Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 квітня 2015 року Справа № П/811/710/15

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Кравчук О.В. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ювента-Оіл"

до відповідача - Кіровоградської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

До Кіровоградського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Ювента-Оіл" (далі - позивач) з адміністративним позовом до Кіровоградської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області (далі - відповідач), у якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 16 жовтня 2014 року №0000792204 та №0000802204.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що за результатами документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Ювента-Оіл" податковим органом протиправно, без наявності достатніх на те підстав, було зроблено висновок щодо укладення позивачем та ТОВ "Ріаліз-Оіл", ТОВ "Антарес" правочинів, не спрямованих на реальне настання правових наслідків.

Відповідач подав до суду заперечення на позовну заяву, у яких позов не визнав у повному обсязі. Такі заперечення мотивовано тим, що перевіркою встановлено укладення позивачем угод без мети настання реальних наслідків, безпідставне включення до складу витрат та податкового кредиту сум ПДВ за взаємовідносинами з ТОВ "Ріаліз-Оіл" та ТОВ "Антарес". Вважаючи, що вказані контрагенти позивача здійснювали діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, у тому числі позивачеві, відповідач наполягає на правомірності оскаржених податкових повідомлень-рішень (Т.2, а.с.61-63).

На підставі ухвали суду від 01 квітня 2015 року розгляд та вирішення справи судом здійснено у порядку письмового провадження (Т.2, а.с.172).

Розглянувши у письмовому провадженні подані представником позивача і відповідача документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно і неупереджено оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ювента-Оіл" зареєстроване як юридична особа Кіровоградським міським управлінням юстиції 03 червня 2010 року та з того часу перебуває на обліку у податковому органі як платник податків.

З 25 по 29 вересня 2014 року посадовими особами Кіровоградської об'єднаної Державної податкової інспекції була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "Ювента-Оіл" з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість та доходів та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ "Ріаліз-Оіл" за листопад 2012 року, ПП "Карбон-С" за грудень 2013 року та ТОВ "Антарес" за липень 2014 року.

За результатами перевірки податковим органом було складено Акт документальної позапланової невиїзної перевірки від 30 вересня 2014 року №53/11-23-22-04/37096772 згідно якого контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем: пунктів 138.2, 138.4, 138.8 статті 138, п.139.1.9 п.139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток підприємств на загальну суму 1315296,00 грн. за 4 квартал 2012 року; пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся на загальну суму 1471495,00 грн., у тому числі за листопад 2012 року на суму 1226267,00 грн.; за грудень 2012 року на суму 26396,00 грн., липень 2014 року на суму 218832,00 грн. (Т.1,а.с.10-18)

На підставі висновків вказаного Акта перевірки податковим органом було винесено податкові повідомлення-рішення:

- №0000792204 від 16 жовтня 2014 року, яким ТОВ "Ювента-Оіл" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 2207243,00 грн. (із них за основним платежем - 1471495,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 735748,00 грн.);

- №0000802204 від 16 жовтня 2014 року, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 1972944, 00 грн. (за основним платежем - 1315296,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 657648,00 грн.) (Т.1, а.с.30,32)

Як вбачається матеріалів справи, оскаржувані податкові повідомлення-рішення базуються на висновках акту перевірки про завищення позивачем витрат та податкового кредиту в результаті безпідставного формування таких витрат та кредиту за господарськими операціями з контрагентами ТОВ "Ріаліз-Оіл", ТОВ "Антарес" та , які, на думку податкового органу, не мали реального характеру.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з такого.

За приписами статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податку на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу, а також дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Водночас, відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У свою чергу, підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України містить застереження, за яким не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V Податкового кодексу України (підпункт 14.1.181. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: 1) придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; 2) придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому в пункті 198.2 зазначеної статті передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Так, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до підпункту 2.4 пункту 2 Положення "Про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 168/704 від 05 червня 1995 року, первинні документи (на паперових і машинозчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному вираженні), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійсненні господарської операції і складання первинного документа.

З аналізу наведених правових норм у їх системному зв'язку, суд дійшов висновку, що необхідною умовою правомірності формування податкового кредиту є фактичне здійснення господарської операції платником податків.

