КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" квітня 2015 р. Справа№ 910/21729/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Верховця А.А.

суддів: Шипка В.В.

Остапенка О.М.

за участі представників сторін:

ПАТ "Одеська Кіностудія" - Клітна А.В., довір б/н від 12.08.2014р., Духовна О.В., довір. від 12.08.2014р.

ТОВ "Фірма Будущеє" - Неверко О.Я., довір. б/н від 26.11.2014р.

Міністерства культури України - Патасюк Л.В., довір. №43/11/10-15 від 14.01.2015р.

Державного агентства України з питань кіно - Александров М.І., довір. №975/9/26-13 від 29.05.2013р.

розглядаючи апеляційну скаргу приватного акціонерного

товариства "Одеська Кіностудія"

на рішення господарського суду міста Києва від 15.01.2015р.

у справі №910/21729/14 (суддя Н.І. Зеленіна)

за позовом приватного акціонерного товариства "Одеська Кіностудія"

до 1) Міністерства культури України

2) товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Будущеє"

3) Державного агентства України з питань кіно

про визнання недійсною Додаткової угоди №2 від 27.07.2007р. до

Договору №15/05/03 від 10.05.2003р. та стягнення 24360,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 15.01.2015р. у справі №910/21729/14 за позовом приватного акціонерного товариства (далі - ПАТ) "Одеська Кіностудія" до Міністерства культури України, товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Фірма Будущеє" про визнання недійсною Додаткової угоди №2 від 27.07.2007р. до Договору №15/05/03 від 10.05.2003р. та стягнення 24360,00 грн. в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись, ПАТ "Одеська Кіностудія" звернулось до Київського апеляційного господарського суду, подавши апеляційну скаргу, в якій просило скасувати рішення господарського суду міста Києва від 15.01.2015р. у справі №910/21729/14 та прийняти нове, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Скарга ПАТ "Одеська Кіностудія" мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права. На думку скаржника, оспорювана угода до договору, на відміну від зроблених висновків в оскаржуваному рішенні, суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, сторони при укладенні угоди не мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення сторін не було вільним і не відповідало їх внутрішній волі.

17.03.2015р. через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від ТОВ "Фірма Будущеє" надійшли додаткові письмові пояснення у справі, від Державного агентства України з питань кіно заперечення проти додаткових пояснень ПАТ "Одеська кіностудія".

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Як видно з матеріалів справи, 10 травня 2003 року між Державним підприємством «Одеська кіностудія художніх фільмів», правонаступником якого являється Приватне акціонерне товариство «Одеська кіностудія» (надалі - позивач), Міністерством культури та мистецтв України, правонаступником якого являється Міністерство культури України (надалі - відповідач-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма Будущеє» (надалі - відповідач-2) укладено Договір № 15/05/2003 від 10.05.2003 року, за яким позивач та відповідач-1 передали виключні майнові авторські права на фільми, вироблені позивачем, відповідачу-2. Перелік фільмів викладено у Додатках №1 та № 2 до Договору.

24 лютого 2006 року між тими ж сторонами укладено Додаткову угоду №1 до Договору № 15/05/2003 від 10.05.2003 року, яким відповідачу-2 передано виключні майнові авторські права на фільми, виключні права на використання фільмів (у тому числі їх фрагментів) у формах та засобах перекладу, відтворення, публічного повідомлення, поширення на усіх видах матеріальних носіїв шляхом продажу, здавання внайми і/чи комерційний прокат екземплярів також зафіксованих у формі, що зчитує комп'ютер, використання фрагментів як складну частину оригінальних аудіовізуальних творів, експорту екземплярів, у тому числі виключне право на дозвіл чи заборону використання фільмів (у тому числі їх фрагментів) у вищевказаних формах третім особам.

27.07.2007 р. між Державною службою кінематографії Міністерства культури і туризму України та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма Будущеє» укладено Додаткову угоду № 2 до Договору № 15/05/03 від 10.05.2003 року, відповідно до умов якої, зокрема, сторонами угоди являються Державна служба кінематографії Міністерства культури і туризму України та ТОВ «Фірма Будущеє»; до ТОВ «Фірма Будущеє» переходять усі майнові авторські права на фільми. Строк дії Договору продовжено з 02 червня 2003 року до 31 грудня 2020 року.

На думку Позивача підставою заявлених вимог є той факт, що він являється правонаступником ДП «Одеська кіностудія художніх фільмів», якому належать, зокрема, авторські майнові права на фільми та доходи, отримані від реалізації фільмів, створених Державним підприємством «Одеська кіностудія». Оскільки Додатковою угодою № 2 від 27.07.2007 року до Договору виключено ДП «Одеська кіностудія художніх фільмів» із сторін даного договору, позивач зазначає, що він неправомірно не отримував доходи від передачі майнових авторських прав на фільми, у результаті укладеної Додаткової угоди № 2, починаючи із 2007 року. Окрім того, вкрай невигідні положення Додаткової угоди № 2 діють до 31 грудня 2020 року.

Судова колегія не погоджується з даним твердженням позивача з огляду нанаступне.

Статтею 1108 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензіар), може надати іншій особі (ліцензіату) письмове повноваження, яке надає їй право на використання цього об'єкта в певній обмеженій сфері (ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності). Ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності може бути оформлена як окремий документ або бути складовою частиною ліцензійного договору. Ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності може бути виключною, одиничною, невиключною, а також іншого виду, що не суперечить закону. Невиключна ліцензія не виключає можливості використання ліцензіаром об'єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, та видачі ним іншим особам ліцензій на використання цього об'єкта у зазначеній сфері.

Згідно зі ст. 1109 цього ж Кодексу, за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону. У ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об'єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об'єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об'єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір.

Статтею 443 ЦК України встановлено, що використання твору здійснюється лише за згодою автора, крім випадків правомірного використання твору без такої згоди, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Відповідно до ст. 440 ЦК України та ч. 3 ст. 15 Закону України «Про авторське право та суміжні права», майновими правами інтелектуальної власності на твір є: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

За приписами статей 31, 32, 33 Закону, використання творів допускається виключно на основі авторського договору з автором або іншою особою, що має авторське право, або з організацією колективного управління, яким об'єкти авторського права передали повноваження на управління своїми майновими авторськими правами.

Частиною другою статті 33 Закону України "Про авторське право і суміжні права" визначено, що договір про передачу прав на використання творів вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов. Умову договору щодо зобов'язання фактично використовувати твір може бути включено до договору в разі, якщо сторони визнають її істотною, і тільки у цьому випадку колишній правовласник може вимагати від користувача фактичного використання твору.

Статтею 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до частини третьої статті 73 ГК України майно державного унітарного підприємства перебуває у державній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання чи праві оперативного управління. Право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених ГК України та іншими законами. Правом оперативного управління визнається речове право суб'єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом).

Частиною 1 ст. 134 ГК України передбачено, що суб'єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд, одноосібно або спільно з іншими суб'єктами володіє, користується і розпоряджається належним йому (їм) майном, у тому числі має право надати майно іншим суб'єктам для використання його на праві власності, праві господарського відання чи праві оперативного управління, або на основі інших форм правового режиму майна, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 10 червня 2005 р. № 192-р «Про передачу до сфери управління Міністерства культури і туризму підприємств, установ та організацій» на виконання абзацу 4 статті 4 Указу Президента України від 20 квітня 2005 р. № 680 «Про Міністерство культури і туризму України» до сфери управління Міністерства було передано Державне підприємство «Одеська кіностудія художніх фільмів».

Відповідно до ст. 2 Декрету Кабінету Міністрів України від 15 грудня 1992 року № 8-92 «Про управління майном, що є у загальнодержавній власності», що діяв до 21.09.2006 p., повноваженнями Міністерства було визначено, в тому числі, прийняття рішення про створення, реорганізацію, ліквідацію підприємств, установ і організацій, заснованих на загальнодержавній власності; надання згоди Фондові держмайна на створення спільних підприємств будь-яких організаційно-правових форм, до статутного фонду яких передається майно, що є загальнодержавною власністю.

