ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 березня 2015 р. Справа № 909/167/15

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кавлак І.П., при секретарі судового засідання Манів-Головецькій О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Першого заступника прокурора Івано-Франківської області

в інтересах держави в особі

Міністерства енергетики та вугільної промисловості України

в особі державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності

"Укрінтеренерго"

в особі виробничої філії державного підприємства зовнішньоекономічної

діяльності "Укрінтеренерго" "Калуська теплоелектроцентраль"

вул. Грюнвальдська, 11, м. Івано-Франківськ, 76000

вул. Хрещатик, 30, м. Київ, 01001

вул. Фрунзе, 85, м. Київ, 04080

вул. Промислова, 1, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77300

до відповідача:Комунального підприємства "Водотеплосервіс"

вул.Окружна, 8, м. Калуш, Івано-Франківська область,77300

про стягнення заборгованості за отриману теплову енергію

в сумі 14270644, 47 грн.

За участю представників:

від прокуратури: Гоголь В.В. - прокурор відділу,

(службове посвідчення № 011612 від 26.10.12);

від позивача (державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" в особі виробничої філії державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" "Калуська теплоелектроцентраль"): Качан А.А. - начальник юридичного відділу, (довіреність № 30 від 04.11.14)

від відповідача: Корнага Н.Т. - начальник юридичного відділу,

(довіреність № 43 від 20.01.15);

ВСТАНОВИВ:

у відповідності до ч.1 ст. 2 ГПК України, Перший заступник прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України в особі державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" в особі виробничої філії державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" "Калуська теплоелектроцентраль", на підставі покладеного на нього п.2 ст. 121 Конституції України та ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру» представництва, звернувся до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Комунального підприємства "Водотеплосервіс" про стягнення заборгованості за отриману в жовтні-грудні 2014 року теплову енергію в сумі 15 254 744 грн. 23 коп., з яких: 5 834 837 грн. 31 коп. - за теплову енергію для населення; 6 361 960 грн. 51 коп. - за теплову енергію для бюджетних підприємств; 717 533 грн. 63 коп. - за теплову енергію для інших споживачів; 2 340 412 грн. 78 коп. - за деаеровану і технічну воду.

Згідно приписів ст. 2 ГПК України, Перший заступник прокурора Івано-Франківської області в позовній заяві № 05/2-145 вих-15 від 12.02.15 (вх. № 1670/15 від 13.02.15) визначив на підставі якого законодавства подається позов, в чому саме порушуються матеріальні інтереси держави; обґрунтував необхідність їх захисту та зазначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 16.02.15 прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 03.03.15.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 03.03.15, відповідно до положень ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладено на 31.03.15.

31.03.15 представник позивача в судовому засіданні подав заяву про зменшення розміру позовних вимог (вх. № 3635/15; а.с. 79); просить суд стягнути з відповідача заборгованість за теплову енергію в сумі 14 270 644 грн. 47 коп., з яких: 5 135 871 грн. 89 коп. - за теплову енергію для населення; 6 191 343 грн. 17 коп. - за теплову енергію для бюджетних підприємств; 603 016 грн. 63 коп. - за теплову енергію для інших споживачів; 2 340 412 грн. 78 коп. - за деаеровану і технічну воду. До заяви позивачем долучено довідку виробничої філії ДПЗД "Укрінтеренерго" "Калуська теплоелектроцентраль"(вих. № 44I33-100-447 від 31.03.2015; а.с. 80) щодо часткового погашення заборгованності КП "Водотеплосервіс" (відповідачем).

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, а тому заява позивача (вх. № 3635/15 від 31.03.2015) прийнята до розгляду по суті, відповідно до зменшених позовних вимог. При цьому суд виходить з того, що зменшення розміру позовних вимог не порушує процесуальних прав відповідача.

Присутніми в судовому засіданні представником позивача та прокурором підтримано позовні вимоги, відповідно до заяви про зменшення розміру позовних вимог, вважаючи їх обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позові.

В обгрунтування позовних вимог Перший заступник прокурора Івано-Франківської області посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу теплової енергії № 339 від 3 листопада 2014 року, у зв»язку з чим у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість за теплову енергію в сумі 14 270 644 грн. 47 коп.

Представник відповідача в судовому засіданні визнає заборгованість за теплову енергію в сумі 14 270 644 грн. 47 коп., про що зазначив письмово у відзиві на позов ( № 383 від 30.03.15, вх.№ 5085/15 від 30.03.15; а.с. 75) та просить суд розстрочити виконання рішення на 24 місяці.

Представники позивача та прокуратури категорично заперечують щодо розстрочки виконання рішення.

Згідно вимог ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення прийнято господарським судом у нарадчій кімнаті за результатами оцінки поданих доказів.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши доводи представників прокуратури, позивача та відповідача, всебічно і повно дослідивши фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 3 листопада 2014 року між позивачем (надалі - продавець) та відповідачем (надалі - покупець) укладено договір купівлі-продажу теплової енергії № 339 (а.с. 18-27).

Зазначений вище Договір укладено у письмовій формі, підписано повноважними представниками сторін, підписи засвідчено печатками сторін, що відповідає приписам статей 207, 208 ЦК України. Згідно приписів ст. 204 ЦК України, договір купівлі-продажу теплової енергії № 339 від 3 листопада 2014 року є правомірним правочином, так як іншого (розірвання, припинення, скасування цього договору) сторонами суду не представлено. Сторонами погоджено всі умови договору та досягнуто згоди щодо виконання умов останнього, отже дотримання положень такого Договору є обов'язковим.

Пунктом 1.1 Договору визначено, що за даним договором продавець (позивач) зобов»язується у опалювальний період 2014-2015 р.р. продавати (передавати) покупцю (відповідачу) теплову енергію з теплофікаційною водою (надалі - теплова енергія), яка виробляється виробничо-структурним підрозділом - виробничою філією державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" "Калуська теплоелектроцентраль" продавця, в потрібних покупцю обсягах відповідно до умов даного договору, а покупець зобов»язується купляти (приймати) теплову енергію в потрібних йому обсягах відповідно до умов даного договору та температурного графіку 105 С -70 С із зрізкою на 95 С подачі теплоносія на замірну дільницю на межі розподілу з ВФ ДПЗД «Укрінтеренерго» Калуська ТЕЦ при розрахунковій температурі зовнішнього повітря - 20 С (опалювальний сезон 2014-2015р.р), що є невід»ємною частиною даного договору (додаток №1, надалі - температурний графік), та своєчасно і в повному обсязі оплачувати її вартість згідно з умовами даного договору та виконувати інші умови, передбачені даним договором.

У відповідності до умов Договору продавець (позивач) свої зобов»язання виконував належним чином. Даний факт підтверджується наявними в матеріалах справи: актами приймання-передачі обсягів теплової енергії (а.с. 30, 34, 38, 42), довідками розподілу теплової енергії КП «Водотеплосервіс» по категоріям споживачів: населення, бюджетні установи, інші споживачі (а.с. 31, 39), рахунками на оплату: № 19 від 31 жовтня 2014 (а.с. 32), № 26 від 30 листопада 2014 (а.с. 36), № 37 від 31 грудня 2014 (а.с. 40), № 3 від 31 січня 2015 (а.с. 43).

Порядок здійснення оплати визначений в розділі 4 договору.

Пунктом 4.1. встановлено, що розрахунковим періодом є календарний місяць, в якому здійснюється поставка теплової енергії. Оплата за теплову енергію здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. Перерахування коштів, що надходять як поточна плата за теплову енергію від усіх категорій споживачів, здійснюється уповноваженим банком на спеціальні рахунки згідно з реєстром нормативів перерахування коштів відповідно до вимог чинного законодавства. Остаточний розрахунок за фактично відпущену продавцем теплову енергію та використану для підживлення тепломережі деаеровану, технічну воду виконується на підставі акту приймання-передачі обсягів теплової енергії та використану для підживлення тепломережі деаеровану, технічну воду, складеного за формою, визначеною Додатком 5 до даного договору; оплата здійснюється покупцем до 9 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Пунктом 6.1.1. Договору покупець зобов»язується, своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлену теплову енергію за використану для підживлення тепломережі деаеровану, технічну (промислову) воду.

В порушення договірних зобов'язань, відповідач оплату за теплову енергію провів частково, в решті 14 270 644 грн. 47 коп. виникла заборгованість.

Слід зазначити, що 30 березня 2015 року між сторонами був підписаний акт звірки взаємних розрахунків (а.с. 77). Зазначений вище акт підписаний представниками сторін та скріплений печатками юридичних осіб.

Акт звірки розрахунків є певною формою фіксації юридично-значимих дій сторін, і ним, зокрема, оформляється інвентаризація дебіторської і кредиторської заборгованості. Наявним в матеріалах справи актом встановлено непогашену заборгованість Відповідача перед Позивачем в сумі 14 270 644 грн. 47 коп.

Підписання Відповідачем вказаного акту свідчить про визнання ним своєї заборгованості перед Позивачем на зазначену в ньому суму, зокрема, згідно акту звірки взаємних розрахунків від 30 березня 2015 року, відповідач визнав борг у сумі 14 270 644 грн. 47 коп.

Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір є підставою виникнення господарських зобов»язань.

Згідно приписів частини першої ст. 175 ГПК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч.ч.1,7 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

У відповідності до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов"язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов»язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Положеннями ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Приписами ст.33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно вимог ч. 1 ст. 35 ГПК України, обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Заборгованість відповідача перед позивачем за отриману теплову енергію в сумі 14 270 644 грн. 47 коп., на час прийняття рішення не сплачена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи та визнається відповідачем. З огляду на вищевикладене та приймаючи до уваги часткову сплату відповідачем заборгованості, підписання ним акту звірки взаємних розрахунків, суд вважає, що вимога про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 14 270 644 грн. 47 коп. обґрунтована та підлягає задоволенню.

Дослідивши матеріали поданого відповідачем відзиву на позов ( № 383 від 30.03.15, вх.№ 5085/15 від 30.03.15; а.с. 75) в якому наявне клопотання щодо розстрочки виконання рішення суду рівними частинами на 24 місяці та матеріали справи в цілому, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 6 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Згідно приписів ст. 121 ГПК України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, тому суд оцінює докази щодо наявності таких обставин в порядку ст. 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З аналізу ст. 121 ГПК України та п. 7.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.12 N 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» вбачається, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Підставою для розстрочки виконання рішення мають бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення.

Обґрунтовуючи наявність підстав для розстрочки, боржник посилається на скрутне фінансове положення. При цьому, відповідачем, не долучено жодних доказів в обгрунтування обставин викладених у відзиві на позов щодо розстрочки виконання рішення.

Розглянувши клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення суду на 24 місяці, врахувавши пояснення представника позивача та прокурора, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, наявність значних інфляційних процесів у економіці держави, суд приходить до висновку про відсутність у спірних правовідносинах виняткових обставин, які можуть бути підставою для розстрочки виконання судового рішення. З матеріалів справи не вбачається того, що відсутність розстрочки виконання судового рішення унеможливить виконання такого рішення або ускладнить його виконання. Разом із тим, суд вважає за необхідне роз'яснити відповідачу, що це не позбавляє його можливості звернутися до суду в порядку ст. 121 ГПК України з аналогічним клопотанням про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення у справі № 909/167/15 на стадії виконання судового рішення, надавши суду відповідні документи і докази в обґрунтування необхідності надання відстрочки або розстрочки. Також слід зазначити, що настання можливих негативних фінансових наслідків для підприємства в результаті виконання рішення суду не є підставою для розстрочки.

Судовий збір за правилами ст. 49 ГПК України слід покласти на відповідача. Оскільки позов поданий прокурором, який звільнений від сплати судового збору, відповідно до вимог статті 49 ГПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача в доход бюджету.

На підставі вищевикладеного, у відповідності до ст.ст. 121, 124 Конституції України, ст.ст. 174, 175, 193 ГК України, ст.ст. 204, 207, 208, 525, 526, 610, 629, 655 ЦК України, керуючись ст.ст. 2, 4-3, 22, 33, 35, 49, ст. 82, ст.ст. 83-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Першого заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України в особі державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" в особі виробничої філії державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" "Калуська теплоелектроцентраль" до Комунального підприємства "Водотеплосервіс" про стягнення заборгованості за отриману теплову енергію в сумі 14 270 644 грн. 47 коп., з яких: 5 135 871 грн. 89 коп. - за теплову енергію для населення; 6 191 343 грн. 17 коп. - за теплову енергію для бюджетних підприємств; 603 016 грн. 63 коп. - за теплову енергію для інших споживачів; 2 340 412 грн. 78 коп. - за деаеровану і технічну воду задовольнити.

Стягнути з Комунального підприємства "Водотеплосервіс" (вул. Окружна, 8, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77300; код 32364207) на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" ( вул. Фрунзе, 85, м. Київ, 04080; код 19480600) заборгованість за теплову енергію для населення в сумі 5 135 871(п"ять мільйонів сто тридцять п"ять тисяч вісімсот сімдесят одну) грн. 89 коп. на рахунок зі спеціальним режимом використання № 26035300011110 в філії ГУ по м. Києву та Київській області АТ "Ощадбанк", МФО 322669; заборгованість за теплову енергію для бюджетних підприємств в сумі 6 191 343(шість мільйонів сто дев"яносто одна тисяча триста сорок три) грн. 17 коп. на рахунок зі спеціальним режимом використання № 26034301011110 в філії ГУ по м. Києву та Київській області АТ "Ощадбанк", МФО 322669; заборгованість за теплову енергію для інших споживачів в сумі 603 016(шістсот три тисячі шістнадцять) грн. 63 коп. на рахунок зі спеціальним режимом використання № 26033302011110 в філії ГУ по м. Києву та Київській області АТ "Ощадбанк", МФО 322669; заборгованість за деаеровану і технічну воду в сумі 2 340 412(два мільйона триста сорок тисяч чотириста дванадцять) грн. 78 коп. на рахунок 26003302109 в АТ "Ощадбанк", МФО 336503.

Стягнути з Комунального підприємства "Водотеплосервіс" (вул. Окружна, 8, м. Калуш, Івано-Франківська область,77300; код 32364207) в доход державного бюджету - судовий збір в розмірі 73080(сімдесят три тисячі вісімдесят) грн. за наступними платіжними реквізитами: отримувач коштів - УДКСУ у м. Івано-Франківську Івано-Франківської області, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37952250, банк отримувача- ГУДКСУ в Івано-Франківській області, код банку отримувача (МФО) - 836014, рахунок отримувача - 31219206783002, код класифікації доходів бюджету - 22030001.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні заяви відповідача - Комунального підприємства "Водотеплосервіс" про розстрочку виконання рішення суду відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 06.04.15

Суддя І.П. Кавлак

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

________________ Кавлак І. П. 06.04.15