ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" квітня 2015 р. Справа № 918/296/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-ХХІ"

до відповідача Приватного підприємця ОСОБА_2

третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Публічне акціонерне товариство "Західінкомбанк"

третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Приватна агропромислова фірма "Брошукова"

про стягнення за договором іпотеки в сумі 7 068 561,64 грн.

Суддя Андрійчук О.В.

Представники учасників судового процесу:

від позивача: Лук'янчук С.М., дов. від 01.07.2014 року

від відповідача: ОСОБА_4, дов. від 31.03.2014 року

від третьої особи на стороні позивача: не з'явився

від третьої особи на стороні відповідача: не з'явився

Статті 20, 22, 91, 93 ГПК України сторонам роз'яснені.

Відводи з підстав, передбачених ст. 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до ст. 811 ГПК України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У березні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-ХХІ" звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення за договором іпотеки в сумі 7 068 561,64 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що:

18.03.2008 року між КБ «Західінкомбанк» ТОВ (кредитор) та Приватною агропромисловою фірмою «Брошукова» (позичальник) укладено кредитний договір № 1803-1 (кредитний договір), за умовами якого кредитор надав позичальнику кредит в розмірі 3 500 000,00 грн., а позичальник прийняв кредит та зобов'язався використати його за цільовим призначенням, повернути кредит у строк до 18.03.2011 року та сплати плату за його користування.

18.03.2008 року між кредитором (іпотекодержателем) та відповідачем у справі (іпотекодавцем) укладено іпотечний договір № 1803-1 (іпотечний договір), за яким відповідач передав нерухоме майно, визначене цим договором, в іпотеку кредитора для забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором.

24.12.2009 року між кредитором (первісний кредитор) та позивачем у справі (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до якого первісний кредитор передав належне йому право вимоги згідно з кредитним договором, а новий кредитор прийняв це право.

17.02.2014 року між кредитором (первісним кредитором) та відповідачем у справі (новим кредитором) укладено нотаріально посвідчений договір про відступлення прав за іпотечним договором, згідно з яким перший відступив право вимоги, а інший прийняв це право на задоволення вимог за рахунок майна, переданого в іпотеку за іпотечним договором.

Усупереч умовам кредитного договору позичальник своїх зобов'язань за кредитним договором не виконав, кредиту не повернув, так само як не сплатив проценти за його користування.

Загальна сума заборгованості, заявлена до стягнення (кредит та проценти), складає 7 068 561,64 грн.

З урахуванням наведеного, позивач просить суд стягнути з відповідача 7 068 561,64 грн. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

У матеріально-правове обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на ст.ст. 15, 16, 525, 526, 530, 589, 590, 610, 611, 629, 1054 ЦК України тощо.

Ухвалою від 18.03.2014 року порушено провадження, справу призначено до розгляду на 01.04.2014 року та у порядку ст. 27 ГПК України в якості третьої особи на стороні позивача залучено Публічне акціонерне товариство "Західінкомбанк", а на стороні відповідача - Приватну агропромислову фірму "Брошукова".

01.04.2014 року та 08.04.2014 року через службу діловодства господарського суду від відповідача надійшли відзив на позовну заяву, заява про застосування позовної давності та додаткові пояснення, в яких останній, посилаючись на ст.ст. 260, 261, 263, 264 ЦК України, просить суд застосувати позовну давність та у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Ухвалою суду від 01.04.2014 року розгляд справи відкладено на 08.04.2014 року.

08.04.2014 року через службу діловодства господарського суду від позивача надійшло клопотання про призначення судової експертизи, на вирішення якої поставити таке питання: Яка ринкова вартість об'єктів нерухомості, що є предметом іпотеки за іпотечним договором № 1803-1 від 18.03.2008 року, станом на дату проведення експертизи?

Ухвалою суду від 08.04.2014 року розгляд справи відкладено на 15.04.2014 року.

Ухвалою суду від 15.04.2014 року у справі № 918/296/14 призначено судову експертизу, на роз'яснення судового експерта поставлено таке питання: Яка реальна ринкова вартість об'єктів нерухомого майна, що є предметом іпотеки за іпотечним договором № 1803-1 від 18.03.2008 року, станом на дату проведення судової експертизи, провадження у справі зупинено.

05.12.2014 року через службу діловодства господарського суду з експертної установи повернулися матеріалами справи разом із висновком судового експерта.

Ухвалою суду від 08.12.2014 року провадження у справі поновлено, розгляд справи призначено на 16.12.2014 року.

Ухвалою суду від 16.12.2014 року розгляд справи відкладено на 29.12.2014 року.

29.12.2014 року через службу діловодства господарського суду від позивача надійшло клопотання про призначення судової експертизи, яке обґрунтоване тим, що висновком № 7387-7402 судової оціночно-будівельної експертизи судовим експертом у якості підходу для визначення ринкової вартості майна обрано "витратний підхід", за яким судовий експерт визначив вартість будівельних матеріалів та конструкцій об'єкту нерухомості. Разом з тим, для визначення ринкової вартості приміщень (будівель) пріоритетними підходами є порівняльний та дохідний, а не витратний. На підтвердження зазначеного позивачем надано відповідь експерта ППФ "Експерт-Рівне" № 443 від 29.12.2014 року.

У судовому засіданні 29.12.2014 року оголошено перерву на 30.12.2014 року.

Ухвалою суду від 30.12.2014 року розгляд справи відкладено на 15.01.2015 року, продовжено строк вирішення господарського спору на 15 днів.

15.01.2015 року через службу діловодства господарського суду від позивача надійшла заява про збільшення розміру заявлених позовних вимог, в якій останній спросить суд стягнути з відповідача 3 500 000,00 грн. суми заборгованості за основною сумою кредиту, 4 413 500,00 грн. суми заборгованості по відсоткам за користування кредитом та 789 974,81 грн. суми інфляційного збільшення боргу по відсоткам за користування кредитом.

Суд, розглянувши вказану заяву, дійшов висновку про наявність підстав для її частково задоволення, а саме щодо збільшення розміру суми заборгованості по відсоткам в розмірі 4 413 500,00 грн. Щодо інфляційних в розмірі 789 974,81 грн., то суд вважає за необхідне зазначити таке.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти збільшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Як вбачається з позовної заяви, позивач просив прийняти судове рішення про стягнення з відповідача заборгованості за кредитом та процентами. Вимог про стягнення інфляційних втрат у позовній заяві не йшлося.

Отже, позивач у заяві про збільшення розміру позовних вимог фактично змінює предмет позову, тобто змінює (шляхом доповнення) вимоги, з якими звернувся до відповідача.

У свою чергу, заява про зміну предмета, яка відповідає вимогам ст.ст. 54 і 57 ГПК України, проте подана після початку розгляду господарським судом справи по суті, залишається без розгляду і приєднується до матеріалів справи, про що суд зазначає в описовій частині рішення, прийнятого по суті спору. Позивач при цьому не позбавлений права звернутися з новим позовом у загальному порядку.

Ухвалою суду від 15.01.2015 року призначено у справі № 918/296/14 повторну судову будівельно-технічну (оціночно-будівельну) експертизу, проведення якої доручено експерту Приватного підприємства фірми "Експерт-Рівне". Провадження у справі № 918/296/14 на час проведення судової експертизи зупинено.

09.02.2015 року через службу діловодства господарського суду з експертної установи надійшло клопотання № 22 від 04.02.2015 року про надання додаткових матеріалів та роз'яснень.

Ухвалою суду від 11.02.2015 року провадження у справі № 918/296/14 поновлено, судове засідання у справі призначено на 16.02.2015 року, зобов'язано Головне управління Держземагентства у Рівненській області у строк до 16.02.2016 року надати суду дані про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, на якій знаходяться об'єкти нерухомого майна.

Ухвалою суду від 16.02.2015 року розгляд справи відкладено на 23.02.2015 року.

17.02.2015 року через службу діловодства Господарського суду Рівненської області надійшов лист Управління Держземагенства у Гощанському районі Рівненської області від 16.02.2015 року з витягом (довідкою) про визначення нормативної грошової оцінки земельної ділянки згідно з договором від 25.03.2009 року, реєстровий № 040959500118.

Ухвалою суду від 23.02.2015 року провадження у справі № 918/296/14 на час проведення судової експертизи зупинено, матеріали справи направлено на адресу Приватного підприємства фірми "Експерт-Рівне" для завершення проведення експертизи, призначеної ухвалою Господарського суду Рівненської області від 15.01.2015 року.

19.03.2015 року на адресу Господарського суду Рівненської області разом з копією постанови відділу примусового виконання рішень ДВС України від 26.11.2014 року (ВП № 45616018) надійшла заява позивача з повідомленням про неможливість здійснити оплату експертної оцінки, оскільки грошові кошти на рахунках товариства перебувають під арештом.

Листом Господарського суду Рівненської області від 16.03.2015 року матеріали справи № 918/296/14 відкликано з експертної установи.

26.03.2015 року на адресу Господарського суду Рівненської області повернулися матеріали справи № 918/296/14 без виконання.

Ухвалою суду від 25.03.2015 року провадження у спрваі поновлено, судове засідання у справі призначено на 06.04.2015 року.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність копій документів на їх відповідність оригіналам, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

18.03.2008 року між КБ «Західінкомбанк» ТОВ (кредитор) та Приватною агропромисловою фірмою «Брошукова» (позичальник) укладено кредитний договір № 1803-1 (надалі-кредитний договір).

Згідно з п. 1.1. кредитного договору кредитор надає позичальнику кредит у вигляді відкритої відкличної поновлювальної кредитної лінії на поточні потреби для поповнення обігових коштів, проведення розрахунків за товар, оплати послуг, придбання основних засобів з максимальним лімітом лінії у розмірі 3 500 000,00 грн. на умовах, визначених цим кредитним договором, із сплатою 17% річних.

Сума кредитних коштів перераховується повністю чи частинами на поточний рахунок позичальника або інший, вказаний у платіжному дорученні, за погодженням з кредитором (п. 1.3. кредитного договору).

Пунктом 3.1. кредитного договору визначено обов'язки кредитора, зокрема щодо відкриття позичкового рахунку № НОМЕР_2 для видачі позичальнику кредитних коштів та надання позичальнику кредитних коштів повністю або частинами на вказаний позичальником рахунок, при умові виконання цього договору, поданні кредитором документів, що підтверджують цільове використання кредитних коштів, а також інших документів на вимогу кредитора.

Судом з наявних матеріалів справи встановлено, що кредитором надано позичальнику кредитні кошти в розмірі 3 500 000,00 грн., що стверджується випискою по рахунку.

За п. 1.2. кредитного договору термін користування кредитними коштами встановлюється до 18.03.2011 року включно, а в разі невиконання (неналежного виконання) позичальником будь-якої з умов даного договору - до першої письмової вимоги кредитора.

У силу вимог п. 2 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема зміна умов зобов'язання.

До обов'язків позичальника за умовами кредитного договору віднесено, зокрема здійснити погашення кредиту не пізніше 18.03.2011 року, а в разі невиконання (неналежного виконання) будь-якої з умов цього договору - в семиденний строк з дня отримання письмової вимоги кредитора (підп. 3.2.2. п. 3.2. кредитного договору).

Відповідно до підп. 3.2.1., 3.2.2. п. 3.2. кредитного договору позичальник зобов'язався забезпечити своєчасне повернення одержаних кредитних коштів, сплату нарахованих процентів та належне виконання інших умов цього договору; здійснити повне погашення кредиту на позичковий рахунок № НОМЕР_2 в РФ КБ «Західінкомбанк» ТОВ, МФО 333614 не пізніше ніж 18.03.2011 року, а в разі невиконання (неналежного виконання) позичальником будь-якої з умов даного договору - до першої письмової вимоги кредитора.

Усупереч наведеному позичальник свій обов'язок щодо повернення кредитних коштів не виконав, 3 500 000,00 грн. не повернув.

Згідно з підп. 3.2.3. п. 3.2. кредитного договору позичальник зобов'язався також сплачувати проценти за користування кредитними коштами, виходячи з розрахунку 17% річних щомісяця, за період з 1 по 15 число поточного місяця - останнього робочого дня перед 16 числом місяця, за період з 16 числа поточного місяця до кінця місяця - останнього робочого дня поточного місяця включно, шляхом перерахунку коштів на рахунок кредитора № 20687150989 в РФ КБ «Західінкомбанк» ТОВ, МФО 333614, а у випадку дострокової сплати процентів - на рахунок кредитора № 36002150989 в РФ КБ «Західінкомбанк» ТОВ, МФО 333614. У випадку несплати процентів у строк, обумовлений цим договором, починаючи з наступного робочого дня такі прострочені проценти сплачуються на рахунок кредитора № 20698150989 в РФ КБ «Західінкомбанк» ТОВ, МФО 333614. У випадку остаточного погашення основної суми кредиту, в термін відповідно до вимог п. 1.2., п. 3.3.2. та п. 6.5. даного договору, проценти сплатити не пізніше дня такого погашення на рахунок кредитора № 20687150989 в РФ КБ «Західінкомбанк» ТОВ, МФО 333614.

Пунктами 6.1., 6.2 кредитного договору передбачено, що період нарахування відсотків - з 1 числа поточного місяця включно по 15 число поточного місяця включно, з 16 числа поточного місяця включно - по останнє число поточного місяця включно. Проценти нараховуються двічі в місяць (останнього робочого дня перед 16 числом поточного місяця та останнього робочого дня поточного місяця) на фактичний залишок заборгованості по кредиту за кожен день користування кредитними коштами. При визначенні кількості днів для розрахунку процентів приймаємо фактичну кількість днів у місяці та 360 днів у році.

Відповідно до п. 3.2.18. кредитного договору у разі неповернення кредиту у строк, визначений в п. 1.2. договору, процентна ставка за користування кредитними коштами встановлюється на рівні 27% річних.

Позичальник своїх зобов'язань зі сплати процентів належним чином не виконав, внаслідок чого за ним за період з 24.12.2009 року по 14.01.2015 року утворилася заборгованість в розмірі 4 413 500,00 грн. (розрахунок додається).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Отже, сума основного боргу третьої особи на стороні відповідача перед третьою особою на стороні позивача за кредитним договором складає 7 913 500,00 грн., з яких 3 500 000,00 грн. - заборгованість за кредитом, 4 4123 500,00 грн. - заборгованість за процентами.

Як встановлено судом, у 2009 році третя особа на стороні позивача звернулася до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до третьої особи на стороні відповідача про стягнення грошових коштів, зокрема за кредитним договором № 1803-1 від 18.03.2008 року.

Рішенням Господарського суду Рівненської області у справі № 19/101 від 14.07.2009 року позовні вимоги третьої особи на стороні позивача задоволено.

На виконання вказаного судового рішення видано наказ № 19/101 від 03.08.2009 року.

Постановою Державної виконавчої служби України № ВП № 15645683 від 26.10.2009 року відкрито виконавче провадження по виконанню зазначеного рішення.

24.12.2009 року між третьою особою на стороні позивача (первісний кредитор) та позивачем (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги, за умовами якого первісний кредитор передає належне йому право вимоги згідно з кредитним договором № 1803-1 від 18.03.2008 року (основний договір), укладеного між первісним кредитором та боржником (третьою особою на стороні відповідача), а новий кредитор приймає право вимоги, що належне первісному кредиту за основним договором. До нового кредитора переходять права первісного кредитора за основним договором в обсязі і на умовах, які існують на дату підписання цього договору (право вимагати повернення суми кредиту в розмірі 3 500 000,00 грн., сплати відсотків за користування кредитором, сплати неустойки тощо), окрім права вимагати сплати відсотків за користування кредитом по 23.12.2009 року включно у сумі 562 041,69 грн. та штрафних санкцій, нарахованих на такі відсотки, право вимагати від боржника сплати відсотків за користування кредитом по 23.12.2009 року включно у сумі 562 041,69 грн. та штрафні санкції, нараховані на такі відсотки, залишається за первісним кредитором та не переходить до нового кредитора (п.п. 1.1., 1.2. договору).

Цей договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором (п. 5.1. договору).

За підп. 3.1.2. п. 3.1. договору про відступлення права вимоги первісний кредитор зобов'язався передати новому кредитору усі необхідні документи, які засвідчують права, що передаються згідно з цим договором у строк до 25.12.2009 року, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 513 ЦК України, ч. 1 ст. 514 ЦК України).

25.12.2009 року та 22.01.2010 року третя особа на стороні позивача та позивач відповідно повідомили третю особу на стороні відповідача про відступлення права вимоги за кредитним договором, про що свідчать повідомлення № 122/1 та № 13/01/10 відповідно.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 10.06.2014 року замінено сторону виконавчого провадження - Публічне акціонерне товариство "Західінкомбанк" на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРО ХХІ" в частині стягнення заборгованості за кредитним договором № 1803-1 від 18.03.2008 р. в сумі 3 500 000,00 грн. основного боргу у виконавчому провадженні № 15645683, яке перебуває на виконанні Державної виконавчої служби України по виконанню рішення Господарського суду Рівненської області від 14.07.2009 року у справі № 19/101.

03.11.2014 року постановою Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України замінено назву сторони виконавчого провадження, а саме: стягувача -Публічне акціонерне товариство "Західінкомбанк" на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРО ХХІ" в частині стягнення заборгованості за кредитним договором № 1803-1 від 18.03.2008 р. в сумі 3 500 000,00 грн. основного боргу у виконавчому провадженні № 15645683, яке перебуває на виконанні Державної виконавчої служби України по виконанню рішення Господарського суду Рівненської області від 14.07.2009 року у справі № 19/101.

Крім того, у забезпечення зобов'язань позичальника за кредитним договором кредитором прийнято іпотечний договір № 1803-1 від 18.03.2008 року, укладений між кредитором та відповідачем у справі, договір поруки № 1803-1 від 18.03.2008 року, укладений між кредитором та відповідачем у справі, договір поруки № 1803-2 від 18.03.2008 року, укладений між кредитором та громадянином ОСОБА_6, які є невід'ємними частинами цього кредитного договору, а також інше майно, основні засоби і обігові кошти позичальника, на які у разі порушення умов даного договору буде звернено стягнення в порядку, визначеному даним кредитним договором та чинним законодавством України (п. 2.1. кредитного договору).

18.03.2008 року між третьою особою на стороні позивача (іпотекодержатель) та відповідачем (іпотекодавець) укладено нотаріально посвідчений іпотечний договір № 1803-1 (надалі - іпотечний договір), згідно з п. 1.1. якого у порядку та на умовах, визначених цим договором, іпотекодавець передає нерухоме майно, визначене в розділі 3 цього договору, в іпотеку іпотекодержателю для забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 1803-1 від 18.03.2008 року та додатковими до нього договорами, укладених між іпотекодержателем та позичальником - третьою особою на стороні відповідача.

Відповідно до п. 2.1. іпотечного договору згідно з кредитним договором та додатковими до нього договорами іпотекодержатель (кредитор згідно з кредитним договором) надав третій особі на стороні відповідача (позичальник згідно з кредитним договором) кредитні кошти в розмірі 3 500 000,00 грн., а позичальник зобов'язується повернути надані кредитні кошти, відсотки за користування ними з розрахунку 17% річних та здійснити інші платежі у розмірі та випадках, передбаченими кредитним договором, додатковими договорами до нього та цим іпотечним договором. При цьому позичальник зобов'язаний сплатити борг, а іпотекодержатель прийняти платежі як по частинам, так і одноразово в повній сумі. Термін користування кредитними коштами встановлюється до 18.03.2011 року, а в разі невиконання (неналежного виконання) позичальником будь-якої з умов кредитного договору - до першої письмової вимоги іпотекодержателя.

Згідно з п. 6.6. іпотечного договору у разі порушення іпотекодавцем (позичальником) будь-якої умови договору, додаткових до нього договорів та/або умов цього договору, іпотекождержатель надсилає іпотекодавцю та (позичальнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця), письмову вимогу про усунення порушення. У цій вимозі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у 30-денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до умов цього договору.

14.02.2014 року третьою особою на стороні позивача направлено третій особі на стороні відповідача та відповідачу вимоги про усунення порушення за кредитним договором № 19, № 20 від 14.02.2014 року, в яких повідомлено, що у випадку не усунення порушень іпотекодержатель буде змушений звернути стягнення на предмет іпотеки.

17.02.2014 року між третьою особою на стороні позивача (іпотекодержатель) та позивачем укладено договір про відступлення прав за іпотечним договором, за умовами якого відповідно до іпотечного договору № 1803-1 від 18.03.2008 року забезпечено виконання зобов'язань боржника - третьої особи на стороні відповідача перед іпотекодержателем за кредитним договором № 1803-1 від 18.03.2008 року, на підставі якого іпотекодержателем надано боржнику кредитні кошти в розмірі 3 500 000,00 грн., а іпотекодавцем - відповідачем взято на себе обов'язок по майновому забезпеченню виконання боржником обов'язку щодо повернення отриманих кредитних коштів та відсотків за користування ними з розрахунку 17% річних (п. 1 договору про відступлення прав за іпотечним договором).

Згідно з п. 2 договору про відступлення прав за іпотечним договором відповідно до договору про відступлення права вимоги від 24.12.2009 року іпотекодержателем передано новому іпотекодержателю належне йому право вимоги до боржника за кредитним договором № 1803-1 від 18.03.2008 року, який укладений між боржником та іпотекодержателем.

Відповідно до цього договору та на підставі ст. 24 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель відступає право вимоги кредитора за рахунок майна, переданого іпотекодавцем в іпотеку іпотекодержателю на підставі іпотечного договору № 1803-1 від 18.03.2008 року. До нового іпотекодержателя переходять усі права і обов'язки іпотекодержателя за вказаним договором (п. 3 договору про відступлення прав за іпотечним договором).

Позивачем та третьою особою на стороні позивача повідомлено відповідача та третю особу на стороні відповідача про відступлення права вимоги за іпотечним договором, що стверджується повідомленнями № 23 від 19.02.2014 року, № 22 від 19.02.2014 року, № Аі-110-02-14 від 19.02.2014 року, № Аі-109-02-14 від 19.02.2014 року.

Відповідачем та третьою особою на стороні відповідача умови кредитного договору не виконані, сума основного боргу в розмірі 3 500 000,00 грн. не погашена, так само як не погашені проценти за користування кредитом в розмірі 4 413 500,00 грн.

Отже, загальна сума вимог, заявлених до стягнення, складає 7 913 500,00 грн., яку позивач просить стягнути шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором.

Статтею 1 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

За рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання (ч. 1 ст. 7 Закону України "Про іпотеку").

За ч.ч. 1, 3, 5 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених ст. 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Якщо предметом іпотеки є два або більше об'єкти нерухомого майна, стягнення звертається в обсязі, необхідному для повного задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 35 Закону України "Про іпотеку" разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За ч.ч. 1, 2 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

За ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 610, ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Отже, вимоги позивача про стягнення 7 913 500,00 грн. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором є обґрунтованими.

Разом з тим, відповідачем у справі подано заяву про застосування позовної давності щодо заявлених позовних вимог.

Вимоги позивача до відповідача є грошовими (стягнення заборгованості за кредитним договором), однак з особливим порядком їх погашення - шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Отже, перебіг позовної давності для вимог про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки обраховується в такий самий спосіб як і до вимог про стягнення боргу за кредитним договором.

Судом встановлено, що позивач звернувся до суду з відповідним позовом 17.03.2014 року, що стверджується відміткою служби діловодства господарського суду.

У силу вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ч. 1 ст. 257 ЦК України).

Частиною 1 ст. 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Судом встановлено, що згідно з умовами кредитного договору позичальник зобов'язаний здійснити повернення кредиту не пізніше 18.03.2011 року, а в разі невиконання (неналежного виконання) будь-якої з умов цього договору - в семиденний строк з дня отримання письмової вимоги кредитора.

Згідно з підп. 3.2.2. кредитного договору обов'язком позичальника є повне погашення кредиту не пізніше 18.03.2011 року, а в разі невиконання (неналежного виконання) будь-якої з умов цього договору - в 7-денний строк з дня отримання письмової вимоги кредитора.

У силу вимог п. 2 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема зміна умов зобов'язання.

Тобто за умовами кредитного договору сторони погодили зміну строку повернення усієї суми кредиту, яким визначили семиденний строк з дня отримання письмової вимоги кредитора.

З матеріалів справи вбачається, що третя особа на стороні позивача направила третій особі на стороні відповідача вимогу про дострокове повернення кредиту № 431 від 18.05.2009 року, про що свідчить фіскальний чек від 10.06.2009 року.

Однак дати отримання третьою особою на стороні відповідача вказаної вимоги, від якої слід обраховувати семиденний строк, матеріали справи не містять.

У той же час виникнення у третьої особи на стороні відповідача обов'язку щодо дострокового повернення усієї суми кредиту встановлено рішенням Господарського суду Рівненської області у справі № 19/101 від 14.07.2009 року, яким достроково стягнуто з третьої особи на стороні відповідача на користь третьої особи на стороні позивача суму заборгованості за кредитним договором в розмірі 3 500 000,00 грн.

За приписами ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, єдиною достеменно відомою датою, яка може слугувати початковим моментом для обрахунку початку перебігу позовної давності за кредитом, є дату прийняття рішення у справі № 19/101, тобто 14.07.2009 року.

Таким чином, перебіг позовної давності за вимогами про стягнення заборгованості за тілом кредиту є 15.07.2009 року, який, відповідно, закінчився 15.07.2012 року.

При цьому суд зазначає, що пред'явлення третьою особою на стороні позивача позову до третьої особи на стороні відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором не вплинуло на перебіг позовної давності за вимогами про звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки до кожного з цих зобов'язань (основного та похідного) позовна давність обчислюється окремо.

З наведеного вбачається, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення заборгованості за кредитом в розмірі 3 500 000,00 грн. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки після спливу позовної давності.

Щодо процентів в розмірі 4 413 500,00 грн., нарахованих за період з 24.12.2009 року по 14.01.2015 року, то суд вважає за необхідне зазначити таке.

За підп. 3.2.3. п. 3.2., п.п. 6.1., 6.2. кредитного договору позичальник зобов'язався сплачувати проценти за користування кредитними коштами, виходячи з розрахунку 17% річних щомісяця, за період з 1 по 15 число поточного місяця - останнього робочого дня перед 16 числом місяця, за період з 16 числа поточного місяця до кінця місяця - останнього робочого дня поточного місяця включно. Період нарахування відсотків - з 1 числа поточного місяця включно по 15 число поточного місяця включно, з 16 числа поточного місяця включно - по останнє число поточного місяця включно. Проценти нараховуються двічі в місяць (останнього робочого дня перед 16 числом поточного місяця та останнього робочого дня поточного місяця) на фактичний залишок заборгованості по кредиту за кожен день користування кредитними коштами. При визначенні кількості днів для розрахунку процентів приймаємо фактичну кількість днів у місяці та 360 днів у році.

Відповідно до п. 3.2.18. кредитного договору у разі неповернення кредиту у строк, визначений в п. 1.2. договору, процентна ставка за користування кредитними коштами встановлюється на рівні 27% річних.

У силу вимог ч. 1 ст. 1048 ЦК України у разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

З наведеного вбачається, що проценти нараховуються за весь час фактичного користування кредитними коштами та підлягають сплаті двічі на місяць - останнього робочого дня перед 16 числом поточного місяця та останнього робочого дня поточного місяця.

Оскільки умовами договору встановлені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожним черговим платежем починається з моменту порушення строку його погашення.

Отже, оскільки за умовами кредитного договору погашення процентів повинно здійснюватися двічі на місяць - останнього робочого дня перед 16 числом поточного місяця та останнього робочого дня поточного місяця, початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником кожного із цих зобов'язань.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 06.11.2013 року.

З урахуванням заяви про застосування позовної давності, порядку нарахування процентів (з 1 числа поточного місяця включно по 15 число поточного місяця включно, з 16 числа поточного місяця включно - по останнє число поточного місяця включно) та строків їх сплати, до стягнення підлягають проценти, нараховані за період з 31.03.2011 року (період нарахування - 16.03.2011 року по 31.03.2011 року - другий етап сплати процентів) по 14.01.2015 року, розмір яких складає 3 674 708,33 грн. (розрахунок додається).

Що процентів, нарахованих за період з 24.12.2009 року по 15.03.2011 року в розмірі 738 791,67 грн. (4 413 500,00 грн. - 3 674 708,33 грн.), то у задоволенні вимог в цій частині належить відмовити у зв'язку із пропуском позовної давності.

Судом також досліджено наявність обставин, пов'язаних із вчиненням відповідачем дії, що свідчить про визнання ним свого боргу та перериванням перебігу позовної давності.

Зокрема, ч.ч. 1-3 ст. 264 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Доказів вчинення дій зі сторони відповідача (визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити борг тощо), які б свідчили про визнання боргу, сторонами суду не надано.

При цьому укладення договору про відступлення прав за іпотечним договором лише 17.02.2014 року не впливає на порядок перебігу позовної давності, оскільки за ст. 262 ЦК України заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.

Отже, купуючи борг, позивач, як суб'єкт підприємницької діяльності, який здійснює її на власний ризик, повинен був усвідомлювати усі існуючі ризики, пов'язані із його стягненням.