Отже, майно Державного підприємства «Одеська кіностудія художніх фільмів», яке належало до сфери управління Міністерства культури і туризму України, було закріплене за ним на праві господарського відання (правовий режим майна), в свою чергу форма власності майна - державна власність.

Реорганізація Державного підприємства «Одеська кіностудія художніх фільмів» здійснювалась у два етапи:

1. Збори акціонерів затвердили заснування Закритого акціонерного товариства «Одеська кіностудія» - 27.12.2004 року, підприємство зареєстроване у Виконавчому комітеті Одеської міської Ради 02.12.2005 року.

Міністерством культури і туризму України було передано актом приймання-передачі від 21.11.2005 року Фонду державного майна України цілісний майновий комплекс Державного підприємства «Одеська кіностудія художніх фільмів».

У зв'язку з передачею цілісного майнового комплексу Державного підприємства «Одеська кіностудія художніх фільмів» до статутного фонду Закритого акціонерного товариства «Одеська кіностудія» було прийнято наказ МКТ від 14.03.2006 року № 116 «Про Державне підприємство «Одеська кіностудія художніх фільмів» відповідно до якого реорганізовувалось Державне підприємство «Одеська кіностудія художніх фільмів» шляхом його приєднання до Закритого акціонерного товариства «Одеська кіностудія».

Відповідно, в статутний фонд створеного підприємства внесено цілісний майновий комплекс Державного підприємства «Одеська кіностудія художніх фільмів», який знятий з його балансу, оцінений як 50+1 акція, внесених Державою до створення нового підприємства, та переданий згідно акту в статутний фонд (акції Держави), всі інші матеріальні та нематеріальні цінності залишилися на балансі Державного підприємства. Таким чином протягом 2005 та 2006 року існують дві окремі самостійних юридичних особи: Закрите акціонерне товариство «Одеська кіностудія» та Державне підприємство «Одеська кіностудія художніх фільмів». На балансі Закритого акціонерного товариства «Одеська кіностудія» є цілісний майновий комплекс, а на балансі Державного підприємства «Одеська кіностудія художніх фільмів» - всі інші матеріальні цінності включаючи фільмофонд, який згідно пункту 4 Указу Президента України від 10.09.1994 № 511/94 «Про заходи щодо відзначення 100-річчя від дня народження Олександра Довженка» (далі - Указ № 511/94), є загальнодержавною власністю України - національною культурною спадщиною і може використовуватися лише за погодженням з Міністерством культури України.

08.11.2006 року Державне підприємство «Одеська кіностудія художніх фільмів» було припинено як юридична особа та все його майно яким є і фільмофонд передано згідно Акту прийому-передачі фільмів, виробництва Державного підприємства «Одеська кіностудія художніх фільмів» та майнових прав на них від 15.10.2006 року (далі - Акт від 15.10.2006 року) -Міністерству культури і туризму України.

Згідно з частиною 2 статті 33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Таким чином, з моменту припинення Державного підприємства «Одеська кіностудія художніх фільмів» правовласником і балансоутримувачем авторських майнових прав інтелектуальної власності на Фільми виробництва Державного підприємства «Одеська кіностудія художніх фільмів», стало Міністерство культури і туризму України.

Створене підприємство на базі цілісного майнового комплексу припиненого Державного підприємства - Приватне акціонерне товариство «Одеська кіностудія», є правонаступником прав і обов'язків тільки в частині цілісного майнового комплексу, що належав Державному підприємству «Одеська кіностудія художніх фільмів».

Пунктом 4 Указу Президента України від 10.09.1994 № 511/94 «Про заходи щодо відзначення 100-річчя від дня народження Олександра Довженка» встановлено, що «всі фільми та фільмові матеріали кіностудій України, створені за рахунок бюджетних коштів, є загальнодержавною власністю України - національною культурною спадщиною і можуть використовуватися лише за погодженням з Міністерством культури України».

На виконання вище зазначеного Указу Президента України, з метою налагодження обліку та взяття на баланс майнових прав інтелектуальної власності на фільми, виготовлені за бюджетні кошти державними та недержавними кіностудіями, усунення підстав для зловживань при використанні майнових прав у комерційних цілях та захисту авторських прав і державної власності, Міністерством культури і туризму України видано наказ від 19.05.2008 № 575/0/16-08 «Про визнання активами, взяття на баланс та облік майнових прав інтелектуальної власності на кінофільми» (далі - Наказ). Потрібно зазначити, що на момент виникнення правовідносин (створення Фільмів) кінематографічна продукція обліковувалася позабалансово у кількісному вираженні. Отже Міністерство культури і туризму України не привласнило права інтелектуальної власності, а визнало, що до загальнодержавної власності України - національної культурної спадщини - належать та визнаються нематеріальними активами фільми та фільмові матеріали, які у відповідності з планами виробництва Держкіно УРСР, Міністерства культури УРСР та їх правонаступників в період з 1953 по 1991 роки створені (вироблені) за рахунок державних (бюджетних) коштів на державних кіностудіях України. Крім того у відповідності до частини 2 ст. 16 Закону України «Про кінематографію» держава виступає суб'єктом майнових прав автора на фільм у разі створення фільму за рахунок коштів державного бюджету.

Цим же наказом було зобов'язано Державну службу кінематографії взяти на баланс та обліковувати в складі нематеріальних активів майнові права інтелектуальної власності на об'єкти права інтелектуальної власності (фільми), створені за рахунок державних коштів на державних кіностудіях України в період з 1953 по 1991 роки.

Між Міністерством культури і туризму України (далі - МКТ) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма Будущеє» було укладено договір від 10.05.2003 року № 15/05/03 (далі - Договір № 15/05/03) та договір від 02.07.2003 року № 16/06/02 (далі - Договір № 16/06/02), якими передано на дистрибуцію виключні авторські майнові права, визначені статтею 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права», на фільми створені Державним підприємством «Одеська кіностудія художніх фільмів» Фірмі «Будущеє» з метою реалізації майнових авторських прав інтелектуальної власності на фільми.

Договір № 15/05/03 передбачає реалізацію майнових авторських прав інтелектуальної власності на Фільми на території всього світу крім України.

Договір № 16/06/02 передбачає реалізацію майнових авторських прав інтелектуальної власності на Фільми виключно на території України.

Всі інші умови Договору № 15/05/03 та Договору № 16/06/02 ідентичні.

08.11.2006 року Державне підприємство «Одеська кіностудія художніх фільмів» було припинено як юридична особа та все його майно яким є і фільмофонд передано згідно Акту прийому-передачі фільмів, виробництва Державного підприємства «Одеська кіностудія художніх фільмів» та майнових прав на них від 15.10.2006 року (далі - Акт від 15.10.2006 року) -Міністерству культури і туризму України.

Таким чином, з моменту припинення Державного підприємства «Одеська кіностудія художніх фільмів» правовласником і балансоутримувачем авторських майнових прав інтелектуальної власності на Фільми виробництва Державного підприємства «Одеська кіностудія художніх фільмів», стало Міністерство культури і туризму України.

У 2006 році в зв'язку з припиненням Державного підприємства «Одеська кіностудія художніх фільмів», а також у зв'язку з тим, що з'явились додаткові види майнових прав, які не були передбачені Договорами № 15/05/03 та № 16/06/02, сторонами цих Договорів було підписано додаткові угоди до них, а саме: додаткова угода від 24.02.2006 року № 1 до Договору № 15/05/03 та додаткова угода від 24.02.2006 року № 1 до Договору № 16/06/02 (далі - Додаткові угоди).

Цими додатковими угодами доповнюються види прав та дохід розподіляється між МКТ та Фірмою «Будущее». З розподілу доходів було виключено Державне підприємство «Одеська кіностудія художніх фільмів» (у зв'язку з припиненням юридичної особи).

Наказом Міністерства культури і туризму України (далі- МКТ) від 20.09.2006 № 786/0/16-06 (зі змінами внесенеми наказом МКТ від 27.02.2007 № 156/0/16-07 «Про внесення змін до наказу МКТ України від 20.09.2006 № 786/0/16-06») МКТ передало до сфери управління Державної служби кінематографії Міністерства культури і туризму України майнові права інтелектуальної власності на аудіовізуальні твори, які належали МКТ.

У подальшому, у зв'язку з передачею майнових прав інтелектуальної власності на аудіовізуальні твори, були підписані Додаткові угоди відповідно сторонами яких є Державна служба кінематографії та Фірма «Будущеє» (Додаткова угода № 2 від 27.07.2007 р. до Договору № 15/05/03 та Додаткова угода № 2 від 27.07.2007 р. до Договору № 16/06/02).

Державна служба кінематографії була утворена як урядовий орган державного управління у складі Міністерства культури і туризму України (постанова Кабінету Міністрів України від 22.11.2005р. № 1111).

Відповідно до Указу Президента України від 09.12.2010р. № 1085/2010 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» утворено Державне агентство України з питань кіно шляхом реорганізації Міністерства культури і туризму України та ліквідації Державної служби кінематографії (постанова Кабінету Міністрів України від 28.03.2011р. № 346). Статтею 5 Указу №1085 установлено, що міністерства та інші центральні органи виконавчої влади , що утворюються шляхом реорганізації інших центральних органів виконавчої влади, є правонаступниками органів, які реорганізуються.

Положенням про Державне агентство України з питань кіно затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 року №404 та на сьогодні - Положенням про Державне агентство України з питань кіно затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2014р. № 277 визначено, що Державне агентство України з питань кіно - центральний орган виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері кінематографії.

Основним із завдань Держкіно є реалізація державної політики у сфері кінематографії.

Згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2011р. № 1074 «Про затвердження Порядку здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади», господарським та цивільним законодавством України права та обов'язки органу який реорганізується або ліквідується переходять до органу виконавчої влади який утворюється в результаті такої реорганізації або ліквідації.

Разом з тим при ліквідації Державної служби кінематографії між ліквідаційною комісією Державної служби кінематографії та Державним агентством України з питань кіно був підписаний Акт приймання-передавання нематеріальних активів (авторських майнових прав інтелектуальної власності на кінофільми) від Державної служби кінематографії Державному агентству України з питань кіно з балансу на баланс на безоплатній основі (у зв'язку з ліквідацією Державної служби кінематографії).

Тобто, саме Державне агентство України з питань кіно є правонаступником прав та обов'язків Державної служби кінематографії.

Позивач у своїх додаткових поясненнях зазначає, що Держкіно діючи в інтересах ТОВ Фірма «Будущее» виключили ПрАТ «Одеська кіностудія», як сторону з Додаткової угоди №2 до Договору від 10.05.2003 року. Дане твердження не відповідає дійсності оскільки, створене підприємство на базі цілісного майнового комплексу припиненого Державного підприємства -Приватне акціонерне товариство «Одеська кіностудія», є правонаступником прав і обов'язків тільки в частині цілісного майнового комплексу, що належав Державному підприємству «Одеська кіностудія художніх фільмів». На даний час Позивач, як підприємство не відноситься до державної форми власності та не є правонаступником Фільмів, в свою чергу не може бути стороною в Додатковій угоді №2 до Договору від 10.05.2003 року.

Дослідивши оспорювану додаткову угоду до Договору, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що її зміст не суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Сторони при укладенні Угоди мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення сторін було вільним і відповідало їх внутрішній волі, Угода спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені нею.

За таких обставин, рішення місцевого господарського суду постановлено при повному з'ясуванні обставин справи, порушення норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення по справі відсутні, а мотиви з яких подано апеляційні скарги, не можуть бути підставою для його зміни чи скасування.

Керуючись статями 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційна скарга приватного акціонерного товариства "Одеська Кіностудія" на рішення господарського суду міста Києва від 15.01.2015р. у справі №910/21729/14 залишити без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 15.01.2015р. у справі №910/21729/14 залишити без змін.

Справу № 910/21729/14 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.

Головуючий суддя А.А. Верховець

Судді В.В. Шипко

О.М. Остапенко