішенні справи має застосовуватись принцип верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, суд вважає, що правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на отримання підвищення пенсії  основані на принципі юридичної визначеності.

Як свідчить позиція Європейського Суду у справі Yvonne van Duym v. Home Office (Case 41/74  van Duym v. Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом -відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в цьому випадку  це надання підвищення пенсії дітям війни,  держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, оскільки  схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки. 

Згідно з ч.1 ст.65 Закону України від  20.12.2005, № 3235-IV "Про Державний бюджет України на 2006 рік"  прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність на 2006 рік затверджений у наступному розмірі з 1 січня - 350 грн., з 1 квітня - 359 грн., з 1 жовтня - 366 грн. Частина 1 ст.62 Закону України від 19.12.2006 № 489-V "Про Державний бюджет України на 2007 рік"  визначає прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність на 2007 рік затверджений у наступному розмірі з 1 січня - 380 грн., з 1 квітня - 406 грн., з 1 жовтня - 411 грн. Стаття 58 Закону України від 28.12.2007 року № 107-VI “Про Державний бюджет України на 2008 рік” прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність на 2008 рік затверджує у  розмірах з 1 січня -470 грн., з 1 квітня -481 грн., з 1 липня -482 грн., з 1 жовтня -498 грн.  

Таким чином, розрахунок щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни необхідно здійснювати, як:  Щомісячна державна соціальна допомога за 2006 рік дорівнює 1290,60 грн.:           Січень - березень (350,00 грн. х 30%) х 3 місяця = 315,00 грн.; Квітень-вересень (359,00 грн. х 30%) х 6 місяців = 646,20 грн; Жовтень-грудень (366,00 грн. х 30%) х 3 місяця = 329,40 грн.

Щомісячна державна соціальна допомога за 2007 рік дорівнює 1442,70 грн.: Січень - березень (380,00 грн. х 30%) х 3 місяця = 342,00 грн.; Квітень-вересень (406,00 грн. х 30%) х 6 місяців = 730,80 грн.; Жовтень-грудень (411,00 грн. х 30%) х 3 місяця = 369,90 грн.

Щомісячна державна соціальна допомога за 2008 рік дорівнює 1737,90 грн.: Січень - березень (470,00 грн. х 30%) х 3 місяця = 423,00 грн.; Квітень-червень (481,00 грн. х 30%) х 3 місяців = 432,90 грн; Липень-вересень (482 грн. х 30%) х 3 місяця = 433,80 грн; жовтень-грудень 2008 року (498 грн. х 30%) х 3 місяці  = 448,20 грн.

Судом встановлено, що позивач протягом 2006 - 2007 років не отримував щомісячну державну соціальну допомогу дітям війни, а у січні -грудні 2008р. йому було перераховано з 01.01.08 до 01.04.08р.-47 грн. х 3 міс. = 141,00 грн., з 01.04.08 до 01.07.08р. -48,10 грн. х 3 міс.=144,30 грн., з 01.07.2008р. до 01.10.2008р.-48,20 грн. х 3 міс.=144,60 грн., з 01.10.2008р. по 30.12.2008 р., -49,80 грн. х 3 місяці = 149,40 грн., разом 579,30 грн.

Таким чином, відповідачем недоплачена позивачу щомісячна державна соціальна допомога дітям війни за 2006 рік в сумі 1290,60 грн., за 2007 рік в сумі 1442,70 грн. та за 2008 рік 1737,90 грн. - 579,30 = 1158,60 грн.

Згідно з підпунктом 6 пункту 2.2. розділу 2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого Постановою Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року № 8-2, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України від 13.03.2008 року № 209/14900 саме на територіальні  управління Пенсійного фонду України в районах, містах, в районах в містах покладені обов'язки щодо призначення (здійснення перерахунку) і виплати пенсії.

За таких обставин, приймаючи до уваги те, що згідно з  Законом України “Про соціальний захист  дітей війни” дітям війни виплачується підвищення саме до пенсії або щомісячного довічного  грошового утримання чи державної соціального допомоги, що виплачується замість пенсії, суд, керуючись зазначеними вище положеннями Указу Президента України № 121/2001 від 01.03.2001 р. та  Постанови №1261 приходить до висновку, що саме відповідач мав здійснювати позивачу виплату підвищення пенсії відповідно до ст. 6  Закону України “Про соціальний захист дітей війни”. 

Крім того, суд враховуючи вимогу позивача про стягнення з Управління ПФУ в м. Ялта АР Крим щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни у відповідності з Законом України «Про соціальний захист дітей війни», вважає за можливе, відповідно до ч.2 ст. 11 КАС України, вийти за межі позовних вимог, так як це необхідно для повного захисту прав позивача та вирішує, у зв'язку з тим, що Управління пенсійного фонду України в м. Ялта АР Крим ненараховуючи позивачу щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни у відповідності з Законом України «Про соціальний захист дітей війни» бездіяло, що потягнуло порушення прав позивача, зобов'язати Управління нарахувати та виплатити позивачу щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни у відповідності з Законом України «Про соціальний захист дітей війни».

Судом враховано, що вихід за межи позовних вимог в такий спосіб також не суперечить правилу, зазначеному частиною 3 статті 52 КАС України, та не порушує принципи змагальності та диспозитивності в адміністративному процесі, а застосовуються виключно з метою реалізації завдань адміністративного судочинства, визначених статтею 2 КАС України.

Суд також вважає, що державний орган не може посилатися на відсутність коштів, щоб не виплачувати борг, у тому числі той, що підтверджений судовим рішенням. Така відсутність коштів не може бути визнана як виключна обставина, та це є порушенням пункту 1 статті 6, статті 13 Європейської Конвенції про захист прав і основних свобод людини, ратифікованої Законом України від 11.09.1997 року, про що також зазначено в Рішенні Європейського суду з прав людини Справа “Жовнер проти України” від 29.06.2004 року.

Суд  визначає, що рішення, дії суб'єкта владних повноважень  не можуть бути упередженими, тобто здійснюватися дискримінаційно через власний, у тому числі фінансовий, корпоративний інтерес.  Приймаючи рішення по справі або вчинюючи дію, суб'єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може проявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб'єкта, визначених законом. Суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів.

На підставі викладеного, суд вважає, що бездіяльність відповідача щодо ненарахування  щомісячної державної соціальної допомоги у розмірах, визначених Законом України “Про соціальний захист дітей війни” не може бути визнана такою, що вчинена на підставі, у межах повноважень, безсторонньо (неупереджено) та добросовісно.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що доводи позивача є обґрунтованими, однак позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Згідно ч.1 ст.100 КАС України  пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

          Відповідач у запереченнях наполягає на застосуванні наслідків пропущення строків звернення до адміністративного суду. 

Позивач звернувшись до суду з позовною заявою 19  грудня 2008р. пропустив річний строк звернення до суду у частині вимог про нарахування недоплаченої щомісячної соціальної допомоги за 2006р., за липень-листопад  2007р. Поважності причин пропуску строку суду не надав, що є підставою для відмови позовних вимог у цій частини.  Таким чином, на користь позивача підлягає нарахуванню 123,30 грн. щомісячної соціальної допомоги за  грудень 2007 року (411,00 грн. х 30%) х 1).

Вимоги позивача про виплату щомісячної державної допомоги за 2008 рік, з урахуванням того, що згідно з резолютивною частиною Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008 положення 2 пункту 41 розділу II Закону України від 28.12.2007 № 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто з 22.05.2007р., підлягають задоволенню у суму 780,40 грн. (1170,60 грн. (підлягає нарахуванню протягом травня -грудня 2008 року) -390,20 грн. (фактично виплачено протягом травня -грудня 2008 року).

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню на  суму 903,70 грн., з яких 123,30 грн. щомісячна грошова соціальна допомога за   грудень 2007 року, 780,40 грн. щомісячна грошова соціальна допомога за період з травня по грудень 2008 року.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, відповідно до ч.3 ст.94 КАС України, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача судовий збір у частині задоволених вимог в сумі 0,70 грн.

Під час судового засідання, яке відбулось 19.02.09 р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАС України  постанову складено 23.02.09року.

Керуючись ст. ст. 94, 160-163, ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити частково.

2 .Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Ялта АР Крим (98600, АР Крим, м. Ялта, вул. Садова, 4а) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, АДРЕСА_1) щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни у сумі 903,70 грн., з яких 123,30 грн. щомісячна грошова соціальна допомога за грудень 2007 року, 780,40 грн. щомісячна грошова соціальна допомога за період з травня по грудень 2008 року.

3.Стягнути на користь ОСОБА_1  (ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, АДРЕСА_1) з Державного бюджету України (п\р 31115095700002, МФО 824026 ЗКПО 34740405, код платежу 22090200 у банку одержувача: ГУ ДКУ в АР Крим м. Сімферополь одержувач: Держбюджет м. Сімферополя (або іншого рахунку)) судовий збір у розмірі 0,70 грн.

4.В решті позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим в 10-ти денний строк  з дня проголошення  (складення в повному обсязі) постанови заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

 

Суддя                                                                Латинін Ю.А.