КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.02.2009 № 25/498
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Корсака В.А.
суддів: Авдєєва П.В.
Коршун Н.М.
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -представник – не з'явився
від відповідача: представник – Булій Р.І. ( за довіреністю)
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Філія "Відділення Промінвестбанку в м. Славута Хмельницької області"
на рішення Господарського суду м.Києва від 23.12.2008
у справі № 25/498 (Морозов С.М.)
за позовом Приватне підприємство "Енергозбут"
до Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк (закрите акціонерне товариство)
третя особа позивача
третя особа відповідача
про зобов"язання виконати умови договору
ВСТАНОВИВ:
В листопаді 2008року позивач звернувся з позовом в якому просить зобов’язати відповідача виконати умови договору № Б001-33 від 18.04.2006р. і здійснити списання коштів по призначенню згідно платіжного доручення: №269 від 06.10.2008р. для ТОВ „Енергорост”(за РП-10); № 268 від 06.10.2008р. для ТОВ „Енергорост” (трансформаторні підстанції); №267 від 06.10.2008р. для ТОВ фірма „Вісла” (за емаль), та просив судові витрати покласти на відповідача.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 23.12.2008р. позов задоволено повністю.
Відповідач не погодившись з рішенням звернувся з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 23.12.2008р. та прийняти нове рішення, яким позов ПП „Енергозбут” залишити без задоволення.
На обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що рішення винесено з порушенням норм чинного законодавства та підлягає скасуванню. Апелянт зазначає, що позивач виконав зобов’язання по платежам на які в той час поширювалась дія мораторію.
Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника відповідача, колегія встановила наступне:
18 квітня 2006 року між позивачем (Клієнт) і відповідачем (Банк) було укладено Договір банківського рахунку № БООІ-33 (надалі - Договір) ( а.с.14), за умовами якого відповідач здійснює банківське обслуговування раніше відкритого поточного рахунку позивача № 26009301260535 (надалі-рахунок) та надає послуги, пов'язані із прийманням, зарахуванням грошових коштів на поточні рахунки, переказом грошей з рахунків позивача, видачею останньому грошей у готівковій формі згідно із ліцензією, наданою Банком.
У відповідності до п. 5.1.2 Договору відповідач зобов'язаний виконувати розрахункові документи, прийняті від позивача протягом операційного часу (8.45 - 15.00), виключно в межах залишків коштів на рахунках.
06 жовтня 2008 року позивачем було подані відповідачу платіжні доручення №№ 269. 268 про перерахування з рахунку позивача на користь ТОВ «Енергорост», відповідно 115000.00 грн. та 283334.00 грн. та платіжне доручення №267 про перерахування з рахунку позивача на користь ТОВ фірма «Вісла» 5000,00 грн., що не заперечується відповідачем у відзиві на позов.
Зазначені платіжні доручення №.№ 269, 268, 267 від 06.10.2008 відповідачем виконані не були.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Згідно з ст.. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Згідно із ст. 1075 ЦК України договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час. Залишок грошових коштів на рахунку видається клієнтові або за його вказівкою перераховується на інший рахунок в строки і в порядку, встановлені банківськими правилами.
Відповідно до частини 3 ст. 1068 ЦК України банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.
Статтею 51 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що банківські розрахунки проводяться у готівковій та безготівковій формах згідно із правилами, встановленими нормативно-правовими актами Національного банку України. Безготівкові розрахунки проводяться на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді. Банки в Україні можуть використовувати як платіжні інструменти, зокрема, платіжні доручення.
Як зазначено в частині 1 ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
Відповідно до п.1.15 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління НБУ від 21 січня 2004 р. № 22. зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 р. за № 377/8976, доручення платників про списання коштів зі своїх рахунків і зарахування коштів на рахунки отримувачів банки здійснюють у термін, встановлений законодавством України.
Пунктом 8.1. ст. 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», та п. 2.19 вищезазначеної Інструкції встановлено, що розрахункові документи, що надійшли до банку протягом операційного часу, він виконує в день їх надходження. Розрахункові документи, що надійшли після операційного часу, банк виконує наступного робочого дня. За порушення цих строків банк, що обслуговує платника, несе відповідальність згідно із законодавством України.
Відповідач порушив зобов'язання щодо виконання розпорядження відповідача про перерахування коштів в сумі 403 334.00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №№269. 268. 267 від 06.10.2008. ( а.с.8-10)
Посилання відповідача на дію мораторію, введеного постановою правління НБУ від 07.10.2008 № 308 є неправомірним з огляду на наступне.
У відповідності до частини 3 ст. 1066 ЦК України банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.
Крім того, статтею 1074 ЦК України встановлені обмеження права розпоряджатись рахунком, за якою обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.
У відповідності до ст. 75 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (надалі - Закон про банки) у разі істотної загрози платоспроможності банку Національний банк України призначає тимчасову адміністрацію.
Згідно із ст. 85 цього закону з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану банку, який відповідав би встановленим цим Законом та нормативно-правовими актами Національного банку України вимогам. Національний банк України має право введення мораторію на задоволення вимог кредиторів під час здійснення тимчасової адміністрації, але на строк не більше шести місяців.
Постановою правління НБУ від 07.10.2008 № 308 було призначено в Закритому акціонерному товаристві «Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк» тимчасову адміністрацію строком на 1 рік - з 07.10.2008 до 06.10.2009 та уведено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 6 місяців з 07.10.2008 до 06.10.2009.
У відповідності до ст. 2 зазначеного Закону мораторій - це зупинення виконання банком майнових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.
Частиною 2 ст. 85 Закону про банки визначено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на зобов'язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації.
Враховуючи те що законодавство та умови Договору надають можливість банку виконувати розрахункові документи на наступний робочий день, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що зобов'язання відповідача перед позивачем щодо перерахування грошових коштів з рахунку виникло після призначення адміністрації та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, а саме 07.10.2008.
Отже, ні Закон України «Про банки і банківську діяльність», ні Постанова правління НБУ № 308 від 07.10.2008 не надають відповідачу права блокувати операції по поточним рахункам клієнтів.
Таким чином, колегія суддів вважає рішення суд по даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (закритого акціонерного товариства ) в особі Відділення Промінвестбанку в м. Славута Хмельницької області залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.12.2008 р. у справі № 25/498 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 25/498 повернути Господарському суду м. Києва.
Головуючий суддя Корсак В.А.
Судді Авдєєв П.В.
Коршун Н.М.