АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/2695/15 Справа № 2-1844/11 Головуючий у 1 й інстанції - Мовчан Д. В. Доповідач - Повєткін В.В.

Категорія 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2015 року Апеляційний суд Дніпропетровської області в складі:

Головуючого судді: Повєткіна В.В.

суддів: Рудь В.В., Ткаченко І.Ю.

при секретарі: Левцунову І.В.

Розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 30 грудня 2014 року

за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" до ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Авіто Дніпро", -

В с т а н о в и в :

У лютому 2011 року ПАТ "АКПІ банк" звернулось до суду з позовом ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором посилаючись на те, що відповідно до укладеного кредитного договору про відкриття невідновлю-вальної кредитної лінії № 160/02-10 від 28.07.2010 року ПАТ "АКПІ банк" надало ТОВ "Авіто Дніпро" кредит у розмірі 22.000.000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту строком до 13.06.2013 року зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 22,00 % річних та сплатою комісії за управління та обслуговування кредитної лінії у розмірі 0,5 % річних. В якості забезпечення зобов'язань позичальника за кредитним договором між ПАТ "АКПІ банк" та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 163/15-10 від 28.07.2010 року, відповідно до умов якого, останній прийняв на себе зобов'язання відповідати в повному обсязі за повне та своєчасне виконання позичальником всіх боргових зобов'язань перед позивачем за вказаним кредитним договором. Таким чином, позивач свої зобов'язання по кредитному договору виконав в повному обсязі, кредит надав, однак третя особа свої зобов'язання не виконала, допустили прострочення виконання кредитних зобов'язань, внаслідок чого за таким господарським товариством, станом на 01.02.2011 року утворилась заборгованість у загальному розмірі 22.839.582,50 грн. У зв'язку з виникненням заборгованості по оплаті передбачених кредитним договором платежів позивач неодноразово повідомляв позичальника та поручителя про факт виникнення заборгованості та її розмір, однак на даний час кредитна заборгованість відповідачем та позичальником не погашена. Відповідач добровільно здійснювати погашення заборгованості не бажає. Позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у розмірі 22.839.582,50 грн. та судові витрати (т.1 а.с.2-6,146-153).

Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 30 грудня 2014 року позовні вимоги задоволено частково, з відповідача на користь банку стягнуто заборгованість за кредитним договором в розмірі 22.839.574,82 грн. (т.3 а.с.232-237).

В апеляційній скарзі (т.4 а.с.49-67) ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати, як необґрунтоване і ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалите нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, оскільки:

- суд не врахував факт збільшення обсягу відповідальності відповідача згідно абзацу 2 п.3.12.1. кредитного договору, що згідно ст.559 ЦК України є підставою припинення поруки;

- договором поруки не передбачено можливості зміни розміру відсоткової ставки;

- судом не була витребувана у банку інформація щодо поточного стану заборгованості позичальника за кредитним договором;

- поручитель не надавав згоди на збільшення відсоткової ставки за кредитним договором, а тому договір поруки є припиненим з 01.01.2011 року;

- сам факт збільшення відсоткової ставки за кредитним договором є підставою припинення поруки, на який не впливає те, в якому обсязі позивачем заявлено вимоги до відповідача, що також підтверджується положеннями ухвали Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ від 05.02.2014 року;

- за наявності ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 30.12.2014 року про ліквідацію позичальника юридичної особи ТОВ "Авіто Дніпро" порука в силу ст.559 ЦК України є припиненою;

- позовну заяву підписано особою, яка не була уповноважена на це, що є підставою залишення позовної заяви без розгляду;

- відповідача та його представника не було повідомлено про час та місце розгляду справи належним чином;

- 30.12.2014 року позивач звернувся до суду з заявою, в якій просив розглядати справу навіть у випадку неявки в судове засідання відповідача, але судом зазначена заява була розцінена судом як заява з проханням завершити розгляд справи за відсутності позивача.

В іншій частині рішення суду першої інстанції сторонами не оскаржується і апеляційним судом не переглядається.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що скарга є необґрунтованою і не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції встановив, що позивач та третя особа уклали кредитний договір, виконання якого забезпечено договором поруки, укладеного позивачем та відповідачем; внаслідок порушення умов виконання кредитного договору з боку позичальника виникла заборгованість.

Колегія суддів вважає, що такий висновок суду першої інстанції відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

З матеріалів справи вбачається, що розгляд справи здійснено та судове рішення ухвалене судом першої інстанції у відсутність відповідача та його представника.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідача та його представника не було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи, не є підставою для скасування рішення суду.

Відповідно до внесених до ст.311 ЦПК України змін, які набрали чинність з 30 липня 2010 року, не повідомлення судом першої інстанції будь-кого з осіб, які беруть участь у справі, належним чином про час і місце судового засідання, не є для суду апеляційної інстанції підставою для скасування судового рішення.

Відповідно до ч.3 ст.309 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч.2 ст.308 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Тому доводи апеляційної скарги в цій частині самі по собі не є підставою для скасування судового рішення.

Не можуть бути враховані доводи апеляційної скарги про те, що позовну заяву підписано особою, яка не була уповноважена на це, що є підставою залишення позовної заяви без розгляду, оскільки на час подання позову до суду виконання обов'язків голови правління банку було покладено на цю особу (т. а.с.2-6,61), а уточнена позовна заява подана представником банку на підставі довіреності (т.1 а.с.146-153,154).

