Справа №: 22ц-233/08

УХВАЛА

іменем України

27 березня 2008 року                                                                                   м.  Ужгород

Колегія суддів палати в цивільних справах

апеляційного суду Закарпатської області

в складі суддів: Чужі Ю.Г. (головуючого), 

Боднар О.В.,  Ігнатюка Б.Ю., 

при секретарі Довбака Т.О., 

з участю представників апелянта ОСОБА_1 і ОСОБА_2, 

представника Берегівської міської ради Лазур Я.В., 

третьої особи ОСОБА_3  та представників третьої особи ОСОБА_4  і ОСОБА_5,  розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ужгороді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Берегівського районного суду від 13 листопада 2007 року,  -

встановила:

У жовтні 2006 року ОСОБА_6 звернувся в суд з позовом до Берегівської міської ради,  Берегівського міського відділу земельних ресурсів,  третої особи ОСОБА_3 про скасування державного акта на право приватної власності на земельну ділянку.

Вимоги мотивував тим,  що державний акт на право приватної власності на земельну ділянку на ім'я ОСОБА_3  виданий з порушенням вимог чинного законодавства.

Посилаючись на дані обставини,  а також зазначаючи,  що даним державним актом порушено його право на приватизацію земельної ділянки,  яка тривалий час перебувала в його користуванні,  просив державний акт серії ЗК № 052222 виданий на ім'я ОСОБА_3  скасувати.

В процесі розгляду справи,  в порядку  ст.  31 ЦПК України,  позивач,  посилаючись на те,  що Берегівським міським відділом земельних ресурсів державний акт,  який він просив визнати недійсним,  анульовано з одночасним оформленням іншого державного акта,  змінив предмет позову і просив з тих самих підстав визнати недійсним новий державний акт.

Рішенням Берегівського районного суду від 13 листопада 2007 року в задоволенні позову відмовлено.

В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_6 посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи,  неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права,  в зв'язку з чим ставить питання про скасування рішення місцевого суду та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог.

Головуючий у першій інстанції: Драб В.І. Доповідач: Чужа Ю.Г.

Заслухавши осіб,  які взяли участь у розгляді справи,  дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції,  колегія суддів вважає,  що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.

Відповідно до вимог  ст.  60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини,  на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В порушення цих вимог позивач протягом усього часу розгляду справи не надав суду жодного належного доказу в підтвердження тих обставин,  на які посилався в позовній заяві. Зокрема,  ним не доведено,  що передана у приватну власність ОСОБА_3  земельна ділянка,  раніше використовувалася ним,  а державним актом на цю земельну ділянку порушено його право на приватизацію землі.

Матеріалами справи встановлено,  що передача земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_3  відбулася з передбачених законом підстав та з дотриманням порядку,  встановленого  ст.  118 ЗК України.

Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку виданий на ім'я ОСОБА_3  за своєю формою і змістом відповідає вимогам діючого законодавства в тому числі і постанови Кабінету Міністрів України від 2 квітня 2002 року № 449 «Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою» .

Факт анулювання державного акта на право приватної власності на земельну ділянку та видача нового державного акта на теж ім'я не можна розцінювати як грубе порушення діючого законодавства,  яке тягне за собою обов'язкове визнання його недійсним,  оскільки таке анулювання пов'язаний з технічними помилками,  допущеними при його видачі.

За таких обставин колегія суддів вважає,  що висновок суду першої інстанції про недоведеність та безпідставність позову,  є вірним.

Суд вірно встановив фактичні обставини справи,  правильно застосував матеріальний закон,  дотримався процедури розгляду справи та вирішив спір у відповідності з чинним законодавством. .

Рішення суду є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування немає. Доводи апеляції висновків суду не спростовують,  а тому до уваги взяті бути не можуть.

Керуючись  ст.ст. 307,  308,  315 ЦПК України,  колегія суддів,  -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Берегівського районного суду від 13 листопада 2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення,  однак може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.