Справа № 171/3237/14-ц

2/171/190/15

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

09 квітня 2015 року м. Апостолове

Апостолівський районний суд Дніпропетровської області у складі:

- головуючого судді - Хоруженко Н.В.,

- при секретарі - Ровній Н.А..,

- за участі представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - адвоката ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 2 цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів, отриманих без достатньої правової підстави, зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання дійсним зобов'язання щодо купівлі-продажу житлового будинку, зобов'язання нотаріально посвідчити договір, стягнення грошових коштів за угодою купівлі-продажу житлового будинку, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_3 18.12.14 року звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів, отриманих без достатніх правових підстав, та обґрунтовував позовні вимоги тим, що між ним та відповідачем було досягнуто згоди що він купить у неї будинок по АДРЕСА_1 за 12000 доларів США. На виконання домовленості він 13.11.13 року передав відповідачці 2000 доларів США в якості завдатку, про що відповідачка склала розписку, через відсутність правовстановлюючих документів договір нотаріально-посвідчений не був, вони домовились посвідчити його нотаріально у лютому 2014 року, відповідач зобов'язалась виготовити правовстановлюючі документи, та в лютому 2014 року він повинен був сплатити їй решту вартості будинку - 10000 доларів США. В жовтні 2013 року за пропозицією відповідача його цивільна дружина вселилась у будинок відповідача, в лютому 2014 року він телефонував відповідачці щодо укладення договору, однак вона повідомила, що не буде продавати будинок, оскільки в неї є інший покупець, також повідомила, що в середині січня вона виселила ОСОБА_5 з будинку, пообіцяла повернути завдаток 2000 доларів США в березні 2014 року. Однак отриманий завдаток 20000 доларів США відповідач так і не повернула. Тому просив стягнути з відповідачки кошти у гривнях в еквіваленті до долара США за курсом на час розгляду справи, що за його розрахунком складає 31420 грн., витрати від інфляції в розмірі 6368,52 грн. та три відсотки річних у розмірі 748,92 грн.., понесені судові витрати.

Відповідачем ОСОБА_4 31.03.15 року пред'явлено зустрічний позов до ОСОБА_3. Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що вона є спадкоємицею за заповітом житлового АДРЕСА_1, приблизно з серпня 2013 року вона почала пошук покупців на цей будинок, вартість його становила від 10 до 16 тисяч доларів і вона мала намір продати його за таку суму, до неї звернулась гр.. ОСОБА_6 та запропонувала купити будинок за 11000 доларів США, вона погодилась, отримала від неї завдаток 1000 доларів США, потім до неї звернулась гр.. ОСОБА_5, назвалась дружиною позивача, запропонували купити будинок за 12 000 доларів США, вона погодилась, отримала від відповідача ОСОБА_3 16 000 гривень, склала розписку та повідомила ОСОБА_6 про те, що знайшла інших покупців, з отриманої суми 8000 грн. повернула ОСОБА_6 а іншу частину коштів витратила на оформлення документів для нотаріального посвідчення договору. Однак в лютому 2014 року їй зателефонував відповідач та повідомив, що відмовляється від укладення договору, оскільки у нього не склалося подружнє життя з ОСОБА_5, просив повернути йому 2000 доларів США. Вона повідомила, що поверне йому 16000 грн., так як отримувала гроші в гривнях і після того, як знайде нових покупців, які сплатить їй завдаток 16000 грн.. Вважає, що між ними досягнуто згоди з усіх істотних умов договору купівлі-продажу, одностороння відмова від зобов'язань не допускається, тому просила суд визнати дійсним зобов'язання щодо купівлі-продажу житлового АДРЕСА_1, укладене 13.11.13 року між нею та відповідачем, зобов'язати ОСОБА_3 нотаріально посвідчити договір, стягнути грошові коштів на її користь за угодою купівлі-продажу житлового будинку, стягнути понесені судові витрати.

У судовому засіданні представник позивача по первісному позову та відповідача по зустрічному позову ОСОБА_3 - ОСОБА_1 просила первісний позов задовольнити у повному обсязі, з підстав, викладених у позовній заяві. У задоволенні зустрічного позову просила відмовити, оскільки вважає, що ОСОБА_4 ввела їх в оману, на момент домовленості з ними вже продала вказаний житловий будинок, серед зими виселила гр.. ОСОБА_5 з дітьми, не повернула гроші отримані за розпискою.

У судовому засіданні представник відповідача по первісному позову, позивача по зустрічному позову ОСОБА_4 - ОСОБА_2 проти задоволення первісного позову заперечував, оскільки сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов договору купівлі-продажу будинку, гроші отримувались у гривнях, відповідач оформила на отримані гроші документи на будинок, сам позивач зателефонував і повідомив про відмову від виконання зобов'язань, гр.. ОСОБА_5 вона виселила з будинку у зв'язку з тим, що вона не сплачувала вартість комунальних послуг, на даний час вона згодна укласти договір купівлі-продажу, одностороння відмова від зобов'язань не допускається, тому просила в задоволенні первісного позову відмовити, зустрічний задовольнити в повному обсязі.

Суд, вислухавши представників сторін, дослідивши докази, надані сторонами, приходить до висновку, що первісний позов слід задовольнити частково, а в задоволенні зустрічного слід відмовити з наступних підстав.

13.11.2013 року ОСОБА_4 отримала від ОСОБА_3 гроші в сумі 2000 доларів США, які сторони визначили як завдаток за будинок по вул.. Кольцевій, 41 м. Апостолове, що підтверджується розпискою (а.с.17).

Суд вважає, що отримані відповідачкою ОСОБА_4 13.11.13 року гроші були авансовим платежем, а не завдатком, з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч.1, ст. 570 ЦК України, завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Згідно з ч. 2 ст. 570 ЦК України, якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є задатком, вона вважається авансом. Таким чином, внесення завдатку як способу виконання зобов'язання може мати місце лише у випадку наявності зобов'язання, яке б мало випливати із договору купівлі-продажу житлового будинку. А такий договір між сторонами не укладався.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

Тому суд приходить до висновку, що відповідач ОСОБА_4 13.10.13 року набула 2000 доларів США без достатніх правових підстав.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Тому отримані відповідачкою ОСОБА_4 13.11.13 року грошові кошти 2000 доларів США підлягають стягненню на підставі ст.. 570, 1212 ЦК України на користь позивача ОСОБА_3

Згідно ст.. 533 ЦК України, грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Позивач, звертаючись з позовом просив стягнути грошові кошти відповідано до курсу долара США станом на день звернення до суду, з заявою про збільшення позовних вимог не звертався, тому суд розглядає справу в межах позовних вимог.

Тому стягненню підлягає сума 31420 грн., яка є еквівалентом 2000 доларів США на час звернення до суду з позовом, виходячи з розрахунку:

15,71 грн. (вартість одного долара США, яка розрахована з наступного 1571,00:100= 15,71 грн) * 2000 = 31420 грн.

Відповідно до глави 13, розділу 3 ЦК України гроші та валютні цінності віднесено до речей та майна. Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування майном боржник повинен сплачувати проценти, відповідно до ст. 625 ЦК України - боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання повинен сплатити суму боргу та три відсотки річних.

Суд погоджується з розрахунком 3 % річних, наведеним позивачем а саме 31420 грн. (сума основного боргу)*3% річних:100%:365= 2,58 грн.* 290 днів (з 01.03.14 по 15.12.14 року) = 748,92 грн.

Тому, на підставі ст. 536 ЦК України позовні вимоги щодо стягнення 3 % річних підлягають задоволенню.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 щодо стягнення витрат вид інфляції, то в цій частині позову слід відмовити, оскільки між сторонами виникли зобов'язання щодо грошових коштів у доларах США, а не в гривнях.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3 слід відмовити у повному обсязі, виходячи з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що позивач по зустрічному позову ОСОБА_4 є власником житлового будинку по АДРЕСА_1, що підтверджується витягом з державного реєстру прав власності на нерухоме майно (а.с.45). Має технічну документацію на вказаний будинок (а.с.47-50).

13.10.13 року позивач по зустрічному позову ОСОБА_4 отримала від відповідача ОСОБА_3 2000 доларів США в рахунок купівлі-продажу житлового будинку, загальна вартість якого 12000 доларів США, що підтверджується розпискою, дослідженою в судовому засіданні.

Сторони домовились нотаріально посвідчити даний договір купівлі-продажу у лютому 2014 року, оскільки на той момент позивач не підготував деякі документи, проте в подальшому договір купівлі-продажу не був нотаріально посвідчений.

Статтею 657 ЦК України встановлено, що договір купівлі-продажу зокрема житлового будинку(квартири) укладається у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Відповідно до ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Згідно з ч.2 ст.220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі подальше нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Однак це правило не застосовується, якщо є передбачене законодавчими актами обмеження(заборона) на здійснення такого правочину або сторони не дійшли згоди щодо всіх істотних його умов.

Отже норма ч.2 ст. 220 ЦК України не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до ст.ст. 210, 640 ЦК України пов'язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов'язків для сторін.

Обраний позивачем ОСОБА_4 спосіб захисту порушеного, на її думку права, - визнати дійсним зобов'язання щодо купівлі-продажу житлового будинку, взагалі не передбачений ст.. 16 ЦК України, яка містить вичерпний перелік способів захисту порушених прав.

Посилання у зустрічному позові на неможливість односторонньої відмови від зобов'язань не обґрунтовані, оскільки між сторонами зобов'язання купілі-продажу не виникли. Так, надані докази, а саме - попередній договір від 23.10.13 року з гр.. ОСОБА_6, розписки від 23.10.13 року та від 16.11.13 рокує неналежними, оскільки ст.. 11 ЦК України передбачено підстави виникнення зобов'язань, жодної з яких в судовому засіданні не встановлено.

Вимоги до ОСОБА_3 про зобов'язання нотаріально посвідчити договір задоволенню не підлягають, оскільки відповідно до ЗУ «Про нотаріат» нотаріальні дії вчиняються нотаріусами України, а отже ОСОБА_3 не є належним відповідачем.

Також не підлягають задоволенню вимоги про стягнення грошових коштів з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 за угодою купівлі-продажу, оскільки факту укладення вказаної угоди не доведено сторонами в судовому засіданні.

Тому, в задоволенні зустрічного позову слід відмовити в повному обсязі.

Оскільки первісний позов підлягає частковому задоволенню, з відповідача ОСОБА_4 слід стягнути судові витрати понесені позивачем старушко пропорційно до задоволеної частини вимог - 321,69 грн.

Оскільки в задоволенні зустрічного позову слід відмовити понесені позивачем по зустрічному позову судові витрати стягненню не підлягають. Крім того, з позивачки на користь держави слід стягнути недосплачену суму судового збору, згідно розміру позовних вимог 99863,00 грн. - сума судового збору повинна становити 998,63 грн. Позивачем ОСОБА_4 сплачено 487,20 грн. (а.с.36-37), тому недосплачена сума судового збору становить 511,43 грн., яку слід з неї стягнути.

Керуючись ст. ст. 10,11, 60, 209, 213, 214, 215, 218 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 31420,00 грн. в рахунок безпідставно отриманих грошей, 748,92 грн. - відсотки за прострочення повернення грошей, судові витрати - судовий збір - 321,69 грн., всього на загальну суму - 32558,92 грн.

В іншій частині позову ОСОБА_3 - відмовити.

В задоволенні зустрічного позову позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3 - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави недосплачену суму судового збору - 511,43 грн.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя:Н. В. Хоруженко