Зважаючи на викладене, суд не вбачає підстав для визнання причин пропуску позовної давності поважними.

Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Таким чином, підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення 4 238 791,67 грн., з яких 3 500 000,00 грн. заборгованості за кредитом та 738 791,67 грн. заборгованості за процентами, відсутні.

Крім того, суд, давши оцінку співмірності суми заборгованості за кредитним договором та вартістю майна, що є предметом договору іпотеки, встановив таке.

Як вбачається із проаналізованих судом фактичних обставин справи та документів, що їх підтверджують, сума, яка підлягає задоволенню, - 3 674 708,33 грн., погашення якої має відбутися за рахунок звернення стягнення на предмет іпотеки.

У свою чергу, предмет іпотеки складається із 16 об'єктів нерухомого майна, загальна вартість яких згідно з висновком судового експерта № 7387-7402 від 28.10.2014 року становить 5 415 400,00 грн.

З наведеного вбачається, що сума заборгованості, що підлягає задоволенню, та ринкова вартість предмета іпотеки, як початкова ціна його реалізації, є неспівмірними, початкова реалізаційна ціна предмета іпотеки майже удвічі перевищує суму боргу, що підлягає стягненню.

Якщо предметом іпотеки є два або більше об'єкти нерухомого майна, стягнення звертається в обсязі, необхідному для повного задоволення вимог іпотекодержателя (ч. 5 ст. 33 Закону України "Про іпотеку").

Як зазначалося, предметом іпотеки є 16 об'єктів нерухомого майна - нежитлових приміщень.

Суд вважає, що звернення стягнення має відбутися на усі об'єкти нерухомого майна, що є предметом договору іпотеки, з огляду на таке.

У силу вимог ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до ч. 2 ст. Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Приймаючи рішення у справі, суду не відома фактична вартість, за якою відбудеться реалізація предмета іпотеки у ході примусового виконання судового рішення.

При цьому положення ч.ч. 5-9 ст. 62 Закону України "Про виконавче провадження" унормовано, що не реалізоване на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах протягом двох місяців майно підлягає уцінці державним виконавцем, що проводиться в десятиденний строк з дня визнання прилюдних торгів чи аукціону такими, що не відбулися, або закінчення двомісячного строку реалізації майна на комісійних умовах. Майно може бути уцінене не більш як на 30 відсотків. У разі нереалізації майна в місячний строк з дня проведення уцінки воно повторно уцінюється в такому самому порядку, але не більш як на 50 відсотків початкової вартості майна. У разі якщо в місячний строк з дня проведення повторної уцінки майно не реалізовано на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах, державний виконавець повідомляє про це стягувачу і пропонує йому вирішити питання про залишення за собою нереалізованого майна, крім майна, конфіскованого за рішенням суду. У разі якщо стягувач у п'ятнадцятиденний строк з дня отримання повідомлення державного виконавця письмово не заявив про своє бажання залишити за собою нереалізоване майно, арешт з майна знімається і воно повертається боржникові. У разі відсутності в боржника іншого майна, на яке може бути звернено стягнення, виконавчий документ повертається стягувачу без виконання. У разі якщо стягувач виявив бажання залишити за собою нереалізоване майно, він зобов'язаний у п'ятнадцятиденний строк з дня надходження до державного виконавця відповідного повідомлення внести на відповідний рахунок для обліку депозитних сум органу державної виконавчої служби різницю між початковою вартістю нереалізованого майна та сумою коштів, що підлягають стягненню на його користь, якщо початкова вартість нереалізованого майна перевищує суму боргу, яка підлягає стягненню за виконавчим документом. За рахунок перерахованих стягувачем коштів оплачуються витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, задовольняються вимоги інших стягувачів та стягується виконавчий збір і штрафи, а залишок коштів повертається боржникові. Майно передається стягувачу за ціною, що дорівнює початковій вартості майна, за якою воно передавалося на реалізацію. Про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. За фактом такої передачі державний виконавець складає акт. Постанова та акт є підставами для подальшого оформлення стягувачем права власності на це майно.

Тобто у випадку, якщо при примусовій реалізації матиме місце уцінка майна, максимальний розмір якої не може перевищувати 50%, вартість предмета іпотеки буде недостатньою для задоволення вимог позивача у повному обсязі.

Крім того, судом враховано приписи ч. 5 ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження", за якими боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення.

Відповідно до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно з ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За положеннями ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

За ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заявлених позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. У рахунок погашення заборгованості Приватної агропомислової фірми "Брошукова (вул. Лесі Українки,35, с. Іваничі, Рівненський район, Рівненська область, 35363, код ЄДРПОУ 30716583) перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро ХХІ" (вул. Заводська,1, с. Бабин, Гощанський район, Рівненська область, 35431, код ЄДРПОУ 34438102) за кредитним договором № 1803-1 від 18.03.2008 року в сумі 3 674 708,33 грн., звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № 1803-1 від 18.03.2008 року, а саме: Побутове приміщення, позначене на плані земельної ділянки літерою „А-2", загальною площею 681,0 м. кв. Будівлю автовагової, позначену на плані земельної ділянки літерою „Б-1", загальною площею 76,1 м. кв. Будівлю свинарника, позначену на плані земельної ділянки літерою „В-1", загальною площею 1750,00 м. кв. Будівлю свинарника, позначену на плані земельної ділянки літерою „Г-1", загальною площею 1764,5 м. кв. Будівлю свинарника, позначену на плані земельної ділянки літерою „ Д-1", загальною площею 1728,1 м. кв. Будівлю свинарника, позначену на плані земельної ділянки літерою „ Е-1", загальною площею 1600,2 м. кв. Будівлю свинарника, позначену на плані земельної ділянки літерою „Ж-1", загальною площею 1706,8 м. кв. Будівлю свинарника, позначену па плані земельної ділянки літерою „3-1", загальною площею 1705,9 м.кв. Будівлю гноєсховища, позначену на плані земельної ділянки літерою „К-1", загальною площею 64,6 м. кв. Будівлю пожежного посту, позначену на плані земельної ділянки літерою „Л-1", загальною площею 122,7 м. кв. Будівлю рампи прийому та відгрузки свиней, позначену на плані земельної ділянки літерою „М-1", загальною площею 197,5 м. кв. Будівлю трансформаторної, позначену на плані земельної ділянки літерою „П-1", загальною лощею 48,2 м. кв. Будівлю котельні, позначену на плані земельної ділянки літерою „Р-1", загальною площею 191,8 м. кв. Блок приміщень ветпункту та санітарної бійні, позначених на плані земельної ділянки літерами „С-1" та „С-2", загальною площею 441,9 м. кв. Будівлю складу, столярного цеху, позначених на плані земельної ділянки літерою „Т-1", загальною площею 191,4 м. кв. Будівлю водонапірної башні, позначену на плані земельної ділянки літерою „Ф-1", загальною площею 14,3 м. кв., що належить фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, 33022, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на праві власності.

Встановити спосіб реалізації предмета іпотеки за іпотечним договором № 1803-1 від 18.03.2008 року шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах. Початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації на прилюдних торгах - 5 415 400,00 грн., а саме: Побутове приміщення, позначене на плані земельної ділянки літерою „А-2", загальною площею 681,0 м. кв. - 214 600,00 грн. Будівля автовагової, позначена на плані земельної ділянки літерою „Б-1", загальною площею 76,1 м. кв. - 64 700,00 грн. Будівля свинарника, позначена на плані земельної ділянки літерою „В-1", загальною площею 1750,00 м. кв. - 753 600,00 грн. Будівля свинарника, позначена на плані земельної ділянки літерою „Г-1", загальною площею 1764,5 м. кв. - 769 000,00 грн. Будівля свинарника, позначена на плані земельної ділянки літерою „ Д-1", загальною площею 1728,1 м. кв. - 749 600,00 грн. Будівля свинарника, позначена на плані земельної ділянки літерою „ Е-1", загальною площею 1600,2 м. кв. - 697 000,00 грн. Будівля свинарника, позначена на плані земельної ділянки літерою „Ж-1", загальною площею 1706,8 м. кв. - 695 100,00 грн. Будівля свинарника, позначена на плані земельної ділянки літерою „3-1", загальною площею 1705,9 м.кв. - 720 400,00 грн. Будівля гноєсховища, позначена на плані земельної ділянки літерою „К-1", загальною площею 64,6 м. кв. - 25 800,00 грн. Будівля пожежного посту, позначена на плані земельної ділянки літерою „Л-1", загальною площею 122,7 м. кв. - 124 700,00 грн. Будівля рампи прийому та відгрузки свиней, позначена на плані земельної ділянки літерою „М-1", загальною площею 197,5 м. кв. - 69 200,00 грн. Будівля трансформаторної, позначена на плані земельної ділянки літерою „П-1", загальною лощею 48,2 м. кв. - 90 200,00 грн. Будівля котельні, позначена па плані земельної ділянки літерою „Р-1", загальною площею 191,8 м. кв. - 69 300,00 грн. Блок приміщень ветпункту та санітарної бійні, позначених на плані земельної ділянки літерами „С-1" та „С-2", загальною площею 441,9 м. кв. - 251 100,00 грн. Будівля кладу, столярного цеху, позначених на плані земельної ділянки літерою „Т-1", загальною площею 191,4 м. кв. - 85 100,00 грн. Будівля водонапірної башні, позначена на плані земельної ділянки літерою „Ф-1", загальною площею 14,3 м. кв. - 36 000,00 грн.

3. У решті заявлених позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, 33022, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро ХХІ" (вул. Заводська,1, с. Бабин, Гощанський район, Рівненська область, 35431, код ЄДРПОУ 34438102) 33 938,35 грн. судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 ГПК України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 ГПК України.

Повне рішення складено 06.04.2015 року.

Суддя Андрійчук О.В.