Справа № 357/1725/15-п Головуючий у І інстанції Санін В.М.

Провадження № 33/780/177/15 Доповідач у 2 інстанції Говоруха

Категорія 147 23.03.2015

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 березня 2015 року. м. Київ.

Суддя Апеляційного суду Київської області Говоруха В.І., за участю правопорушника ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою правопорушника на постанову судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20 лютого 2015 року, -

в с т а н о в и в:

Постановою судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20 лютого 2015 року на ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1, за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП накладене адміністративне стягнення у виді адміністративного арешту строком на 10 діб.

Відповідно до зазначеної постанови 2 лютого 2015 року близько 23 години 15 хвалин ОСОБА_1 був затриманий працівниками ДАІ під час керування автомобілем Ваз 2101, державний номерний знак НОМЕР_1 в м. Біла Церква по вул. Таращанська, в стані алкогольного сп'яніння, що підтверджується висновком Білоцерківського ПНТМО № 54 від 02.02.2015 року, чим порушив п. 2.9 ПДР України.

Цією ж постановою вирішено питання про судовий збір.

Не погоджуючись з таким висновком суду, правопорушник ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, а справу про адміністративне правопорушення щодо нього закрити.

В обґрунтування скарги апелянт зазначає, що в порушення ст. 268 КУпАП , його було повідомлено не судовою повісткою, а по телефону. Прийшовши до суду за декілька хвилин до повідомленого часу, йому було повідомлено, що справа розглянута без його участі. Крім цього, звинувачення його в керуванні транспортного засобу в стані алкогольного сп'яніння, є фальсифікацією фактів. Дії співробітників Державтоінспекції незаконні внаслідок того, що його було затримано не під час керування автомобілем ( виконання функцій водія), а коли автомобіль зупинився та він вийшов щоб пред'явити документи на автомобіль. Звертає увагу на те, що він не знаходився за кермом автомобіля, оскільки був в нетверезому стані, що дійсно підтверджується висновком Білоцерківського ПНТМО № 54, а за кермом була інша особа. Огляд на місці зупинки транспортного засобу проводився без свідків, що є порушенням. Крім того, суд першої інстанції, на думку правопорушника, при обранні адміністративного стягнення не врахував дані про особу правопорушника, обставини, що обтяжують та пом'якшують відповідальність, а також характеризуючи дані. Вважає за необхідне викликати в судове засідання свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які б підтвердили що він не керував транспортним засобом.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляції приходжу до наступного.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується розглянутими в судовому засіданні доказами і, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення серії АП 1 № 105747 в якому викладені обставини вчинення правопорушення, а також висновком Білоцерківського ПТМО № 54 від 02.02.2015 року.

Кваліфікація дій ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 130 КУпАП є правильною, оскільки відповідно до картки обліку адміністративних порушень ( а.с.3) , ОСОБА_1 протягом одного року вже мав адміністративне стягнення за аналогічне правопорушення і був позбавлений права на керування транспортними засобами.

Щодо доводів апелянта про порушення його прав, передбачених ст. 268 КУпАП, то вони є необґрунтованими, оскільки, як вбачається з матеріалів справи та з тексту апеляційної скарги, правопорушника було повідомлено про час, дату та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, про що свідчить телефонограма ( а.с. 7) та витяг з журналу реєстрації телефонограм 01-26 про виклик в судові засідання 2015 року ( а.с. 20) і що фактично не заперечує і сам правопорушник.

Крім того, відповідно до заяви ОСОБА_1 про відкладення судового засідання, яке призначене на 13 лютого 2015 року, суд першої інстанції переніс розгляд справи на 20 лютого 2015 року на 9 годин, про що ОСОБА_1 був повідомлений і написав розписку ( а.с.11).

Щодо доводів апелянта про те, що він не керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, то вони спростовуються не тільки належно оформленим протоколом про адміністративне правопорушення, а і висновком Білоцерківського ПТМО № 54 від 02 лютого 2015 року, оскільки даний огляд проходить особа, яка керувала транспортним засобом і про це прямо зазначено у самому висновку, який ОСОБА_1 підписав і при цьому не надав жодних зауважень чи пояснень, що свідчить про його згоду з останнім на час проведення огляду. Подальші його заяви, зокрема посилання в апеляції на те, що він не перебував за кермом суд розцінює, як намагання уникнути відповідальності.

Відповідно до загальних засад накладення стягнень за адміністративні правопорушення визначених ст.ст. 33-36 КУпАП, при накладенні стягнення на ОСОБА_1 суд в повній мірі врахував дані про його особу, характер вчиненого правопорушення та його наслідки і зокрема те, що ОСОБА_1 раніше притягувався до адміністративної відповідальності і був позбавлений права на управління транспортними засобами.

Таким чином, на думку апеляційного суду, постанова суду першої інстанції законна та обґрунтована, підстав для зміни чи скасування рішення районного суду не вбачається.

Керуючись ст. 294 КУпАП суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20 лютого 2015 року щодо ОСОБА_1 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя В.І. Говоруха