СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
17 лютого 2009 року | Справа № 2-25/8525.1-2008 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Антонової І.В.,
суддів Заплава Л.М.,
Ткаченка М.І.,
за участю представників сторін:
позивача: не з'явився (товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Декор-Люкс");
відповідача: не з'явився (Міністерство оборони України);
відповідача: не з'явився (Центральне спеціалізоване будівельне управління (госпрозрахункове) Міністерства оборони України) ;
третьої особи: не з'явився (Квартирно-експлуатаційний відділ міста Сімферополя Міністерства оборони України);
прокурора: Бучко Р.В., посвідчення № 299 від 28.09.2007 р. (прокурор відділу військової прокуратури Військово-Морських Сил України);
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Декор-Люкс" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Копилова О.Ю.) від 14 жовтня 2008 року у справі № 2-25/8525.1-2008
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Декор-Люкс" (вул. Радянська, 23-17, місто Енергодар, Запорізька обл., 71504) (вул. Козацька, 14-88, місто Енергодар, Запорізька обл., 71504)
до Міністерства оборони України (Повітрянофлотський пр-т, 6, місто Київ 1, 01001)
в особі Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункове) Міністерства оборони України (вул. Артема, 59, місто Київ 53, 04053)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Квартирно-експлуатаційний відділ міста Сімферополя Міністерства оборони України (вул. Павленка, 9, місто Сімферополь,95000)
за участю військового прокурора Військово-Морських Сил України (вул. Леніна, 41, місто Севастополь, 99011)
про визнання договору дійсним та визнання права власності,
за зустрічним позовом військового прокурора Військово-Морських Сил України
в інтересах держави в особі Міністерства оборони України
до товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Декор-Люкс"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Квартирно-експлуатаційного відділу міста Сімферополя Міністерства оборони України
про визнання недійсним договорів та визнання права власності,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Декор - Люкс" звернулось до господарського суду АР Крим з позовом до Міністерства оборони України в особі Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункового) про визнання дійсним договору № 13-6/3/6 від 23.03.2006 року про компенсацію пайової участі (паю) Міністерства оборони України у договорі від 13.03.2006 року № 13-6/3 про спільне будівництво (реконструкцію) об'єктів житлово-цивільного призначення, створення інженерної інфраструктури для їх будівництва (реконструкції) відповідно до розробленого та затвердженого у встановленому порядку проекту шляхом пайової участі сторін, а також визнання права власності на об'єкти житлово-цивільного призначення, розташовані на території військового містечка № 215, м. Сімферополь, вул. Ангарська, 386 (згідно з доданим до позовної заяви переліком).
Позовні вимоги ґрунтуються на положеннях статті 220 Господарського кодексу України та мотивовані тим, що 23.03.2006 року між сторонами у справі укладено договір № 13-6/3/6 про компенсацію пайової участі (паю) Міністерства оборони України у договорі від 13.03.2006 року № 13-6/3 про спільне будівництво (реконструкцію) об'єктів житлово-цивільного призначення, створення інженерної інфраструктури для їх будівництва (реконструкції) відповідно до розробленого та затвердженого у встановленому порядку проекту шляхом пайової участі сторін, однак відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення угоди через відсутність на момент укладення договору № 13-6/3/6 достатнього пакету документів, необхідних для нотаріального посвідчення.
Рішенням господарського суду АР Крим від 25.09.2007 року у справі № 2-13/14036-2007 позов товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Декор - Люкс" задоволено. Договір № 13-6/3/6 від 23.03.2006 року визнаний дійсним.
Постановою Вищого господарського суду України від 12.06.2008 року у справі № 2-13/14036-2007 рішення господарського суду АР Крим від 25.09.2007 року скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду АР Крим.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції, Вищий господарський суд України зазначив, що під час розгляду справи не було досліджено питання про наявність у представника Міністерства оборони України Мельника В.Л. належних повноважень на підписання договорів про спільну діяльність та викуп паю. Суд касаційної інстанції також зазначив, що договір № 13-6/3/6 від 23.03.2006 року про компенсацію пайової участі Міністерства оборони України у договорі №13-6/3 є фактично договором купівлі-продажу пайового внеску Міністерства оборони України, а саме - військового майна, при тому, що порядок відчуження військового майна чітко встановлений Законом України “Про правовий режим майна у Збройних Силах України” та Положенням про порядок відчуження військового майна ЗС України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1919 від 28.12.2000 року. Вищим господарським судом України також звернено увагу на необхідність надання оцінки чинності правочинів, а також залучення до участі у справі Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу м.Сімферополя.
