СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Постанова
Іменем України
|
18.02.2009 |
Справа № 22-а-1634/08 Попередній № справи 2-а-100/08 |
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Єланської О.Е.,
суддів Горошко Н.П. ,
Курапової З.І.
секретар судового засідання Петрашова Ю.Б.
за участю представників сторін:
позивач ОСОБА_1, у судове засідання не з'явився, про час тамісце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив ,
представник відповідача Військової частини А 1743 Міністерства оборони України Ковиньов Олександр Валентинович довіреність № 308 від 09.02.09,
розглянувши апеляційну скаргу Військової частини А 1743 Міністерства оборони України на постанову Феодосійський міський суд Автономної Республіки Крим (суддя Самойлова О.В. ) від 11.08.08 у справі № 2-а-100/08
за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)
до Військової частини А 1743 Міністерства оборони України (вул. Калініна 4, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95051)
про стягнення грошової компенсації замість продовольчого пайку та речового майна не отриманого під час проходження військової служби.
ВСТАНОВИВ:
Постановою Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 11.08.2008 року у справі № 2-а-100/08 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково. Визнано дії командування Військової частини А 1743 щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за продовольче забезпечення при звільненні незаконним. Стягнено з Військової частини А 1743 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за продовольче забезпечення в розмірі 11025,27 грн., компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати заборгованості за продовольче забезпечення в сумі 6250,27 грн. В іншій частині позовні вимоги залишені без задоволення.
Не погодившись з постановою суду, Військова частина А 1743 звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та в задоволені позову відмовити у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована невідповідністю постанови від 11.08.2008 року нормам матеріального права, а саме, частині 2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», статті 2 Закону України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів».
У судове засідання 18.02.2009 року ОСОБА_1 не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив.
У судовому засіданні 18.02.2009 року заявник апеляційної скарги підтримав вимоги та мотиви апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Колегія суддів, обговоривши у відкритому судовому засіданні доводи апеляційної скарги, заслухавши представника відповідача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині А 1743, наказом Начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 21 травня 2005 року № 150, він був звільнений у запас за п.67 п.п. "В" (у зв'язку із скороченням штатів), наказом командиру військової частини А 1743 № 128 від 07.06.2005 року ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу частини (а.с.10). До 10.03.2000 року позивач забезпечувався продовольчими пайками в натурі та за власним бажанням мав змогу отримувати грошову компенсацію за них щомісячно.
Після 10 березня 2000 року ОСОБА_1 не отримував продовольчі пайки або грошову компенсацію.
Згідно до розрахунку до адміністративного позову про стягнення грошової компенсації замість продовольчого пайка (а.с.8) позивач просить стягнути загальну суму компенсації у розмірі 11025,26 грн., у тому числі за період з березня по грудень 2000 року -у сумі 1283,64 грн.; за 2001 рік -у сумі 2179,06 грн.; за 2002 рік -2160,14 грн.; за 2003 рік - у сумі 1970,07 грн.; за 2004 рік -у сумі -2282,28 грн.; за 2005 рік -у сумі 1149,16 грн., а також просить стягнути грошову компенсацію за затримку виплати цієї компенсації з урахуванням індексу споживчих цін в Україні на загальну суму - 6250,27 грн.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантії військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умов для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулювання відносин у цій галузі визначається Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»від 20 грудня 1991 року № 2011 -Х11 із змінами і доповненнями.
Відповідно до статті 1 цього Закону соціальний захист військовослужбовців -діяльність (функція) держави, спрямована на становлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Згідно до статті 1-2 Закону у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Нормативно-правові акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги військовослужбовців та членів їх сімей, є недійсними.
Відповідно до статті 9 Закону, редакція якої діяла до прийняття Закону України від 03 листопада 2006 року № 328-V, держава гарантує військовослужбовцям матеріальне та інше забезпечення у розмірах, що стимулюють заінтересованість громадян України у військовій службі (частина 1).
Військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них (частина 2).
Порядок і розміри грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців та компенсації замість речового майна і продовольчих пайків встановлюються Кабінетом Міністрів України з урахуванням коефіцієнта індексації грошових доходів (частина 4).
Дія частини 2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»було призупинено з 11 березня 2000 року згідно із Законом України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів»від 17 лютого 2000 року № 1459-111.
Законом України «Про внесення зміни до пункту 2 Закону України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів»від 23 березня 2000 року, Закон доповнено словами «(за винятком військовослужбовців Міністерства оборони України, Служби безпеки України, Управління державної охорони та Головного управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, що використовують цивільний одяг, який зашифровує особу та відомчу належність військовослужбовців)».
Позивач не довів використання цивільного одягу на службі, який зашифровує особу та відомчу належність військовослужбовців, таким чином, відповідач не надав позивачу ні продовольчі пайки ні компенсацію замість них і саме цім призупиненням керувався відповідач.
Вищевказаний нормативний акт не скасовано та не визнано неконституційним у встановленому законом порядку, а тому відмова відповідача - суб'єкта владних повноважень, у виплати позивачу компенсації за продовольчий пайок є правомірною.
У своєму Рішенні від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі № 1-15/2002 (справа щодо пільг, компенсацій і гарантій) Конституційний Суд України зазначив, що оскільки для значної кількості громадян України пільги, компенсації і гарантії право на які передбачене чинним законодавством, є додатком до основних джерел існування, необхідною складовою конституційного права на забезпечення життєвого рівня (стаття 48 Конституції України), який принаймні не може бути нижчим від прожиткового мінімуму, встановленого законом (частина третя статті 46 Конституції України), то звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається.
Аналогічну думку Конституційний Суд України висловив і у Рішенні від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 у справі № 1-28/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).
Судова колегія підкреслює, що дія частини 2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»не була скасована на період проходження позивачем військовій служби, а лише припинена. Таке припинення діяло до вступу у чинність Закону України від 03 листопада 2006 року № 328-V, коли Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»був доповнений статтею 9-1, згідно до якої продовольче та речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, мають право на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів (частини 1 та 2 ).
Отримання грошової компенсації замість продовольчого пайка в цієї редакції Закону не передбачено.
Таким чином, одержання грошової компенсації замість продовольчого пайка було скасовано у зв'язку зі змінами Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», внесеними Законом України від 03 листопада 2006 року № 328-V.
Отже суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про доведеність вимог позивача.
Приймаючи до уваги усе вищевикладене, судова колегія дійшла до висновку про те, що оскільки дію ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»призупинено з 11 березня 2000 року в частині отримання військовослужбовцями речового майна та продовольчих пайків або грошової компенсації замість них, тому вимоги позивача про грошову компенсацію замість них суперечать законодавству.
Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або проведення додатково перевірки доказів, обставини справи судом першої інстанції встановлені повно й правильно, але допущена помилка в застосуванні норм матеріального права, суд апеляційної інстанції згідно зі статтею 202 ч. 1 п. 4 Кодексу адміністративного судочинства України, скасовує судове рішення суду першої інстанції і ухвалює нове рішення.
Керуючись статтями ч.3 ст. 24, 160, 167, ч.1 195, п.3 ч.1 ст. 198, п.4 ч.1 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Військової частини А 1743 Міністерства оборони України задовольнити.
2. Постанову Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 11.08.2008 року у справі № 2-а-100/08, скасувати.
3. Прийняти нову постанову.
У задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу -з дня складення постанови в повному обсязі.
Головуючий суддя О.Е.Єланська
Судді Н.П.Горошко
З.І.Курапова