Справа № 136/64/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 квітня 2015 року смт. Оратів

Оратівський районний суд Вінницької області

В складі: головуючого - судді Слісарчука О.М.

при секретарі Симоненко С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Оратів цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Іллінецького РВ УМВС України у Вінницькій області, Державної казначейської служби України, УМВС України у Вінницькій області про відшкодування майнової шкоди, заподіяної незаконними діями та рішеннями органів дізнання та досудового слідства, за участю прокурора Трембовецького Д.В., позивача ОСОБА_1, представника відповідача УМВС України у Вінницькій області Горецького Ю.М., представника відповідача Державної казначейської служби України Бубели Н.А., у відсутності представника відповідача Іллінецького РВ УМВС України у Вінницькій області,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Іллінецького РВ УМВС України у Вінницькій області, Державної казначейської служби України, УМВС України у Вінницькій області про відшкодування майнової шкоди, заподіяної незаконними діями та рішеннями органів дізнання та досудового слідства. Позов мотивований тим, що 31 серпня 2006 року учасниками слідчо-оперативної групи співробітниками Іллінецького РВ УМВС України у Вінницькій області в складі оперуповноваженого ВДСБЕЗ Іллінецького РВ УМВС у Вінницькій області ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, був проведений огляд приватного житлового приміщення ОСОБА_1 АДРЕСА_1. За результатами огляду вилучено майно дев'ять системних блоків ком'ютерів в робочому стані та складений ОСОБА_4 протокол огляду та вилучення.

Постановою Іллінецького районного суду Вінницької області від 25.12.2007 року, яка набрала законної сили визнано протиправними дії працівників Іллінецького РВ УМВС України у Вінницькій області ОСОБА_4, ОСОБА_6 і ОСОБА_5 по проведенню 31 серпня 2006 року перевірки та огляду приміщення комп'ютерного класу, яке знаходиться по АДРЕСА_1 і належить на праві приватної власності ОСОБА_1. Також визнано протиправними дії працівників Іллінецького РВ УМВС України у Вінницькій області по вилученню з цього приміщення дев'яти системних блоків від комп'ютерів, фінансової документації, трьох комп'ютерних компакт-дисків та дії ОСОБА_4 по складанню протоколу огляду і вилучення. Факт завдання ОСОБА_1 шкоди підтверджується постановою Іллінецького районного суду Вінницької області від 25.12.2007 року, яка набрала законної сили.

За результатами незаконно проведеної перевірки працівниками органу дізнання 19 жовтня 2007 року слідчим Іллінецького РВ УМВС України у Вінницькій області Коротковим С.В. незаконно була порушена відносно нього, кримінальна справа за ч. 1 ст. 176 КК України. В ході розслідування даної кримінальної справи з 11 квітня 2007 року відносно нього було обрано запобіжний захід - підписка про невиїзд.

Кримінальна справа №06070195 стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 була закрита слідчим Іллінецького РВ УМВС А.В. Ткаченком 02 лютого 2010 року на підставі пункту 2 статті 6 римінально-процесуального кодексу України від 28 грудня 1960 року, який був чинним на той момент. Відповідно, після отримання ОСОБА_1 13 жовтня 2010 року зазначеної постанови про закриття кримінальної справи №06070195, на підставі пункту 2 статті 6 КПК України від 28 грудні 1960 року ОСОБА_1 набув право на відшкодування майнової та моральної шкоди, йому завданої співробітниками Іллінецького РВ УМВС України. Дане право виникло, згідно із статтею 56 Конституції України, частинами 1, 2, 7 статті 1176 ЦК України, статтею 1, пунктом 2 статті 2 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органом дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" від 01 грудня 1994 року.

Постанова про закриття кримінальної справи щодо ОСОБА_1 від 02 лютого 2010 року неодноразово скасовувалася, але з огляду на відсутність у діях ОСОБА_1 складу злочину, передбаченого частини 2 статті 176 КК України, слідчий А.В. Ткаченко все таки і далі виносив постанови про закриття кримінальної справи №06070195 на підставі пункту 2 статті 6 Кримінально-процесуального кодексу України від 28 грудня 1960 року. З останньою такою постановою я був ознайомлений 05 березня 2013 р. під час судового засідання у Липовецькому районному суді. Вказана остання постанова про закриття кримінальної справи щодо ОСОБА_1 датована 02 груднем 2011 року, що випливає із Довідки про рух кримінальної справи №06070195, із матеріалів перевірки прокуратури Іллінецького району №45 ПР-11 та №67-М.

На момент винесення зазначених Постанов про закриття кримінальної справи і станом на звернення до суду з даною позовною заявою, слідчим відділом Іллінецького РВ УМВС Вінницькій області не вирішене питання стосовно повернення ОСОБА_1 системних блоків комп'ютерів з програмним забезпеченням на них, які були речовими доказами у зазначеній вище кримінальній справі, та які є власністю позивача і підлягають поверненню згідно статті 81 КПК України.

По фактах порушень чинного законодавства України працівниками Іллінецького РВ УМВС ОСОБА_1 звертався 01 червня 2010 року із відповідною заявою до Головного управління МВС України у Вінницькій області. Із відповіді Головного управління МВС України від 21 липня року та листів-відповіді начальника Іллінецького РВ УМВС В.О. Гомон безпідставно та незаконно вказується про неможливість повернення Позивачу його майна, а саме 9-ти системних блоків комп'ютерів та відшкодування йому будь-якої шкоди.

Повторно із заявою про відшкодування майнової шкоди від 30 жовтня 2013 року Позивач звернувся до слідчого відділу Іллінецького РВ УМВС у Вінницькій області, виконання вимоги, викладені в Ухвалі апеляційного суду Вінницької області від 30 вересня 2013 року.

Повторно із заявою про відшкодування майнової шкоди від 30 жовтня 2013 року Позивач звернувся до слідчого відділу Іллінецького РВ УМВС у Вінницькій області, виконуючи вимоги, викладені в Ухвалі апеляційного суду Вінницької області від 30 вересня 2013 року

28 листопада 2013 року Позивач отримав відповідь за підписом керівника слідчого відділу Іллінецького РВ УМВС О.І. Швець. В зазначеній відповіді Іллінецький районний відділ МВС України у Вінницькій області вказав, що "слідчий проводить слідчі дії та приймає процесуальні рішення під час проведення досудового слідства. Оскільки у кримінальній справі №06070195 прийняте законне рішення (2.12.2011 року), тому орган досудового розслідування не вправі приймати інші процесуальні рішення". Тобто, зазначеним листом було відмовлено у прийнятті процесуального рішення у вигляді ухвали чи постанови щодо розміру відшкодування позивачу майнової шкоди. Фактично, слідчий відділ Іллінецького РВ УМВС України в особі його начальника Швець О.І. не визнав завданої ОСОБА_1 матеріальної шкоди нанесеної в результаті незаконного та безпідставного кримінального переслідування за кримінальною справою №06070195 цим слідчим відділом та проведення незаконних слідчо-оперативних дій 30 серпня 2006 року.

14 квітня 2014 року Липовецький районний суд виніс Ухвалу, справа №136/672/14-а, на звернення ОСОБА_1 від 04.04.2013 року до Іллінецького районного суду, як до адміністративного, в якій в мотивувальній частині вказав, що відшкодування майнової шкоди заподіяної органами слідства, необхідно вирішувати в порядку цивільного судочинства.

12 травня 2014 року керівник слідчого відділу Іллінецького РВ УМВС О.І.Швець винесла постанову "Про визначення розміру відшкодованої шкоди". В даній постанові О.І. Швець визнала частину майнової шкоди завданої ОСОБА_1 органами слідства - 650 гривень витрат позивача на правову допомогу. В частині втрати ОСОБА_1 заробітку та майна, йому було відмовлено.

Для оскарження Постанови О.І. Швець від 12.05. 2014 року, ОСОБА_1 звернувся 19.05.2014р. з відповідною скаргою до Іллінецького районного суду.

12 червня 2014 року Іллінецький районний суд розглянув скаргу ОСОБА_1 і ухвалив: "Скаргу задовольнити. Постанову начальника СВ Іллінецького РВ УМВС України у Вінницькій області Швець О.І. від 12.05.2014 року " Про визначення розміру відшкодованої шкоди" - скасувати, як таку, що винесена з порушенням визначеного законом порядку та на підставі неповно зібраних та досліджених матеріалів". Однак при попередніх судових розглядах справи, було встановлено і доведено, що ОСОБА_1 здійснює законну підприємницьку діяльність: "Прокат офісних машин в тому числі комп'ютерної техніки", що дає йому право на відшкодування збитків, завданих слідчими органами від неможливості здійснювати дану діяльність. Також вказувалося на недослідження О.І. Швець питання цілісності вилученого у ОСОБА_1 майна (дев'яти системних блоків комп'ютерів з програмним забезпеченням на них в тому числі ліцензійного), а також величини витрат позивача на юридичну допомогу.

З вищенаведеного, випливає, що дані правовідносини між СВ Іллінецького РВ УМВС і ГУМВС України у Вінницькій області з однієї сторони та позивачем - ОСОБА_1 з іншої, набули спірного характеру, оскільки ОСОБА_1 не погоджується із зазначеною відповіддю Іллінецького РВ УМВС та постановою начальника СВ Іллінецького РВ УМВС України у Вінницькій області Швець О.І. від 12.05.2014 року "Про визначення розміру відшкодованої шкоди", яка була оскаржена позивачем до Іллінецького районного суду Вінницької області і скасована.

Оскільки незаконність дій органів дізнання Іллінецького РВ УМВС встановлена у судовому порядку Іллінецьким районним судом постановою від 25 грудня 2007 року і вказані органи фактично порушили порядок відшкодування шкоди завданої Позивачу - ОСОБА_1 і не визнали сам факт нанесення такої шкоди, своїми письмовими відповідями та відмовою видати постанову з цього питання, то відповідно до ч. 1 ст.15, 1166, 1176 ЦК України, статей 1, 2, 3, 11 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду", пунктів 6, 24 Положення, статей 8, 55 Конституції України, ОСОБА_1 надано право звернення до суду у порядку цивільного судочинства із відповідною позовною заявою.

Просить стягнути з відповідачів матеріальну шкоду, а саме розрахунок вартості втраченого майна, який обґрунтовує тим, що 31 серпня 2006 року працівниками Іллінецького РВ УМВС у Позивача були неправомірно вилучені 9 (дев'ять) системних блоків комп'ютерів в робочому стані та з програмним забезпеченням на них, в тому числі ліцензійним та іншою цінною інформацією, про що був складений співробітником Іллінецького РВ УМВС ОСОБА_4 протокол огляду та вилучення. Дані системні блоки були речовими доказами по кримінальній справі №06070195 і знаходяться на зберіганні в Іллінецькому РВ УМВС.

Для з'ясування всіх обставин руху кримінальної справи №06070195 та зберігання зазначених речових доказів по ній - 9 (дев'яти) системних блоків, що є приватною власністю ОСОБА_1 він звертався з відповідними заявами в органи слідства та прокуратури.

05 вересня 2011 року за результатами зазначених заяв, слідчим прокуратури Іллінецького району С.В. Столяром був проведений огляд майна позивача - дев'яти системних блоків, що були речовими доказами у кримінальній справі №06070195 та зберігалися у приміщенні Іллінецького РВ УМВС і підлягали поверненню Позивачу при її закритті за пунктом 2 статті 6 КПК України 1960 року. Огляд проводився слідчим прокуратури Іллінецького району С.В. Столяром у присутності С.В. Короткова, спеціаліста ОСОБА_13 та двох понятих. У приміщенні Іллінецького РВ УМВС під час огляду перевірялися системні блоки на працездатність, фіксувалися номера та виробники носіїв інформації, материнських плат, CD та DVD пристроїв, велося фотографування і усе заносилося слідчим до протоколу огляду 09.11.2011р. була проведена порівняльна експертиза 9 (дев'яти) системних блоків що були речовими доказали у кримінальній справі №06070195.

Проаналізувавши зазначені матеріали огляду від 05.09.2011 року, висновок експертизи від 09.11.2011 року та копій документації на 9 (дев'ять) системних блоків можна зробити наступні висновки, що на системних блоках 4, 6, 7, 8 серійні номера, виробники та кількість оптичних пристроїв не відповідають тим, які документально задекларовані. На всіх системних блоках, крім №3, серійні номера та виробники накопичувачів на жорстких дисках (вінчестерах) не відповідають тим, які документально задекларовані Позивачем ). Це пояснює відсутність на вилучених у Позивача системних блоках його програмного забезпечення, в тому числі ліцензійного. Тоді, як згідно протоколу огляду від 30.05.2007 року, складеного слідчим Іллінецького РВ УМВС Б.О. Пилипчуком на момент огляду всі системні блоки були укомплектовані оптичними дисководами. Так, згідно висновку спеціаліста ОСОБА_15 від 09 листопада 2011 року №63к (сторінка 22 матеріалів перевірки, том 45ПР-11) останнім було виявлено розбіжності у комплектації в порівняні з експертизою, що проводилася 12 вересня 2006 року №78i, №84і, №86і, №82і, №87і, №80і, №8.1 і - по 7 (семи) системних блоках у загальній кількості на 22 (двадцять дві позиції) Будь-яких погоджуючих (дозвільних) документів: актів вибраковки, накладних, актів здачі-приймання, актів виконаних робіт, тощо, на проведення зміни комплектації 7 (семи) системних блоків, що є власністю Позивача і перебуває на зберіганні у Іллінецькому РВ УМВС, як речові докази по кримінальній справі №06070195 Позивачу не надавали і відповідно він їх не підписував. Тобто жодного дозволу чи погодження на заміну комплектації та проведення ремонту системних блоків комп'ютерів Позивач не надавав. На сторінці 19 висновку спеціаліста від 09.11.2011 року спеціаліст ОСОБА_15 вказує, що корпуси системних блоків №8 та №80і відрізняються. Зокрема, із викладеного висновку випливає наступне: врураховуючи, що корпусу системного блоку №8 аналогів немає склад системного блоку, описаного у висновку спеціаліста №80і та висновку експерта №92і проводиться в таблиці 16". Крім цього, спеціаліст ОСОБА_15 у своїх висновках також зазначає, що системні блоки №1,2, 8, 9 знаходяться в неробочому стані та вказує на виявлені суттєві розбіжності в комплектації приведені в таблиці 19 на сторінці 22 висновку експертизи від 09.11.2011 року. Спеціаліст ОСОБА_15 у своїх висновках на стор. 18 висновку експертизи від 09.11.2011 року також зазначає, що системні блоки, які досліджувалися і оглядалися ним, використовувалися співробітниками міліції, навівши лістинг файлового вмісту дисків, з якого видно, що 15.11.2010 року були створені файли: Подання на арешт, Наказ СОГ, а також встановлювалося програмне забезпечення "Avast" та ігри, музика і т.д. Крім цього, згідно із поясненнями спеціаліста з інформаційних технологій Іллінецького районного суду Вінницької області ОСОБА_17 від 23 листопада 2011 року належні позивачу системні блоки були в непрацюючому стані та розукомплектованими. Згідно з цими поясненнями зміною комплектації майна позивача займався безпосередньо громадянин ОСОБА_17. Змін у комплектності системних блоків останній проводив у приміщенні Іллінецького РВ УМВС на прохання керівництва. Просить звернути увагу на те, що у своєму поясненні ОСОБА_17 не надає відомостей стосовно будь-яких дозвільних документів, що давали йому право на зміну комплектності системних блоків, що є приватною власністю позивача і знаходяться на зберіганні в Іллінецькому РВ УМВС, як речові докази по кримінальній справі №06070195. Безпосередньо позивач нікому не давав відповідних дозволів на зазначені вище дії. Керівник СВ Іллінецького РВ УМВС Коротков С.В. в своїх поясненнях також вказував, що належні позивачу системні блоки були в непрацюючому стані і він "прийняв заходи по ремонту" вказаного майна Позивача, що є незаконним. Отже, із викладеного випливає, що під час зберігання в Іллінецькому РВ УМВС майна позивача 9 (дев'яти) системних блоків комп'ютерів з програмним забезпеченням та даними на них, як речових доказів по кримінальній справі №06070195, відбулося порушення цілісності упаковок, зміна комплектності системних блоків 9 (дев'яти) штук, знищення даних та підміна програмного забезпечення на жорстких дисках системних блоків, крадіжка та підміна 8-го системного блоку, а також використання вищевказаного майна позивача співробітниками міліції у власних цілях в результаті чого вищевказане майно вийшло з ладу.

Розрахунок вартості 9 (дев'яти) системних блоків здійснено, виходячи із моніторингу цін на системні блоки, в результаті чого вартість дев'яти системних комп'ютерних блоків становить 25290,36 грн.; вартість програм стосовно: розрахунку заробітної плати, ведення головних книг, складського обліку, дитячого харчування, обліку цукросировини цукрових заводів та баз даних, що були встановлені і працювали на сервері становить 100000 (сто тисяч гривень 00 копійок) гривень. Даний пакет програм був власною розробкою Позивача для обслуговування згідно договорів та квитанцій про проплату за їх виконання.

Розрахунок витрат на юридичну допомогу позивач обґрунтовує тим, що у зв'язку із необхідністю надання Позивачу юридичної допомоги він звернувся до адвоката М.В. Токарчука, який входить до адвокатського об'єднання "Вінницька обласна колегія адвокатів". М.В.Токарчук, на договірних засадах здійснював юридичну підготовку звернень ОСОБА_1 та представляв його інтереси при розгляді справ у судах, надавши ордер та договір до суду. Адвокат М.В. Токарчук здійснював юридичну підготовку усіх матеріалів, що стосувалися вищевказаних судових розглядів, та представляв інтереси Позивача у судових засіданнях. Безпосередня участь адвоката М.В.Токарчука зазначена в текстах ухвал та рішень. Витрати Позивача на послуги адвоката М.В. Токарчука зафіксовані у квитанціях про сплату за надані юридичні послуги. Згідно цих квитанцій сума сплати за надання ОСОБА_1 юридичної допомоги становить 3600 (три тисячі шістсот гривень 00 копійок) гривень.

Розрахунок втраченого заробітку позивач обґрунтовує тим, що із пункту 1 статті 3 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянину незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" випливає, що наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій. Незаконне та безпідставне провадження відносно позивача кримінальної справи на досудовому слідстві та в суді, вилучення 9(дев'яти) системних блоків комп'ютерів, що були речовими доказами по кримінальній справі №06070195 і використовувалися позивачем для ведення підприємницької діяльності (вид діяльності - прокат комп'ютерної техніки), як наслідок призвело до закриття комп'ютерного класу в АДРЕСА_1 припинення отримання ОСОБА_1 його заробітку.

Згідно із пунктом 3 частини 9 Положення про застосування Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання попереднього слідства, прокуратури і суду" середньомісячний заробіток для визначення розміру відшкодування шкоди обчислюється: для інших громадян, які не відносяться до категорії робітників і службовців, - шляхом поділу на 12 суми річного доходу за попередній рік. В даному випадку йдеться про доходи осіб вільних професій (художників, письменників тощо); осіб, які займаються індивідуальною трудовою діяльністю в сфері кустарно-ремісничих промислів сільського господарства, побутового обслуговування населення та іншими видами діяльності, основаними виключно на особистій праці інших осіб, членів їх сімей.

Виходячи із викладеного, сума загального річного оподатковуваного доходу позивача за минулий 2012 рік склала 40099,50 (сорок тисяч дев'яносто дев'ять гривень 50 копійок) гривень.

Позивач не мав змоги користуватися вилученими 31.08.2006 року в нього майном системних блоків комп'ютерів з програмним забезпеченням, які він використовував для ведення підприємницької діяльності, про що свідчать дозвільні документи. Також позивач вимушений був припинити заняття у Дашівській восьмирічній школі 05 червня 2007 року. Загалом строк обмеження та припинення підприємницької діяльності ОСОБА_1 внаслідок неправомірних дій слідчих Іллінецького РВ УМВС по відношенні до нього і йонго майна з 31.08.2006 року по 13.08.2014 року склав 107 місяців 13 днів.

Відповідно, розрахунок втраченого позивачем заробітку з 31.08.2006 року по 13.08.2014 року (момент подання змін до позовної заяви) з вини органів дізнання та досудового слідства складає 358 954,67 (триста п'ятдесят вісім тисяч дев'ятсот п'ятдесят чотири гривні 67 копійок) гривень (40099.50 /12 = 3341,62 гривень (дохід за місяць) 3341,62 х 107 місяців (з 31.08.2006 року по 13.08.2014 року) = 357553,34 гривень 3341,63 / 31 (кількість днів у серпні) х 13 (неповних днів серпня) = 1401,33 гривень. Разом: 357553,34 + 1401,33 = 358954,67 гривень.

Тому загальна сума втраченого заробітку та грошових доходів позивача з 31 серпня 2006 року по 13 серпня 2014 року у результаті вилучення у ОСОБА_1 9-ти системних блоків комп'ютерів, які використовувалися позивачем для ведення підприємницької діяльності (отримання прибутку) та припинення занять у Дашівській восьмирічній школі складає 358954,67 (триста п'ятдесят вісім тисяч дев'ятсот п'ятдесят чотири гривні 67 копійок) гривень.

Згідно із пунктом 3 частини 9 Положення про застосування Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду" у тих випадках, коли не можна визначити доход громадянина (ще не: наступив термін подачі декларації, або з інших причин), або коли громадянин не мав певних джерел доходів з поважних причин (протягом перших трьох місяців після звільнення із Збройних Сил чи інших військових формувань, створених відповідно до законодавства України або закінчення середньої школи, чи у разі хвороби тощо), розмір шкоди визначається виходячи з встановленого законом мінімуму заробітної плати на момент розгляду справи. Тобто розрахункова сума при даному методі розрахунку складає: 1218(грн/міс) *107(міс) +1218(грн/міс) /31(день в міс.) *13(днів серпня) =130326+510,77= 130836,77 гривень (сто тридцять тисяч вісімсот тридцять шість гривень 77 коп.).

Просить стягнути із Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України, шляхом безспірного списання коштів з єдиного казначейського рахунку України на користь ОСОБА_1 531575.67 (п'ятсот тридцять одна тисяча п'ятсот сімдесят п'ять гривень шістдесят сім копійок), серед яких: вартість втраченого заробітку та інших грошових доходів складає - 358 954.67 (триста п'ятдесят вісім тисяч дев'ятсот п'ятдесят чотири гривень 67 копійок); вартість послуг адвоката за надані юридичні послуги складає - 3600 (три тисячі шістсот) гривень; стягнути з Іллінецького РВ УМВС України у Вінницькій області, УМВС України у Вінницькій області та із Державної казначейської служби України солідарно за рахунок Державного бюджету України, шляхом безспірного списання коштів з єдиного казначейського рахунку України на користь ОСОБА_1 вартість вилученого та втраченого майна ОСОБА_1, у загальній сумі: 169 021, 00 гривень (сто шістдесят дев'ять тисяч двадцять одну гривню 00 коп.), серед яких: вартість дев'яти системних блоків комп'ютерів складає - 69 021,00 гривень; вартість розроблених та встановлених програм складає - 100000,00 гривень.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 змінив позовні вимоги, в частині стягнення з відповідачів суми втраченого заробітку, а саме при розрахунку суми втраченого заробітку, зокрема просить стягнути суму втраченого заробітку, відповідно до п. 3 ч. 9 Положення "Про застосування Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду", виходячи з встановленого законом мінімуму заробітної плати, тому вартість втраченого заробітку та інших грошових доходів складає -1218 грн.*103 місяці дорівнює 125454,00 гривень (сто двадцять п'ять тисяч чотириста п'ятдесят чотири тисячі гривень). Змінені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві. Просить стягнути із Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України, шляхом безспірного списання коштів з єдиного казначейського рахунку України на користь ОСОБА_1 298075 (двісті дев'яносто вісім тисяч сімдесят п'ять гривень), серед яких: вартість втраченого заробітку та інших грошових доходів складає - 125454,00 гривень (сто двадцять п'ять тисяч чотириста п'ятдесят чотири тисячі гривень); вартість послуг адвоката за надані юридичні послуги складає - 3600 (три тисячі шістсот) гривень; стягнути з Іллінецького РВ УМВС України у Вінницькій області, УМВС України у Вінницькій області та із Державної казначейської служби України солідарно за рахунок Державного бюджету України, шляхом безспірного списання коштів з єдиного казначейського рахунку України на користь ОСОБА_1 вартість вилученого та втраченого майна ОСОБА_1, у загальній сумі: 169021, 00 гривень (сто шістдесят дев'ять тисяч двадцять одну гривню 00 коп.), серед яких: вартість дев'яти системних блоків комп'ютерів складає - 69021,00 гривень; вартість розроблених та встановлених програм складає - 100000,00 гривень.

Представник відповідача Іллінецького РВ УМВС України у Вінницькій області, будучи належним чином повідомлений про день та час розгляду, повторно не з'явився в судове засідання, причини неявки суду не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності не надав.

У судовому засіданні представник відповідача УМВС України у Вінницькій області Горецький Ю.М. уточнені позовні вимоги не визнав у повному обсязі та заперечив проти його задоволення, мотивуючи тим, дана позовна заява є безпідставною та необґрунтованою з наступних причин. Підстави відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду визначені в статті 1176 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст. 1176 ЦК України, шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

Відповідно до ч.2 ст.1176 ЦК України право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

Частина 7 даної статті говорить, що порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Законом України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" передбачено вичерпний перелік підстав для відшкодування шкоди.

Відповідно до положень ст. 1 вказаного Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: 1) незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян; 2) незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна-, незаконного накладення штрафу; 3) незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України "Про оперативно-розшукову діяльність", "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю" та іншими актами законодавства.

Тобто, основним критерієм для відшкодування шкоди відповідно до вимог цього Закону є незаконність дій вищезазначених органів.

Стаття 2 вказаного Закону наголошує, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках: 1) постановлення виправдувального вироку суду; 1-1) встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів; 2) закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати; 4) закриття справи про адміністративне правопорушення.

Таким чином, основним критерієм для відшкодування шкоди відповідно до вимог цього Закону є незаконність дій вищезазначених органів.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на постанову Іллінецького районного суду Вінницької області від 25.12.2007 року, як на підставу для стягнення матеріальної та моральної шкоди, якою визнані протиправними дії працівників Іллінецького РВ УМВС по проведенню перевірки та огляду комп'ютерного класу.

Однак, відповідно до статті 59 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Постанова Іллінецького районного суду Вінницької області від 25.12.2007 року є неналежним доказом у даній справі, оскільки була винесена відносно працівників Іллінецького РВ УМВС, а не відносно органу дізнання, чи досудового слідства. В такому випадку відповідачем має бути не Іллінецький РВ УМВС чи УМВС України у Вінницькій області, а безпосередньо особи, неправомірні дії яких визнані судом протиправними.

Крім того, рішення у справі про визнання протиправних дій працівників Іллінецького РВ УМВС було винесено за нормами КАС України (справа 2-а-9 2007), а тому не може бути доказом у даній справі, оскільки суперечить рішенню Конституційного Суду України № 19рп/2011 від 14.12.2011 року, у якому чітко зазначено, що скарги осіб стосовно прийняття рішень, вчинення дій або допущення бездіяльності суб'єктом владних повноважень щодо заяв і повідомлень про вчинені або підготовлювані злочини суди повинні розглядати і вирішувати у кримінальному судочинстві.

Слід також врахувати правову позицію Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ та Вищого адміністративного суду України 12.03.2011 N 334/8/13-11 11.03.2011 N 259/0/4-11 у якій зазначено, що захист прав і свобод людини не може бути надійним без надання їй можливості при розслідуванні кримінальної справи права оскаржити до суду окремі процесуальні дії чи бездіяльність органів дізнання, попереднього слідства і прокуратури. Але таке оскарження окремих процесуальних актів, дій чи бездіяльності органів дізнання, попереднього слідства і прокуратури до суду може здійснюватися у порядку, встановленому Кримінально-процесуальним кодексом України.

На сьогоднішній день відсутнє жодне рішення суду в порядку КПК України, яке б свідчило про незаконність дій Іллінецького РВ УМВС України у Вінницькій області та УМВС України у Вінницькій області вчинених по відношенню до позивача, а відтак факт незаконності їх дій на сьогоднішній день є недоведений, що свідчить про відсутність підстав для відшкодування шкоди, завданої органом дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду, на підставі ст.1 ЗУ "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду"

Застосування судом у даному випадку ч.3 ст.61 ЦПК України є невірним, оскільки участь у даній справі беруть інші особи, ніж ті, обставини щодо яких встановлені рішенням у адміністративній справі.

Крім того, згідно зі ст. 12 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" № 266/94-ВР розмір відшкодованої шкоди, зазначеної в пунктах 1,3,4 ст. 3 цього Закону, залежно від того, який орган провадив слідчі (розшукові) дії, у місячний термін з дня звернення громадянина визначають відповідні органи, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратура і суд, про що виносять постанову.

У разі незгоди з винесеною постановою (ухвалою) про відшкодування шкоди громадянин відповідно до положень цивільного процесуального законодавства може оскаржити постанову до суду, а ухвалу суду - до суду вищої інстанції в апеляційному порядку. Оскарження до суду не позбавляє громадянина права звернутись із скаргою до відповідного прокурора.

Згідно з п. 14 Положення про застосування Закону № 266/94-ВР питання про відшкодування шкоди, зазначеної у п. 2 ст. З цього Закону вирішується також в порядку ст. 12 Закону.

Оскільки слідчі дії стосовно закриття провадження у кримінальній справі провадив орган досудового розслідування, то саме цей орган у встановлений термін з дня звернення громадянина витребовує всі необхідні документи, що мають значення для визначення розміру завданої шкоди, і виносить відповідну постанову, яка може бути оскаржена до суду або прокуратури.

Про це також зазначено в ухвалі апеляційного суду Вінницької області від 30.09.20013 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Іллінецького РВ УМВС, ДКС України, УМВС України у Вінницькій області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними діями, органів дізнання та досудового слідства,- якою рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 19.08.2013 року в частині відшкодування матеріальної шкоди та сум, сплачених ОСОБА_1 у зв'язку з наданням йому юридичної допомоги скасовано, та залишено ці вимоги без розгляду.

Крім того, ч. 1 ст.4 Закону визначено, що відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету.

Відповідно до ч.1 ст. 25 Бюджетного кодексу України Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

В силу ч.2 ст.25 вказаного кодексу передбачено, що відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом.

Щодо стягнення витрат на правову допомогу, то відповідно до ч.1 ст.12 ЦПК України, особа, яка бере учать у справі, має право на правову допомогу, яка надається адвокатами або іншими фахівцями у галузі права в порядку, встановленому законом.

Згідно ч.2 ст.84 ЦПК України, граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Позивачем не враховано положень Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" у ст.1 якого зазначено, що у разі якщо сторона у цивільній чи адміністративній справі звільнена від оплати витрат на правову допомогу, компенсація таких витрат виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, у розмірі, що не перевищує 2,5 відсотка встановленої законом мінімальної заробітної плати в місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Згідно ч.2 ст.2 Закону, компенсація витрат на правову допомогу виплачується за рахунок державного бюджету в межах видатків, передбачених Державній судовій адміністрації України на здійснення правосуддя місцевими загальними та місцевими адміністративними судами.

Позивачем не надано жодного доказу про понесення ним витрат на правову допомогу та розрахунку таких витрат, що говорить про необґрунтованість позовних вимог.

Тому просить в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Іллінецького РВ УМВС України у Вінницькій області, УМВС України у Вінницькій області, ДКС України про відшкодування майнової шкоди, завданої незаконними діями та рішеннями органів відмовити в повному обсязі.

Представник відповідача Державної казначейської служби України Бубела Н.А. позов ОСОБА_1 не визнала в повному обсязі та суду пояснила, що Державне казначейство не є відповідачем у даній справі, розпорядником коштів, проти позову заперечує, так як підписка про невиїзд не забороняла позивачеві продовжувати працювати, адже від роботи його ніхто не відстороняв, втрачена вигода за договорами, нічим, крім його пояснення не доведена, вартість програм сто тисяч гривень, нічим не доведена, просить відмовити в повному обсязі.

Прокурор Трембовецький Д.В. що приймає участь в судовому засіданні позов ОСОБА_1 не визнав, суду пояснив, що відсутні будь які докази про заподіяння матеріальної шкоди позивачеві, а тому його позов задоволенню не підлягає.

Суд заслухавши пояснення позивача, представників відповідачів та прокурора, дослідивши та оцінивши докази в їх сукупності, прийшов до наступного висновку.

По справі встановлено, що 19 жовтня 2006 року по факту порушення авторських і суміжних прав корпорації "Майкрософт" щодо ОСОБА_1 порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст. 176 КК України та 11 квітня 2007 року обрано запобіжний захід у виді підписки про невиїзд . 27 березня 2007 року по кримінальній справі було винесено постанову про перекваліфікацію та перекваліфіковано діяння на ч.2 ст. 176 КК України.

Кримінальна справа відносно ОСОБА_1 неодноразово закривалась на підставі п. 2 ст. 6 КПК України (1960 року) за відсутністю в діях обвинуваченого складу злочину.

Постановою слідчого СВ Іллінецького РВ УМВС України від 02 грудня 2011 року кримінальну справу закрито на підставі п.2 ст. 6 КПК України.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, в тому числі, і відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, а також відшкодування моральної (немайнової шкоди).

Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Частиною 1 ст.1176 ЦК України установлено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду.

Відповідно до ч.7 ст.1176 ЦК України порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду, встановлюється законом. Таким законом є Закон України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду".

В силу положень ст. 1176 Цивільного кодексу України і ч. 1 ст. 1 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" №266/94 ВР шкода, завдана фізичній особі (громадянинові) внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду.

Відповідно до п. 1 ст. 2 Закону №266/94 ВР (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках: 1-1) встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали чи постанови суду про повернення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд) факту незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів; 2) закриття кримінальної справи за відсутністю події злочину, відсутністю у діянні складу злочину або недоведеністю участі обвинуваченого у вчиненні злочину.

Згідно зі ст. 3 Закону у наведених в ст. 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються): 1) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій; 2) майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами дізнання чи досудового слідства, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт; 3) штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином; 4) суми, сплачені громадянином у зв'язку з наданням йому юридичної допомоги; 5) моральна шкода.

Згідно з п. 12 Закону розмір відшкодовуваної шкоди, зазначеної в пунктах 1, 3, 4 статті 3 цього Закону, залежно від того, який орган провадив слідчі дії чи розглядав справу, в місячний термін з дня звернення громадянина визначають відповідні органи дізнання, досудового слідства, прокуратури і суд, про що виносять постанову (ухвалу). Якщо справу закрито судом при розгляді її в апеляційному або касаційному порядку, зазначені дії провадить суд, що розглядав справу у першій інстанції. У разі незгоди з винесеною постановою (ухвалою) про відшкодування шкоди громадянин відповідно до положень цивільного процесуального законодавства може оскаржити постанову до суду, а ухвалу суду - до суду вищої інстанції в апеляційному порядку.

Порядок застосування зазначеного вище Закону визначає Положення про застосування Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду" Затверджене наказом Міністерства юстиції, Генеральної прокуратури та Міністерства фінансів України від 04.03.96 р. N 6/5/3/41.

Згідно п.п. 11, 12 Положення для визначення розміру шкоди, переліченої в пунктах 1, 3, 4 ст.3 Закону, громадянин протягом шести місяців після направлення йому повідомлення може звернутися: при закритті провадження в справі органами дізнання або слідства Міністерства внутрішніх справ, Генеральної прокуратури і Служби безпеки України - відповідно до цих органів. У місячний термін з дня звернення громадянина один з органів, перелічених в п.11 Положення, залежно від того, хто з них здійснював слідчі дії або розглядав справу, витребовує від відповідних державних і громадських організацій всі необхідні документи, що мають значення для визначення розміру завданої шкоди, і виносить передбачену частиною 1 ст.12 Закону постанову (ухвалу). В прийнятій постанові (ухвалі) вказаного органу, зокрема, зазначається: - найменування органу (службової особи), що виніс таку постанову (ухвалу), і дата її винесення; - дата засудження громадянина, притягнення до кримінальної відповідальності, застосування як запобіжного заходу взяття під варту, накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;- дата і підстави винесення виправдувального вироку, скасування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, закриття кримінальної справи (за відсутністю події злочину, за відсутністю в діянні складу злочину або за недоведеністю участі громадянина у скоєнні злочину) або закриття справи про адміністративне правопорушення;- зміст вимог громадянина (стягнення заробітку, виплачених штрафів, судових витрат, сум за надання юридичної допомоги тощо); - докладний розрахунок втраченого громадянином заробітку (доходу) з посиланням на документи, на підставі яких проведено розрахунок (розмір середньомісячного заробітку, період, протягом якого громадянин був відсторонений від попередньої посади, перебував під вартою як запобіжного заходу, відбував покарання або адміністративне стягнення; сума податків, що підлягає утриманню за цей період часу, підсумкова сума, що підлягає виплаті в рахунок втраченого заробітку); - розмір штрафів, судових витрат та інших сум, що виплачені (стягнуті за виконавчим листом) у зв'язку з незаконними діями; - розмір сум, що виплачені (стягнуті за виконавчим листом) на користь установи (адвоката), яка надала юридичну допомогу; - загальна сума, що підлягає виплаті громадянинові в рахунок відшкодування завданої шкоди, і порядок її виплати; - порядок і термін оскарження і опротестування постанови (ухвали). Згідно з частиною 2 ст.12 Закону у разі незгоди з винесеною постановою про відшкодування шкоди громадянин може оскаржити її до суду в порядку, встановленому для розгляду скарг на неправомірні дії органів державного управління і службових осіб, що ущемлюють права громадян. Оскарження до суду не позбавляє громадянина права звернутись зі скаргою до відповідного прокурора. У разі незгоди з винесеною ухвалою суду громадянин має право оскаржити її до суду вищої інстанції в касаційному порядку.

Отже, спірні правовідносини регулюються нормами спеціального закону, який встановлює порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду.

Як вбачається з матеріалів справи рішенням Липовецького районного суду від 19.08.2013 року був частково задоволений позов ОСОБА_1 та стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України шляхом безспірного списання коштів з єдиного казначейського рахунку України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 30 000 гривень та витрати за надання юридичної допомоги в розмірі 2867,5 грн.

Рішенням апеляційного суду Вінницької області від 30.09.2013 року вищевказане рішення Липовецького районного суду в частині відшкодування моральної шкоди змінено, збільшено суму стягнення моральної шкоди до 80 000 гривень. В частині відшкодування матеріальної шкоди та сум, сплачених ОСОБА_1 у зв'язку наданням йому юридичної допомоги, ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 30.09.2013 року рішення Липовецького районного суду від 19.08.2013 року скасовано і залишено вказані вимоги без розгляду з підстав, що судом не враховано порядок, встановлений ст. 12 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування , прокуратури і суду".

Постановою начальника СВ Іллінецького РВ УМВС України у Вінницькій області Швець О.І. від 12.05.2014 року постановлено відшкодувати позивачеві 650 грн., сплачених ним за надання юридичної допомоги у кримінальній справі, у задоволенні вимог про відшкодування втраченого заробітку та інших грошових доходів в сумі 287379, 3 грн. відмовлено; майно, вилучене у ОСОБА_1, яке є речовими доказами у кримінальній справі № 06070195 повернути власнику ( т. 1 а.с.229-230)

Позивач ОСОБА_1 оскаржив вказану постанову начальника СВ Іллінецького РВ УМВС України у Вінницькій області Швець О.І. від 12.05.2014 року до Іллінецького районного суду Вінницької області в порядку, передбаченому частиною 2 ст.12 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування , прокуратури і суду" у разі незгоди з винесеною постановою про відшкодування шкоди громадянин може оскаржити її до суду в порядку, встановленому для розгляду скарг на неправомірні дії органів державного управління і службових осіб, що ущемлюють права громадян. Оскарження до суду не позбавляє громадянина права звернутись зі скаргою до відповідного прокурора. У разі незгоди з винесеною ухвалою суду громадянин має право оскаржити її до суду вищої інстанції в касаційному порядку.

Ухвалою Іллінецького районного суду Вінницької області від 12.06.2014 року постанову начальника СВ Іллінецького РВ УМВС України у Вінницькій області Швець О.І. від 12.05.2014 року скасовано, як таку, що винесена з порушенням визначеного законом порядку та на підставі неповно зібраних та досліджених матеріалів ( т.1 а.с.233, 234).

Позивачем ОСОБА_1 ухвала Іллінецького районного суду Вінницької області від 12.06.2014 року не оскаржувалась, інша постанова про відшкодування шкоди позивачу ОСОБА_1 на виконання п. 12 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування , прокуратури і суду" органом досудового розслідування на виконання вимог не виносилась.

Про те, що спірні правовідносини підлягають вирішенню відповідно до порядку, встановленому ст. 12 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування , прокуратури і суду", зазначається в ухвалі апеляційного суду Вінницької області від 30.09.2013 року (т. 1 а.с.159) згідно якої зазначено, що позивач має право на відшкодування завданої йому незаконними діями органу досудового розслідування матеріальної шкоди та повернення сум, сплачених за надання юридичної допомоги, оскільки відносно нього здійснювались процесуальні дії, які обмежували його права, відповідно до порядку, встановленого ст. 12 Закону №266/94-ВР.

Також в ухвалі апеляційного суду Вінницької області від 04.06.2014 року зазначено, що суд маючи дані про те, що постанова органу досудового розслідування про визначення розміру відшкодування матеріальної шкоди, завданої ОСОБА_1 незаконними діями органів дізнання та досудового слідства, у встановленому ст. 12 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування , прокуратури і суду" порядку не виносилась, не визначився з характером спірних правовідносин, зокрема не з'ясував чи підлягає справа розглядові у порядку цивільного судочинства ( т. 1 а.с.197)

Крім цього, в ухвалі апеляційного суду Вінницької області від 30.12.2014 року зазначено, що в силу положень ст. 1176 Цивільного кодексу України і ч. 1 ст. 1 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" №266/94 ВР шкода, завдана фізичній особі (громадянинові) внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду. (т. 2 а.с.71).

Згідно з п. 12 Закону розмір відшкодовуваної шкоди, зазначеної в пунктах 1, 3, 4 статті 3 цього Закону, залежно від того, який орган провадив слідчі дії чи розглядав справу, в місячний термін з дня звернення громадянина визначають відповідні органи дізнання, досудового слідства, прокуратури і суд, про що виносять постанову (ухвалу). Якщо справу закрито судом при розгляді її в апеляційному або касаційному порядку, зазначені дії провадить суд, що розглядав справу у першій інстанції.

Порядок застосування зазначеного вище Закону визначає Положення про застосування Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду" затверджене наказом Міністерства юстиції, Генеральної прокуратури та Міністерства фінансів України від 04.03.96 р. N 6/5/3/41.

Згідно п.п. 11, 12 Положення для визначення розміру шкоди, переліченої в пунктах 1, 3, 4 ст.3 Закону, громадянин протягом шести місяців після направлення йому повідомлення може звернутися: при закритті провадження в справі органами дізнання або слідства Міністерства внутрішніх справ, Генеральної прокуратури і Служби безпеки України - відповідно до цих органів.

У місячний термін з дня звернення громадянина один з органів, перелічених в п.11 Положення, залежно від того, хто з них здійснював слідчі дії або розглядав справу, витребовує від відповідних державних і громадських організацій всі необхідні документи, що мають значення для визначення розміру завданої шкоди, і виносить передбачену частиною 1 ст.12 Закону постанову (ухвалу).

Крім того, суд зазначає, що однією з вимог позивача було відшкодування вартості вилучених Іллінецьким РВ УМВС України системних блоків.

Відповідно до пункту 1 остаточної постанови від 02 грудня 2011 року про закриття кримінальної справи слідчого СВ Іллінецького РВ УМВС України у капітана міліції Ткаченка А.В. кримінальну справу №06070195, порушену за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 176 КК України відносно ОСОБА_1 закрито за відсутністю в його діях складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 176 КК України. Пунктом 2 вказаної постанови зазначено, що речові докази, а саме 9 системних блоків повернути під розписку ОСОБА_1 (т. 1 а.с.172).

Станом на момент розгляду справи в суді позивачу ОСОБА_1 9 (дев'ять) системних блоків не повернуто, не вирішено питання про відшкодування майнової шкоди.

Із заявою про відшкодування майнової шкоди від 30 жовтня 2013 року позивач звернувся до слідчого відділу Іллінецького РВ УМВС у Вінницькій області, виконання вимоги, викладені в Ухвалі апеляційного суду Вінницької області від 30 вересня 2013 року (т. 1 а.с. 163).

Як вбачається з відповіді Першого заступника начальника Іллінецького РВ УМВС Швець О.І. №П-3616/2 від 28.11.2013 року про повернення ОСОБА_1 системних блоків, останньому повідомлено, що згідно з постановою про закриття кримінальної справи речові докази повернуто власнику (т. 1 а.с. 162).

Пунктом 14 вищезазначеного Положення встановлено, що відповідно до частини 2 ст.4 Закону майно, зазначене в п.2 ст.3 Закону (конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами дізнання чи попереднього слідства, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт), повертається в натурі тією установою або органом, у якого воно знаходиться, у місячний термін з дня звернення громадянина або його спадкоємців, якщо воно сталося протягом шести місяців після направлення їм повідомлення.

У випадках, коли майно було знищене, втрачене або пошкоджене під час знаходження у розпорядженні органу дізнання, попереднього слідства, прокуратури чи суду, з вимогою про відшкодування вартості майна громадянин має право звернутися до цих органів, а якщо неможливість повернення майна в натурі виникла після передачі його фінансовому органу, вимога пред'являється до цього органу.

З зазначеною вимогою до вказаних органів громадянин має право звернутися протягом шести місяців після направлення йому повідомлення.

Розгляд зазначеної вимоги громадянина до органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури або суду провадиться в місячний термін і в порядку, передбаченому п.12 Положення.

Якщо вимога про повернення майна або відшкодування його вартості у безспірному порядку не задоволена або громадянин не згодний з прийнятим рішенням, він має право звернутися до суду в порядку позовного провадження. При відмові суду у позові про відшкодування вартості знищеного, втраченого чи пошкодженого майна за рахунок коштів органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури або суду вона відшкодовується відповідним фінансовим органом у порядку, встановленому п.13 Положення.

Як вбачається з матеріалів справи, та пояснень позивача ОСОБА_1 він звертався з вимогою до Іллінецького РВ УМВС України у Вінницькій області, УМВС України у Вінницькій області про відшкодування вартості майна, однак згідно відповіді №5\п-197 від 18.12.2013 року СВ УМВС України у Вінницькій області йому було роз'яснено право на звернення до Іллінецького РВ УМВС України у Вінницькій області, оскільки саме Іллінецьким РВ УМВС України у Вінницькій області повинно прийматися відповідне рішення, відповідно до ст. 12 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду". А також повідомлено, що в силу п. 14 Положення про застосування Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду"., якщо вимога про повернення майна або відшкодування його вартості у безспірному порядку не задоволена або громадянин не згодний з прийнятим рішенням, він має право звернутись до суду в порядку позовного провадження (т. 1 а.с. 166).

Однак, вказаним пунктом 14 Положення також передбачено, що при відмові суду у позові про відшкодування вартості знищеного, втраченого чи пошкодженого майна за рахунок коштів органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури або суду вона відшкодовується відповідним фінансовим органом у порядку, встановленому п.13 Положення про застосування Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду".

Вказана правова позиція викладена в ухвалі від 29.06.2011 року Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у цивільній справі 6-5670св11, згідно якої в силу положень ст. 1176 Цивільного кодексу України і ч. 1 ст. 1 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" (далі Закон) шкода, завдана фізичній особі (громадянинові) внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду.

Згідно зі ст. 3 Закону у наведених в ст. 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються):1) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій;2) майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами дізнання чи досудового слідства, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт;3) штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином;4) суми, сплачені громадянином у звязку з наданням йому юридичної допомоги;5) моральна шкода.

Розмір відшкодування шкоди, зазначеної в п.п. 1, 3, 4 ст. 3 Закону, залежно від того, який орган провадив слідчі дії чи розглядав справу, в місячний термін з дня звернення громадянина визначають відповідні органи дізнання, досудового слідства, прокуратури і суд, про що виносять постанову (ухвалу). Якщо справу закрито судом при розгляді її в апеляційному або касаційному порядку, зазначені дії провадить суд, що розглядав справу у першій інстанції. У разі незгоди з винесеною постановою (ухвалою) про відшкодування шкоди громадянин відповідно до положень цивільного процесуального законодавства може оскаржити постанову до суду, а ухвалу суду до суду вищої інстанції в апеляційному порядку. Оскарження до суду не позбавляє громадянина права звернутись із скаргою до відповідного прокурора (ст. 12 Закону).

Тобто, аналізуючи вказані норми, слід зазначити, що безпосередньо судом відповідно до ст. 13 Закону вирішуються лише вимоги громадянина щодо відшкодування моральної шкоди (п. 5 ст. 3 Закону), інші вимоги (п.п. 1, 3 і 4 ст. 3 Закону) розглядаються органом, який провадив слідчі дії чи розглядав справу і який в свою чергу визначає розмір відшкодування шкоди шляхом винесення постанови (ухвали). Така постанова (ухвала) може бути оскаржена громадянином до суду в порядку, визначеному ст.ст. 12 і 14 Закону. Повернення майна, зазначеного в п. 2 ст. 3 Закону, або відшкодування його вартості здійснюється в порядку, визначеному ч. 2 ст. 4 Закону.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи викладене, судом встановлено, що на час розгляду справи, відсутня постанова органу, який провадив слідчі дії, а саме Іллінецького РВ УМВС України у Вінницькій області щодо розміру відшкодування шкоди, яка хоча була винесена начальником СВ Іллінецького РВ УМВС України у Вінницькій області Швець О.І. від 12.05.2014 року, однак ухвалою Іллінецького районного суду Вінницької області від 12.06.2014 року постанова начальника СВ Іллінецького РВ УМВС України у Вінницькій області Швець О.І. від 12.05.2014 року скасована, як така, що винесена з порушенням визначеного законом порядку та на підставі неповно зібраних та досліджених матеріалів. Позивачем ОСОБА_1 ухвала Іллінецького районного суду Вінницької області від 12.06.2014 року не оскаржувалась, інша постанова про відшкодування шкоди позивачу ОСОБА_1 на виконання п. 12 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" органом досудового розслідування на виконання вимог закону не виносилась. Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду не в порядку оскарження постанови органу досудового розслідування, згідно із Законом України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування , прокуратури і суду", тому в задоволенні позову ОСОБА_1 до Іллінецького РВ УМВС України у Вінницькій області, Державної казначейської служби України, УМВС України у Вінницькій області про відшкодування майнової шкоди, заподіяної незаконними діями та рішеннями органів дізнання та досудового слідства слід відмовити.

Питання щодо розподілу судових витрат вирішити у відповідності до ст. 88 ЦПК України, які слід компенсувати за рахунок держави

На підставі ст.ст. 19, 56 Конституції України, Законом України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" N 266/94-ВР від 1 грудня 1994 року, наказом Міністерства юстиції, Генеральної прокуратури та Міністерства фінансів України "Про затвердження Положення про застосування Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду" від 04.03.96 р. N6/5/3/41, ст. 1176, 1177 ЦК України, керуючись ст. ст. 3, 16, 88, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Іллінецького РВ УМВС України у Вінницькій області, Державної казначейської служби України, УМВС України у Вінницькій області про відшкодування майнової шкоди, заподіяної незаконними діями та рішеннями органів дізнання та досудового слідства - відмовити.

Судові витрати по справі віднести за рахунок держави.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Вінницької області через Оратівський районний суд Вінницької області.

СУДДЯ О.М. Слісарчук

Повний текст рішення виготовлено 09.04.2015 року