ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2015 року Справа № 918/1577/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дерепи В.І. - головуючого, Грека Б.М., Кривди Д.С. (доповідача),

за участю представників від:

позивачаСмакота Н.І., представник,

відповідачане з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином),

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 17.02.2015

у справі№918/1577/14 Господарського суду Рівненської області

за позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

доКомунального підприємства "Рівнерайкомуненергія" Рівненської районної ради

простягнення суми,

Розпорядженням Секретаря четвертої судової палати Вищого господарського суду України від 08.04.2015 №05-05/420 у зв'язку з закінченням періоду тимчасової непрацездатності судді Дерепи В.І. сформовано колегію суддів Вищого господарського суду України в такому складі: суддя Дерепа В.І. - головуючий, судді Грек Б.М., Кривда Д.С. для розгляду касаційної скарги на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 17.02.2015 у справі № 918/1577/14.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом про стягнення з Комунального підприємства "Рівнерайкомуненергія" Рівненської районної ради пені в розмірі 9157,95 грн, 3% річних в розмірі 2052,57 грн та інфляційних втрат в розмірі 6459,80 грн.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 16.12.2014 (суддя Горплюк А.М.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 17.02.2015 (судді: Грязнов В.В. - головуючий, Розізнана І.В., Мельник О.В.), позов задоволено частково; стягнуто Комунального підприємства "Рівнерайкомуненергія" Рівненської районної ради на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 4448 грн пені, 3% річних в сумі 1993,56 грн, 2758,96 грн інфляційних втрат та 1827 грн витрат по сплаті судового збору; в решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням та постановою в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 4448 грн, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову скасувати в цій частині і прийняти нове рішення, яким задовольнити вимоги про стягнення 4448 грн пені. В іншій частині судові рішення позивач просить залишити без змін. Скаргу мотивовано доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст.549-552 Цивільного кодексу України, ст.219, 229, 233 Господарського кодексу України, ст.ст.42, 43, 83, 84 Господарського процесуального кодексу України.

Від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника. Відповідач також у клопотанні повідомив, що касаційну скаргу не підтримує.

Відводів складу суду не заявлено.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи та доводи, викладені у касаційній скарзі, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановили суди попередніх інстанцій, між НАК "Нафтогаз України" (продавець) та КП Рівненської районної ради "Рівнерайкомуненергія" (покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012 №13/3041-БО-28, за умовами п.1.1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупцеві у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "НАК "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, або/та природний газ, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію ст.10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ (надалі - газ) на умовах цього Договору.

Газ, що продається за цим Договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами.(п.1.2 Договору).

Відповідно до п.6.1 Договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до п.п.7.1, 7.2 Договору у разі невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також Договором. У разі невиконання покупцем вимог щодо розрахунку продавець має право не здійснювати поставку газу або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1 цього Договору, він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Суди попередніх інстанцій встановили, що на виконання умов Договору у січні-квітні, жовтні-грудні 2013 року НАК "Нафтогаз України" поставила, а КП "Рівнерайкомуненергія" Рівненської районної ради прийняло природний газ на загальну суму 3688922,24 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, копії яких наявні в матеріалах справи.

Посилаючись на те, що відповідач прострочив виконання зобов'язання зі своєчасної оплати вартості поставленого газу, здійснивши повний розрахунок лише 31.03.2014, позивач звернувся до суду з позовом у даній справі про стягнення з відповідача за період прострочення з лютого 2013 року по березень 2014 року 9157,95 грн пені, 6459,80 грн втрат від інфляції та 2052,57 грн 3% річних.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, визнав доведеним факт порушення відповідачем зобов'язань зі своєчасної сплати вартості газу, отриманого за договором №13/3041-БО-28 від 28.12.2012, у зв'язку з чим стягнув з відповідача на користь позивача 3% річних у сумі 1993,56 грн за період 14.02.2013 - 16.07.2014 та 14.10.2013 - 31.03.2014 і втрати від інфляції у сумі 2758,96 грн згідно із розрахунком, здійсненим судом першої інстанції.

В частині вирішення позовних вимог про стягнення річних та інфляційних судові рішення фактично не оскаржуються.

Як вбачається зі змісту касаційної скарги, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" не погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій в частині зменшення на 50 % розміру пені.

Відповідно до ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання через застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За приписами ст.230 цього ж Кодексу штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою. Згідно зі статтею 549 цього ж Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідальність у вигляді сплати пені за несвоєчасне виконання покупцем грошових зобов'язань встановлені п.7.2, укладеного між сторонами договору №13/3041-БО-28 від 28.12.2012.

Місцевий господарський суд, вирішуючи позов в частині заявленої до стягнення пені в розмірі 9157,95 грн та перевіривши розрахунок, дійшов висновку про правомірне нарахування пені в розмірі 8896 грн, оскільки при обчисленні пені позивачем дні фактичної сплати боргу помилково враховано як дні прострочення.

У випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у п.6 ст.3, ч.3 ст.509, ч.ч.1-2 ст.627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Право суду, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки, який підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, передбачене п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України. При цьому, вказана процесуальна норма застосовується виключно у сукупності з нормами права матеріального, які передбачають можливість зменшення розміру пені, а саме ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України і ст.233 Господарського кодексу України.

Так, за приписами ст.233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 ст.551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд об'єктивно оцінює, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, котрі заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначний період прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки таким наслідкам, поведінки винної сторони, зокрема вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків тощо. При цьому наявність обставин, що мають істотне значення, при застосуванні зазначених правових норм, вирішується на підставі оцінки судом усіх матеріалів справи.

Як вбачається з оскаржуваних судових рішень, суди, зменшуючи розмір пені на 50 %, на підставі повного та об'єктивного розгляду усіх обставин справи та оцінки зібраних у справі доказів, встановили наявність тих виняткових обставин, з якими законодавство пов'язує можливість зменшення розміру неустойки. Судами встановлено, що газ, який постачався за укладеним договором, використовувався відповідачем для вироблення теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами, у яких за спожиту теплову енергію та надані послуги постійно наявний борг.

Колегія враховує, що місцевий господарський суд встановив, а апеляційний суд на стадії апеляційного перегляду справи підтвердив наявність передбачених ст.233 ГК України, ч.3 ст.551 ЦК України та п.3 ст.83 ГПК України підстав для зменшення розміру суми пені, яка підлягає до стягнення, у зв'язку з чим, розмір пені був зменшений на 4488 грн.

Натомість касаційна інстанція в силу вимог ст.ст.1115, 1117 ГПК України не вправі переоцінювати наявність істотних обставини, визначених судом першої інстанції в якості підстав для зменшення розміру пені, що підлягає до стягнення.

Колегія вважає передчасними посилання скаржника в касаційній скарзі на правові позиції, викладені в постановах Вищого господарського суду України від 11.07.2013 у справі №5021/1407/12, від 15.08.2013 у справі №921/186/13-г, від 25.07.2013 у справі №904/1610/13-г, від 06.06.2013 у справі №5023/4891/12, від 25.04.2013 у справі №5023/5210/12, від 11.04.2013 у справі №5023/5038/12, від 14.03.2013 у справі №5010/1076/2012-2/56, від 13.12.2012 у справі №10/5026/1270/2012, оскільки зазначеними постановами згадані справи в частині відмови у стягненні пені або зменшення її розміру були направлені на новий розгляд до судів першої інстанції. При цьому, заявником помилково не враховано, що ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета та підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

Відтак, прийняття касаційною інстанцією постанови про скасування судових рішень судів попередніх інстанцій з передачею справи на новий розгляд не означає остаточного вирішення спору у справі, а тому вищезазначені постанови не можуть бути прийняті колегією до уваги при розгляді даної справи.

За таких обставин, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів визнає, що апеляційним господарським судом правильно застосовані норми матеріального і процесуального права, тому підстави для скасування переглянутої постанови апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 17.02.2015 у справі №918/1577/14 залишити без змін.

Головуючий В.Дерепа

Судді Б.Грек

Д.Кривда