РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" квітня 2015 р. Справа № 903/90/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Філіпова Т.Л.

судді Бучинська Г.Б. ,

судді Юрчук М.І.

при секретарі Пацьола О.О.

за участю представників сторін:

позивача - Олексюк Т. І.

відповідача - Осадовський Р. Е.

третя особа - не з'явилася

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Поларт-Інвест" на ухвалу господарського суду Волинської області від 04.02.15 р. у справі № 903/90/15 за заявою Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"

про забезпечення позову шляхом накладення арешту на все рухоме майно ТзОВ "Поларт-Інвест"(43001, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Володимирська, буд. 57 А) у справі №903/90/15

за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Поларт-Інвест"

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Луцьккондитер"

про звернення стягнення на предмет застави згідно договорів застави від 18.02.2009р. №2-5 та №122

Ухвалою господарського суду Волинської області від 04.02.2015 р. у справі №903/90/15 (суддя Слупко В.Л.) задоволено заяву Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Поларт-Інвест" за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Луцьккондитер" про звернення стягнення на предмет застави згідно договорів застави від 18.02.2009р. №2-5 та №122.

Задовольняючи заяву, господарський суд виходив з того, що звернення стягнення на предмети застави в рахунок погашення заборгованості ТзОВ"ВКФ "Луцьккондитер" на суму 2 835 954,51грн. за кредитним договором №1-4 про надання кредиту на умовах овердрафту від 18.02.2009р. підтверджується доказами незаконного відчуження предметів застави, які в даний час згідно заяви позивача знаходиться в ТзОВ "Поларт-Інвест".

Не погоджуючись із ухвалою господарського суду Волинської області від 04.02.2015 р. у справі №903/90/15 відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Волинської області від 04.02.2015 р. про забезпечення позову. Прийняти нове рішення, яким відмовити Публічному акціонерному товариству "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" у задоволені заяви про забезпечення позову.

Скаржник зокрема зазначає, що господарським судом не досліджено належним чином питання вартості майна, на яке позивач просить накласти арешт.

Крім того, у позовній заяві зазначена чітка сума заборгованості, однак суд першої інстанції наклав арешт на все рухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю "Поларт-Інвест" , чим фактично збільшив позовні вимоги, що є недопустимим. Накладення арешту на все рухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю "Поларт-Інвест" призведе до повного припинення діяльності товариства.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 12.03.2015 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Поларт-Інвест" прийнято до провадження, справу призначено до слухання.

Розпорядженням голови Рівненського апеляційного господарського суду від 23.03.2015 р. у справі №903/90/15 змінено склад колегії, окрім заміни головуючого судді, у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Василишина А.Р., визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Бучинська Г.Б., суддя Юрчук М.І.

У судовому засіданні представник відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Поларт-Інвест" Осадовський Р.Е. підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, та надав пояснення на обгрунтування своєї правової позиції. Вважає, що ухвала господарського суду Волинської області від 09.02.15 р. у справі №903/90/15 є незаконною, необгрунтованою та такою, що винесена з неповним з'ясуванням обставин справи, тому просить її скасувати і прийняти нове рішення, яким відмовити ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Представник позивача - Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" Олексюк Т.І. заперечила проти доводів апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу №13/94/6 від 19.03.15 р., та надала пояснення на обгрунтування своєї правової позиції. Вважає, що ухвала господарського суду Волинської області від 09.02.15 р. у справі №903/90/15 є законною та обгрунтованою, тому просить залишити її без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача у судове засідання не прибув хоча про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесу-ального права, Рівненський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

З матеріалів справи вбачається, що 02.02.2015 р. на адресу господарського суду Волинської області надійшла позовна заява ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" з вимогою звернути стягнення на предмети застави, які були передані Банку Товариством з обмеженою відповідальністю "ВКФ "Луцьккондитер" в забезпечення виконання останнім умов кредитного договору від 18.02.2009р. та які незаконно без згоди Банку позичальником ("Луцьккондитер") були відчужені Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Поларт-Трейд", який в подальшому вказане майно вніс до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Поларт-Інвест", при цьому вся сума кредиту - 2 млн. грн. залишається позичальником непогашеною.

Крім того, Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" подало до господарського суду Волинської області заяву про забезпечення позову, в якій просить накласти арешт на все рухоме майно, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Поларт-Інвест".

Як на підставу необхідності вжиття заходів забезпечення позову, позивач посилається на неправомірні дії посадових осіб Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Луцьккондитер", Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Поларт-Трейд" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Поларт-Інвест", які полягають у неодноразовому відчуженні без згоди Банку заставленого майна та спрямовані на його приховування, можуть утруднити в майбутньому виконання рішення господарського суду та як наслідок можливість звернення стягнення на предмет застави в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 04.02.2015 р. у справі №903/90/15 задоволено заяву Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Поларт-Інвест" за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Луцьккондитер" про звернення стягнення на предмет застави згідно договорів застави від 18.02.2009р. №2-5 та №122.

Задовольняючи заяву, господарський суд виходив з того, що звернення стягнення на предмети застави в рахунок погашення заборгованості ТзОВ"ВКФ "Луцьккондитер" на суму 2 835 954,51грн. за кредитним договором №1-4 про надання кредиту на умовах овердрафту від 18.02.2009р. підтверджується доказами незаконного відчуження предметів застави, які в даний час згідно заяви позивача знаходиться в ТзОВ "Поларт-Інвест".

З досліджених у судовому засіданні матеріалів справи апеляційним судом встановлено наступне.

18 лютого 2009 року між акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство, правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", що стверджується статутом ПАТ "АК Промінвестбанк", затвердженим загальними зборами акціонерів протокол №28 від 23.10.2010р., погодженим НБУ 21.05.2010р., зареєстрованим 08.06.2010р. під №10741050088013048, кредитор) та товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Луцьккондитер» (позичальник) був укладений кредитний договір про надання кредиту на умовах овердрафту №1-4.

Відповідно до умов договору позивач зобов'язався надати відповідачу грошові кошти у тимчасове користування шляхом сплати з поточного рахунку позичальника, максимальна заборгованість за кредитом на умовах овердрафту (ліміт овердрафту) не може перевищувати 2 000 000,00 грн.; починаючи з 01.06.2009р. максимальна заборгованість не може перевищувати 1 500 000,00 грн.; дебетовий залишок по кожній окремо наданій банком позичальнику сумі кредиту на умовах овердрафту має бути погашений протягом 21 банківського дня, а з 01.04.2009р. - протягом 7 банківських днів, повністю погашений кредит - 01.02.2010р. (п.п. 2.1, 2.2, 2.3 договору)

У відповідності до п.п. 3.4, 3.6, 3.10 договору за користування кредитом позичальник сплачує банку проценти в розмірі 20% річних, а з 01.06.2009 р. - 17,75% річних. Проценти за користування кредитом нараховуються банком щомісячно в останній робочий день місяця, а також в день кінцевого терміну погашення кредиту. У випадку порушення позичальником терміну погашення кредиту, визначеного п. 2.3 договору, позичальник надалі сплачує проценти за неправомірне користування кредитом у розмірі 30% річних.

Договір набирає чинності з дати його підписання і діє до повного погашення позичальником всіх отриманих сум кредиту на умовах овердрафту, сплати у повному обсязі процентів за користування ним та до повного виконання позичальником будь-яких інших грошових зобов'язань, прийнятих на себе згідно з умовами договору (п.п. 6.1, 6.5 договору).

На виконання зобов'язань за кредитними договорами банк здійснив перерахування кредитних коштів на позичковий рахунок позичальника, відкритий для обліку заборгованості ТзОВ «Виробничо-комерційна фірма «Луцьккондитер» за кредитом.

Разом з тим, 18.02.2009р. між банком (заставодержатель) та позичальником (заставодавець) були укладені договори застави №2-5 та р. №122, згідно п. 1.1 яких останні забезпечують вимоги заставодержателя, що випливають з кредитного договору про надання кредиту на умовах овердрафту №1-4 від 18.02.2009р..

Предметом застави є основні засоби - обладнання в кількості 435 та 129 найменувань, яке знаходиться за адресою м. Луцьк, вул. Володимирська, 57а та є власністю заставодавця, облікується на його балансі.

Сторони оцінили майно у 4 920 000,00 грн. та 1 509 181,98 грн. (п. п. 1.4 договорів застави).

Колегія суддів апеляційного суду, надавши оцінку наявним у справі доказам та застосувавши положення чинного законодавства, вважає помилковим порядок і спосіб застосування судом першої інстанції заходів забезпечення позову, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених ст. 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Отже, найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду (ст. 65 Господарського процесуального кодексу України).

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Згідно постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", Вищий господарський суд України звертає увагу господарських судів на таке:

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

За позовами про визнання права власності (іншого речового права) або витребування майна арешт може бути лише накладений на індивідуальне визначене майно, і притому лише таке, що відноситься до предмета спору. В такому разі в ухвалі про забезпечення позову мають зазначатися ознаки, які ідентифікують відповідне майно та відрізняють його від іншого (однорідного чи подібного) майна, та за необхідності місцезнаходження майна.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

З матеріалів справи вбачається, що предметом позову є вимога про стягнення заборгованості в розмірі 2 835 953,51 грн. за кредитним договором від 18.02.2009 р. №1-4 шляхом звернення стягнення на майно за договорами застави № 2-5 та №122 від 18.02.2009 р.

Позивач вважаючи, що відповідач, до вирішення спору по суті у межах даного позову, має можливість та намір реалізувати належне йому майно, що призведе до унеможливлення та утруднення виконання рішення у майбутньому, чим буде завдана значна шкода майновим інтересам позивача, подав заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на все рухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю "Поларт-Інвест".

Суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на все рухоме майно, що належить відповідачу та заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю "Поларт-Інвест" вчиняти дії по відчуженню всього рухомого майна.

Проте, з висновком суду першої інстанцій про наявність правових підстав для накладення арешту на все рухоме майно відповідача колегія суддів погодитись не може з таких підстав.

За змістом ст.177 ЦК України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Річчю, відповідно до визначення наданого ст.179 ЦК України, є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки.

Цивільне законодавство розрізняє нерухомі і рухомі речі. За визначенням ч.2 ст.181 ЦК України рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі.

Досліджуючи матеріали справи апеляційний суд встановив, що предметом обтяження за договорами застави було обладнання, перелік якого наведений у відповідних додатках, до обох договорів застави.

Поняття рухоме майно, яке використовується заявником не є тотожним з поняттям обладнання, зазначеним у договорах застави.

Крім того, заставою обтяжене конкретне майно, яке сторони погодились використати для забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, а відтак немає підстав розповсюджувати це обтяження на все рухоме майно, яке може бути наявним у відповідача.

При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову слід враховувати, що цими заходами не повинна блокуватися господарська діяльність товариства, порушуватись права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватись обмеження, не пов'язані з предметом спору.

Отже, колегія суддів дійшла до висновку, що обраний позивачем спосіб забезпечення позову (накладення арешту та рухоме майно) не співвідноситься з предметом позову, а отже відсутній зв'язок між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, а тому заходи про накладення арешту на все рухоме майно не відповідають фактичному виконанню судового рішення про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором №1-4 від 18.02.2009 р. в розмірі 2 835 953,51 грн. шляхом звернення стягнення на майно за договорами застави № 2-5 та №122 від 18.02.2009 р., у разі задоволення позову.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що не допускається винесення ухвал про накладення арешту на все майно підприємства, оскільки у такий спосіб може бути погіршено фінансовий стан господарського товариства або доведено його до стійкої неплатоспроможності.

Відтак, враховуючи, що судом першої інстанції задоволено заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на все рухоме майно, що належить відповідачу та заборонено Товариству з обмеженою відповідальністю "Поларт-Інвест" вчиняти дії по відчуженню всього рухомого майна, суд апеляційної інстанції задовольняє апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Поларт-Інвест" та скасовує ухвалу господарського суду Волинської області від 04.02.2015 р. про забезпечення позову, оскільки дана ухвалу прийнята з порушенням норм чинного законодавства.

Судовий збір за перегляд ухвали в апеляційному порядку відповідно до вимог ст. 49 ГПК України покласти на позивача.

Керуючись статтями 49,66, 67,86, 99, 101,103, 104, 105,106 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Поларт-Інвест" на ухвалу господарського суду Волинської області від 04.02.15 р. у справі № 903/90/15 задовольнити, ухвалу господарського суду першої інстанції - скасувати.

У задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" про забезпечення позову шляхом накладення арешту на все рухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю "Поларт-Інвест"- відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (01001, м.Київ, провулок Шевченка, буд.12 код 00039002) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Поларт-Інвест" (43001, Волинська обл., м.Луцьк, вул. Володимирська, буд.57А, код 335963631) 609 (шістсот дев'ять) грн. 00 коп. судового збору за перегляд ухвали місцевого господарського суду в апеляційному порядку.

Видачу наказу доручити господарському суду Волинської області.

Матеріали оскарження ухвали господарського суду Волинської області від 04.02.2015 р. у справі №903/50/15 повернути до господарського суду Волинської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.

Головуючий суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Юрчук М.І.