Справа №: 22ц-320/08
РІШЕННЯ
іменем України
27 березня 2008 року м. Ужгород
Колегія судців палати в цивільних справах
апеляційного суду Закарпатської області
в складі суддів: Чужі Ю.Г. (головуючого),
Боднар О.В., Ігнатюка Б.Ю.,
при секретарі Довбака Т.О.,
з участю апелянта ОСОБА_1,
представника апелянта ОСОБА_2,
відповідача ОСОБА_4
та представника відповідача ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ужгороді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1, на рішення Мукачівського міськрайонного суду від 27 листопада 2007 року, -
встановила:
У квітні 2007 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_4, третя особа: Мукачівська міська інспекція державного архітектурно-будівельного контролю (далі ДІАБК), про зобов'язання припинити самочинне будівництво.
Вимоги мотивував тим, що відповідач, яка є власником суміжного житлового будинку, без його згоди та згоди відповідних компетентних органів проводить прибудову балкону до свого будинку, чим порушує його права.
Посилаючись на дані обставини просив постановити рішення, яким заборонити відповідачу проводити дану добудову.
Судом до участі у справі в якості третьої особи яка не заявляє самостійних вимог залучено виконавчий комітет Мукачівської міської ради.
В процесі розгляду справи позивач змінив позовні вимоги і просив постановити рішення, яким зобов'язати відповідача знести незаконну добудову.
Рішенням Ужгородського міськрайоного суду від 27 листопада 2007 року у задоволенні позову відмовлено.
В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_2 посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування судом норм матеріального права, в зв'язку з чим ставить питання про скасування рішення місцевого суду та ухвалення нового рішення про задоволення позову.
Головуючий у першій інстанції: Маргітич О.І. Доповідач: Чужа Ю.Г.
Заслухавши осіб, які взяли участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано суду жодного доказу того, що самочинно зведене відповідачем на своєму будинку монолітне перекриття порушує його права і, крім цього, право вимоги про знесення самочинно зведеної прибудови, відповідно до вимог ч. 7 ст. 376 ЦК України, належить не позивачу, а лише органу державної влади або органу місцевого самоврядування.
Проте з таким висновком суду погодитися не можна, оскільки суд дійшов його без повного та всебічного з'ясування дійсних обставин справи, прав сторін та з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Належними у справі доказами, зокрема, поясненнями сторін, приписом начальника ДІАБК від 8 червня 2007 року, протоколом про самовільне будівництво, постановою начальника відділу ДІАБК від 11 червня 2007 року та фото таблицями встановлено, що відповідач самочинно (без належного дозволу та затвердженого проекту) влаштувала монолітне перекриття на рівні 1-го та 2-го поверхів з організацією лоджій в двох рівнях та перекриття над проїздом між будинками № 19 та № 21 по вул. Ужгородській в місті Мукачево (а.с. 78-79, 106-108, 119-123, 148-155).
Дане перекриття прилягає до бокової стіни будинку позивача і після влаштування лоджій змінить зовнішній вигляд будинку. Тому слід визнати, що самочинна прибудова порушує права позивача, як власника будинку.
Відповідно до ч. 2 ст. 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такого порушення.
Право на звернення до суду за захистом регламентує цивільне процесуальне законодавство. Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Оскільки саме ЦПК України визначає порядок провадження у цивільних справах, інші закони, в тому числі і норми ЦК України, які містять процесуальні норми, можуть застосовуватися лише за умови, що вони не суперечать ЦПК України.
Тому висновок суду першої інстанції про відсутність у позивача права на звернення до суду з вимогою про знесення самочинно зведеної прибудови, на думку колегії суддів, є невірним.
Порушене право позивача, відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 16 ЦК України, підлягає захисту, способом відновлення становища, яке існувало до порушення.
За таких обставин колегія суддів констатує, що суд першої інстанції при вирішенні спору порушив норми процесуального права не застосував
матеріальний закон який підлягав застосуванню і зробив висновки, які не відповідають обставинам справи, що відповідно до пунктів 3 і 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення про задоволення позову.
Керуючись ст. ст. 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1, задовольнити.
Рішення Мукачівського міськрайонного суду від 27 листопада 2007 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким:
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Зобов'язати ОСОБА_4 знести монолітне перекриття на рівні 1-го та 2-го поверхів з організацією лоджій в двох рівнях та перекриття над в'їздом між будинками № 19 та № 21 по вул. Ужгородській в місті Мукачево.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено до Верховного Суду України протягом двох місяців шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.