У свою чергу, фактичне здійснення господарської операції платником податків посвідчується, зокрема, належно оформленими податковими накладними та іншими первинними бухгалтерськими документами.

Виходячи з викладеного, суд вважає за необхідне дослідити правомірність формування позивачем податкового кредиту по господарських операціях з ТОВ "Ріаліз-Оіл" та ТОВ "Антарес" у розрізі фактичного здійснення відповідних господарських операцій.

Судом з'ясовано такі обставини.

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України основними видами діяльності ТОВ "Ювента-Оіл" за КВЕД є, зокрема, роздрібна торгівля паливом (50.50.0), оптова торгівля паливом (51.51.0) (Т.1,а.с.234).

01 липня 2014 року між ТОВ "Антарес" (постачальник) та ТОВ "Ювента-Оіл" (покупець) було укладено договір поставки нафтопродуктів №ДГ-0107-68 та додаткову угоду до нього (Т.1,а.с.40-42)

На виконання умов вказаного договору у липні 2014 року позивач придбав у ТОВ "Антарес" дизельне паливо підвищеної якості (Євро) марки в виду ІІ та бензин підвищеної якості марки А-95 Євро, вид ІІ, клас D на загальну суму 1312992,42 грн. (із них ПДВ - 218832,07 грн).

Факт поставки позивачем пального підтверджується наявними у матеріалах справи податковою накладною від 31 липня 2014 року №146 (Т.1,а.с.44) та відповідним актом приймання-передачі нафтопродуктів (Т.1,а.с.43).

Оплата за даним договором була здійснена безготівковим шляхом (Т.2,а.с.17-18).

30 листопада 2012 року та 01 червня 2011 року між ТОВ "Ріаліз-Оіл" (продавець) та ТОВ "Ювента-Оіл" (покупець) було укладено договори купівлі-продажу нафтопродуктів №357-2012 НП та №66 та відповідні додаткові угоди до них (Т.1,а.с.51-53,59-70)

На виконання умов вказаного договору у листопаді 2012 року позивач придбав у ТОВ "Ріаліз-Оіл" дизельне паливо підвищеної якості (Євро) марки В,F виду ІІ та бензин підвищеної якості марки А-92, марки А-80, марки А-95 та марки А-95 Євро, вид І, класу А,В, паливо моторне альтернативне Еліт-95 супер зимове на загальну суму 34102841,25 грн. (із них ПДВ - 5683806,88 грн).

Факт поставки позивачем пального підтверджується наявними у матеріалах справи податковими накладними від 30 листопада 2012 року №666,668,111 (Т.1,а.с.56-57,81), видатковими накладними (Т.1,а.с.54-55,71-80).

Оплата за даним договором була здійснена безготівковим шляхом (Т.1,а.с.58,82-101;Т.2,а.с.19-60,89-157).

Суд зазначає, що придбані позивачем у ТОВ "Ріаліз-Оіл" та ТОВ "Антарес", нафтопродукти поставлялись на зберігання до ПАТ "Дніпронафтопродукт" на підставі укладеного між ПАТ "Дніпронафтопродукти" (зберігач) та ТОВ "Ювента-Оіл" (поклажодавець) договору зберігання №0208/10-3, (Т.1,а.с.221-222).

Подальше транспортування нафтопродуктів до місця їх подальшої роздрібної реалізації (автозаправних станцій) здійснювалось автомобільним транспортом на підставі укладеного ТОВ „Ювента-Оіл" та ТОВ "Кременчукнафтопродуктсервіс" (перевізник) договору на перевезення вантажів автомобільним транспортом (Т.1,а.с.223), що підтверджено відповідними товарно-транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів (Т.1,а.с.46-50, 102-220).

У відповідності до Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої спільним Наказом Мінпаливенерго України, Мінтрансзв'язку України, Мінекономіки України, Держспоживстандарту України від 20 травня 2008 року №281/171/578/155, позивачем визначено особу відповідальну за прийом, зливання та зберігання ПММ, а надходження нафтопродуктів від вказаних контрагентів відображено у Книзі руху нафтопродуктів (для прикладу, Т.2,а.с.158-161).

