КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" квітня 2015 р. Справа№ 910/21424/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Жук Г.А.

суддів: Мальченко А.О.

Сухового В.Г.

при секретарі судового засідання Анісімовій М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу б/н від 10.02.2015 року приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на рішення Господарського суду міста Києва від 17.12.2014 року

у справі № 910/21424/14 (суддя - Головіна К. І.)

за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах»

до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС»

про стягнення 25 500, 00 грн

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Ніколаєв В.В.- довіреність № ГО-14/173 від 30.09.2014 року

ВСТАНОВИВ:

06.10.2014 року до Господарського суду міста Києва звернулося приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Інгосстрах» (позивач у справі) з позовом до приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (відповідач у справі) про стягнення 25 500, 00 грн страхового відшкодування (а. с. 3-7).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на норми ст. 993, 1166, 1188 ЦК України, ст. 27 Закону України «Про страхування» стверджує, що має право вимоги до відповідача, як страховика особи винної в ДТП, оскільки свої зобов'язання страховика за договором майнового страхування він виконав у повному обсязі, сплативши страхувальнику суму страхового відшкодування.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.12.2014 року позовні вимоги приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах» задоволено частково. Стягнуто з приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на користь приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах» страхове відшкодування в сумі 23 858, 66 грн та 1 709, 40 грн в повернення судового збору. В решті позову відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач у справі, приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС», 05.01.2015 року подав апеляційну скаргу б/н від 30.12.2014 року, в якій просив рішення Господарського суду міста Києва від 17.12.2014 року у справі № 910/21424/14 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволені позову, оскільки останнім пропущено строк позовної давності на звернення до суду за захистом порушеного права (а. с. 102-112).

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2015 року апеляційну скаргу б/н від 30.12.2014 року приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на рішення Господарського суду міста Києва від 17.12.2014 року у справі № 910/21424/14 повернуто скаржнику на підставі п. 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України у зв'язку з неповною сплатою судового збору (а. с. 100-101).

14.02.2015 року відповідач - приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС», повторно подав апеляційну скаргу б/н від 10.02.2015 року, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 17.12.2014 року у справі № 910/21424/14 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволені позову, оскільки останнім пропущено строк позовної давності на звернення до суду за захистом порушеного права. Апеляційну скаргу подано з клопотанням про поновлення строків для подачі апеляційної скарги, клопотанням про застосування строків позовної давності та клопотанням про припинення провадження у справі (а. с. 120-141).

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.02.2015 року приватному акціонерному товариству «Страхова група «ТАС» поновлено строк на подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу б/н від 10.02.2014 року ПАТ «Страхова група «ТАС» на рішення Господарського суду міста Києва від 17.12.2014 року у справі № 910/21424/14 прийнято до провадження та призначено розгляд справи на 23.03.2015 року. В судовому засіданні 23.03.2015 року розгляд справи відкладено на 06.04.2015 року, у зв'язку з неявкою в судове засідання представника позивача.

Представник апелянта в судовому засіданні 06.04.2015 року підтримав вимоги апеляційної скарги, просить рішення Господарського суду міста Києва від 17.12.2014 року скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволені позову.

Представник позивача не скористався правом присутності в судовому засіданні, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. 02.04.2015 року, надав заяву за № 01/04-15(01) від 01.04.2015 року, якою повідомив про неможливість надати Поліс № ВЕ-3427675 та зазначає, що Поліс досліджувався у судовому засіданні Мар'їнського районного суду Донецької області про стягнення 25 500, 00 грн з Косенко В. М., як винуватця ДТП (справа № 237/4164/13-ц), просить застосувати преюдицію в порядку ст. 35 ГПК України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, заслухавши пояснення представника апелянта, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, 14.03.2008 року між ПрАТ «Страхова компанія «Інгосстрах» (страховик за договором) та Мироненко С. І. (страхувальник за договором) було укладено договір страхування наземного транспорту № DOBIAN90949393 (а. с. 14-15), за яким застраховано майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням наземним транспортним засобом марки «DAEWOO» моделі «Nexia», державний реєстраційний номер АН 9390 ОС.

Договір укладено на виконання договору застави, укладеного між ПриватБанком та страхувальником від 14.03.2008 року (п. 5.2). Договором визначено розмір страхової суми - 56 870, 00 грн з лімітом відповідальності за страховими ризиками передбаченими договором та у разі повного знищення ТЗ - 56870,00 грн.. У разі лонгації договору страхування на наступні періоди ліміт відповідальності зменшується за кожен рік лонгації на 10 % від страхової суми. Пунктом 7 договору визначено страхові випадки, в тому числі ДТП - пошкодження ТЗ внаслідок ДТП за його участі без вини водія.

Згідно п. 9 договору строк його дії до 13.03.2009 року, який може бути пролонговано на 12 місяців у разі сплати страхового платежу. Договір вважається щорічно продовженим на відповідний строк, за який здійснена оплата страхового платежу. Страхові платежі страхувальником сплачено 14.03.2008 року в сумі 2 616, 02 грн (меморіальний ордер № 80314BOOF5); 13.03.2009 року в сумі 2 500, 92 грн (меморіальний ордер № PTO23BOFFI); 13.03.2010 року в сумі 2 390, 88 грн (меморіальний ордер № PTO23BOBSL), що підтверджує пролонгацію договору страхування на 2010 рік.

08.09.2010 року на автодорозі Мар'їнка/Вугледар сталася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля «DAEWOO», державний реєстраційний номер АН 9390 ОС, під керуванням Мироненка С.І. та автомобіля ВАЗ 21063, державний реєстраційний номер АН 5048 ВО, під керуванням Косенка В. М., внаслідок чого було пошкоджено автомобіль «DAEWOO», державний реєстраційний номер АН 9390 ОС, що був застрахований у Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах».

Відповідно висновку автотоварознавчого дослідження № 1281/10-09 розмір заподіяної шкоди власнику застрахованого ТЗ склав 27 075, 69 грн. На підставі страхового акту № И/6704 від 04.10.2010 року страхова компанія погодила суму страхового відшкодування з врахуванням франшизи в розмірі 26 791, 34 грн. Зазначене страхове відшкодування виплачено страхувальнику в повному розмірі, що підтверджено представленими в матеріалах справи платіжними дорученнями № 1911 від 13.10.2010 року в сумі 21 433, 07 грн, № 1910 від 13.10.2010 року в сумі 5 358, 27 грн та меморіальним ордером від 14.10.2010 року в сумі 5 358, 27 грн (а. с. 21).

01.08.2013 року позивач звернувся до Мар'їнського районного суду Донецької області з позовом до з Косенко В. М., як винуватця ДТП про стягнення 27 141, 34 грн. страхового відшкодування в порядку регресу.

Рішенням Мар'їнського районного суду Донецької області від 20.11.2013 року у справі № 237/4164/13-ц позов приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах» про стягнення витрат по сплаті страхового відшкодування в порядку регресу задоволено частково, стягнуто з Косенка В. В. в рахунок відшкодування витрат, пов'язаних зі сплатою страхового відшкодування 1 641, 34 грн. При розгляді справи № 237/4164/13-ц Мар'їнським районним судом Донецької області встановлено, що цивільно-правова відповідальність власника ТЗ ВАЗ 21063, державний реєстраційний номер АН 5048 ВО Косенка В.В застрахована у ПАТ «Страхова група «ТАС» - Поліс № ВЕ/3427675, строком дії з 12.02.2010 року по 11.02.2011 року, на час скоєння ДТП - 08.09.2010 року, поліс дійсний, ліміт майнової відповідальності встановлено в розмірі 25 500 грн, що не заперечено сторонами.

Посилаючись на ст. 27 Закону України «Про страхування», позивач стверджує, що до нього в порядку регресу перейшло право на отримання від відповідача компенсації шкоди, завданої внаслідок ДТП, яка мала місце 08.09.2010 року в сумі встановленого полісом ліміту - 25 500, 00 грн.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, сплативши страхову виплату за завдану внаслідок ДТП шкоду автомобілю «DAEWOO», до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завданий збиток.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Як встановлено судом першої інстанції, вина водія Косенко В. М., який керував автомобілем ВАЗ підтверджується рішенням Мар'їнського районного суду Донецької області від 20.11.2013 року у справі № 237/4164/13-ц (а. с. 53-54), цивільно-правова відповідальність якого застрахована ПАТ «СГ «ТАС» поліс ВЕ № 3427675, ліміт відповідальності за заподіяну шкоду майну становить 25 500 грн.

Враховуючи те, що на момент вчинення ДТП цивільно-правова відповідальність Косенко В. М. була застрахована в ПАТ «СГ «ТАС» відповідно вказаного полісу, відповідач є особою, відповідальною за шкоду завдану автомобілю «DAEWOO», державний реєстраційний номер АН 9390 ОС в межах визначених полісом.

Відповідно до ст. 12.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Судом першої інстанції позовні вимоги задоволено частково у розмірі 23 858, 66 грн страхового відшкодування за мінусом франшизи.

Апелянт посилаючись на приписи ст. ст. 256, 257, 261, 267 ЦК України стверджує, що позивачем пропущено строк позовної давності на звернення до нього з вимогою про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу, оскільки з моменту ДТП (страхового випадку) пройшло більше трьох років, що є підставою для відмови у задоволені позову.

За приписами норм ЦК України, Закону України «Про страхування», Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхувальник, який отримав майнову шкоду в деліктному правовідношенні, набув право вимоги відшкодування до заподіювача й строк такої вимоги почав спливати у момент заподіяння шкоди, але у зв'язку з виплатою страхового відшкодування страховиком до страховика переходить право вимоги (права кредитора, яким у деліктному зобов'язанні є потерпілий) до заподіювача у тій же сумі.

Таким чином, після виплати страхового відшкодування у позивача виникло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.

Згідно зі ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися з вимогою про захист свого порушеного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлена законом тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Згідно ч. 6 ст. 261 ЦК України за регрес ними зобов'язаннями перебіг строку позовної давності починається від дня виникнення основного зобов'язання. За таких обставин, строк позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання, а саме з дня виплати страхового відшкодування. Зазначена правова позиція відображена у Постанові Верховного Суду України від 25.02.2015 року у справі № 910/177/14 за позовом ТДВ «Страхова компанія «Провіта» до ТДВ «Страхова компанія «Альфа-Гарант» про відшкодування шкоди в порядку регресу.

Відтак, з моменту виплати страхового відшкодування власнику пошкодженого ТЗ «DAEWOO» (13-14.10.2010 року) до страховика - ПАТ «Страхова компанія «Інгосстрах» перейшло право вимоги на відшкодування шкоди в порядку регресу від ПАТ «Страхова група «ТАС» за договором майнового страхування в сумі 25 500 грн.

Враховуючи наведене колегія суддів апеляційної інстанції вважає помилковим висновок місцевого господарського суду, що початок перебігу строку позовної давності слід визначати від дня настання страхового випадку, однак даний висновок не привів до неправильності рішення суду.

З огляду на приписи ст. 257, 261 ЦК України, перебіг строк позовної давності за даним регрес ним зобов'язанням починається 14.10.2010 року та за загальними правилами визначення та обчислення строків (ст. 251-255 ЦК України) спливає 15.10.2013 року, однак позивач в межах строків позовної давності звернувся до Мар'їнського районного суду Донецької області з позовом до Косенко В.В. (провадження у справі відкрито 22.08.2013 року) (а. с 52), відтак, як правомірно зазначено місцевим господарським судом перебіг строку позовної давності, згідно вимог ч. 2 ст. 264 ЦК України перервався зверненням позивача одного із боржників і строк позовної давності почався заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності , до нового строку не зараховується (ч. 3 ст. 264 ЦК України).

Колегія суддів вважає помилковим твердження апелянта, що провадження у справі підлягає припиненню по п. 2 ст. 80 ГПК України, оскільки є рішення Мар'їнського районного суду Донецької області, яким вирішено спір про той же предмет позову та з тих же підстав, оскільки відповідач у даній справі був стороною у справі № 237/4164/13-ц.

Дійсно, згідно Рішенні Мар'їнського районного суду Донецької області від 20.11.2013 року у справі № 237/4164/13-ц відповідача було залучено до участі у справі, однак позовні вимоги позивача було заявлено лише до Косенко й судом розглядалися вимоги позивача виключно в межах заявленого позову. Більш того, в рішенні Мар'їнського районного суду чітко зазначено, що позивач не звертався з вимогами до ПАТ «Страхова група «ТАС», тому вимоги позивача задоволено частково за мінусом ліміту відповідальності, встановленого Полісом страхової компанії.

Враховуючи наведене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, тому рішення господарського суду міста Києва від 17.12.2014 року у справі № 910/21424/14 відповідає фактичним обставинам справи та не суперечить чинному законодавству України, а відтак, передбачених законом підстав для скасування оскаржуваного рішення місцевого господарського суду не вбачається.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати за перегляд рішення в апеляційній інстанції покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103 та 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу б/н від 10.02.2015 року приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на рішення Господарського суду міста Києва від 17.12.2014 року у справі № 910/21424/14 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 17.12.2014 року у справі № 910/21424/14 залишити без змін.

3. Справу № 910/21424/14 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст. ст. 107-111 ГПК України.

Головуючий суддя Г.А. Жук

Судді А.О. Мальченко

В.Г. Суховий