Відповідно до статті 111-12 Господарського процесуального кодексу України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов’язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
Під час нового розгляду справи в суді першої інстанції військовим прокурором ВМС України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України подано зустрічний позов до ТОВ "Будівельна компанія "Декор-Люкс", третя особа - Квартирно-експлуатаційний відділ м. Сімферополя про визнання недійсним договору № 13-6/3, укладеного 13.03.2006 року між Міністерством оборони України та ТОВ "Будівельна компанія "Декор-Люкс" про спільне будівництво (реконструкцію) об'єктів житлово-цивільного призначення, створення інженерної інфраструктури для їх будівництва (реконструкції) відповідно до розробленого та затвердженого у встановленому порядку проектом шляхом пайової участі; визнання недійсним договору № 13-6/3/6 від 23.03.2006 року, укладеного між Міністерством оборони України та ТОВ “Будівельна компанія "Декор-Люкс" про компенсацію пайової участі (паю) Міністерства оборони України в договорі від 13.03.2006 року № 13-6/3; зобов'язання сторін повернути все отримане в натурі по зазначених договорах; визнання право власності за державою Україна в особі Міністерства оборони України на нерухоме майно військового містечка № 215, розташоване по вул. Ангарська, 386 у м. Сімферополі.
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 17 вересня 2008 року у справі № 2-25/8525.1-2008 зустрічна позовна заява прийнята до спільного розгляду з первісним позовом.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 14 жовтня 2008 року у справі № 2-25/8525.1-2008 у задоволенні первісного позову товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Декор-Люкс" та у задоволені зустрічного позову військового прокурора Військово-Морських Сил України відмовлено у повному обсязі.
При прийнятті рішення суд першої інстанції встановив, що предметом спірних договорів є військове майно, відносно якого законодавством України встановлено особливий порядок його відчуження, та даний порядок сторонами у справі не було дотримано, що свідчить про невідповідність укладених договорів вимогам закону. З цих підстав господарським судом Автономної Республіки Крим відмовлено у задоволенні первісного позову про визнання дійсним договору та визнання права власності. Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції виходив з того, що у зв’язку з відмовою у задоволенні первісного позову про визнання договору дійсним, підстави для подальшого визнання одного й того ж самого договору недійсним відсутні, оскільки такі вимоги являються взаємовиключними.
Не погодившись з рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим, товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Декор-Люкс" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні первісного позову скасувати як такого, що прийнято при неповному дослідженні обставин справи.
Позивач за первісним позовом в апеляційній скарзі зазначає, що господарським судом Автономної Республіки Крим не було прийнято до уваги факт списання спірного майна, у зв’язку з чим таке майно не являється військовим та відсутня необхідність дотримуватись порядку відчуження військового майна.
Представник позивача у судові засідання не з`являвся, про причину неявки суд не повідомляв, про час та місце розгляду справи сповіщався належним чином ухвалами від 26.11., 08.12.2008 року та 19.01.2009 року. За таких обставин судова колегія визнала можливим розглянути справу за відсутності представника товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Декор-Люкс". Інші представники у судове засідання, призначене на 17 лютого 2009 року, також не з’явилися, про причини неявки суд не повідомили.
Ухвалою першого заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.01.2009 року строк розгляду апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Декор-Люкс" продовжено на один місяць.
У зв’язку із зайнятістю в іншому судовому засіданні судді Лисенко В.А., на підставі розпорядження заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 08.12.2008 року, у складі судової колегії було здійснено заміну на суддю Видашенко Т.С. Також у зв’язку із зайнятістю в іншому судовому засіданні судді Видашенко Т.С., на підставі розпорядження в.о. заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.01.2009 року, у складі судової колегії було здійснено заміну на суддю Ткаченка М.І.
Повторно розглянувши справу в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судовою колегією встановлено наступне.
13.03.2006 року між державою Україна в особі органу, уповноваженого управляти майном Міністерства оборони України - Центральним спеціалізованим будівельним управлінням "Укроборонбуд" та товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Декор-Люкс" укладено договір № 13-6/3 про спільне будівництво (реконструкцію) об'єктів житлово-цивільного призначення, створення інженерної інфраструктури для їх будівництва (реконструкції) відповідно до розробленого та затвердженого у встановленому порядку проекту шляхом пайової участі сторін.
Відповідно до пункту 2.1. вказаного договору сторони домовились спрямувати свої сумісні дії та зусилля на проектування та будівництво будівель та споруд колишнього військового містечка № 215, розташованого в м. Сімферополь, вул. Ангарська, 386, на земельній ділянці загальною площею 38,48 га з будівлями та спорудами соціально-побутового призначення та інженерними мережами відповідно до проекту, що буде розроблено та затверджено у встановленому порядку, а також об'єктів житлово-цивільного призначення, його матеріально-технічне забезпечення, належну експлуатацію, організацію управління майном, що призведе до створення спільної сумісної власності сторін цього договору.
Договір укладено без об'єднання вкладів сторін в момент його укладення.
Пунктом 2.5. договору встановлено, що предметом договору є спільна діяльність сторін про проектуванню та будівництву будівель та споруд колишнього військового містечка № 215.
Згідно з пунктом 3.1. договору майно, створене в результаті спільної діяльності сторін та визначене в пункті 2.5. даного договору, є спільною сумісною власністю сторін договору.
Пунктом 4.1. договору закріплено, що після завершення будівництва об'єкту, визначеного в пункті 2.5. договору, сторони набувають право спільної часткової власності на майно, створене за умов цього договору, пропорційно розміру фактично вкладених грошових коштів на момент виконання цього договору в натурі.
Пунктами 10.1, 10.2 договору закріплено, що за взаємною згодою сторін ТОВ "Будівельна компанія "Декор-Люкс" має право здійснити викуп пайової участі (паю) Міністерства оборони, що полягає в укладенні цивільно-правових угод, за якими буде здійснено перехід права власності на майно, що складає розмір пайової участі (паю) замовника за даним договором. Викуп товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Декор-Люкс" складових пайової участі (паю) Міністерства оборони України за даним договором може бути здійснений тільки за ринковими цінами не нижчими від оціночної вартості нематеріального активу та майна, що складають розмір пайової участі (паю) Міністерства оборони України, визначеному у пункті 2.5. даного договору. Викуп товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Декор-Люкс" пайової участі (паю) Міністерства оборони України за даним договором може бути здійснений шляхом укладення цивільно-правових угод (правочинів) купівлі-продажу, міни матеріальних та нематеріальних активів тощо, які за домовленістю сторін та у випадках, передбачених чинним законодавством України, підлягають нотаріальному посвідченню.
Пунктом 10.2 договору також встановлено, що передача від Міністерства оборони України до товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Декор-Люкс" майна, що складає розмір пайової участі (паю) Міністерства оборони України за даним договором, здійснюється шляхом підписання акту приймання-передачі. Після переходу права власності на майно, що становить розмір пайової участі (паю) Міністерства оборони України за даним договором, Міністерство оборони України втрачає будь-які права на нього. Після переходу права власності на майно, що становить розмір пайової участі (паю) Міністерства оборони України за даним договором, сторони складають двосторонній акт про припинення дії даного договору.
В подальшому, 23.03.2006 року між сторонами договору про спільну діяльність було укладено інший договір - № 13-6/3/6 про компенсацію пайової участі (паю) Міністерства оборони України у договорі від 13.03.2006 року № 13-6/3 про спільне будівництво (реконструкцію) об'єктів житлово-цивільного призначення, створення інженерної інфраструктури для їх будівництва (реконструкції), відповідно до розробленого та затвердженого у встановленому порядку проекту шляхом пайової участі сторін.
Згідно з пунктом 2 зазначеного договору ТОВ "Будівельна компанія "Декор-Люкс" здійснює компенсацію вартості пайової участі (паю) Міністерства оборони України у договорі від 13.03.2006 року № 13-6/3 шляхом викупу пайової участі сторони в договорі, що становить розмір пайової участі (паю) Міністерства оборони України у відповідності до наведеного переліку у пункті 2 вказаного договору. Оціночна вартість пайової участі (паю) Міністерства оборони України згідно з експертним звітом становить 304744,63 грн. з урахуванням ПДВ.
