Справа № 579/95/15-ц

2/579/65/15

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

03 квітня 2015 року Кролевецький районний суд Сумської області

в складі: судді Сірої Г.І.,

за участі секретаря Печенової Л.В.,

з участю: позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кролевець справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про примусове виселення з жилого приміщення без надання іншого житла та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання із померлим однією сім'єю, визнання її членом сім'ї померлого та визнання за нею права користування квартирою, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до суду 21 січня 2015року з позовом до ОСОБА_3 про примусове виселення особи з жилого приміщення без надання іншого житла, мотивуючи свої вимоги наступним.

27 грудня 2011року між нею та ОСОБА_4 було укладено спадковий договір, посвідчений приватним нотаріусом Кролевецького районного нотаріального округу Снідою Т.М., р.№2963, за яким ОСОБА_4 на випадок своєї смерті передала їй у власність належну їй на праві власності однокімнатну квартиру загальною площею 28,6кв.м, житловою-13,8кв.м, що знаходиться в АДРЕСА_1. До дня смерті ОСОБА_4 була накладена заборона відчуження вищезазначеної квартири.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла. На момент її смерті вищезазначений спадковий договір не був розірваний.

Після смерті ОСОБА_4 вона повинна була пред'явити нотаріусу свідоцтво про смерть ОСОБА_4 та повернути нотаріусу правовстановлюючий документ на дану квартиру, виданий на ім'я ОСОБА_4 На підставі даних документів нотаріусом було б здійснено реєстрацію права власності за спадковим договором на її ім'я у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Через відсутність у неї оригіналу правовстановлюючого документу про належність ОСОБА_4 вищезазначеної квартири вона змушена була звернутися до суду з позовною заявою про визнання за нею права власності на квартиру. Рішенням Кролевецького районного суду від 28 серпня 2014року по справі №579/1209/14-ц за нею було визнано право власності на квартиру АДРЕСА_1. 28 листопада 2014року вона отримала у нотаріуса витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про припинення обтяжень на вищезазначену квартиру.

Але вона не має можливості використовувати належне їй житло, тому що дану квартиру займає ОСОБА_3, яка вважає, що має право на квартиру, оскільки на її ім'я ОСОБА_4 було залишено заповіт.

ОСОБА_3 в 2014році двічі зверталася до Кролевецького районного суду з позовною заявою про визнання недійсним та розірвання спадкового договору, ухвалою від 05.11.2014року по справі №579/1324/14-ц та ухвалою від 24.12.2014року по справі №579/1732/14-ц її позовні заяви залишали без розгляду в зв'язку з подачею нею до суду письмових заяв про залишення позову без розгляду.

Вона неодноразово просила ОСОБА_3 в усній формі звільнити належне їй житло. 19 грудня 2014року на ім'я ОСОБА_3 за двома адресами: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 було направлено два листи з вимогою негайно звільнити житло та передати їй ключі від вхідних дверей до квартири. Лист за першою адресою ОСОБА_3 отримала 25 грудня 2014року. Від отримання листа, направленого за другою адресою, ОСОБА_3 відмовилася.

Посилаючись на положення ст.41 Конституції України, ст.ст.317-321, 391 ЦК України, позивачка зазначає, що вона позбавлена можливості користуватися та розпоряджатися належним їй майном, оскільки ОСОБА_3 не пускає її в квартиру, а вона не має власних ключів від квартири. Тому вона просить усунути перешкоди в користуванні належним їй нерухомим майном, які чинить відповідачка, шляхом виселення ОСОБА_3 з квартири без надання їй іншого жилого приміщення з передачею їй ключа від вхідних дверей до квартири.

Відповідач позову не визнала, надавши письмові заперечення (а.с.28-29), при цьому вона посилається на те, що ОСОБА_1 не має права на спірну квартиру і не може ставити питання про її виселення. В липні 2012року ОСОБА_1 всупереч укладеного з ОСОБА_4 спадкового договору залишила її саму в квартирі, без догляду. На її думку, спадковий договір між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 був укладений незаконно, умов договору ОСОБА_1 не виконувала. Сама ОСОБА_1 через рік зверталася до нотаріуса з приводу розірвання спадкового договору, однак нотаріус Сніда Т.В. всупереч вимог закону не прийняла мір для цього. Рішення Кролевецького районного суду про визнання права власності на квартиру за ОСОБА_1 винесено з порушенням норм матеріального та процесуального закону. Спадковий договір, на підставі якого ОСОБА_1 отримала квартиру, був укладений незаконно, враховуючи, що ОСОБА_4 на час його посвідчення була хворою людиною, вона не розуміла наслідків укладання договору, вважаючи, що підписує заповіт, про що вона неодноразово говорила. Вона не мала можливості оскаржити рішення Кролевецького райсуду, оскільки їй взагалі не було відомо про дане судове провадження. Нею подана заява в прокуратуру Кролевецького району про зловживання приватним нотаріусом Снідою Т.В. З врахуванням того, що вона доглядала ОСОБА_4 до її смерті рік і сім місяців, вважає, що вимоги позивачки безпідставні.

При запереченні проти позовних вимог ОСОБА_1 ОСОБА_3 05 лютого 2015року звернулася до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання з померлим однією сім'єю, визнання її членом сім'ї померлого та визнання за нею права користування квартирою. Свої вимоги ОСОБА_3 мотивує тим, що із власницею спірної квартири ОСОБА_4 вона була знайома з 2005року, між ними склалися добрі відносини. ОСОБА_4 була одинокою, проживала сама, мала вік майже 80років, страждала низкою тяжких захворювань, а тому потребувала сторонньої допомоги. У зв'язку з цим ОСОБА_4 запросила її проживати з нею, на що вона погодилася. Влітку 2012року вона перейшла до ОСОБА_4 на постійне місце проживання. Через деякий час, а саме 20.09.2012року ОСОБА_4 склала на її користь заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Котлубай Н.В. за р.№847. Вони проживали з ОСОБА_4 однією сім'єю, у них був єдиний сімейний бюджет, який складався з її заробітної плати та пенсії ОСОБА_4, який вони витрачали на придбання продуктів харчування, предметів побуту, на придбання ліків для ОСОБА_4, на оплату комунальних платежів та на інші потреби. Вона піклувалася про ОСОБА_4, купувала продукти та готувала їжу, поміщала її до лікувального закладу, надавала необхідний їй догляд. Вони ставилися одне до одного як близькі люди та вважали себе однією сім'єю. За місцем їх спільного проживання їх відвідували сусіди, її родичі та знайомі; вони разом святкували дні народження та інші свята.

ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1. Вона здійснила її поховання та залишилася проживати в належній їй квартирі, звернувшись до нотаріальної контори з приводу отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом, укладеним ОСОБА_4 на її ім'я. Вважає, що вона придбала право користування спірною квартирою з підстав проживання з померлою однією сім'єю в якості члена її сім'ї на протязі довгого часу відповідно до положень ст.150 ЖК України. ЇЇ проживання в квартирі є законним, оскільки вона вселилася за згодою власника і користувалася квартирою нарівні із власником як член сім'ї із правами, передбаченими ст.156 ЖК України. При переїзді до ОСОБА_4 вона перевезла належні їй речі, необхідні їм обом предмети побуту. Спірна квартира є її постійним і єдиним місцем проживання.

Пред'являючи позов, ОСОБА_1 знає, що нею оспорюється її право власності на квартиру. Крім того, вона ніколи не проживала в даній квартирі, не піклувалася про ОСОБА_4, не здійснила її поховання. У ОСОБА_1 є інше місце проживання, вона не має наміру жити в спірній квартирі. Виселення члена сім'ї власника квартири відповідно до ст.157 ЖК України можливе лише у випадках, передбачених ч.1 ст.116 ЖК України. В позові ОСОБА_1 не зазначила жодного доказу щодо руйнування нею житла чи її неправильної поведінки, що може бути підставою для її виселення. Тому вважає, що жодних підстав для її виселення з квартири немає.

ОСОБА_1, в судовому засіданні підтримала свої позовні вимоги з підстав, зазначених в позовній заяві, не визнавши зустрічного позову. При цьому посилається на те, що вона ставить питання про виселення ОСОБА_3 як власник квартири. На її думку, з набуттям нею права власності на спірну квартиру ОСОБА_3 не має жодних передбачених діючим законодавством підстав для проживання в спірній квартирі і користування нею. Вона не заперечує, що ОСОБА_3 доглядала за ОСОБА_4, вона не оспорює заповіт, залишений померлою на користь ОСОБА_3 і не заперечує проти того, що ОСОБА_3 має право на майно померлої в порядку спадкування за заповітом, в тому числі на речі, що знаходяться в квартирі, на земельну ділянку в Київській області та ін. майно, якщо таке є. Однак спірна квартира не є спадковим майном, вона є власником квартири за рішенням Кролевецького райсуду від 28.08.2014року і вона ніяких угод чи усних домовленостей з ОСОБА_3 щодо користування квартирою як її власністю не укладала. ОСОБА_1 також зазначила, що навіть при визнанні ОСОБА_3 членом сім'ї померлої, проти чого вона заперечує, вона все рівно не мала б права користування квартирою, оскільки вона втратила це право після смерті ОСОБА_4, оскільки власником квартири стала саме вона і саме вона як власник має право розпоряджатися квартирою. Що стосується визнання ОСОБА_3 членом сім'ї ОСОБА_4, ОСОБА_1, заперечуючи проти цього, пояснила, що ОСОБА_3 має своє житло по АДРЕСА_2, будучи співвласником квартири; за зазначеною адресою вона тримає підсобне господарство і тримала його за життя ОСОБА_4; за даною адресою вона зареєстрована і питання про зміну місця реєстрації за життя ОСОБА_4 не виникало, що свідчить про відсутність такого бажання і у померлої За життя ОСОБА_4 ОСОБА_3 не жила постійно з нею, не живе вона і зараз постійно в квартирі, хоча це і не має значення. Ніякого права на користування квартирою ОСОБА_3 не набула. Металеві вхідні двері були замінені за життя ОСОБА_4, вона мала право це зробити як власник і у неї на це були кошти, тому цей факт не є свідченням того, що ОСОБА_3 була членом її сім'ї.

ОСОБА_3, підтримавши свої позовні вимоги в судовому засіданні з підстав, зазначених в позовній заяві, а також свої заперечення проти позову ОСОБА_1, зазначила, що ОСОБА_4 була членом її сім'ї, замінила їй матір; вона весь час проводила з нею; вона не надавала переваги сім'ї по АДРЕСА_2, своєю сім'єю вона вважала ОСОБА_4 Як вона так і ОСОБА_1 має інше житло, тому це не повинно враховуватися. ОСОБА_1 не виконала умов спадкового договору, обманула суд. Вона ж доглядала ОСОБА_4 на прохання останньої, а не на прохання чи за дорученням ОСОБА_1, будучи постійно з нею, залишаючи її максимум на дві години в день. Бажанням ОСОБА_4 було залишити квартиру саме їй і вона проживає в ній як член сім'ї померлої, тому вважає вимоги ОСОБА_1 безпідставними, просить визнати за нею право користування спірною квартирою за заповітом.

Заслухавши пояснення сторін, показання свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, дослідивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку про обгрунтованість позову ОСОБА_1 і наявність підстав для його задоволення та відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_3

При цьому суд враховує положення ст.60 ЦПК України про те, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу.

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до рішення Кролевецького районного суду від 28 серпня 2014року у справі №579/1209/14-ц за позовом ОСОБА_1 до Кролевецької міської ради про визнання права власності на квартиру право приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 28,6кв.м, житловою площею 13.8кв.м визнано за ОСОБА_1 на підставі спадкового договору від 27 грудня 2011року (а.с.11-12).

ОСОБА_3 оскаржила дане рішення суду в апеляційному порядку. Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області від 19 березня 2015року апеляційна скарга ОСОБА_3 відхилена, рішення Кролевецького райсуду від 28 серпня 2014року залишено без змін(а.с.94-96). 28.11.2014року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяжень припинено обтяження №7860904 від 27.12.2011року, внесене після укладення спадкового договору (а.с.12, 8-9).

Посилаючись на порушення своїх прав як власника квартири, ОСОБА_1 зазначає про неможливість користування нею належним їй нерухомим майном, оскільки після смерті ОСОБА_4, незважаючи на її прохання, ОСОБА_3 не передала їй ключів від вхідних дверей в квартиру. Ця обставина не заперечується і ОСОБА_3, яка підтвердила, що у ОСОБА_1 немає ключів від вхідних дверей, які замінені під час спільного проживання її та ОСОБА_4 у спірній квартирі. При цьому ОСОБА_3 свої дії мотивує наявністю заповіту на її користь та тим, що вона як член сім'ї померлої не втратила права на користування квартирою та має таке право за заповітом. Той факт, що ОСОБА_1 позасудовим шляхом намагалася вирішити питання про усунення перешкод в користуванні належною їй квартирою підтверджується листом ОСОБА_1 на ім'я ОСОБА_3 про звільнення квартири від 19.12.2014року, який ОСОБА_3 отримала за адресою: АДРЕСА_2(а.с.17 -19).

Відповідно до ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Як передбачено ст.319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Ст. 41 Конституції України гарантує непорушність права власності, про що зазначено і в ст.321 ЦК України, а саме: право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Оскільки ОСОБА_1 позбавлена можливості користуватися належною їй на праві приватної власності квартирою, то її вимоги щодо усунення таких перешкод з боку ОСОБА_3 є обгрунтованими та відповідають нормам чинного законодавства.

Обраний позивачем спосіб захисту порушеного її права є обгрунтованим, враховуючи суть перешкод з боку ОСОБА_3 і саме виселенням відповідача з квартири буде відновлено її законне право.

При цьому суд вважає такими, що не відповідають нормам закону, заперечення ОСОБА_3 проти позову та її твердження про відсутність підстав для її виселення з посиланням на положення ст.ст.150, 156, 157,116 ЖК України, оскільки вирішуючи даний спір, слід керуватися ст.ст.383, 391 ЦК України, а не ст.116 ЖК України.

В судовому засіданні, аналізуючи показання сторін та свідків, встановлено, що ОСОБА_3 за згоди колишнього власника спірної квартири - ОСОБА_4 вселилася в квартиру та проживала в квартирі з літа 2012року до дня її смерті, здійснюючи за нею догляд. Факт її проживання в квартирі і те, що вона там проживала за згоди ОСОБА_4 ніким не оспорюється, як і факт здійснення догляду ОСОБА_3 за померлою. Разом з тим, на думку суду, відсутні докази того, що ОСОБА_3 була членом сім'ї померлої, враховуючи наявність житла у ОСОБА_3 по АДРЕСА_2, де вона була і є зареєстрованою (а.с.78-85) та де тримала підсобне господарство, наявність в квартирі лише речей власника квартири та ін. Сам факт посвідчення заповіту ОСОБА_4 20.09.2012року на користь ОСОБА_3 та здійснення ОСОБА_3 догляду за ОСОБА_4, спілкування ОСОБА_3 з іншими особами під час перебування в квартирі померлої, в тому числі і облаштування нових вхідних дверей в квартиру за час проживання там ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не є підставою для визнання її членом сім'ї померлої. Суд вважає доведеним, що ОСОБА_3 проживала в квартирі ОСОБА_4 з її згоди у зв'язку із здійсненням за нею догляду, що само по собі не є підставою для визнання її членом сім'ї ОСОБА_4

Тому суд вважає, що вона проживала в квартирі не як член сім'ї ОСОБА_4, а лише за її згоди, що відповідає положенням ст.383 ЦК України щодо права власника квартири використовувати помешкання як для власного проживання так і для проживання інших осіб. Жодним нормативним актом не передбачено перехід прав та обов'язків попереднього власника до нового власника в частині збереження права користування житлом осіб, які проживали в квартирі зі згоди колишнього власника у випадку зміни власника, тим більше, що стосується збереження права тимчасового жильця, яким , на думку суду, була ОСОБА_3

Суд вважає необхідним зазначити про необгрунтованість посилань ОСОБА_3 в своїх запереченнях на положення статей ЖК України, що регулюють порядок користування житлом членів сім'ї власника квартири, зокрема, щодо підстав для виселення, зазначених в ст.116 ЖК України, зазначаючи про відсутність таких підстав, оскільки відсутні докази руйнування квартири чи неправильної поведінки, які могли б бути підставою для виселення.

В даному випадку необхідно розмежовувати правовідносини, які виникають між власником та колишнім власником житла, з правовідносинами, які виникають між власником житла та членами його сім'ї, колишніми членами його сім'ї, а також членами сім'ї колишнього власника житла та особами, які проживали в житлі з дозволу колишнього власника житла..

ОСОБА_3, наполягаючи на праві користування квартирою, посилається на те, що вона є членом сім'ї ОСОБА_4 На сьогодні власником квартири є інша особа, ОСОБА_1 Тобто, ОСОБА_3 стверджує, що вона має право на користування житлом як член сім'ї колишнього власника квартири.

Права власника житлового будинку, квартири визначені ст.383 ЦК України та ст.150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання в права власника можливе лише з підстав, передбачених законом.

Оскільки ОСОБА_1 є власником спірної квартири, а ОСОБА_3 вселилася в квартиру зі згоди колишнього власника квартири ОСОБА_4 і проживає там, вважаючи себе членом сім'ї колишнього власника квартири, суд вважає, що своїми діями ОСОБА_3 порушує права ОСОБА_1 як власника квартири і вона підлягає виселенню.

Стосовно збереження права користування житлом членами сім'ї колишнього власника, на чому наполягає ОСОБА_3, хоча і не є, на думку суду членом сім'ї ОСОБА_4, слід зазначити про усталену практику Верховного Суду України з цього питання. Відповідно до висновків, що містяться в ухвалах у справах №6-10723св08, 6-2778св08, 6-55662св10, 6-158цс14, право члена сім'ї власника будинку (квартири) користуватися цим житлом існує лише за наявності у власника права приватної власності на це житло. Виникнення права членів сім'ї власника житла на користування житлом та обсяг цих прав залежить від виникнення у власника права власності на це житло, а, отже, припинення права власності на будинок (квартиру) припиняє право власності членів його сім'ї на користування житлом. Чинним законодавством України не передбачено перехід прав та обов'язків попереднього власника до нового власника в частині збереження права користування житлом членів сім'ї колишнього власника у випадку зміни власника.

При цьому посилання ОСОБА_3 на те, що вона має право користуватися квартирою за заповітом не грунтуються на законі, оскільки дана квартира не є спадковим майном, а відповідно до заповіту вона має право на все майно, що належало на час смерті ОСОБА_4, дана ж квартира не належала їй у зв'язку з укладенням спадкового договору.

Вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення судових витрат за надання правової допомоги підлягають задоволенню відповідно до положень ст.88 ЦПК України та наданих документів про понесені витрати в сумі 1350грн. (а.с.97-100).

Відповідно до ст. ст. 383,391 ЦК України, керуючись ст.ст.10.11.60,212-215,256 ЦПК України, -

в и р і ш и в:

позов ОСОБА_1 задовольнити.

Усунути перешкоди з боку ОСОБА_3 в користуванні ОСОБА_1 квартирою АДРЕСА_1. Виселити ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення, зобов'язавши ОСОБА_3 передати ОСОБА_1 ключі від вхідних дверей в зазначену квартиру.

ОСОБА_3 в позові до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання із померлим однією сім'єю, визнання її членом сім'ї померлого та визнання за нею права користування квартирою АДРЕСА_1 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі за надання правової допомоги в розмірі 1350грн.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Сумської області через Кролевецький районний суд в десятиденний строк з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні при проголошенні судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу в десятиденний строк з дня отримання копії судового рішення.

Суддя Г. І. Сіра