Як вбачається з матеріалів справи, придбані паливно-мастильні матеріали були реалізовані позивачем через автозаправні станції ТОВ "Ювента-Оіл", зокрема, №11 та 22 (Т.2,а.с.162-170).

Придбана продукція обліковувалась позивачем по журналу обліку надходження нафтопродуктів та змінним звітом АЗС TOB "Ювента Оіл" (для прикладу, Т.2,а.с.163-167,170).

Системний аналіз вищезазначених правових норм, дослідження наявних в матеріалах справи договорів, податкових, видаткових накладних, свідчить про те, що документи, на підставі яких позивач включив понесені витрати до складу валових витрат та сформував податковий кредит, відповідають критеріям первинного документу, а відтак - дії позивача щодо формування валових витрат, податкового кредиту, є правомірними. Подані позивачем розрахункові документи, за якими здійснювалася оплата товарів та послуг, є достовірними доказами виконання контрагентами позивача договірних зобов'язань.

Даючи правову оцінку наведеним доказам, суд вважає, що ними підтверджується реальний характер господарських операцій з ТОВ "Ріаліз-Оіл" та ТОВ "Антарес", а відтак - і правомірність формування позивачем витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість за такими операціями.

Встановлений судом факт правомірності формування ТОВ „Ювента-Оіл" податкового кредиту та витрат дає підстави для висновку про протиправне застосування до позивача штрафних санкцій на суму 735748,00 грн. податковим повідомленням-рішенням №0000792204 та на суму 657648,00 грн. податковим повідомленням-рішенням №0000802204.

Крім того, суд вважає за необхідне наголосити, що висновки контролюючого органу про безтоварність господарських операцій позивача зумовлені відомостями про недостовірність даних, відображених його контрагентами (ТОВ "Ріаліз-Оіл" та ТОВ "Антарес") у податковій звітності. Такі висновки податкового органу суперечать загальноправовим принципам. При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Так само критично суд оцінює посилання відповідача на докази, здобуті у рамках перевірок контрагентів позивача, щодо здійснення ними фіктивної підприємницької діяльності.

Згідно частини четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

При цьому, відповідно до частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України саме вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Відтак, за змістом статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, преюдиційними обставинами, що звільнені від доказування, є обставини, встановлені безпосередньо: 1) вироком у кримінальній справі; 2) постановою про адміністративний проступок.

Відповідно, висновки, в даному випадку, відсутності об'єктів оподаткування ПДВ та податком на прибуток, до яких прийшов контролюючий орган через призму ознак фіктивності контрагентів позивача, яка (фіктивність) встановлена в інших процесуальних документах, як-то акт перевірки позивача та акти про неможливість проведення зустрічної звірки контрагентів, не сприймається судом як преюдиційна обставина, відповідно до частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України.

За приписами частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Водночас, відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Однак, у дані справі відповідач не довів правомірності своїх рішень.

Викладене вище дає підстави вважати, що позивачеві було протиправно донараховано податкові зобов'язання з податку на прибуток підприємств та з податку на додану вартість за основним платежем і за штрафними санкціями, а тому суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог щодо скасування оскаржуваних повідомлень-рішень.

Згідно частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем документально підтверджена сплата судового збору в розмірі 487,20 грн (Т.1,а.с.2), а тому зазначена сума підлягає поверненню з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 2, 17, 71, 86, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Знам'янської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області №0000792204 від 16 жовтня 2014 року, яким ТОВ "Ювента-Оіл" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 2207243,00 грн. (із них за основним платежем - 1471495,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 735748,00 грн.).

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Знам'янської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області №0000802204 від 16 жовтня 2014 року, яким ТОВ "Ювента-Оіл" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 1972944,00 грн. (за основним платежем - 1315296,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 657648,00 грн.).

Присудити ТОВ "Ювента-Оіл" судовий збір у розмірі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят дві гривні, сімдесят копійок) з Державного бюджету України.

Постанова суду набирає законної сили у порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд в десятиденний строк з дня отримання копії цієї постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду О.В. Кравчук