Згідно з пунктами 3 та 5 договору № 13-6/3/6 товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Декор-Люкс" перераховує Міністерству оборони України кошти на рахунок філії Центрального спеціалізованого будівельного управління "Укроборонбуд". Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Декор-Люкс" зобов'язується компенсувати вартість пайової участі (паю) Міністерства оборони України за договором від 13.03.2006 року № 13-6/3 в строк до 31.12.2007 року.
Пунктом 6 договору № 13-6/3/6 встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Декор-Люкс" приймає у власність майно, що становить розмір пайової участі (паю) Міністерства оборони України за договором від 13.03.2006 року № 13-6/3 шляхом підписання акту приймання-передачі майна протягом 3-х днів з моменту перерахування коштів в сумі, зазначеної в пункті 2 договору. Акт приймання-передачі майна стає невід'ємною частиною цього договору.
Згідно з актом приймання-передачі від 23.03.2006 р. розміру пайової участі (паю) за договором № 13-6/3/6 від 23.03.2006 року Міністерство оборони України в особі Центрального спеціалізованого будівельного управління "Укроборонбуд" передало, а товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Декор-Люкс" прийняло майно - будівлі, споруди колишнього військового містечка № 215, перелік якого складається з 40 позицій (том 1 а.с.24-26).
Крім того, 23.03.2006 року між сторонами за договором складений та підписаний акт про припинення дії договору від 13.03.2006 року № 13-6/3 про спільне будівництво (а.с.27).
Посилаючись на ухилення відповідача від нотаріального посвідчення договору № 13-6/3/6, товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Декор-Люкс звернулось до суду з позовом про визнання договору дійсним та визнання права власності на майно, передане за вказаним договором.
Вислухавши пояснення присутніх у судових засіданнях представників військової прокуратури ВМС України, відповідача та третьої особи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Так, позивачем за первісним позовом ставиться питання про визнання дійсним договору № 13-6/3/6 від 23.03.2006 року про компенсацію пайової участі (паю) Міністерства оборони України у договорі від 13.03.2006 року № 13-6/3 з підстав ухилення відповідача від нотаріального посвідчення угоди.
Згідно з частиною 2 статті 220 Цивільного кодексу України якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Визначений статтею 220 Цивільного кодексу України судовий порядок визнання договору дійсним передбачає такі умови:
–погодження сторонами усіх істотних умов;
–повне або часткове виконання договору;
–ухилення однієї із сторін від нотаріального посвідчення договору.
Крім того, укладений правочин повинен відповідати загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину.
Такі загальні вимоги для чинності правочину містить стаття 203 Цивільного кодексу України, згідно з якою:
- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;
- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;
- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;
- правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;
- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Таким чином, розгляд судом позовної вимоги про дійсність договору № 13-6/3/6 від 23.03.2006 р. повинен здійснюватись з наданням оцінки чинності правочину та дослідженням обставин, з якими закон пов’язує право суду на визнання договору дійсним.
З урахуванням того, що пунктом 10.1 договору від 13.03.2006 року сторони домовились про можливість викупу товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Декор-Люкс" паю Міністерства оборони України, судова колегія вважає, що укладений 23.03.2006 року між сторонами договір є договором про новацію зобов’язань відповідно до частини 2 статті 604 Цивільного кодексу України. Тобто дійсність правочину у даному випадку повинна оцінюватись за новими зобов’язаннями –договором № 13-6/3/6 від 23.03.2006 року про компенсацію пайової участі з наданням оцінки правовідносинам, на підставі яких виникли нові зобов’язання.
Дослідивши питання відповідності договору № 13-6/3/6 від 23.03.2006 року про компенсацію пайової участі вимогам закону, судова колегія дійшла висновку про невідповідність даного договору вимогам пункту 2 статті 203 Цивільного кодексу України у зв`язку з відсутністю у представника Міністерства оборони України –Мельника В.Л. повноважень на його підписання.
Судовою колегією встановлено, що договори № 13-6/3 від 13.03.2006 року та № 13-6/3/6 від 23.03.2006 року підписані директором філії Центрального спеціалізованого будівельного управління Міністерства оборони України “Укроборонбуд” Мельником В.Л. В той же час з матеріалів справи вбачається, що зазначена особа не уповноважена на такі дії органом управління державним майном - Міністерством оборони України.
Із змісту довіреності, виданої на ім'я Мельника В.Л. вбачається, що він має право від імені Міністерства оборони України укладати договори про пайову участь у будівництві житла на підставі рішення тендерного комітету Міністерства оборони України або на підставі рішення Міністра оборони України та за погодженням з директором Департаменту будівництва МО України.
З матеріалів справи вбачається, що рішення тендерного комітету Міністерства оборони України щодо укладання спірного договору не приймалось, згода на укладення цього договору Міністерством оборони не надавалася. Доказів наявності будь-якої довіреності, рішення тендерного комітету або згоди Міністра оборони на укладення договору про компенсацію пайової участі суду також не надано. Таким чином, підписавши зазначені договори, Мельник В.Л. перевищив свої повноваження та вийшов за межі наданої йому цивільної дієздатності.
Відповідно до статті 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює права та обов'язки для особи, яку він представляє, лише у разі подальшого схвалення правочину цією особою.
Міністерство оборони України не схвалювало вчинення цього правочину, більш того не було проінформоване про його наявність, про що свідчить лист директора Департаменту надлишкового майна та земель МО України на адресу Міністра оборони України від 04.10.2007 року з пропозицією стосовно подальшого використання даного об'єкту.
Судом апеляційної інстанції також встановлено, що договір № 13-6/3 про спільне будівництво (реконструкцію) об'єктів житлово-цивільного призначення від 13.03.2006 року припинений сторонами через десять днів шляхом укладення договору № 13-6/3/6 від 23.03.2006 року про викуп паю Міністерства оборони України. Будь-яких дій щодо виконання умов першого договору жодна зі сторін не здійснила.
Судова колегія, з урахуванням з`ясованих обставин справи, дійшла висновку про те, що договір № 13-6/3/6 від 23.03.2006 року про компенсацію пайової участі Міністерства оборони України у договорі № 13-6/3 є удаваним, тобто вчиненим для приховання іншого правочину, а саме –договору купівлі-продажу військового майна.
Статтею 235 Цивільного кодексу України встановлено, що удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.
Відповідно до статті 1 Закону України “Про правовий режим майна у Збройних Силах України” військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України. До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв'язку тощо.
Згідно з частиною 1 статті 3 Закону України “Про правовий режим майна у Збройних Силах України” військове майно закріплюється за військовими частинами Збройних Сил України на праві оперативного управління (з урахуванням особливостей, передбачених частиною другою цієї статті).
Частинами 1, 2 статті 6 Закону України “Про правовий режим майна у Збройних Силах України” встановлено, що з моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною Збройних Сил України воно набуває статусу військового майна. Військові частини використовують закріплене за ними військове майно лише за його цільовим та функціональним призначенням. Відчуження військового майна здійснюється Міністерством оборони України через уповноважені Кабінетом Міністрів України підприємства та організації, визначені ним за результатами тендеру, після його списання, за винятком майна, визначеного частиною другою цієї статті.
Згідно з пунктом 6 Положення про порядок відчуження військового майна Збройних Сил України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1919 від 28.12.2000 року, рішення про відчуження військового майна, зазначеного у пунктах 3 і 4 цього Положення, приймає Кабінет Міністрів України із затвердженням за пропозицією Міноборони погодженого з Мінекономіки переліку такого майна за формою згідно з додатком 1.
Будівлі і споруди військового містечка № 215 у м.Сімферополі по вул. Ангарська, 386 є державною власністю - військовим майном, рішення про відчуження якого приймає Кабінет Міністрів України шляхом затвердження за пропозицією Міністерства оборони України погодженого з Міністерством економіки переліку такого майна.
Зазначене свідчить про те, що у Міністерства оборони України відсутні повноваження щодо самовільного відчуження майна шляхом укладення договорів купівлі-продажу. Реалізація військового майна здійснюється уповноваженими Кабінетом Міністрів України підприємствами (організаціями), до яких не входить філія Центрального спеціалізованого будівельного управління Міністерства оборони України “Укроборонбуд”.
За загальним правилом, удаваний правочин завжди є нікчемним, і сам по собі жодних юридичних наслідків не породжує.
При укладенні договору № 13-6/3 від 13.03.2006 р. про спільне будівництво сторони у пунктах 10.1 та 10.2 договору заздалегідь домовились про викуп товариством з обмеженою відповідальністю „Будівельна компанія „Декор-Люкс” пайової участі Міністерства оборони України, тобто –про купівлю-продаж військового майна, реалізувавши свій намір укладенням через 10 днів –23.03.2006 р. договору № 13-6/3/6 про компенсацію пайової участі.
