КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" квітня 2015 р. Справа№ 910/27583/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Рябухи В.І.

суддів: Ропій Л.М.

Калатай Н.Ф.

при секретарі: Бовсунівській Л.О.,

за участю представників:

від прокуратури Вакулюк Д.С. - старший прокурора відділу

Прокуратури м. Києва, посв. від 16.07.2013 №018332,

від позивача-1 Лисенко Л.В., дов. від 20.03.2015 №225-КР-853,

від позивача-2 Грама А.М., дов. від 13.11.2014 №050/05-7181,

від відповідача Дрига О.В., дов. від 29.01.2015,

розглянувши апеляційну скаргу Заступника прокурора міста Києва

на рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2015

(дата підписання - 11.02.2015)

у справі №910/27583/14 (суддя Підченко Ю.О.)

за позовом Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави

в особі 1. Київської міської ради

2. Департаменту економіки та інвестицій органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіті Бізнес Естейт»

про стягнення 4089620,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.02.2015 відмовлено у задоволенні позову Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави (далі - прокурор) в особі Київської міської ради (далі - позивач-1) та Департаменту економіки та інвестицій органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - позивач-2) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіті Бізнес Естейт» (далі - відповідач) про стягнення 4089620,00 грн збитків (упущеної вигоди).

Не погодившись з вказаним рішенням, Заступник прокурора міста Києва звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2015 скасувати, постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги. Апеляційна скарга мотивована тим, що оскільки згідно ст.40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» обов'язок звернення з пропозицією укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту покладено на відповідача, то за невиконання такого обов'язку відповідач має відшкодувати місцевому бюджету збитки (упущену вигоду) у вигляді неотриманого пайового внеску в сумі 4089620,00 грн.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.03.2015 прийнято апеляційну скаргу до розгляду та порушено апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 08.04.2015. Дану ухвалу надіслано відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 №28. Доказами належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи є повідомлення про вручення поштового відправлення (ухвали від 10.03.2015) прокурору, позивачам та відповідачу - 12.03.2015, долучені до матеріалів справи.

27.03.2015 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду позивач-2 надав відзив на апеляційну скаргу.

07.04.2015 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду відповідач надав відзив на апеляційну скаргу.

У судовому засіданні 08.04.2014 прокурор підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2015 скасувати, постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Представники позивача-1 та позивача-2 підтримали доводи апеляційної скарги Заступника прокурора міста Києва.

Представник відповідача заперечив доводи апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Згідно зі ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши прокурора та представників сторін, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" визначено, що порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону. Замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Пайова участь (внесок) забудовників (інвесторів) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста (надалі - пайова участь) є внеском, який забудовник (інвестор) має сплатити до бюджету міста Києва без врахування ПДВ (Порядок визначення розмірів пайової участі (внесків) забудовників (інвесторів) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 30.12.2010 №573/5385 (далі - Порядок). Залучені кошти спрямовуються виключно на фінансування об'єктів соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста, передбачених в Програмі соціально-економічного розвитку міста Києва.

У пункті 4.6 Порядку вказано, що пайовий внесок сплачується на підставі договору між містом (Управлінням) та забудовником (інвестором). Договір на сплату пайової участі оформлюється при будівництві (реконструкції) будь-яких об'єктів - після надання забудовником (інвестором) документів про затвердження в установленому порядку проектної та кошторисної документації проекту, з відповідним коригуванням договору після введення об'єкта в експлуатацію, та передує оформленню дозвільних документів на будівництво (реконструкцію) в інспекції державного архітектурно-будівельного контролю;

Кошти пайового внеску забудовник (інвестор) перераховує на бюджетний рахунок цільового фонду спеціального фонду міського бюджету (п. 4.7 Порядку).

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі декларації, зареєстрованої 16.07.2013 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві, до експлуатації прийнято офісний центр площею 4150,3 кв.м. по пров. Т.Шевченка, 3 у Шевченківському районі м. Києва, замовником будівництва якого є ТОВ "Сіті Бізнес Естейт".

Доказів звернення відповідача до позивача-2 з заявою укласти договір пайової участі у розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва та сплати пайового внеску в матеріалах справи немає, в результаті чого прокурор просить стягнути з ТОВ «Сіті Бізнес Естейт» 4089620,00 грн збитків (упущеної вигоди) у вигляді несплаченого пайового внеску.

Судом першої інстанції відмовлено прокурору у задоволенні позову, з чим погоджується суд апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Згідно ч. 3 ст. 40 "Про регулювання містобудівної діяльності" пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію. Кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором (ч.9 ст.40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності").

Як встановлено судом першої інстанції, договір про пайову участь до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію між сторонами не укладався, тому місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що право позивачів на отримання грошових кошів у вигляді пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не порушено, оскільки укладення договору про пайову участь обов'язкове саме на етапі до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.

В разі існування факту ухиляння відповідача від сплати пайового внеску, позивач не позбавлений права вживати заходів до спонукання відповідача укласти відповідний договір або застосувати важелі впливу на замовника будівництва чи його контролю, оскільки це в інтересах позивача.

Однак, в матеріалах справи за період до 16.07.2013 відсутні будь-які звернення з вимогами до відповідача чи претензіями до нього.

Лише після листа Прокуратури міста Києва від 13.10.2014 №07/1/5-1563-14-вих Київській міській державній адміністрації, який був складений за результатами вивчення стану дотримання вимог містобудівного законодавства з боку суб'єктів господарювання на території міста Києва, позивач-2 направив в Прокуратуру міста Києва відповідь від 29.10.2014 №050/08-6768, де вказав, що від ТОВ «Сіті Бізнес Естейт» звернення щодо вирішення питання пайової участі не надходили, відповідний договір не укладено та пайові внески не перераховано.

Викладене вище призвело до звернення Заступника прокурора міста Києва з вказаним вище позовом до суду.

Статтею 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому, збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається, зокрема, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання (ч. 4 ст. 623 ЦК України).

Стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди є одним із видів цивільно-правової відповідальності. Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини та встановлення заходів, вжитих стороною для одержання такої вигоди (постанова Верховного Суду України від 04.07.2011 у справі №3-64гс11).

Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов'язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.

На позивачів покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Водночас, важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки - наслідком такої протиправної поведінки.

У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані (оглядовий лист Вищого господарського суду України від 14.01.2014 №01-06/20-2014 "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства у справах, в яких заявлено вимоги про відшкодування збитків").

Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними.

З листа позивача-2 до прокурора від 29.10.2014 №050/08-6768 вбачається, що розмір збитків в сумі 4089620,00 грн є орієнтовним та підлягає уточненню після отримання документів про технічну інвентаризацію об'єкта та загальної кошторисної вартості будівництва.

Збитки не є санкцією заздалегідь визначеного розміру. Тягар доведення наявності і обґрунтування розміру упущеної вигоди покладається на позивача, який повинен довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток. Тобто упущена вигода розглядається як гарантований, безумовний і реальний доход.

Прокурором не доведено, що позивачі могли отримати визначені доходи від відповідача у вказаній сумі, і тільки дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила їх можливості отримати вказаний прибуток.

Приймаючи до уваги наведене вище, враховуючи, що прокурором не було доведено наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Крім того, слід вказати, що з технічних умов від 26.10.2010 №31/9/6068 про приєднання об'єкта будівництва до теплових мереж, Технічного рішення від 05.04.2012 №31/9/9674 щодо проекту теплопостачання, на підставі розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 17.10.2014 №1159 «Про прийняття до комунальної власності територіальної громади міста Києва зовнішніх мереж ТОВ «Сіті Бізнес Естейт» відповідач за актом приймання-передачі основних засобів від 17.12.2014 передав до інфраструктури міста Києва зовнішні теплові мережі вартість 657205,00 грн.

З позовної заяви та апеляційної скарги не вбачається чи звернув прокурор на даний факт увагу. З наданого позивач-2 розрахунку вбачається, що вартість зовнішніх теплових мереж до складу збитків не включена, сума збитків не зменшена.

Слід вказати, що у постанові Вищого адміністративного суду України від 02.04.2014 у справі №К/800/46742/13 (2а-14245/12/2670) встановлено, що «пункт 4.3 Порядку визначення розмірів пайової участі (внесків) забудовників (інвесторів) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва в частині зобов`язання сплати пайового внеску на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва фізичних та юридичних осіб при оформленні права власності на проінвестовані ними нежилі приміщення суперечить приписам статті 40 Закону №3038-VI, за якими пайовий внесок сплачується замовником, який має намір щодо забудови земельної ділянки і до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію».

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Прокурор в апеляційній скарзі не спростував висновки суду першої інстанції та не довів розмір збитків (упущеної вигоди).

Отже, з огляду на викладене вище, колегія Київського апеляційного господарського суду не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2015 у даній справі, оскільки воно відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Заступника прокурора міста Києва залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2015 у справі №910/27583/14 - без змін.

2. Матеріали справи №910/27583/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Дану постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя В.І. Рябуха

Судді Л.М. Ропій

Н.Ф. Калатай