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як вбачається зі справи, 28.07.2010 року ПАТ "АКПІ банк" надало ТОВ "Авіто Дніпро" кредит у розмірі 22.000.000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту строком до 13.06.2013 року зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 22,00 % річних та сплатою комісії за управління та обслуговування кредитної лінії у розмірі 0,5 % річних (т.1 а.с.10- 20).

В забезпечення зобов'язань позичальника за кредитним договором між ПАТ "АКПІ банк" та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 163/15-10 від 28.07.2010 року, відповідно до умов якого, останній прийняв на себе зобов'язання відповідати в повному обсязі за повне та своєчасне виконання позичальником всіх боргових зобов'язань перед позивачем за вказаним кредитним договором (т.1 а.с.28-31).

Згідно ч.1 ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку; поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

За розрахунком банку заборгованість за кредитним договором станом на 01.02.2011 року становить 22.839.582,30 грн., яка складається з: заборгованості за кредитом в сумі 21.991.300,00 грн.; заборгованості за відсотками в сумі 410.905,93 грн.; заборгованості за нарахованою комісією за управління кредитною лінією в сумі 9.342,47 грн., в тому числі заборгованості із урахуванням індексу інфляції 100,8 % - 9.322,56 грн. та 3 % річних від простроченої суми - 20,52 грн.; заборгованості за прострочені проценти - 413.887,26 грн., в тому числі заборгованості із урахуванням індексу інфляції 100,8 % за 27 днів - 412.978,05 грн. та 3 % річних від простроченої суми - 909,21 грн.; пені в сумі 4.803,56 грн., в тому числі за несвоєчасне погашення процентів - 4.697,52 грн. та сума пені за несвоєчасне погашення комісії за управління кредитом - 106,04 грн. (т.1 а.с.9).

За результатами проведеної судових еспертиз підтверджено розмір заборгованості поручителя за кредитним договором з розрахунку 22 % річних в сумі 22.839.574,82 грн. (т.2 а.с.5-19, т.3 а.с.99-109).

Розмір вказаної заборгованості відповідачем не оспорюється.

Тому доводи апеляційної скарги щодо необхідності витребування у банку інформації щодо поточного стану заборгованості позичальника за кредитним договором є безпідставними.

Доводи апеляційної скарги щодо припинення поруки з підстав, передбачених ч.1 ст.559 ЦК України, не можуть бути прийняті до уваги.

Згідно ч.1 ст.559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Не є підставою для припинення поруки наявність судового рішення господарського суду від 30 грудня 2014 року про ліквідацію позичальника, оскільки відповідно до витягу з державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ТОВ "Авіто Дніпро" як юридичну особу припинено 21 січня 2015 року (т.4 а.с.170-172).

Тому відповідно до ч.2 ст.310 ЦПК України підстав для скасування рішення суду немає.

Відсутні підстави для припинення поруки у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, оскільки порука припиняється лише в тому випадку, якщо при цьому збільшується обсяг його відповідальності поручителя.

Як вбачається з кредитного договору, кредит в сумі 22000000,00 грн. має бути погашеним у термін з 30.03.2011 року по 13.06.2013 року в розмірі 785714,29 грн. щомісячно, відсотки за користування кредитом сплачується в розмірі 22 % річних (т.1 а.с.10- 20).

Згідно з п.4.2.3. кредитного договору передбачено підвищення процентної ставки на 1 процент без укладення договору про внесення змін до кредитного договору у разі ненадання позичальником банку інформації про свою фінансово-господарську діяльність.

Згідно з п.1.3. договору поруки відповідач як поручитель відповідає перед банком за погашення боргу за кредитним договором солідарно з позичальником, що слід розуміти як надання згоди на солідарну відповідальність щодо сплати процентів в розмірі 23 % (т.1 а.с.28-31).

За вказаних обставин, відсутні підстави вважати, що поручитель не надавав згоди на збільшення процентів за користування кредитом до 23 %.

Таким чином в договорі поруки поручитель погодився відповідати перед банком солідарно з позичальником згідно з умовами кредитного договору, в тому числі у разі збільшення розміру відсоткової ставки.

Згідно з ч.2 ст.554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до п.п.2) п.2.1. договору поруки встановлено, що поручитель відповідає перед банком у тому ж обсязі, що і позичальник, при цьому сплату процентів за користування кредитом поручителем встановлено в розмірі 22 % річних.

Таким чином за умовами договору поруки відповідальність поручителя по сплаті процентів за користування кредитом обмежена розміром 22 % річних, який може бути змінений відповідно до п.5.4. шляхом укладення договору про внесення змін до договору поруки.

За вказаних обставин відсутні підстави вважати, що у разі збільшення розміру процентів за користування кредитом збільшується обсяг відповідальності поручителя по сплаті процентів за користування кредитом.

З огляду на це колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги про необґрунтованість рішення суду першої інстанції є безпідставними.

Суд першої інстанції всебічно і повно дослідив обставини справи, надав належну оцінку доказам, які надані суду сторонами, і по­ становив законне і обґрунтоване рішення про задоволення позову.

Порушень матеріального і процесуального права при ухваленні судового рішення не допущено.

Тому підстав для скасування або зміни рішення суду першої інстанції немає.

У зв'язку з викладеним і керуючись ст.ст.307,308,314,315 Цивільного процесу­ ального кодексу України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 30 грудня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала Апеляційного суду Дніпропетровської області набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:

Судді: