УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 22Ц - 190/08
14 лютого 2008 року м. Ужгород
Колегія суддів судової палати з цивільних справ
апеляційного суду Закарпатської області
в складі: головуючого - судді Мацунича М. В.
судців : Дроботі В.В., Куцина М. М.
при секретарі: Довбака Т.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород цивільну справу за апеляційною скаргою Державної виконавчої служби у Хустському районі на ухвалу судді Хустського районного суду від 02 березня 2007 року про відмову в прийнятті подання по матеріалам за поданням державного виконавця Державної виконавчої служби у Хустському районі про звернення стягнення на грошові кошти ВАТ "Закарпатський металургійний завод", що знаходяться на рахунках в установах банків , -
встановила:
Заперечуючи ухвалу судді Хустського районного суду від 02.03.2007 року ДВС у Хустському районі подала на неї апеляційну скаргу в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати дану ухвалу судді повністю, оскільки вважає її такою, що постановлена з порушенням норм процесуального законодавства. І в зв'язку з цим, клопоче перед апеляційним судом про направлення справи до місцевого суду для розгляду по суті вимог.
Ухвалою судді Хустського районного суду від 02 березня 2007 року відмовлено ДВС у Хустському районі в прийнятті подання.
Протягом судового розгляду представник апелянта в особі Балог Г.І. підтримала доводи апеляційної скарги та просила апеляційну інстанцію, задовольнити її з наведених у ній підстав .
Сторона виконавчого провадження ВАТ "Закарпатський металургійний завод" в судове засідання не з'явився хоч просив апеляційну інстанцію перенести розгляд справи.
В ході вирішення питання про прийняття подання до судового розгляду суддею першої інстанції встановлено, що позаяк сторонами виконавчого провадження є юридичні особи, а звідси таке подання не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторони, яка бере участь у справі, розглянувши і дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області дійшла висновку, що ця скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.
Як вбачається із змісту ч.1 ст. 377 ЦПК України питання про звернення стягнення на грошові кошти боржника, що знаходяться на його рахунках в установах банків при виконанні рішень інших органів (посадових осіб) вирішуються судом за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.
Голожтуючий у першій Інстанції: Джут C.Д.
Суддя - доповідач : Мацунин М. В.
З матеріалів справи вбачається, що на виконанні Державної виконавчої служби у Хустському районі знаходяться рішення Управління Пенсійного фонду в м. Хуст та Хустському районі на суму 10722, 35 грн..
Згідно ст. 1071 ЦК України звернення стягнення на грошові кошти боржника можливе тільки на підставі судового рішення.
Оскільки рішення начальника управління ПФУ в м. Хуст та Хустському районі не являються судовими рішеннями, а тому державний виконавець при виконання таких не судових рішень повинен звернутись на підставі ст. 377 ЦПК України до суду з відповідним поданням для отримання судового рішення. Яке тільки і являється підставою для державного виконавця для звернення стягнення на грошові кошти боржника при виконанні не судових рішень.
А звідси, враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала судді першої інстанції як постановлена з порушенням вимог процесуального права підлягає скасуванню, оскільки є незаконною.
На підставі викладеного та керуючись статтями 307, 312, 314, 315, 317 і 319 ЦПК України, колегія суддів :
ухвалила:
Апеляційну скаргу Державної виконавчої служби у Хустському районі - задовольнити .
Ухвалу судді Хустського районного суду від 02 березня 2007 року про відмову в прийнятті подання - скасувати а матеріали справи направити до того ж суду першої інстанції для розгляду по суті вимог.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.