Ухвала
іменем україни
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого - судді Шибко Л.В.,
суддів Животова Г.О., Крещенка А.М.,
секретаря судового засідання Холявчука А.А.,
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 7 квітня 2015 року кримінальне провадження, внесене до єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014250040000846, за касаційною скаргою прокурора на вирок Апеляційного суду Черкаської області від 20 жовтня 2014 року щодо
ОСОБА_5,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
уродженця та мешканця АДРЕСА_1,
раніше судимого вироком Соснівського районного суду м. Черкаси від 11 жовтня 2013 року за ч. 1 ст. 125 КК України на 150 годин громадських робіт,
якого засуджено вироком Соснівського районного суду м. Черкаси від 19 серпня 2014 року за ч. 2 ст. 389 КК України на 2 роки обмеження волі.
На підставі ст. ст. 75, 76 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 1 рік, з покладенням на нього певних обов'язків.
Вироком Апеляційного суду Черкаської області від 20 жовтня 2014 року вирок місцевого суду в частині призначеного засудженому покарання скасовано. ОСОБА_5 визнано винним за ч. 2 ст. 389 КК України та призначено йому покарання у виді 2 років обмеження волі.
На підставі ст. ст. 71, 72 КК України частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Соснівського районного суду м. Черкаси від 11 жовтня 2013 року та остаточно ОСОБА_5 визначено покарання у виді 2 років 2 днів обмеження волі.
На підставі ст. ст. 75, 76 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 1 рік, з покладенням на нього певних обов'язків.
Кримінальне провадження розглянуто за участю:
прокурора Деруна А.І.
У касаційній скарзі прокурор, не оспорюючи доведеність вини засудженого, просить вирок апеляційного суду скасувати у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, внаслідок м'якості та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. При цьому посилається на те, що призначене засудженому покарання із застосуванням ст. 75 КК України не буде відповідати тяжкості скоєного злочину та особі засудженого. Одночасно посилається на те, що апеляційний суд, при складанні різних видів покарань за сукупністю вироків в резолютивній частині не послався на ст. 72 КК України.
За вироком суду ОСОБА_5 визнано винуватим у тому, що він, будучи засудженим вироком Соснівського районного суду м. Черкаси від 11 жовтня 2013 року за ч. 1 ст. 125 КК України на 150 годин громадських робіт, ухилився від їх відбування.
Так, на виконання вироку суду, кримінально-виконавча інспекція видала направлення від 6 грудня 2013 року про направлення ОСОБА_5 до Черкаського Департаменту житлово-комунального комплексу КП «Комбінат комунальних підприємств» для відбування покарання. Директором підприємства був виданий наказ про залучення ОСОБА_5 для відбування призначеного покарання, складено графік роботи та проведено інструктаж. З наказом та графіком роботи ОСОБА_5 був ознайомлений і почав відпрацьовувати призначене покарання, хоча і не сумлінно. Проте, починаючи з 14 січня 2014 року на роботу не вийшов і в подальшому без поважних причин став ухилятися від відбування призначеного судом покарання, тим самим не відпрацював 54 години громадських робіт.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, на підтримання касаційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження, та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга прокурора задоволенню не підлягає з таких підстав.
Обґрунтованість засудження ОСОБА_5 та правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 389 КК України у касаційній скарзі не оспорюються.
Доводи касаційної скарги прокурора про неправильність застосування ст. 75 КК України та невідповідність призначеного судом покарання особі засудженого внаслідок м'якості не відповідають фактичним обставинам справи та не спростовують висновки суду апеляційної інстанції щодо призначеного ОСОБА_5 покарання.
При призначені ОСОБА_5 покарання суд апеляційної інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, дані про особу засудженого, обставини, що пом'якшують і обтяжують його покарання.
Так, суд апеляційної інстанції взяв до уваги те, що ОСОБА_5 визнав себе винним у вчиненні злочину, розкаявся у вчиненому, має молодий вік, а також конкретні обставини справи. Обставин, що обтяжують покарання, судом встановлено не було.
При цьому апеляційний суд врахував і позицію прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, та вважав за необхідне призначити ОСОБА_5 остаточне покарання саме із застосуванням ст.ст. 75, 76 КК України.
Врахувавши, всі зазначені обставини в їх сукупності, суд апеляційної інстанції обґрунтовано призначив засудженому покарання за правилами ст.ст. 71, 72 КК України у виді обмеження волі із застосуванням ст. 75 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням, а прийняте рішення належним чином мотивував.
Отже, обставини, на які є посилання в касаційній скарзі прокурора, були належним чином враховані судом апеляційної інстанції при призначенні засудженому покарання, їм дана правильна оцінка, а прийняте рішення є мотивованим.
Покарання засудженому призначено судом апеляційної інстанції відповідно до вимог закону, за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень, призначене йому покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України. Вирок апеляційного суду відповідає вимогам ст. 420 КПК України.
Неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність судом першої інстанції, а саме не застосування положень ст. 71 КК України при призначенні остаточного покарання ОСОБА_5 за сукупністю вироків, було виправлене судом апеляційної інстанції, про що вказано у вироку апеляційного суду, а отже доводи прокурора щодо необхідності скасування вироку суду першої інстанції з цієї підстави є також необґрунтованими.
Крім того, колегією суддів касаційного суду враховано й те, що вимоги прокурора до суду касаційної інстанції, в частині неправильного застосування апеляційним судом ст. 75 КК України є юридично неспроможними, оскільки в разі скасування вироку апеляційного суду та подальшого розгляду провадження в апеляційному суді, апеляційний суд буде позбавлений можливості погіршити правове становище засудженого.
Так, згідно ст. 421 КПК України, обвинувальний вирок, ухвалений судом першої інстанції, може бути скасовано у зв'язку з необхідністю застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення чи суворіше покарання, скасувати неправильне звільнення обвинуваченого від відбування покарання, збільшити суми, які підлягають стягненню, або в інших випадках, коли це погіршує становище обвинуваченого, лише у разі, якщо з цих підстав апеляційну скаргу подали прокурор, потерпілий чи його представник.
Як убачається, в своїй апеляційній скарзі (а. п. 20-12) прокурор, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме - незастосування судом при призначенні покарання ст. 71 КК України, просив апеляційний суд постановити свій вирок та призначити засудженому покарання у виді 2 років 2 днів обмеження волі із застосуванням ст. ст. 75, 76 КК України.
Відповідно до вимог ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги та вправі вийти за межі апеляційних вимог, лише якщо цим не погіршується становище обвинуваченого.
Згідно ч. 4 ст. 403 КПК України внесення до апеляційної скарги змін, які тягнуть за собою погіршення становища обвинуваченого, за межами строків на апеляційне оскарження не допускається.
За таких обставин доводи касаційної скарги прокурора про скасування вироку апеляційного суду у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, внаслідок м'якості та призначення нового розгляду у суді апеляційної інстанції не ґрунтуються на вимогах процесуального Закону.
Доводи касаційних скарг та матеріали кримінального провадження не містять вказівки на порушення судом першої або апеляційної інстанцій при розгляді провадження норм кримінально-процесуального закону, які ставили би під сумнів обґрунтованість прийнятих рішень по справі, а порушення вимог кримінального процесуального закону апеляційним судом, на які вказує прокурор, не є істотними порушеннями, оскільки вони не перешкодили апеляційному суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Керуючись ст.ст. 433, 434, 436 КПК України, колегія суддів
ухвалила:
Вирок Апеляційного суду Черкаської області від 20 жовтня 2014 року щодо ОСОБА_5 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді:
Шибко Л.В. Животов Г.О. Крещенко А.М.