ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

08 квітня 2015 року м. Київ № 826/6233/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Іщука І.О., ознайомившись із матеріалами справи

за позовом 1. ОСОБА_1, 2. ОСОБА_2, 3. ОСОБА_3, 4. ОСОБА_4

до1. Національного банку України, 2. Фонду гарантування вкладів

про визнання дій та бездіяльності протиправними, відшкодування матеріальної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулись до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Національного банку України, Фонду гарантування вкладів про визнання дій та бездіяльності протиправними, відшкодування матеріальної шкоди.

Ознайомившись з позовною заявою позивача, суд встановив, що вона не відповідає вимогам статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України з огляду на наступне.

Відповідно до частини третьої статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати.

Відповідно до частини першої статті 6 Закону України «Про судовий збір» судовий збір перераховується у безготівковій або готівковій формі виключно через установи банків чи відділення зв'язку.

Ставки сплати судового збору встановлено частиною другою статті 4 Закону України «Про судовий збір». Так за подання адміністративного позову встановлюється ставка судового збору в розмірі 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати, немайнового характеру 0,06 розміру мінімальної заробітної плати.

При цьому ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Як встановлено судом, позивачами не сплачено судовий збір з огляду на те, що їх звільнено від сплати судового збору на підставі ст. 3 ч. 2 п. 13 та ст. 5 ч. 1, п. 6 п. 6-1, п. 17 Закону України «Про судовий збір».

Однак, суд вважає позицію позивачів помилковою з огляду на наступне.

Під час вирішення питання про відкриття провадження у справі або/чи прийняття до розгляду документа, що є об'єктом справляння судового збору, суддя-доповідач, серед іншого, повинен перевірити відповідність сплаченої суми судового збору розміру ставок, встановлених Законом про судовий збір, порядку сплати судового збору, а у разі відсутності документа про сплату судового збору перевірити наявність пільг зі сплати цього платежу.

Статтею 3 Закону України «Про судовий збір» визначено об'єкти справляння судового збору з розподілом на ті, за які судовий збір справляється (ч. 1 ст. 3 Закону N 3674-VI), і ті, за які цей збір не справляється (ч. 2 ст. 3 Закону N 3674-VI).

Звертаючись до суду з вимогами про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, позивачі вказують, що вони звільнені від сплати судового збору відповідно до пункту 13 частини другої статті 3 Закону про судовий збір. Такі випадки є свідченням неправильного розуміння предмета регулювання цього положення.

Стаття 56 Конституції України визначає право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Таке право також закріплено у статтях 1167, 1173 - 1175 Цивільного кодексу України.

Цими статтями встановлено обов'язок держави, Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування відшкодувати шкоду, завдану фізичній або юридичній особі:

незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень (статті 1167, 1173);

незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень (стаття 1174);

у результаті прийняття органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим, органом місцевого самоврядування нормативно-правового акта, що був визнаний незаконним і скасований (стаття 1175).

Ці норми Конституції України та Цивільного кодексу України є нормами прямої дії, оскільки будь-яка юридична чи фізична особа має право на їх підставі звернутися до суду з позовом про відшкодування такої шкоди (матеріальної чи моральної). Так, пунктом 4 частини четвертої статті 105 КАС України передбачено, що адміністративний позов може містити вимогу про стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю.

Застосовуючи положення пункту 13 частини другої статті 3 Закону про судовий збір адміністративні суди звертають увагу на те, що це законодавче положення поширюється лише на вимогу, яка визначена пунктом 4 частини четвертої статті 105 КАС України.

Відповідно до частини другої статті 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Зміст цієї норми вказує на те, що вимозі про відшкодування шкоди передує вимога про встановлення порушення прав, свобод та інтересів позивача. За такого правового врегулювання вимога про відшкодування шкоди не є об'єктом, за який справляється судовий збір. Водночас за вимогу, яка їй передує, такий платіж сплачується.

Зважаючи на вищенаведене, позивачі, звертаючись до суду про визнання протиправними дій та бездіяльності повинні сплатити судовий збір та надати суду докази такої сплати.

Вказана позиція узгоджується із позицією, викладеною у Постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 23 січня 2015 року N 2 «Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 8 липня 2011 року N 3674-VI "Про судовий збір"».

Відповідно до частини першої статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне залишити позовну заяву без руху з наданням позивачеві часу для усунення недоліків.

Керуючись статтями 106-108 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

1. Залишити позовну заяву без руху .

2. Встановити позивачу строк до 20 квітня 2015 року для усунення недоліків позовної заяви.

3. Попередити позивача про наслідки недотримання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху, передбачені пунктом 1 частини третьої статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала набирає законної сили, відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом п'яти днів з дня її отримання особою, яка оскаржує ухвалу, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О.Іщук