ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 лютого 2009 р. | № 14/12/239-н |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді | Добролюбової Т.В., |
суддів | Гоголь Т.Г., |
Швеця В.О., |
розглянувши касаційне подання | Прокурора Хмельницької області |
на постанову | Житомирського апеляційного господарського суду від 28 серпня 2008 року |
у справі | № 14/12/239-Н |
господарського суду | Хмельницької області |
за позовом | Прокурора Хмельницької області |
до за участю третіх осіб | 1)Красилівської районної державної адміністрації; 2)Національної акціонерної страхової компанії "Оранта" в особі Красилівського районного відділення; 3)Красилівської районної ради; 1)Прокуратури Красилівського району Хмельницької області; 2)Фонду державного майна України
|
про | про визнання недійсними свідоцтва про право власності на адмінбудівлі з підвалом і Ѕ гаражу, державного акта на право постійного користування землею від 29 березня 1994 року, правочинів, оформлених як акти прийому-передачі вказаної будівлі від 26 жовтня 1993 року та від 11 червня 2001 року, визнання права оперативного управління на адмінбудівлю і гараж та повернення вказаного приміщення |
за участю представників сторін від:
позивача: Котик І.О. (дов. від 03.02.09),
відповідача 1): не з'явилися, належним чином повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги,
відповідача 2): Ігнатенко В.І. (дов .від 27.08.08),
відповідача 3): не з'явилися, належним чином повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги,
третьої особи 1): не з'явилися, належним чином повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги,
третьої особи 2): не з'явилися, належним чином повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги,
ВСТАНОВИВ:
У грудні 2003 року Прокуратура Хмельницької області звернулася до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Красилівської районної державної адміністрації, Національної акціонерної страхової компанії "Оранта" в особі Красилівського районного відділення та Красилівської районної ради, і просив, з урахуванням доповнень, визнати недійсними свідоцтва про право власності на Ѕ адмінбудівлі з підвалом і гаражу по вул. Театральній, 4-а в м. Красилові, державного акта на право постійного користування земельною ділянкою від 29.03.94, визнати недійсними правочини, оформлені як акти прийому-передачі вказаної будівлі від 26.10.93 і від 11.06.01, визнати право оперативного управління на адмінбудівлю і гараж по вул. Театральній, 4-а в м. Красилові, зобов"язати Національну акціонерну страхову компанію "Оранта" в особі Красилівського районного відділення передати позивачу Ѕ адмінбудівлі з підвалом (перший поверх) та Ѕ гаражу, розташованих по вул. Театральній, 4-а у м. Красилові.
Справа розглядалася судами неодноразово.
Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 05.11.07 (суддя Гладюк Ю.В.) припинено провадження в частині визнання недійсними правочинів, оформлених актами прийому-передачі будівлі від 26.11.93 та від 11.06.01 по вул. Театральній, 4-а в м. Красилові. В решті позову відмовлено. Рішення вмотивоване посиланнями на те, що акт прийому-передачі не має ознак угоди в розумінні статті 41 ЦК УРСР, є похідним від актів компетентних державних органів і не породжує юридичних наслідків, а відтак суд дійшов висновку, що вимога позивача про визнання недійсним акту № 284 не підлягає розгляду в господарських судах через непідвідомчість. Крім того, господарський суд послався на недоведеність позивачем в силу статей 33, 34 ГПК України переходу до позивача як правонаступника прав та обов'язків прокуратури УРСР, в тому числі право користування спірним приміщенням. Приймаючи рішення суд послався на приписи статей 52, 137 Господарського кодексу України, статтю 52 Закону України "Про прокуратуру" і на статтю 4 Закону України "Про правонаступництво України".
Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 28.08.08 (колегією суддів у складі: Веденяпіна О.А. –головуючого, Іоннікової О.А., Черпака Ю.К.) перевірене рішення місцевого господарського суду залишено без змін з тих же підстав.
Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, Прокурор Хмельницької області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційним поданням, в якому просить рішення і постанову в частині відмови у позові скасувати, справу скерувати для нового розгляду до суду першої інстанції. Касаційне подання вмотивоване посиланнями на порушення судами положень статті 19, 31 Земельного кодексу України (в ред. 1990 року), Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затвердженої наказом Держкомбуду України № 121 від 09.06.98.
Вищий Господарський суд України, заслухавши доповідь судді Швеця В.О, представників сторін, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій приписів чинного законодавства, відзначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 27 лютого 1973 року комісією в складі голови виконавчого комітету Красилівської міської Ради, архітектора Красилівського району, головного лікаря санепідемстанції, начальника пожежної частини, інженера технічного бюро, а також прокурора Красилівського району проведено вибір земельної ділянки № 2а по вул. Театральній у м. Красилові під будівництво будівлі прокуратури, про що складено відповідний акт. Рішенням виконавчого комітету Красилівської районної ради депутатів трудящих № 65 від 28 лютого 1973 року затверджено акт про обстеження та вибір земельної ділянки, вирішено розташувати на ній будинок прокуратури Красилівського району, а також зобов'язано технічне бюро виконкому Красилівської районної ради депутатів трудящих виготовити належну технічну документацію. На підставі даного рішення представником технічного бюро проведено відведення земельної ділянки загальною площею 1 250 кв.м, розташованої в м. Красилові по вул. Театральній, 2а, під будівництво прокуратури, що підтверджується відповідним актом.
Судами обох інстанцій також установлено, що адміністративний будинок прокуратури в м. Красилові по вул. Театральній, 2-а, площею 223,49 кв.м, вартістю 78,97 тис.руб. прийнято в експлуатацію, що підтверджено актом державної комісії від 26.12.74, затвердженого рішенням виконавчого комітету Красилівської ради депутатів трудящих № 280 від 27.12.74, з якого вбачається, що будівництво об'єкта здійснювалось за рахунок державних капіталовкладень, забудовником виступав госпфінвідділ прокуратури Хмельницької області, а проект прив'язки будівель складений обласним відділом "Укржилремпроект", затверджений прокурором Хмельницької області 20 березня 1974 року. Суди вказали, що двоповерхова адмінбудівля прокуратури і гараж на два автомобілі з грудня 1974 року перебувають на балансі обласної прокуратури, що підтверджується довідкою прокуратури Хмельницької області № 14-430 від 28.11.03.
26 жовтня 1993 року прокурор Красилівського району Гавронський В.П. та начальник Красилівського районного відділення Укрдержстраху Ходак В.І. підписали акт про безкоштовну передачу прокуратурою першого поверху адмінбудинку з підвалом і 1/2 частину гаража відділенню Укрдержстраху. В акті зазначено, що будівництво адмінбудинку та гаража проводилось в 1974 році при рівній дольовій участі двох вищеназваних організацій.
29 березня 1994 року Красилівською районною Радою народних депутатів видано державний акт №24 та №25 на право постійного користування земельною ділянкою площею 0,078 га по вул. Театральній, 4а в м. Красилові, прокуратурі Красилівського району та Укрдержстраху.
Приймаючи рішення у даній справі про відмову у задоволені позовних вимог про визнання недійсним свідоцтва про право власності за НАСК "Оранта" на Ѕ адмінбудівлі, Ѕ гаража та державного акта на право користування земельною ділянкою, суди попередніх інстанцій виходили з того, що право власності НАСК "Оранта" на адміністративний будинок по вул. Театральній, 2-а, в м. Красилові підтверджується свідоцтвом про право власності на приміщення 1/2 частини адмінбудинку з підвалом і 1/2 гаража по вул. Театральній, 4-а виданого Красилівською районною радою народних депутатів та актом приймання-передачі приміщення № 284 від 11 червня 2001 року про передачу Фондом держмайна України у власність НАСК "Оранта" адмінбудівлі. Між тим, підставою для відмови у задоволені позовних вимог, місцевий суд вважав, зокрема, наявність акту від 26 жовтня 1993 року про безкоштовну передачу приміщення підписаного прокурором Красилівського району Гавронським В.П. та начальником Красилівського районного відділення Укрдержстраху Ходак В.І.
Проте, колегія суддів касаційної інстанції не погоджується з такими висновками місцевого та апеляційного господарських судів, вважає їх такими, що зроблені без повного та всебічного з’ясування всіх суттєвих обставин, що мають значення для вирішення справи та можуть вплинути на результати вирішення спору.
Частиною 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Під час розгляду справи, судом першої інстанції не було витребувано та досліджено належних доказів дольової участі Красилівського райвідділення Укрдержстраху у будівництві спірного приміщення, доказів сплати пайових внесків у будівництві та їх розмірів, тоді як спірне приміщення належить до державної власності і знаходиться в оперативному управлінні прокуратури Хмельницької області, яка виступала її забудовником, що підтверджується відповідними доказами.
Переглядаючи судове рішення в апеляційному проваджені, апеляційний господарський суд також не надав належної правової оцінки обставині справи щодо дольової участі у будівництві приміщення Укрдержстраху та його правонаступника НАСК "Оранта", зокрема, розпорядженню голови виконкому Хмельницької обласної Ради депутатів трудящих від 7 жовтня 1974 року № 333р-б про виділення коштів на дольову участь у будівництві Красилівської інспекції Держстраху та акту від 26 жовтня 1993 року та виходив лише з наявного свідоцтва про право власності НАСК "Оранта" на приміщення 1/2 частини адмінбудинку з підвалом і 1/2 гаража по вул. Театральній, 4-а виданого Красилівською районною радою народних депутатів та акту приймання-передачі приміщення № 284 від 11 червня 2001 року про передачу Фондом держмайна України у власність НАСК "Оранта" адмінбудівлі. Актом державної комісії від 26.12.74, затвердженим рішенням Виконавчого комітету Красилівської ради депутатів трудящих № 280 від 27.12.74, було прийнято в експлуатацію адміністративний будинок прокуратури в м. Красилові по вул. Театральній, 2-а. Як вбачається із вказаного акту, будівництво об'єкта здійснювалося за рахунок державних капіталовкладень, забудовником виступав госпфінвідділ прокуратури Хмельницької області. З'ясуванню підлягає також питання підставності безоплатної передачі Фондом держмайна України адмінбудівлі НАСК "Оранта".
Колегія суддів зазначає, що незалежно від того, на балансі якого державного підприємства знаходиться майно, воно не втрачає статусу державної власності. Баланс підприємства (організації) є формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна та обсягу фінансових зобов'язань на конкретну дату. Баланс не визначає підстав знаходження майна у власності (володінні) підприємства. Одним з основних критеріїв визначення законності володіння державним майном і відображення його на балансі підприємства є джерела фінансування (централізоване або власні кошти підприємства).
Зазначене свідчить, що господарськими судами при розгляді справи та прийнятті судових рішень не взято до уваги та не надано належної оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, що, враховуючи суть спору, свідчить про не з’ясування судом всіх обставин справи, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції визнає, що оскаржувані рішення та постанова не відповідають вимогам, передбачених постановою Пленуму Верховного суду України “Про судове рішення” від 29.12.76 № 11, відповідно до яких, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності –на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи з загальних засад і змісту законодавства України. При цьому, обґрунтованим визначається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Враховуючи всі наведені обставини в їх сукупності, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що при розгляді справи як в першій, так і в апеляційній інстанціях були допущені порушення та неправильне застосування матеріального законодавства, що призвело до прийняття незаконних та необґрунтованих судових рішень. У зв’язку з чим, рішення та постанова попередніх судових інстанцій в частині відмови у позові підлягають скасуванню, а справа –направленню в цій частині на новий розгляд, під час якого слід усунути всі зазначені порушення і прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства. В іншій частині, щодо припинення провадження у справі, судові акти не оскаржені, тому не переглядаються касаційною інстанцією.
Виходячи з викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, 1118, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційне подання Прокурора Хмельницької області задовольнити.
Постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 28 серпня 2008 року і рішення Господарського суду Хмельницької області від 05 листопада 2007 року в частині відмови у позові скасувати. В цій частині матеріали справи скерувати для нового розгляду до Господарського суду Хмельницької області. В решті рішення і постанову у справі залишити без змін.
Головуючи суддя Т. Добролюбова
Судді Т. Гоголь
В. Швець