ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 січня 2009 р. | № 9/65-08 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого | Губенко Н.М. |
суддів | Барицької Т.Л. Подоляк О.А. |
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу | Відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго" в особі Криворізьких міських електричних мереж |
на рішення від та на постанову від | господарського суду Дніпропетровської області 12.02.2008 Дніпропетровського апеляційного господарського суду 30.10.2008 |
у справі | № 9/65-08 |
за позовом | Відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго" в особі Криворізьких міських електричних мереж |
до | Комунального житлового підприємства № 5 |
про | стягнення 1 126,79 грн. |
у судовому засіданні взяли участь представники: |
- позивача | Лелеко В.В.; |
- відповідача | Коваленко Р.А. |
ВСТАНОВИВ:
У грудні 2007 року Відкрите акціонерне товариство "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго" в особі Криворізьких міських електричних мереж (далі –позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Комунального житлового підприємства № 5 (далі –відповідач) про зобов'язання відшкодувати вартість безпідставно набутого майна (без укладення договору на її постачання) у вигляді необлікованої електричної енергії на суму 1 126,79 грн., а також судові витрати, пов'язані з розглядом даної справи.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 12.02.2008 у справі № 9/65-08 (суддя Подобєд І.М.), залишеного без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.10.2008 (колегія суддів у складі: Прокопенко А.Є. – головуючий суддя, судді Дмитренко А.К., Чимбар Л.О.), у позові відмовлено.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх судових інстанцій, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати прийняті у справі № 9/65-08 судові рішення, та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судами попередніх судових інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Так, скаржник посилається на ст. 712 ЦК України, ст. 275 ГК України, пункти 1.3, 5.1 Правил користування електричною енергією, відповідно до яких споживання електроенергії відбувається лише на підставі укладеного договору, тоді як споживання електричної енергії без укладення договору заборонено.
Відзив на касаційну скаргу від відповідача не надходив, що відповідно до ч. 2 ст. 1112 ГПК України не перешкоджає перегляду судових рішень, що оскаржуються.
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм господарськими судами попередніх судових інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Предметом спору у даній справі є обов'язок відповідача відшкодувати позивачу вартість електричної енергії, спожитої відповідачем, як стверджує позивач, за період з 01.12.2004 по 16.03.2005 (акт-протокол № 00048458 від 16.03.2005) у розмірі 285,79 грн. та за період з 17.03.2005 по 10.10.2005 (акт-протокол № 0074959 від 10.10.2005) у розмірі 841,00 грн. без достатньої на те підстави. При цьому, обсяг та вартість такої електроенергії визначені позивачем на підставі Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачем Правил користування електричною енергією, яка затверджена постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 04.05.2006 № 562.
Позовні вимоги мотивовані позивачем наявністю у відповідача відповідного обов'язку в силу положень ст. ст. 1212, 1213 ЦК України.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що заявлені вимоги обґрунтовано відхилені судами попередніх судових інстанцій з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, між сторонами у справі відсутні договірні відносини з постачання електроенергії.
Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.
Так, відповідно до ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. При цьому, в силу ч. 2 вказаної норми, зазначені положення застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення зазначеної глави застосовуються згідно із п. 4 ч. 3 ст. 1212 ЦК України і до відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Отже, із змісту вищевказаної норми вбачається, що для з'ясування чи набула особа відповідного зобов'язання, визначеного ст. 1212 ЦК України, необхідно встановити наступні обставини, які у сукупності є підставою для виникнення такого зобов'язання: факт набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього підстав.
За змістом ст. 32 ГПК України наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору, встановлюється господарським судом на підставі доказів –фактичних даних, що встановлюються певними засобами доказування.
Факт споживання відповідачем електричної енергії у вказаному у розрахунках обсягу не доведений позивачем належними та допустимими доказами.
Під час вирішення спору у даній справі по суті заявлених вимог судами встановлено, що позивачем двічі проводилась перевірка відповідача, результати якої зафіксовані у актах-протоколах № 00048458 від 16.03.2005 та № 0074959 від 10.10.2005.
Відповідно до вказаних актів позивачем встановлені порушення відповідачем пунктів 1.3, 5.1 Правил користування електричною енергією, а саме –факт користування електроенергією без договору.
При цьому, судами встановлено наступні обставини: відповідач листом від 28.12.2004 № 581 повідомив позивача про прийняття на своє обслуговування двох п'ятиповерхових житлових будинків № 83 та № 101 по вул. Кропивницького, та прохав останнього внести зміни до договору № 500001 від 08.04.2002; у відповідь на цей лист позивач провів перевірку приєднання вказаних об'єктів відповідача до електричних мереж, про що був складений відповідний акт від 11.01.2005, у якому позивач виклав свої вимоги щодо облаштування обліку електричної енергії та попередив відповідача про припинення подачі електроенергії з 13.01.2005 на житлові будинки № 83 та № 101 по вул. Кропивницького до завершення оформлення доповнень до договору № 500001; як свідчить складений позивачем акт від 21.03.2005, відповідач виконав усі вимоги позивача і підготував електроустановки до приймання електричної енергії; таким чином, станом на дату проведення вищевказаних перевірок у березні та жовтні 2005 року у відповідача на об'єктах –житлові будинку № 83 та № 101 по вул. Кропивницького були підготовлені електроустановки та прилади обліку до споживання електричної енергії у відповідності до Правил користування електричною енергією, але не були внесені зміни до діючого договору на споживання електричної енергії із включенням до його умов додаткових точок обліку.
Пункт 1.3 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.96р. №28, визначає, що постачання електричної енергії для забезпечення потреб електроустановки здійснюється на підставі договору про постачання електричної енергії, що укладається між власником цієї електроустановки (уповноваженою власником особою) та постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, або договору про купівлю-продаж електричної енергії, що укладається між власником цієї електроустановки (уповноваженою власником особою) та постачальником електричної енергії за нерегульованим тарифом.
Отже, допускаючи постачання електричної енергії за відсутності договору, позивач сам порушує вимоги вказаних Правил, а також ч. 2 ст. 275 ГК України, яка встановлює заборону на відпущення енергії без оформлення договору енергопостачання.
Маючи намір впорядкувати свої договірні відносини (внести зміни та доповнення до договору), позивач повинен був вчинити активні юридично-значимі дії, спрямовані на досягнення згоди між його сторонами (ст. 188 ГПК України), в той час, як таких доказів позивачем не надано.
В силу п. 5.1 Правил, споживання електричної енергії без договору не допускається.
Разом з тим, відповідно до п. 1.1 Правил, їх норми регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії).
Відповідач не є виробником або постачальником електричної енергії. При цьому, він не є споживачем, оскільки згідно з п. 1.2 Правил під визначенням "споживач" розуміється юридична або фізична особа, що використовує електричну енергію для забезпечення потреб власних електроустановок на підставі договору. Поняття "споживачі енергії" надано і у ст. 1 Закону України "Про електроенергетику", відповідно до якого це суб'єкти господарської діяльності та фізичні особи, що використовують енергію для власних потреб на підставі договору про її продаж та купівлю.
Таким чином, відповідач не є споживачем електроенергії, оскільки, як встановили суди та не заперечує позивач, договір між сторонами про постачання електроенергії не укладено.
Виходячи з зазначеного, відносини сторін не врегульовані зазначеними Правилами.
Норми Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами Правил користування електричної енергією, розроблені та затверджені на виконання нормативних актів, у т.ч. постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.2006 № 122 "Про затвердження Порядку визначення розміру і відшкодування збитків, завданих енергопостачальнику внаслідок викрадення електричної енергії".
Відповідно до норм вказаного Порядку визначається розмір збитків, завданих енергопостачальнику внаслідок недоотримання коштів за електричну енергію, викрадену споживачем шляхом її самовільного використання без застосування приладів обліку (якщо таке застосування обов'язкове) або у разі умисного пошкодження приладів обліку чи у будь-який інший спосіб, а також проводиться відшкодування завданих енергопостачальнику збитків.
Разом з тим, факт викрадення електричної енергії не доведений в установленому порядку, як і не встановлений факт споживання відповідачем електричної енергії без застосування приладів обліку, що вбачається з актів перевірки.
Враховуючи вищевикладене, суди першої та апеляційної інстанцій прийшли до правильного висновку про необґрунтованість заявлених вимог, вірно застосували норми матеріального та процесуального права, а відтак суд касаційної інстанції не вбачає підстав для скасування прийнятих у даній справі рішень.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго" в особі Криворізьких міських електричних мереж залишити без задоволення, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.02.2008 у справі № 9/65-08 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.10.2008 у даній справі залишити без змін.
Головуючий суддя Н.М. ГУБЕНКО
Судді Т.Л. БАРИЦЬКА
О.А. ПОДОЛЯК