Справа № 761/21019/14-ц

Провадження №2/761/417/2015

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

26 березня 2015 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Маліновської В.М.,

при секретарі Лазоришинець К.М., Костюковій М.О., Колеснік М.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГОЛДЕНБРІДЖ» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу недійсним та витребування майна з чужого незаконного володіння, -

В С Т А Н О В И В:

В липні 2014 року Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ГОЛДЕНБРІДЖ» звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 (Відповідач-1), ОСОБА_2 (Відповідач-2), ОСОБА_3 (Відповідач-3) про визнання договору купівлі-продажу недійсним та витребування майна з чужого незаконного володіння, в якому просив: - визнати правочин - договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 19 липня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ГОЛДЕНБРІДЖ» та ОСОБА_4 недійсним; - зобов'язати ОСОБА_3 повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «ГОЛДЕНБРІДЖ» квартиру АДРЕСА_2; - стягнути з відповідачів на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГОЛДЕНБРІДЖ» судові витрати.

Свої позовні вимоги обгрунтовує тим, що Позивачу на праві приватної власності належала квартира АДРЕСА_1 на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно серія НОМЕР_1, виданого реєстраційною службою Головного управління юстиції у м. Києві 28.02.2013р., індексний номер 862536, зареєстрованого згідно Витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно 28.02.2013р. за № 862640. У червні 2013 року Відповідач-1 - ОСОБА_1 невідомим чином заволоділа правовстановлюючими документами на зазначену квартиру та виготовила фальшивий протокол загальних борів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «ГОЛДЕНБРІДЖ» за № 30/06 від 30.06.2013р., відповідно до якого вона нібито була призначена загальними зборами товариства директором ТОВ «Голденбрідж». 19 липня 2013 року Відповідач-1 від імені Позивача уклала з ОСОБА_2 договір купівлі-продажу нерухомості, який був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тверською І.В. та зареєстрований в реєстрі за № 532. За цим договором Відповідач-1 від імені Позивача передала належну Позивачеві на праві власності квартиру АДРЕСА_1 у власність Відповідачеві-2, а останній прийняв її у власність і сплатив за неї 1 784 966,00 грн. На рахунок Позивача ці кошти не поступали. 11 жовтня 2013 року ОСОБА_2 уклав договір купівлі-продажу зазначеної квартири з ОСОБА_3, яка на сьогоднішній день вважається її власницею. Рішенням Господарського суду м. Києва від 02.04.2014р. у справі № 910/16400/13, визнано недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ «ГОЛДЕНБРІДЖ», яке оформлене протоколом № 30/06 від 30.06.2013р., про призначення Відповідача-1 директором товариства, на підставі того, що директор Корпорації АЗЮР ГРУП ХОЛДІНГ С.А. (яка володіє 100% часткою в Статутному капіталі товариства), ОСОБА_8 не приймав участь у зборах і не підписував вказаний протокол. У зв'язку із визнанням судом недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ «ГОЛДЕНБРІДЖ», яке оформлене протоколом № 30/06 від 30.06.2013р., про призначення Відповідача-1 директором, Відповідач-1 здійснила розпорядження майном, а саме продаж спірної квартири, без відповідних правових підстав. Зважаючи на факти, встановлені господарським судом м. Києва від 02.04.2014р. у справі № 910/16400/13, Позивач вважає, що Відповідачі допустили зловмисну домовленість щодо незаконного виведення з володіння Позивача нерухомого майна.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва Маліновської В.М. від 20.08.2014р. відкрито провадження по справі та призначено до розгляду в судовому засіданні (а.с.49).

Одночасно із заявленими вимогами у прохальній частині позову, позивачем також заявлялась вимога про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_3

Разом з тим, заявлене клопотання суддею не вирішувалось, оскільки було заявлене без подання окремої заяви та сплати судового збору. Стороною позивача неодноразово подавались заяви про забезпечення позову (а.с. 54, 56,57), і після виконання всіх вимог ЦПК України судом було постановлено ухвалу, якою вжито заходи забезпечення позову.

Так, ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 24 вересня 2014 року заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Голденбрідж» - Сушка І.М. про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру, яка надійшла до суду 23.09.2014року(а.с.59), - задоволено, вжито заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, а саме на квартиру АДРЕСА_4 (а.с.63-64).

В судовому засіданні представник Позивача - Сушко І.М. позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, проти винесення заочного рішення заперечив, наполягав на звичайному розгляді справи.

Відповідачі в судове засідання не з'явились, своїх представників не направили, заперечень чи пояснень по суті позовних вимог суду не надали, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причин неявки не повідомили.

Заслухавши пояснення представника Позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

В судовому засіданні встановлено, що Протоколом № 1/2013 Загальних зборів учасників ТОВ «ГОЛДЕНБРІДЖ» від 21.01.2013р. на посаду директора Товариства з 21 січня 2013 року призначено ОСОБА_10 та надано їй повноваження та право підпису всіх фінансово-господарських документів Товариства, в будь-яких фінансових установах, установах банків та інших організаціях на території України з усіх питань фінансово-господарської діяльності Товариства (а.с.26).

Згідно Наказу ТОВ «ГОЛДЕНБРІДЖ» /по особовому складу/ № 01-К від 22.01.2013р. ОСОБА_10 приступила до виконання обов'язків Директора Товариства «ГОЛДЕНБРІДЖ» з 22 січня 2013 року (а.с.28).

Відповідно до п.п.10.6.4. Статуту ТОВ «ГОЛДЕНБРІДЖ», затвердженого Протоколом № 3/2013 Загальних зборів учасників від 15.02.2013р. (а.с.27), Директор Товариства має право, зокрема, без довіреності здійснювати дії від імені Товариства, укладати договори (контракти) та чинити юридичні дії від імені Товариства, видавати довіреності тощо (а.с.6-21).

Водночас, на підставі Протоколу № 30/06 Загальних зборів учасників ТОВ «ГОЛДЕНБРІДЖ» від 30 червня 2013 року ОСОБА_10 звільнено з посади Директора Товариства з 30.06.2013р., та призначено на посаду директора ТОВ - ОСОБА_1 з 01.07.2013р. (а.с.29).

19 липня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ГОЛДЕНБРІДЖ» в особі директора ОСОБА_1 та громадянином України ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тверською І.В., зареєстрованого в реєстрі за № 532 (а.с.34-35), відповідно до умов якого Продавець передав, а Покупець прийняв у власність квартиру АДРЕСА_3 та належить Продавцю - Товариству з обмеженою відповідальністю «ГОЛДЕНБРІДЖ» на праві приватної власності на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно серія НОМЕР_2 виданого Реєстраційною службою Головного управління юстиції у м. Києві 28.02.2013 року, індексний номер: 862536, зареєстрованого в Державному реєстрі прав на нерухоме майно 28.02.2013 року, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 15402280000.

В подальшому, 11 жовтня 2013 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено Договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Атаманюк В.А. та зареєстрований у реєстрі за № 2195 (а.с.112-114), за яким ОСОБА_2 передав, а ОСОБА_3 прийняла квартиру АДРЕСА_5.

Згідно ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішенням господарського суду м. Києва від 02 квітня 2014 року у справі № 910/16400/13 за позовом Корпорації АЗЮР ГРУП ХОЛДІНГ С.А. до ТОВ «ГОЛДЕНБРІДЖ» встановлено, що відповідно до висновку №14705/14706/13-32 від 26.02.2014р. судово-почеркознавчої експертизи, проведеної експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, підпис від імені ОСОБА_8, що міститься у рядку «Директора ОСОБА_8» графи «підписи» у протоколі №30/06 від 30.06.2013р. загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «ГОЛДЕНБРІДЖ», виконаний не ОСОБА_8, а іншою особою з деяким наслідуванням його підпису (а.с.30-33), а тому суд дійшов висновку щодо відсутності кворуму для проведення загальних зборів та визнав недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «ГОЛДЕНБРІДЖ», яке оформлене протоколом №30/06 від 30.06.2013р. (а.с.36-39).

Відповідно до ч.ч. 1,3 ст. 237 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009р. N 9 визначено: «Судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України). Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.».

Згідно п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06.11.2009р., відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст. 203 ЦК України, на момент вчинення правочину.

