Справа № 428/790/15-ц
Провадження № 22ц/782/67/15
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
« 08» квітня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області у складі:
Головуючого: Маляренко І.Б.
Суддів: Яреська А.В., Борисова Є.А.
За участю секретаря: Коротенка С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сєвєродонецьку Луганської області цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» на ухвалу Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 05 лютого 2015 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» про розірвання кредитного договору, визнання нарахованої видавницької комісії незаконною, визначення суми остаточного боргу, заборону нарахування та утримання будь-якої суми за договором після прийняття рішення, -
В С Т А Н О В И Л А:
Оскаржуваною ухвалою відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» про розірвання кредитного договору, визнання нарахованої видавницької комісії незаконною, визначення суми остаточного боргу, заборону нарахування та утримання будь-якої суми за договором після прийняття рішення.
Не погодившись із даною ухвалою, Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі - Банк) звернулось до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на наступне:
судом недотримано правил підсудності, оскільки філії та представництва не є юридичними особами, належним відповідачем є ПАТ КБ «Приватбанк», місцем знаходження якого є наступна адреса: 49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги,50.
Враховуючи наведене, апелянт просив ухвалу Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 05 лютого 2015 року скасувати та передати справу по підсудності до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши доповідача, пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає скаргу такою, що задоволенню не підлягає.
Так, згідно із ст. 311 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими;
3) невідповідність висновків суду обставинам справи;
4) порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Як вбачається із матеріалів справи, 27 березня 2007 року у Первомайському відділенні Луганської філії Закритого акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», було укладено кредитний договір № 462081720844377 з ОСОБА_1, на підставі якого надано останньому кредитний ліміт у сумі 5800 грн. і видано кредитну картку за тим же номером.
В подальшому кредитний ліміт було поступово збільшено до 10620 грн.
Згідно з умовами договору процентна ставка по кредиту складала 22.8% із розрахунку 360 днів на рік.
На початку 2015 року позивач дізнався про прийняте ПАТ КБ «Приватбанк» рішення щодо збільшення процентної ставки по договору до 34.8% на рік.
Не погодившись з даним рішенням Банку, ОСОБА_1 звернувся із позовом про розірвання
кредитного договору до Сєвєродонецького міського суду Луганської області, зазначивши відповідачем Закрите акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» в особі Первомайського відділення Луганської філії.
Банк, як уже зазначалося вище, посилаючись на те, що ні його філія, ні тим більше відділення, не мають статусу юридичної особи, вважає, що в такому разі позов повинно бути подано до суду за місцем розташування самого Банку, тобто до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська.
Проте колегія суддів вважає, що погодитись з даними доводами Банку не можна, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк - юридична особа,
яка на підставі банківської ліцензії має виключне право надавати банківські послуги, відомості про яку
внесені до Державного реєстру банків, клієнт банку - будь-яка фізична чи юридична особа, що
користується послугами банку.
Згідно з п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 12.04.1996 р. (зі змінами) «Про
практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» до відносин, які
регулюються ЗУ «Про захист прав споживачів» належать, зокрема, ті, що виникають із договорів про
надання фінансово-кредитних послуг для задоволення власних побутових потреб громадян (у тому числі
про надання кредитів, відкриття й ведення рахунків, проведення розрахункових операцій, приймання і
зберігання цінних паперів, надання консультаційних послуг).
Виходячи з вищенаведеного, позивач у даній справі як клієнт є споживачем послуг банку,
відповідно захист його прав як споживача регламентовано Законом України «Про захист прав
споживачів.
Згідно із ч.5 ст. 110 ЦПК України позови про захист прав споживачів можуть пред'являтися також
за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача.
Із матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 зареєстрований і проживає за адресою:
АДРЕСА_1, і звернувся із позовом до Сєвєродонецького
міського суду Луганської області.
Як роз'яснив Верховний Суд України у п.5 Постанови свого Пленуму №5 від 12.04.1996 р. (зі змінами) «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів», споживачі за власним вибором звертаються до суду за місцем свого проживання. Жоден із цих судів не вправі відмовити у прийнятті позовної заяви або переслати її до іншого суду з мотивів непідсудності.
Позивач зазначив відповідачем у справі ЗАТ комерційний банк «Приватбанк» ( як то вказано у самому договорі, правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк». Зазначення ним того, що відповідач діє в особі Луганської філії центрального відділення № 1 м. Сєвєродонецька є процесуально некоректним, але на визначення підсудності у справі вплинути не може.
З урахуванням всього вищенаведеного колегія суддів вважає ухвалу суду першої інстанції такою, що відповідає вимогам діючого законодавства, а апеляційну скаргу - безпідставною.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 303,307,311,313-315 ЦПК України, колегія суддів -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк»
- відхилити.
Ухвалу Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 05 лютого 2015 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» про розірвання кредитного договору, визнання нарахованої видавницької комісії незаконною, визначення суми остаточного боргу, заборону нарахування та утримання будь-якої суми за договором після прийняття рішення - залишити без змін.
Ухвала набирає чинності негайно, але протягом 20 днів може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: