КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД      

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

 

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

 02.03.2009                                                                                           № 17/194

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Григоровича О.М.

 суддів:            

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача - Василенко В.М., дов.від 10.11.08 № 26,

 від відповідача - не з"явились,

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

 на рішення Господарського суду Чернігівської області від 18.12.2008

 у справі № 17/194  

 за позовом                               Товариства з обмеженою відповідальністю "ЧернігівБудПроект"

 до                                                   Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

              

             

 про                                                   стягнення 140000,00 грн.

 

ВСТАНОВИВ:

 Товариство з обмеженою відповідальністю “ЧернігівБудПроект” (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення збитків, понесених в зв'язку з невиконанням зобов'язання. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач прострочив виконання зобов'язання за договором поставки від 29.03.08 № 08-08/З, виконання зобов'язання втратило інтерес для позивача, в зв'язку з цим він відмовляється від прийняття виконання такого зобов'язання і вимагає відшкодування понесених ним збитків, а саме: виплаченого авансу.

          Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.12.08 позов задоволено повністю. Рішення мотивоване тим, що відповідач в порушення умов договору поставки № 08-08/3 не здійснив поставку партії товару, вартість якої  позивач попередньо сплатив; згідно ч.3 ст.612 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків; відповідач не надав доказів повернення передоплати, на яку не був поставлений товар.

          Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати повністю, оскільки воно прийняте з порушенням норм матеріального та  процесуального права. Свої доводи заявник аргументує тим, що дії позивача вийшли за межі господарського судочинства, оскільки  він одночасно звернувся  до господарського суду та до правоохоронних органів. Приводом звернення до правоохоронних органів стали ті самі підстави,  той же предмет, що і до господарського суду.

          Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.01.09 апеляційна скарга відповідача прийнята до провадження з призначенням її розгляду на 11.02.09.

          Про час і місце розгляду справи сторони були повідомлені належним чином, про що свідчить відбиток штампу та підпис працівника суду, зроблені на звороті у лівому нижньому куті першого примірника ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження, про надсилання копій ухвали сторонам 26.01.09 та повідомлення про вручення поштового відправлення від 29.01.09 (позивачу) та від 02.02.09 (відповідачу), які залучені до матеріалів справи.

          В судове засідання 11.02.09 представники відповідача (апелянта) не з'явились, в зв'язку  з чим розгляд справи було відкладено на 02.03.09 (ухвала Київського апеляційного господарського суду від 11.02.09). 

          13.02.09 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначає, що позивач і відповідач є суб'єктами підприємницької діяльності, між ними діє господарський договір, який не було виконано відповідачем, що унеможливлює звернення позивача з цивільним позовом до відповідача, як це передбачено нормами Кримінально-процесуального кодексу України. Позивач вважає рішення суду першої інстанції законним, а вимоги скаржника безпідставними.

          В судове засідання 02.03.09 представники відповідача не з'явилися, хоча про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

          25.02.09 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду  від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи за наявними в ній матеріалами за його відсутності.

          Представник позивача не заперечував проти розгляду справи за відсутності представника відповідача.

          Порадившись, колегія суддів ухвалила здійснити розгляд апеляційної скарги відповідача по суті за його відсутності.

Згідно ст.101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) апеляційний господарський суд  перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі та не зв'язаний доводами апеляційної скарги.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні докази, обговоривши доводи скарги, відзиву, колегія суддів встановила наступне.

29.03.08 між відповідачем (за текстом договору “постачальник”) та позивачем (за текстом договору “покупець”) був укладений договір поставки    № 08-08/3 (далі - договір).

Згідно ст.1 договору постачальник зобов'язується постачати товар (передавати у власність покупця) для використання у підприємницькій діяльності, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього. Предметом поставки є сталь оцинкована в рулонах товщиною 0,5 мм (п.2.1 договору), яка поставляється партіями. Кожна партія товару та вартість кожної партії  визначається специфікацією (пп.2.1, 4.1 договору).

Статтею 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) про договір купівлі-продажу (п.6 ст.265 ГК України).

Згідно зі ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів до нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 4.2 договору встановлено, що розрахунки за кожну поставлену партію товару  здійснюються в безготівковому порядку на умовах передоплати.

Як вбачається з копії платіжного доручення від 04.04.08 № 5724, позивач перерахував на банківський рахунок відповідача 140000,00 грн. як оплату за рулон згідно рахунку від 04.04.08 № 46.

В п.3.1 договору сторони передбачили, що партія товару, яку узгоджено відповідною специфікацією, повинна бути поставлена покупцеві не пізніше 10 числа першого місяця відповідного періоду постачання. У специфікації № 1 до договору сторони передбачили термін поставки (05.05.08).

В судовому засіданні представник позивача пояснив, що ні у термін, визначений договором, ні у термін, визначений специфікацією № 1 до нього, відповідач поставку товару не здійснив.

Відповідно до положень статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:           4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків (ст. 612 ЦК України).

Основною вимогою для відшкодування збитків у вигляді виплаченого авансу позивач зазначає втрату інтересу до поставки товару за договором, що не суперечить нормам діючого законодавства.

Оскільки відповідачем не було надано належних доказів повернення передоплати або виконання ним зобов'язання за договором, господарський суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що позивачем доведено спричинення йому збитків діями відповідача. 

Що стосується порушення кримінальної справи проти відповідача за ознаками злочину, передбаченого ч.4 ст.190 Кримінального кодексу України та паралельного існування справи, яка розглядається в господарському суді,  слід зазначити наступне.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що суд не задовольнив клопотання про залишення позову без розгляду на підставі п.2 ст.81 ГПК України.

Так, п.2 ст.81 ГПК України передбачає, що  господарський суд залишає позов без розгляду, якщо у провадженні господарського суду або іншого органу, який діє в межах своєї компетенції, є справа з господарського спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав. Такі випадки мають місце тоді, коли законом встановлена альтернативна підвідомчість розгляду справ, при якій виникає можливість одночасного звернення із заявою до кількох судових органів.

Позивач і відповідач є суб'єктами підприємницької діяльності, що уклали між собою господарський договір, який не було виконано відповідачем.

Статтею 12 ГПК України встановлено, що господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів.

Невиконання або неналежне виконання зобов'язань, що виникають з укладених договорів, тягне за собою цивільно-правову відповідальність.

Отже, спір, який виник з приводу невиконання умов господарського договору, може розглядати виключно господарський суд, а не правоохоронні органи, як було зазначено апелянтом в апеляційній скарзі.

Тому Господарський суд Чернігівської області обґрунтовано не задовольнив клопотання відповідача  про залишення позову без розгляду на підставі п.2 ч.1 ст.81 ГПК України.

Керуючись ст.ст.99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський  суд

 

ПОСТАНОВИВ:

 1.          Рішення Господарського суду Чернігівської області від 18.12.08 усправі  № 17/194 залишити без змін, а апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1  - без задоволення.

2.          Матеріали справи №  17/194  повернути до Господарського суду Чернігівської області.

 Головуючий суддя                                                                      

 

 Судді                                                                                          

 

 04.03.09 (відправлено)