Справа № 274/1411/15-к

Провадження №1-в/0274/270/15

Ухвала

іменем України

09.04.2015 року Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області в складі:

головуючого - судді. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Дубцова О.В.,

за участю секретаря. . . . . . .. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Бойко В.Л.,

помічника. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Побережник Р.М.,

прокурора . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .Висоцької О.В.,

представника адміністрації РВК №73 . . . . . . . . . . . . . . .Байди Ю.В.,

захисника. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .ОСОБА_6,

засудженого . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області в режимі відео-конференції з приміщенням Райківської виправної колонії Житомирської області №73 справу за заявою засудженого

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Підлісне, Попаснянського району Луганської області, громадянина України, неодруженого, непрацюючого, до засудження проживаючого зі слів за адресою: АДРЕСА_1, з матеріалів особової справи та вироку - без постійного місця проживання, до засудження раніше судимого: 1) 11.05.1999р. за ст.ст.81 ч.3, 140 ч.2, 42 КК України (в ред. 1960 р.) на 3 роки позбавлення волі, 2) 19.10.2000р. за ст.ст.17 ч.2, 81 ч.3, 81 ч.3, 42 КК України (в ред. 1960 р.) на 3 роки позбавлення волі; 3) 31.10.2003р. за ст.188 ч.1 КК України на 3 роки позбавлення волі, звільнився 10.10.2005р. умовно-достроково на 11 місяців 14 днів,

про застосування щодо нього положень ст.81 КК України та його умовно-дострокове звільнення від подальшого відбуття покарання,

встановив:

На розгляд до суду надійшла заява засудженого ОСОБА_7 у якій він просить звільнити його від подальшого відбуття покарання умовно-достроково.

В ході судового розгляду справи та дослідження матеріалів особової справи засудженого встановлено, що ОСОБА_7 раніше неодноразово судимий, засуджений 22 січня 2008 року Київським районним судом м. Харкова за ст.ст.186 ч.2, 187 ч.2, 70 КК України до 9 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна. Початок строку відбування покарання - 02.06.07 року, кінець строку - 02.06.16 року, 2/3 строку покарання відбув 02.06.13 року. Покарання на даний час відбуває у Райківській виправній колонії Житомирської області №73.

За період відбуття покарання характеризується посередньо. Неодноразово порушував умови та порядок відбуття покарання за що на нього накладались дисциплінарні стягнення. Останнє з 12 стягнень було накладено на засудженого 27.12.2013 року, у зв'язку з чим він перебував на обліку в установі виконання покарання як злісний порушник режиму утримання. На даний час стягнення погашені, з обліку як злісний порушник режиму утримання засуджений знятий 27.06.2014 року.

За період відбуття покарання має 8 заохочень. Сім з них отримані засудженим до 30.06.2011 року. В період з вказаної дати до 05.01.2015 року засуджений заохочень не мав. Засуджений працевлаштований на дільниці по виготовленню сувенірних виробів, за власним бажанням працює у дві зміни. 05.01.2015 року заохочений за результатами роботи впродовж четвертого кварталу 2014 року. На даний час на розгляді у начальника установи відбуття покарання перебувають матеріали щодо заохочення засудженого за результатами його роботи в період першого кварталу 2015 року.

Участі у програмах диференційованого виховного впливу, в самодіяльних організаціях та секціях, в неоплатних роботах по благоустрою та поліпшенню житлово-побутових умов колонії ОСОБА_7 не приймає, бажання не виявляє. Маючи неповну середню освіту прагнення до підвищення свого загальноосвітнього рівня та вдосконалення професійно-технічних навичок не виявляє.

Визнаючи вину за вироком суду частково, оскаржуючи його в апеляційному та касаційному порядку, в судовому засіданні заявив про усвідомлення протиправності своїх вчинків.

Впродовж останнього року заяви засудженого ОСОБА_7 про його умовно-дострокове звільнення від подальшого відбуття покарання вже двічі були предметом судового розгляду.

Так ухвалою Бердичівського міськрайонного суду від 19.03.2014 року у задоволенні заяви засудженого ОСОБА_7 про його умовно-дострокове звільнення відмовлено (справа №274/7600/13-к). За результатами апеляційного оскарження, вказана ухвала залишена в силі.

Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду від 16.02.2015 року у задоволенні заяви засудженого ОСОБА_7 про його умовно-дострокове звільнення також відмовлено (справа №274/4930/14-к). Вказана ухвала засудженим оскаржена в апеляційному порядку та законної сили на даний час не набрала.

У судовому засіданні засуджений подану заяву підтримав. Наголошує на тому, що протягом перебування у Райківській виправній колонії він працює з ранку до вечора, дотримується режиму та порушень не допускає. При цьому засуджений також пояснив, що не навчається і не приймає участь у благоустрої місць позбавлення волі у зв'язку з тим, що працює у дві зміни. Про самодіяльні організації установи йому нічого невідомо, ініціативи участі у них він дійсно не проявляв. Скоїв нові злочини після попереднього умовно-дострокового звільнення з місць позбавлення волі оскільки попав у стару компанію. Вважає, що до нього повинна бути застосована норма ст..81 КК України, а саме умовно-дострокове звільнення.

Представник адміністрації виправної колонії суду повідомив, що на даний час по місцю відбуття покарання засуджений характеризується посередньо, порушень режиму не допускає, працевлаштований та до праці ставиться задовільно. Участі у самодіяльних організаціях, житті відділення не приймає. Має неповну середню освіту, але навчатись не бажає. Стверджує, що плани проведення самодіяльних заходів є для засуджених загальнодоступною інформацію, а також те, що ОСОБА_7 участі у благоустрої місць позбавлення волі не приймає. У зв'язку з зазначеним вважає, що підстав для задоволення заяви засудженого немає.

Захисник вважає, що є всі підстави для задоволення заяви засудженого та його умовно-дострокового звільнення від подальшого відбуття покарання. Просить звернути увагу на те, що засуджений свою вину визнає, не приймає участь у житті колективу, оскільки просто не має на це часу, не навчається проте це є його особистою справою, його стягнення погашені та за результатами праці він має заохочення.

Прокурор вважає, що у задоволенні заяви засудженого слід відмовити з мотивів наведених представником адміністрації установи виконання покарання.

Заслухавши учасників судового розгляду, дослідивши матеріали особової справи засудженого, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви засудженого та його умовно-дострокового звільнення від подальшого відбування покарання.

Так, згідно положень ст.81 КК України, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.

Статтею 130 Кримінально-виконавчого кодексу України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання визначено як один з видів заохочення для осіб, засуджених до позбавлення волі. Правом застосування заходів заохочення до засуджених, згідно ст.135 ч.1 КВК України, користуються начальник колонії, а також його прямі начальники.

Порядок дострокового звільнення від відбування покарання встановлено ст.154 КВК України. Відповідно до даного порядку, стосовно засудженого, щодо якого відповідно до статей 81, 82 Кримінального кодексу України може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання або заміна не відбутої частини покарання більш м'яким, орган або установа виконання покарань надсилає подання до суду у порядку, встановленому кримінальним процесуальним законодавством.

Наведені норми закону вказують на те, що саме адміністрація установи виконання покарань повинна дійти висновку про те, що особа, яка відбуває покарання, довела своє виправлення.

Зі змісту досліджених у судовому засіданні матеріалів вбачається, що такого висновку адміністрація установи не дійшла.

Згідно положень ст.ст.123 ч.2, 126 ч.4, 127 ч.2 КВК України, участь засуджених у виховних заходах, які проводяться в колоніях, загальноосвітнє і професійно-технічне навчання засуджених, участь засудженого у самодіяльних організаціях, його соціально корисна активність заохочується і враховується при визначенні ступеня виправлення засуджених.

Відповідно до роз'яснень постанови Пленуму Верховного суду України від 26.04.02 №2 "Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну не відбутої частини покарання більш м'яким" (п.17), судам слід ретельно з'ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях, його наміри щодо прилучення до суспільно корисної праці.

При прийнятті рішення по суті справи суд враховує також те, що ОСОБА_7 три непогашені судимості за попередніми вироками, в останнє звільнявся з місць позбавлення волі умовно-достроково, але належних висновків для себе не зробив, знову скоїв ряд тяжких злочинів за які і відбуває покарання. За період відбуття покарання характеризується неоднозначно, неодноразово допускав порушення вимог режиму за що на нього накладались дисциплінарні стягнення, впродовж 2014 - 2015 років порушень не допускає, працює. Разом з тим, участі у житті відділення, самодіяльних організаціях, безоплатних роботах по благоустрою місць позбавлення волі він не приймає, підвищенням загальноосвітнього і професійно-технічного рівня не займається, будь-якої корисної ініціативи не проявляє. Таким чином своє виправлення засуджений не довів.

З врахуванням викладеного, керуючись ст.81 КК України, ст.537, 539 КПК України суд,-

ухвалив:

У задоволенні заяви засудженого ОСОБА_7, про застосування щодо нього положень ст.81 КК України та його умовно-дострокове звільнення від подальшого відбуття покарання відмовити за безпідставністю.

На ухвалу може бути подана апеляція до апеляційного суду Житомирської області через Бердичівський міськрайонний суд протягом 7 днів з дня її оголошення, засудженим з моменту вручення йому копії ухвали.

Суддя: