Справа № 219/2353/15-ц

2-н/219/715/2015

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про відмову у прийнятті заяви про видачу судового наказу

03.04.15 року суддя Артемівського міськрайонного суду Донецької області Павленко О.М., розглянувши заяву ТОВ «Артемівськ – Енергія» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 суми заборгованості за комунальні послуги, -

встановив:

          ТОВ «Артемівськ – Енергія» звернулося до суду з заявою про видачу судового наказу, в якій просить видати судовий наказ про стягнення з боржника на свою користь заборгованість за період з 1.10.2011 року по 1.02.2015 року в сумі 7725 гр. 98 коп. та судові витрати.

 Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Однак, виходячи з наданого ТОВ «Артемівськ – Енергія» розрахунку, заявник просить стягнути з боржника заборгованість починаючи з 1.10.2011 року, тобто, заявлені вимоги виходять за межі строку позовної давності, що визначені ст.257 ЦК України.

           Відповідно до п.9 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 грудня 2011 року «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказаного провадження» наявність спору про право є підставою для відмови у відкритті провадження за заявою про видачу судового наказу, якщо з доданих документів вбачається пропуск позовної давності; така вимога може бути розглянута тільки у позовному провадженні.

             Відповідно до п.10 Постанови Пленуму норми ЦПК України не передбачають можливості часткового задоволення заяви про видачу судового наказу, оскільки, він видається лише за умови безспірності вимог.

Згідно ч.5 ст. 100 ЦПК України у разі якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті заяви про видачу судового наказу лише в частині цих вимог.

При цьому суд не може застосувати норми ст.100 ч.5 ЦПК України щодо можливості постановлення ухвали про відмову у прийнятті заяви про видачу судового наказу лише в частині вимог, які не підлягають розгляду у порядку наказного провадження, оскільки норми цієї статті не можуть бути застосовані при наявності спору про право.

А тому у зв’язку з тим, що з наданих заявником документів вбачається пропуск позовної давності, та враховуючи неможливість часткового задоволення заяви про видачу судового наказу, вимога щодо стягнення заборгованості за послуги по теплопостачанню за період з 1.10.2011 року по 1.02.2015 року в сумі 7725 гр. 98 коп. не може бути визнана судом безспірною та як наслідок цього, не підлягає розгляду у порядку наказаного провадження у зв’язку із наявністю спору про право.

          Відповідно до вимог п.2 ч.3 ст. 100 ІІПК України суддя відмовляє у прийнятті заяви про видачу судового наказу у разі, якщо із заяви і поданих документів вбачається спір про право.

          За таких обставин, суддя вважає за необхідне відмовити у прийнятті заяви про видачу судового наказу, та роз'яснити заявникові, що відповідно до ч. 2 ст. 101 ЦПК України, відмова у прийнятті заяви унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.

            На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 100, 101 ЦПК України, суддя,-

п о с т а н о в и в:

          відмовити у прийнятті заяви ТОВ «Артемівськ – Енергія» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 суми заборгованості за комунальні послуги.

          Роз'яснити заявнику ТОВ «Артемівськ – Енергія» право на звернення до суду в позовному порядку.

         Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Донецької області протягом п’яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя-