СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
|
09.02.2009 |
Справа № 22-а-2277/08 Попередня справа № 2-а-463/2008 |
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Дадінської Т.В.,
суддів Горошко Н.П. ,
Іщенко Г.М.
секретар судового засідання Колб Т.П.
за участю представників сторін:
позивач ОСОБА_1, паспорт НОМЕР_1, виданий 2-м відділом Ялтинського МУГУ МВС України в Криму ІНФОРМАЦІЯ_1;
представник відповідача Лівадійської селищної ради- Бородкін Олег Адольфович довіреність № 02/14-1419 від 02.12.08;
представник третьої особи ОСОБА_3- ОСОБА_4 довіреність № 5204 від 19.09.07;
представник третьої особи ОСОБА_3- ОСОБА_5довіреність № 259 від 28.05.08;
прокурор Прокуратури м. Ялти- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив.
розглянувши апеляційну скаргу Прокуратури м.Ялти на постанову Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим (суддя Земляна Г.В. ) від 23.10.08 у справі № 2-а-463/2008
за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)
до Лівадійської селищної ради (вул. Батуріна 8,Ялта с.Лівадія,Автономна Республіка Крим,98600)
3-ті особи:
ОСОБА_3 (АДРЕСА_4
про визнання противоправним і скасування рішення суб'єкта владних повноважень та зобов'язання його вчинити певні дії
ВСТАНОВИВ:
Постановою Ялтинського міського суду АР Крим (суддя Земляна Г.В.) від 23 жовтня 2008 року у справі № 2-а-463/08 (№ 22-а-2277/08) у задоволенні позову ОСОБА_1 до Лівадійської селищної Ради за участю прокурора м. Ялта та третьої особи ОСОБА_3 про визнання протиправним і скасування рішення Лівадійської селищної Ради № 22 від 17 листопада 2006 року «Про надання дозволу ОСОБА_3 на складання проекту землеустрою по відводу у власність земельної ділянки площею 0,0711 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою : АРК, АДРЕСА_2»та зобов'язання розглянути на найближчий сесії проект відводу та прийняти рішення про передачу земельної ділянки площею 0,0711 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд за адресою АР Крим, АДРЕСА_2 було відмовлено у повному обсязі.
Не погодившись з постановою суду, Прокурор м. Ялта звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Ялтинського міського суду АР Крим від 23 жовтня 2008 року, прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.
Апеляційна скарга мотивована тим. Що ОСОБА_1та ОСОБА_3 надано дозволи на складання проекту відведення однієї та тієї ж земельної ділянки, а тому є незрозумілою позиція Лівадійської селищної Ради щодо встановлення особи, яка має право на отримання земельної ділянки. На думку прокурора, посилання селищної Ради на те, що ОСОБА_1 не реалізувала раніше прийняте на її користь рішення, не може бути єдиною підставою для відмови в задоволенні позову. Посилання суду першої інстанції на той факт, що позивачем не надано доказів про розробку проекту відведення земельної ділянки та отримала узгодження і спрямувала його для затвердження до Лівадійської селищної Ради, на думку прокурора, не відповідає вимогам чинного законодавства.
Не погодившись з постановою суду, ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Ялтинського міського суду АР Крим від 23 жовтня 2008 року, прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що при ухваленні судового рішення суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, припущено порушення норм матеріального і процесуального права. Заявник апеляційної скарги посилається на те, що відповідно до вимог статті 118 Земельного кодексу України він отримав низку узгоджень, які потрібні для отримання земельної ділянки у власність. Позивач вважає, що не існує норми матеріального права, яка б встановлювала терміни реалізації рішення органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність. ОСОБА_1 вказує на те, що Земельний кодекс України не встановлює будь-кому з громадян України жодних переваг у набутті земельних ділянок із земель комунальної власності безоплатно у власність у межах норм, визначених цім Кодексом. При вирішенні питання відповідною радою про надання громадянину дозволу на розробку проекту відведення конкретної земельної ділянки із земель комунальної власності, якщо заяв зацікавлених в ній осіб до ради надійшло декілька, необхідно виходити з черговості подання таких заяв.
У судових засіданнях ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримала та просила її задовольнити.
Прокурор не з'явився у судове засідання. Причина неявки суду не відома. Про дату, час і місце апеляційного розгляду справи сповіщений належним чином.
Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
У судовому засіданні представник Лівадійської селищної Ради проти апеляційних скарг заперечував, вважав, що судове рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону та ухвалено на підставі з'ясування усіх обставин справи, що мають суттєве значення для вирішення справи. Представник просив відмовити у задоволенні апеляційних заяв.
У судовому засіданні 09 лютого 2009 року представник Лівадійської селищної Ради заявив клопотання про розгляд при постанові рішення по справі питання про забезпечення позову, що встановлений ухвалою судді Берещанского Ю.В. від 12 червня 2008 року.
У судових засіданнях представники третьої особи -ОСОБА_3 проти апеляційних скарг заперечували, просили відмовити у їх задоволенні. У письмових запереченнях на апеляційні скарги, ОСОБА_3 посилається на відкрите користування спірною земельною ділянкою з 1978 року, тобто більш 15 років та находження на земельної ділянці самовільно збудованих нею споруд, які постійно використовуються. Крім того, третя особа вказує, що земельна ділянка, на яку претендує ОСОБА_1 накладається на земельну ділянку ОСОБА_3 та інших громадян, на яких розташовані огороди та споруди громадян. ОСОБА_3 посилається на відсутність у позивача проекту відводу земельної ділянки.
Колегія суддів, заслухавши у відкритому судовому засіданні позивача, представників відповідача та третьої особи, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Ялтинським міським судом АР Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Матеріалами справи встановлено, що 02 квітня 2004 року рішенням № 22 19-ї сесії 24-го скликання Лівадійської селищної Ради було припинено право ОСОБА_2 постійного користування земельною ділянкою площею 0,0711 га в смт. Ореанда для будівництва художньої майстерні у зв'язку зі смертю землекористувача, а також анульовано Державний акт серії ІУ-КМ № 024270 № 16 від 17 березня 1998 року на право постійного користування землею.
При цьому, у матеріалах справи відсутні будь-яки докази того, що на вказаної земельної ділянці ОСОБА_2 було збудовано художня майстерня.
02 квітня 2004 року рішенням № 23 19-ї сесії 24-го скликання Лівадійської селищної Ради було надано згода ОСОБА_1на складення протягом одного року проекту відводу земельної ділянки площею 0,0711 га у приватну власність для будівництва і обслуговування індивідуального жилого будинку і господарських споруд за адресою: смт. Ореанда, район будинку №6.
Рішенням № 104 від 09 серпня 2005 року 29-ї сесії 4-го скликання Лівадійської селищної Ради були внесені зміни до рішення № 23 від 02 квітня 2004 року, яким було надано згода ОСОБА_1складення проекту відводу земельної ділянки оріентированою площею 0,0711 га для будівництва і обслуговування індивідуального жилого будинку і господарських споруд за адресою смт. Ореанда, район будинку № 6.
03 жовтня 2006 року рішенням № 81 5-ї сесії 5-го скликання Лівадійської селищної Ради було скасовані рішення № 104 29-ї сесії 4-го скликання від 09 серпня 2005 року та рішення № 23 19-ї сесії 24-го скликання від 02 квітня 2004 року Лівадійської селищної ради про надання згоди ОСОБА_1на складення проекту землеустрою по відводу земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою АДРЕСА_3. Як вбачається з вказаного рішення, підставою для скасування рішень Лівадійської селищної ради про надання дозволу ОСОБА_1по розробці проекту відведення спірної земельної ділянки сталося: скарги мешканців смт. Ореанда, акт виїзду постійної депутатської комісії по будівництву, регулюванню земельних відносин та охорони навколишньої середовищі, а також накладення земельної ділянки на, яку була надана згода по розробці проекту землеустрою, на огороди, які знаходяться у відкритому добровільному користуванні більш 15 років у мешканців смт. Ореанда.
У підтвердження обставин, зазначених у рішенні від 03 жовтня 2006 року № 81 5-ї сесії 5-го скликання Лівадійської селищної Ради, у матеріалах справи є акт виїзду постійної депутатської комісії по будівництву, регулюванню земельних відносин і охорони навколишнього середовища по заявам мешканців смт. Ореанда будинку № 4, № 5, № 6, № 7, № 8 від 28 серпня 2006 року, 25 вересня 2006 року, з якого вбачається, що депутати двічі виїжджали з приводу скарг мешканців та шляхом візуального огляду встановили, що ділянка, на яку була надана згода ОСОБА_1накладається на огороди мешканців вказаних будинків, які обробляються ними більше 15 років.
У акті зазначено, що постійна депутатська комісія по будівництву, регулюванню земельних відносин і охорони навколишнього середовища рекомендує скасувати рішення селищної ради від 09 серпня 2005 року № 104 «Про надання згоди на складення проекту землеустрою по відводу земельної ділянки у власність ОСОБА_1».
Відомості акту від 28 серпня 2006 року, 25 вересня 2006 року позивачем та прокурором не спростовані, докази зворотнього судової колегії не надані. У судової колегії відсутні підстави не довіряти відомостям вказаного акту та висновкам депутатської комісії.
Відповідно до частин 6, 7 статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, зокрема, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву до відповідної селищної ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розміри та мета її використання.
Відповідна селищна рада розглядає заяву і в разі згоди на передачу земельної ділянки у власність надає дозвіл на розробку проекту її відведення.
Відповідно до статті 119 Земельного кодексу України громадяни, які добросовісно, відкрито і безперервно користуються земельною ділянкою протягом 15 років, але не мають документів, які б свідчили про наявність у них прав на цю земельну ділянку, можуть звернутися до органу державної влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу її у власність або надання у користування. Розмір цієї земельної ділянки встановлюється у межах норм, визначених цим Кодексом.
Передача земельної ділянки у власність або користування громадян на підставі набувальної давності здійснюється в порядку, встановленому цим Кодексом.
Як вбачається з матеріалів справи, вже після скасування рішень про надання дозволу на розробку проекту відводу спірної земельної ділянки ОСОБА_1, Лівадійською селищною Радою рішенням № 22 7-ї сесії 5-го скликання від 17 листопада 2006 року надано дозвіл ОСОБА_3 на розробку проекту землеустрою по відводу у власність земельної ділянки площею 0,0711 га для будівництва жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою АР Крим, АДРЕСА_2.
Таке рішення прийнято відповідачем у відповідності з вимогами статті 12 Земельного кодексу України, згідно якої до виключної компетенції селищних рад у галузі земельних відносин на території селищ належить розпорядження землями територіальних громад та передача земельних ділянок комунальної власності у власність юридичних і юридичних осіб. Такі норми співвідносяться зі змістом частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Тому у судової колегії відсутні правові підстави вважати, що таке рішення прийнято Лівадійською селищною Радою з порушенням закону. Судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно дійшов до висновку про те, що Лівадійська селищна Рада як колегіальний орган місцевого самоврядування, якому члени територіальної громади делегували право розпорядження комунальним майном, має дискреційні (самостійні) повноваження щодо надання землі громади у приватну власність із застосуванням під час ухвалення рішень з цих питань принципу законності, розумності та справедливості.
Судова колегія зазначає, що предметом спору у даній справі є не спір з приводу прав тій чи інший особи на спірну земельну ділянку, тому судова колегія не з'ясовує хто саме має право на отримання спірної земельної ділянки -ОСОБА_1 чи ОСОБА_3. Предметом спору у даній справі є правомірність рішення Лівадійської селищної Ради з приводу реалізації її повноважень у сфері земельних правовідносин.
Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України: з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації.
Судової колегії не надано доказів того, що спірне рішення Лівадійської селищної Ради не відповідає вказаним принципам (критеріям). Крім того, обставини, що встановлені компетентним органом селищної ради -постійною депутатською комісією по будівництву, регулюванню земельних відносин і охорони навколишнього середовища у акті від 28 серпня 2006 року, 25 вересня 2006 року свідчать про обґрунтованість спірного рішення та розсудливість Лівадійської селищної Ради при його прийнятті. Прі наданні ОСОБА_1згоди на розробку земельної ділянки площею 0,0711 га у районі будинку № 6 у смт. Ореанда, селищною радою не було враховано накладення цієї земельної ділянки на огороди мешканців будинків № 4, № 5, № 6, № 7, № 8, які оброблюють огороди більш 15 років.
Доводи апеляційних скарг відносно наявності у ОСОБА_1 доказів розробки проекту відводу спірної земельної ділянки у судовому засіданні не знайшли свого підтвердження, тому що вказаний проект судової колегії не надано. Більш того, позивач у судовому засіданні пояснів, що проект відведення земельної ділянки не погоджений з природоохоронним органом.
Таким чином, суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи, що мають значення для справи, висновки суду, викладені в судовому рішенні, відповідають обставинам справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстави для його скасування відсутні.
Клопотання Лівадійської селищної Ради щодо скасування заходів забезпечення спору вжитих ухвалою суду від 12 червня 2008 року по даній справі судовою колегією задовольняється, тому що відповідно до частини 4 статті 118 Кодексу адміністративного судочинства України якщо у задоволенні вимог позивачеві буде відмовлено, вжиті заходи забезпечення адміністративного позову зберігаються до набрання постановою суду законної сили.
Керуючись статтями 118, 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Прокурора м. Ялта залишити без задоволення.
Постанову Ялтинського міського суду АР Крим від 23 жовтня 2008 року у справі № 2-а-463/08 (№ 22-а-2277/08) залишити без змін.
Скасувати заходи забезпечення адміністративного позову ОСОБА_1 до Лівадійської селищної Ради за участю третьої особи ОСОБА_3, вжити ухвалою Ялтинського міського суду АР Крим 12 червня 2008 року у справі № 2-а-463/08 (№ 22-а-2277/08).
Ухвала набирає законну силу з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом місяця з моменту проголошення.
Головуючий суддя Т.В. Дадінська
Судді Н.П.Горошко
Г.М. Іщенко