Згідно зі статтею 657 Цивільного кодексу України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Відповідно до частини 1 статті 220 Цивільного кодексу України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
Оскільки судовою колегією встановлена невідповідність обох договорів вимогам статті 203 Цивільного кодексу України щодо форми правочину –нотаріальної, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про нікчемність даних договорів, оскільки в результаті їх укладення не наступили ті наслідки, яких бажали сторони, а саме - набуття товариством з обмеженою відповідальністю „Будівельна компанія „Декор-Люкс” права власності на придбане майно.
На підставі викладеного судова колегія вважає вірним висновок місцевого господарського суду про відсутність підстав для визнання договору № 13-6/3/6 від 23.03.2006 р. про компенсацію пайової участі Міністерства оборони України по договору № 13-6/3 від 13.03.2006 р. дійсним.
Оскільки суд відмовляє товариству з обмеженою відповідальністю „Будівельна компанія „Декор-Люкс” у визнані договору № 13-6/3/6 від 23.03.2006 р. дійсним, з огляду на положення статті 328 Цивільного кодексу України про те, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельна компанія „Декор-Люкс” про визнання за ним права власності на об'єкти житлово-цивільного призначення, розташовані на території військового містечка № 215, м. Сімферополь, вул. Ангарська, 386, задоволенню також не підлягають.
Що стосується доводів, викладених в апеляційній скарзі про фактичне списання спірного майна та припинення статусу військового, судова колегія вважає такі доводи необґрунтованими з огляду на наступне.
Частиною 2 статті 3 та частиною 3 статті 4 Закону України “Про правовий режим майна у Збройних Силах України” (в редакції від 20.06.2003 року) встановлено, що облік, інвентаризація, зберігання, списання, використання та передача військового майна здійснюються у спеціальному порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України. Списання військового майна за актами технічного стану та інспекторськими посвідченнями провадиться командирами військових частин і посадовими особами органів військового управління відповідно до їх компетенції в порядку, встановленому Міністерством оборони України.
Так, в матеріалах справи містяться акти списання будівель (споруд) (том 1 а.с.127-153). Однак, дослідження змісту даних актів дозволяє зробити висновок про те, що вони лише встановлюють ступень зносу майна, непридатність його до подальшої експлуатації і містять рекомендації до його списання. При цьому, фактичного списання командирами військових частин і посадовими особами органів військового управління, як цього вимагають положення Закону України “Про правовий режим майна у Збройних Силах України”, не відбувалось.
Судова колегія також погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність підстав для задоволення зустрічного позову військового прокурора Військово-Морських Сил України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України про визнання спірних договорів недійсними та визнання права власності на об'єкти житлово-цивільного призначення, розташовані на території військового містечка № 215, м. Сімферополь, вул. Ангарська, 386, з огляду на наступне.
Судом апеляційної інстанції встановлена нікчемність укладених між товариством з обмеженою відповідальністю „Будівельна компанія „Декор-Люкс” та Міністерством оборони України договорів, тобто встановлено, що вони не породжують тих прав та обов’язків, яких бажали сторони, а саме –переходу до товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельна компанія „Декор-Люкс” права власності на військове майно.
Саме вказана обставина і з’явилась підставою для звернення товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельна компанія „Декор-Люкс” до суду із даною позовною заявою.
Відмова у задоволенні первісного позову через нікчемність укладених договорів виключає можливість визнання їх недійсними.
За нікчемним договором № 13-6/3/6 від 23.03.2006 р., який не посвідчений нотаріально, товариство з обмеженою відповідальністю „Будівельна компанія „Декор-Люкс” не набуло право власності на спірне майно, воно, як і до укладення договору, залишається військовим, тобто належить державі Україна, а захистити право власності на майно прокурор вправі шляхом звернення до суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельна компанія „Декор-Люкс” про витребування майна в порядку статті 387 Цивільного кодексу України, згідно з якою власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
За таких обставин судова колегія вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 14 жовтня 2008 року законним і обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні.
Керуючись статтями 101, 103 п.1, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія "Декор-Люкс" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Автономної республіки Крим від 14 жовтня 2008 року у справі № 2-25/8525.1-2008 залишити без змін.
Головуючий суддя І.В. Антонова
Судді Л.М. Заплава
М.І. Ткаченко