ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

о 16:33

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючої судді Циганової Г.Ю. , суддів Трещової О.Р., Кушнової А.О., при секретарі Заєвській Н.В., заучастю сторін (представників сторін)

від позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2., ОСОБА_3;

від відповідача - ОСОБА_4;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу  

за позовом   ОСОБА_1         

до   Державного комітету України у справах національностей та релігій        третя особа - Міністерство внутрішніх справ України,     

про скасування наказу та визнання протиправним повідомлення про звільнення з роботи,

Суть спору: ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до адміністративного суду із позовом до Державного комітету України у справах національностей та релігій (далі - Держкомнацрелігій, відповідач) про скасування наказу відповідача від 21.05.2008 № 47 «Про реорганізацію структури органів міграційної служби України» і визнання протиправним повідомлення про звільнення позивача з посади начальника відділу міграційної служби в АР Крим.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що зазначені в даному наказі формулювання «реорганізація» і «ліквідація» не відповідають один одному, ліквідація не може передувати реорганізації, виданий наказ не обґрунтований жодним нормативно-правовим актом України, в порушення підпунктів 6 і 7 пункту 9 Положення про Державний комітет України у справах національностей і релігій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 №201 рішення про реорганізацію і ліквідацію територіальних органів Держкомнацрелігій і рішення щодо попередження керівників органів міграційної служби, вказаних в наказі від 14.02.2007 №201 прийнято без погодження з Віце-прем'єр-міністром України. В порушення вимог ст. 49-2 Кодексу законів про працю України одночасно з попередженням про звільнення позивачеві не надано пропозицій роботи в тій же установі. Крім того, вказаний наказ суперечить вимогам постанови Кабінету Міністрів України від 18.06.2008 №558 «Деякі питання державного управління у сфері міграційної політики», згідно з якою виконання функцій спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах міграції в межах, визначених законодавством про біженців, та з координації діяльності центральних органів виконавчої влади щодо забезпечення реалізації державної міграційної політики  покладено на Міністерство внутрішніх справ України.

В судовому засіданні 23.02.2009 позивач уточнив позовні вимоги, просив скасувати наказ відповідача від 21.02.2008 № 47 в частині, що стосується відділу міграційної служби АР Крим.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 08.07.2008 відкрито провадження у справі. Також, ухвалами суду від 08.07.2008 залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Міністерство внутрішніх справ України, витребувано у осіб, які беруть участь у справі документи і матеріали, необхідні для правильного вирішення справи. Ухвалою суду від 09.07.2008 відмовлено в задоволенні клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення позову  шляхом призупинення дії спірного наказу до остаточного розгляду адміністративного позову. Ухвалою суду від 19.08.2009 відмовлено в задоволенні аналогічного клопотання позивача, заявленого у попередньому судовому засіданні. Крім того, ухвалою суду від 19.08.2008 відмовлено в задоволенні клопотання позивача про передачу справи за підсудністю до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Ухвалою суду від 19.08.2008 закінчено підготовче провадження і справу призначено до судового розгляду, у відповідача витребувані додаткові матеріали.

Ухвалами суду від 05.11.2008 відмовлено в задоволенні клопотання представника позивача про вжиття заходів забезпечення позову шляхом призупинення дії п. 7 наказу від 21.05.2008 № 47 «Про реорганізацію структури органів міграційної служби України» до остаточного розгляду справи та відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про об'єднання даної справи із справою №2а-339/08 за позовом ОСОБА_5 до Державного комітету України у справах національностей і релігій про скасування наказу від 21.05.2008 № 47 «Про реорганізацію структури органів міграційної служби України» і визнання протиправним повідомлення про звільнення.

Ухвалами суду від 12.12.2008 витребувані докази у Віце-прем'єр-міністра України Васюника І.В., Секретаріату Кабінету Міністрів України і Сімферопольського міського центру зайнятості.

Ухвалою суду від 24.12.2008 задоволено клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони відповідачу здійснювати будь-які дії щодо ліквідації Відділу міграційної служби АР Крим на виконання пп. 1.1 наказу від 21.05.2008 № 47 «Про реорганізацію структури органів міграційної служби України» до набрання судовим рішенням у справі законної сили.

Під час судового розгляду встановлено порушення відповідачем вимог чинного законодавства України, про що постановлено окрему ухвалу від 23.02.2009, яку направлено на адресу відповідача для вжиття відповідних заходів по усуненню виявлених недоліків.

В судовому засіданні позивач і представники позивача позов підтримали, пояснили суду, що наказ від 21.05.2008 № 47 «Про реорганізацію структури органів міграційної служби України» є таким, що суперечить чинному законодавству щодо порядку припинення юридичної особи, суперечить вимогам чинних нормативно-правових актів, якими встановлена система органів міграційної служби, при виданні наказу порушений встановлений чинним законодавством України порядок його прийняття і вимоги законодавства про працю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, вказав, що наказ від 21.05.2008 № 47 «Про реорганізацію структури органів міграційної служби України» прийнято відповідачем в порядку, передбаченому законодавством і в межах його компетенції, надав письмові заперечення проти позову (а.с. 42-46).

Представник третьої особи надав пояснення по справі (а.с. 156-157), в яких вказав, що функції спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах міграції були і залишаються за Державним комітетом України у справах національностей та релігій. Крім того просив розглянути справу за відсутності представника МВС України.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши доказі по справі в їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; відповідно до п. 15 ст. 3 КАС України публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Судом встановлено, що позивач працює в Відділі міграційної служби АР Крим на посаді начальника цього відділу. Пунктом 1 наказу відповідача від 21.05.2008 № 47 «Про реорганізацію структури органів міграційної служби України» передбачено здійснення реорганізації органів міграційної служби у ході якої ліквідується Відділ міграційної служби АР Крим, а відповідно до п. 7 цього наказу управлінню організаційно-інформаційного забезпечення, контролю та кадрової роботи наказано попередити керівників органів міграційної служби та їх заступників про наступне вивільнення у зв'язку з ліквідацією.

Згідно із п. 1 Положення про Державний комітет України у справах національностей і релігій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 №201 Державний комітет України у справах національностей та релігій є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України. Держкомнацрелігій є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у справах міграції в межах, визначених законодавством про біженців.

Відповідно до п. 1 Положення про управління (відділи) міграційної служби в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Державного комітету України у справах національностей та міграції від 27.07.2004 №36, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.08.2004 за №1067/9666 управління (відділи) міграційної служби в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - органи міграційної служби) є територіальними підпорядкованими Державному комітету України у справах національностей та міграції органами міграційної служби.

Державний комітет у справах національностей та міграції і Державний департамент у справах релігій, реорганізовані, з утворенням на їх базі Державного комітету України у справах національностей та релігій (який є відповідачем у справі), відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1575 «Про утворення Державного комітету України у справах національностей та релігій».

Таким чином, вимоги позивача стосуються захисту прав, що пов'язані із трудовими відносинами; а спір, що виник, пов'язаний із проходженням позивачем публічної служби і повинен розглядатись за правилами адміністративного судочинства.

Указом Президента України від 21.07.2008 №643/2008 зупинено дію постанови Кабінету Міністрів України від 18.06.2008 №558 «Деякі питання державного управління у сфері міграційної політики» відповідно до якої, до законодавчого визначення протягом одного року питання, пов'язаного з утворенням відповідного центрального органу виконавчої влади, виконання функцій спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах міграції в межах, визначених законодавством про біженців, та з координації діяльності центральних органів виконавчої влади щодо забезпечення реалізації державної міграційної політики покладено на Міністерство внутрішніх справ. 

Крім того, зазначена постанова втратила чинність згідно з постановою Кабінету Міністрів України  від 30.07.2008 року №692 «Деякі питання державного управління у сфері міграційної політики», відповідно до якої, виконання завдань з реалізації державної політики у сфері міграції знов покладено на Міністерство внутрішніх справ.

Проте дію даної постанови також зупинено, згідно із Указом Президента України  від 14.08.2008 №711/2008.

Таким чином суд не приймає до уваги доводів позивача щодо порушення відповідачем під час прийняття спірного наказу вимог постанови Кабінету Міністрів України від 18.06.2008 №558 «Деякі питання державного управління у сфері міграційної політики», оскільки функції спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах міграції були і залишаються за Державним комітетом України у справах національностей та релігій, який є відповідачем у справі.

Судом встановлено, що директором Департаменту у справах біженців і притулку Держкомнацрелігій на підставі проведеного аналізу роботи територіальних органів міграційної служби в 2007 році щодо штатного та фактичного забезпечення персоналом та навантаження на ці органи, пов'язаного із виконанням ними законодавства України про біженців, Голові Держкомнацрелігій направлено подання, в якому, зокрема пропонувалось реорганізувати відділ міграційної служби в АР Крим в сектор міграційної служби.

Наказом відповідача від 21.05.2008 № 47 «Про реорганізацію структури органів міграційної служби України» відділ міграційної служби в АР Крим ліквідовано. Таким чином, судом з'ясовано, що у відповідача дійсно мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація територіального органу міграційної служби.

Наказом відповідача від 27.07.2004 №36, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.08.2004 за №1067/9666, з метою забезпечення виконання постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2004 №700 «Про утворення органів міграційної служби в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі» передбачено створення системи органів міграційної служби: управлінь (відділів) міграційної служби в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Судом також встановлено, що відповідно до пп. 6 п. 9 Положення про Державний комітет України у справах національностей і релігій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 №201 рішення про утворення, реорганізацію і ліквідацію територіальних органів Держкомнацрелігій, а також підприємств, установ і організацій, що належать до сфери управління Комітету приймає Голова Держкомнацрелігій за погодженням з Віце-прем'єр-міністром України.

Таким чином, компетенція відповідача щодо прийняття рішення про реорганізацію або ліквідацію територіальних органів визначена постановою Кабінету Міністрів України, і порядок прийняття такого рішення передбачає його погодження із Віце-прем'єр-міністром України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 12.12.2008 витребувані письмові пояснення про дату погодження Віце-прем'єр-міністром України наказу відповідача від 21.05.2008 № 47 «Про реорганізацію структури органів міграційної служби України».

Згідно із листом Секретаріату Кабінету Міністрів України від 09.12.2008 №17203/0/2-08 (а.с. 187) зазначений наказ погоджено (проставлено візу) Віце-прем'єр-міністром України Васюником І.В. 22.05.2008.

З огляду на вказане судом не приймаються до уваги доводи позивача про порушення відповідачем порядку прийняття рішення про реорганізацію територіальних органів міграційної служби. Спірний наказ прийнято відповідачем в порядку, встановленому законом і в межах його компетенції.

Суд погоджується з доводами позивача про невідповідність використаної в спірному наказі термінології вимогам Цивільного кодексу України і законодавства України про державну реєстрацію юридичних осіб, що ускладнює виконання відповідним органами функцій щодо проведення державної реєстрації припинення Відділу міграційної служби в АР Крим. Разом з тим, зазначені доводи не є підставою для скасування даного наказу. У зв'язку із порушенням вимог законодавства відповідачем при прийнятті спірного наказу судом постановлено окрему ухвалу, яку направлено на адресу відповідача для прийняття заходів щодо усунення виявлених порушень.

Судом встановлено, що відповідачем на адресу позивача направлено повідомлення про наступне звільнення від 27.05.2008 за п. 1 ст. 40 КЗпП України. Зазначеною нормою передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. Позивач вказував на порушення вимог законодавства України про працю, оскільки одночасно із попередженням про звільнення  позивачу не запропоновано іншої роботи.

Відповідно до ст. 49-2 Кодексу законів про працю України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

В абз. 3 п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» передбачено, що при ліквідації підприємства (установи, організації) правила п. 1 ст. 40 КЗпП України можуть застосовуватись і в тих випадках, коли після припинення його діяльності одночасно утворюється нове підприємство.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію серії А01 №НОМЕР_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 проведено державну реєстрацію юридичної особи: Сектор міграційної служби в Автономній Республіці Крим (ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_2). Відділ міграційної служби в Автономній Республіці Крим є юридичною особою, відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію серії А00 №НОМЕР_3 (ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_4).

Пунктом 6 Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 №118 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22.06.2005 №499) встановлено, що ідентифікаційний код зберігається за суб'єктом, якому він присвоєний, протягом усього періоду його існування і є єдиним. У разі перетворення юридичної особи за правонаступником зберігається її ідентифікаційний код. У разі припинення юридичної особи шляхом приєднання до іншої юридичної особи та створення на базі юридичної особи, що припинилася, відокремленого підрозділу ідентифікаційний код такої юридичної особи залишається за відокремленим підрозділом. В інших випадках припинення юридичної особи присвоєння її ідентифікаційного коду новоствореним суб'єктам забороняється.

Спірним наказом передбачено ліквідацію відділу міграційної служби в АР Крим, тобто припинення юридичної особи без правонаступництва, і утворення після припинення його діяльності нового органу міграційної служби, що підтверджується матеріалами справи. Зазначені обставини в свою чергу, унеможливлюють дотримання відповідачем вимог ст. 49-2 КЗпП України щодо пропонування працівникові іншої роботи на тому ж підприємстві, в установі, організації.

З вказаних підстав, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо повідомлення про наступне звільнення позивача з посади.

У зв'язку із складністю справи в судовому засіданні 23.02.2009 оголошено вступну і резолютивну частину постанови. Текст постанови у повному обсязі складено 28.02.2009.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 158-163 КАС України, суд  

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складення у повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набуває законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Протягом 10 днів з дня складення постанови у повному обсязі через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим до Севастопольського адміністративного апеляційного суду може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження (10 днів).

Судді                                 підпис                               Циганова Г.Ю.

                                     Трещова О.Р.

                                                                                              Кушнова А.О.