Згідно ст. 203 ЦК України, загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Отже, підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог щодо відповідності змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства саме на момент вчинення правочину.

Відповідно до ч.1 та ч.3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Враховуючи викладене, оскільки рішенням господарського суду м. Києва рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «ГОЛДЕНБРІДЖ», яке оформлене протоколом №30/06 від 30.06.2013р., за яким ОСОБА_1 з 01.07.2013р. призначено директором ТОВ «Голденбрідж», - визнано недійсним, суд приходить до висновку, що укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна від 19.07.2013р., здійснено з порушенням вимог ст.203 ЦК України щодо вільного волевиявлення учасника правочину, а саме Позивача - ТОВ «Голденбрідж», і відповідності такого правочину його внутрішній волі, а отже відповідно до ст. 215 ЦК України такий правочин визнається судом недійсним.

При цьому, зважаючи на положення абз. 2 п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», договір купівлі-продажу квартири від 11.10.2013р., укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не потребує визнання його недійсним, оскільки такий правочин вже було вчинено після недійсного правочину - укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна від 19.07.2013р. між ТОВ «Голденбрідж» та ОСОБА_2

Окрім того, доказів щодо сплати Покупцем - ОСОБА_2 коштів Продавцю - ТОВ «ГОЛДЕНБРІДЖ» за продаж квартири № 9, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 відповідно до умов договору-купівлі продажу нерухомого майна від 19.07.2013р. в матеріалах справи не міститься.

Таким чином, суд дійшов висновку, що квартира № 9, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 вибула з володіння Позивача - ТОВ «Голденбрідж» не з його волі.

Правові наслідки недійсності правочину встановлені ст. 216 ЦК України.

Згідно з вимогами частини першої цієї статті Кодексу недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

За ст. 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Згідно ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Разом з тим, відповідно до вимог ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Згідно роз'яснень, які містяться в п. 26 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 7 лютого 2014 року № 5, відповідно до положень ч. 1 ст. 388 ЦК України власник має право витребувати своє майно із чужого незаконного володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі. При цьому суди повинні мати на увазі, що власник має право витребувати майно у добросовісного набувача лише у випадках, вичерпний перелік яких наведено в ч. 1 ст. 388 ЦК України.

Враховуючи викладене суд приходить до висновку, що оскільки спірна квартира вибула з володіння Позивача не з його волі, то вона підлягає витребуванню від добросовісного набувача - Відповідача-2 - ОСОБА_3.

Таким чином, оскільки в судовому засіданні достовірно встановлено, що договір купівлі-продажу нерухомого майна від 19.07.2013р. щодо продажу квартири АДРЕСА_6, укладений між ТОВ «Голденбрідж» в особі Директора ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було вчинено з недодержанням в момент укладення договору вимог, які встановлених ст. 203 ЦК України щодо вільного волевиявлення ТОВ «Голденбрідж» і відповідності такого правочину його внутрішній волі, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог шляхом встановлення недійсності Договору купівлі-продажу нерухомого майна від 19.07.2013р., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського округу Тверською І.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 532, та витребування спірної квартири з чужого незаконного володіння у добросовісного набувача - ОСОБА_3

Враховуючи наведене, на підставі ст.ст. 15, 16, 27, 202, 203, 215, 216, 237, 330, 387, 388 ЦК України, з урахуванням Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06.11.2009р., Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 7 лютого 2014 року № 5, та керуючись ст.ст. 4, 10, 11, 57-60, 64, 88, 179, 208, 209, 212-215, 218, 223, 292, 294 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ГОЛДЕНБРІДЖ» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу недійсним та витребування майна з чужого незаконного володіння - задовольнити частково.

Визнати недійсним Договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_7, від 19 липня 2013 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «ГОЛДЕНБРІДЖ» в особі директора ОСОБА_1, та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тверською І.В., зареєстрований в реєстрі нотаріуса за № 532.

Витребувати у ОСОБА_3 з чужого незаконного володіння квартиру АДРЕСА_7 та повернути її Товариству з обмеженою відповідальністю «ГОЛДЕНБРІДЖ».

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: